Слова на літеру В

• вікопомність — Абстр. ім. до вікопо́мний.
• віктимологія — галузь кримінології, яка досліджує психологічні й моральні особливості особи.
• вікторія — Водяна тропічна рослина родини лататтєвих, що має велике кругле листя з загнутими вгору краями та квітки рожевого або…
• вікунья — те саме, що й вігонь
• віл — Кастрований бик, якого використовують як тяглову силу.
• вілеміт — мінерал класу силікатів, безбарвний, іноді зеленувато-жовтого або червонуватого кольору. Руда цинку. Використовують…
• віліс — Автомобіль марки Вілліс.
• вілла — Розкішна дача за містом або будинок-особняк, звичайно із садом навколо.
• вільгість — Те саме, що во́гкість.
• вільгота — Те саме, що во́гкість.
• вільготність — Те саме, що во́гкість.
• вільність — Те саме, що во́ля 1.
• вільновідпущеник — Те саме, що вільновідпу́щений.
• вільновідпущениця — Жін. до вільновідпу́щеник.
• вільнодум — Те саме, що вільноду́мець.
• вільнодумець — Людина, якій властиве вільнодумство.
• вільнодумка — Жін. до вільноду́мець.
• вільнодумність — Властивість за знач. вільноду́мний.
• вільнодумство — Критичне ставлення до пануючих релігійних або політичних поглядів, суспільного ладу.
• вільнолюбство — Властивість за знач. вільнолю́бний.
• вільха — Листяне вологолюбне дерево або кущ родини березових.
• вільшаник — Те саме, що вільшня́к.
• вільшанка — Невеличка перелітна співуча пташка.
• вільшина — Те саме, що ві́льха.
• вільшняк — Зарості вільхи.
• вімперг — високий шпилястий декоративний фронтон, що завершує портали й віконні отвори готичних будівель.
• віндикація — в цивільному праві позов власника про вилучення його майна з чужого незаконного володіння.
• віндротор — різновид вітряного двигуна.
• вінегрет — Холодна страва з дрібно нарізаних овочів, іноді ще з м’ясом або рибою, приправлена олією, оцтом і т. ін.
• вінець — Те саме, що віно́к 1.
• віник — Зв’язаний жмуток віниччя, лозин, гілок для підмітання долівки, підлоги, обмітання чого-небудь тощо.
• віниччя — Однорічна трав’яна рослина з високим пишним стеблом і дрібним листям, що використовується переважно для виготовлення…
• вініл — одновалентний залишок (радикал) етилену.
• вінілацетат — органічна сполука, вініловий ефір оцтової кислоти, безбарвна рідина з ефірним запахом. Продукти полімеризації…
• вінілацетилен — органічна сполука, ненасичений вуглеводень, газ, легко зріджується в безбарвну рідину.
• вінілін — лікарський препарат.
• вінілхлорид — органічна сполука, безбарвний газ з слабким запахом хлороформу.
• вініпласт — жорсткий термопластичний матеріал, основою якого є полівінілхлорид.
• вінкель — столярний косинець з кутом 90°.
• вінкоплетини — Обряд плетіння вінків для нареченої та нареченого в четвер перед весільною неділею, що супроводжується піснями.
• вінок — Квіти, листя, гілки і т. ін., сплетені в коло, яким звичайно прикрашають голову.
• вінт — Назва картярської гри.
• вінце — Те саме, що віне́ць 7.
• вінценосець — Монарх, цар.
• вінця — Верхні краї посуду, здебільшого відігнуті, потовщені.
• вінчання — Здійснення шлюбного церковного обряду.
• вінчестер — Вид мисливської рушниці.
• віншування — Те саме, що поздоро́влення; вітання.
• віньєтка — Прикраса у вигляді невеличкого малюнка на початку або в кінці книжки, в альбомі тощо.
• віола — Смичковий чотириструнний музичний інструмент, що має лад, октавою вищий від віолончелі та квінтою нижчий від скрипки…
• віоліна — Те саме, що скри́пка.
• віолончеліст — Той, хто грає на віолончелі.
• віолончелістка — Жін. до віолончелі́ст.
• віолончель — Смичковий чотириструнний музичний інструмент, середній між скрипкою та контрабасом.
• віпратокс — лікарський препарат (мазь) із зміїної отрути.
• віра — Упевненість у чомусь, у здійсненні чого-небудь.
• віраж — Рух по кривій літака, автомобіля тощо; поворот.
• віргація — розгалуження
• віремент — операція банків; перерахування певної суми з поточного рахунку однієї особи на поточний рахунок іншої.
• вірилізм — поява у жінок вторинних чоловічих статевих ознак
• віритель — Кредитор, позикодавець.
• вірителька — Жін. до віри́тель.
• вірля — Те саме, що орля́.
• вірменин — представник нації, що складає основне населення Вірменії
• вірник — Довірена особа.
• вірниця — Жін. до вірник.
• вірність — Властивість за знач. ві́рний 1.
• віровизнання — Те саме, що віросповіда́ння.
• віровідступник — Той, хто відрікся від своєї віри.
• віровідступництво — Зречення своєї віри.
• віровідступниця — Жін. до віровідсту́пник.
• віровчення — Виклад основних положень якоїсь релігії.
• вірогідність — Абстр. ім. до вірогі́дний.
• віроломність — Властивість за знач. віроло́мний.
• віроломство — Порушення обіцянки, присяги; підступність, зрадництво.
• віросповідання — Різновид якого-небудь віровчення з усталеною обрядовістю; належність до якої-небудь релігії.
• віротерпимість — Абстр. ім. до віротерпи́мий.
• віртуоз — Виконавець, який досконало володіє технікою свого мистецтва.
• віртуозність — Досконала технічна майстерність виконавця (переважно музиканта).
• вірування — Релігійні уявлення кого-небудь; віросповідання.
• вірулентність — Хвороботворна сила мікроба, віруса.
• вірус — Один із найдрібніших мікроорганізмів, що викликає інфекційне захворювання.
• вірусолог — Фахівець із вірусології.
• вірусологія — Наука про віруси.
• вірусоносій — Живий організм, у якому живуть і розмножуються віруси.
• вірш — Невеликий поетичний твір, написаний ритмізованою мовою, найчастіше з римуванням рядків.
• віршомаз — Бездарний поет.
• віршомазництво — Писання бездарних віршів.
• віршороб — Те саме, що віршома́з.
• віршоробство — Писання пустих, бездарних віршів.
• віршування — Дія за знач. віршува́ти 1.
• вірянин — Людина, яка сповідує певну релігію і відвідує богослужіння.
• вісімдесятник — Представник покоління української інтелігенції, що розпочав діяльність у вісімдесятих роках.
• вісімка — Назва цифри 8.
• віск — Пластична маса жовтого або білого кольору, яку виробляють бджоли для стільників.
• віскі — Спиртний напій, що виробляється переважно в Англії та США.
• віскоза — Речовина, що виробляється з целюлози та йде на виготовлення штучного шовку, шкіри, пластичних виробів і т. ін.
• віскозиметр — прилад для визначення в'язкості.
• віскозиметрія — сукупність методів вимірювання в'язкості.
• віскозин — Мінеральне масло з нафти для змазування передавальних механізмів, тракторів та автоматів.
• віскряк — Шмаркля.
• віслюк — Те саме, що осе́л 1.
• вісмут — Хімічний елемент — крихкий метал сріблясто-червонуватого кольору, що йде на виготовлення легкоплавких сплавів.
• вісмутин — мінерал класу сульфідів, сірчистий вісмут; непрозорий, сріблясто-білий з металічним блиском. Вісмутова руда.
• вісник — Той, хто приносить якусь звістку; вістун.
• вісниця — Жін. до ві́сник 1, 2.
• віспа — Інфекційна хвороба, що супроводиться гнійним висипом на шкірі та слизових оболонках.
• віспина — Окремий гнійник віспи або шрам від нього на тілі.
• віспощеплення — Щеплення противіспяної сироватки.
• віст — Гра в 52 карти.
• вістівник — Те саме, що вісту́н 1.
• вістівниця — Жін. до вістівни́к.
• вістка — Те саме, що зві́стка.
• вістовець — Те саме, що вісту́н 1.
• вістовик — Те саме, що вісту́н 1.
• вістовниця — Жін. до вістовни́к.
• вістря — Тонкий, загострений або звужений кінець якогось предмета.
• вістун — Той, хто приносить звістку.
• вістунка — Жін. до вісту́н.
• вість — Звістка, повідомлення.
• вісцероптоз — опущення нутрощів.
• вісцин — клейка речовина, продукт перетворення клітинних стінок і цитоплазми в деяких рослин.
• вісь — Дерев’яний або металевий стрижень, на кінці якого насаджують колеса.
• віта — українське жіноче ім’я
• віталізм — Ідеалістичний напрям у біології, що пояснює життєві процеси дією надприродної "життєвої сили", яка нібито є в…
• віталіст — Прихильник віталізму.
• вітальня — Спеціально умебльована кімната для приймання гостей.
• вітамінізація — введення вітамінів у їжу, в організм; насичення вітамінами.
• вітамінність — Ступінь насиченості чого-небудь вітамінами.
• вітамінолог — Фахівець з вітамінології.
• вітамінологія — Наука про вітаміни.
• вітамінотерапія — Лікування вітамінами.
• вітання — Слова або жести, звернені до кого-небудь під час зустрічі на знак прихильного ставлення, доброзичливості і т. ін.
• вітелогенез — синтез і нагромадження жовтка у жіночих статевих клітинах тварин.
• вітер — Більший або менший рух потоку повітря в горизонтальному напрямі.
• вітерит — мінерал класу карбонатів, вуглекислий барій, безбарвний, білого або жовтуватого кольору. Використовують для одержання…
• вітиліго — хронічне захворювання людини; проявляється в утворенні на шкірі знебарвлених плям.
• вітійство — Красномовство.
• вітраж — Малюнок на склі або візерунок з кольорового скла (у вікнах, дверях і т. ін.).
• вітражист — Той, хто виготовляє вітражі.
• вітрило — Прикріплений на щоглі великий шматок полотна певної форми (трикутний, прямокутний), за допомогою якого вітер рухає…
• вітрильник — Судно з вітрилами.
• вітрильність — Чутливість до вітру.
• вітрина — Спеціально обладнане вікно в крамниці з виставленими в ньому зразками товарів.
• вітрисько — Збільш. до ві́тер.
• вітрифікація — перехід рідини в склоподібний стан при зниженні її температури.
• вітрище — Збільш. до ві́тер.
• вітрівка — назва декількох населених пунктів в Україні
• вітровал — Те саме, що бурело́м.
• вітровій — Сильний вітер.
• вітровійка — Легковажна, нерозсудлива дівчина, жінка.
• вітровіння — Віяння вітру.
• вітрогонка — Жін. до вітрого́н 1.
• вітродвигун — Двигун, що діє за допомогою сили вітру.
• вітроелектростанція — Електростанція, що за допомогою сили вітру виробляє електроенергію.
• вітроенергетика — Галузь техніки, що займається теорією та практикою використання енергії вітру.
• вітроколесо — Спеціальне колесо, що рухається силою вітру.
• вітролом — Те саме, що бурело́м.
• вітромір — Прилад, за допомогою якого вимірюється сила вітру.
• вітрофір — назва виливних гірських порід, що складаються з вулканічного скла з невеликою домішкою інших мінералів.
• вітрюга — Збільш. до ві́тер.
• вітрюган — Те саме, що вітрюга́.
• вітряк — Вітряний млин.
• вітряність — Абстр. ім. до ві́тряний.
• вітрянка — Те саме, що Вітряна́ ві́спа ( див. вітряни́й).
• віття — Віти.
• віттячко — Зменш.-пестл. до ві́ття.
• вітчизна — Батьківщина, рідний край.
• вітчим — Чоловік, що стає батьком дітей своєї дружини, яка має їх від попереднього одруження; нерідний батько.
• віть — Те саме, що ві́тка 1.
• віха — Тичина, жердина, гілка (часто з віхтем на кінці), якою вказують дорогу, позначають межі ділянки тощо.
• віхало — Завірюха, метелиця.
• віхола — Те саме, що завірю́ха.
• віхоть — Жмут соломи, сіна тощо.
• віциналь — невелике пірамідальне підвищення або зниження на грані кристала, що утворюється під час його росту.
• віцмундир — Формений мундир цивільного урядовця в дореволюційній Росії.
• віче — У давній Русі — народні збори, що були вищим органом влади в деяких містах.
• вічність — Плин часу, що не має початку й кінця.
• вішак — Те саме, що ві́шалка 1, 2.
• вішалка — Поличка або стояк з кілочками або гачками, а також окремий гачок для вішання одягу, капелюхів тощо.
• вішальник — Той, хто здійснює репресії, вішав людей.
• вішальниця — Жін. до ві́шальник 2.
• вішання — Дія за знач. ві́шати.
• віші — Французька марка лікувальної косметики та місто-курорт.
• вішнуїзм — один з основних напрямів індуїзму. Визнає найвищим божеством одного з богів індуїстської трійці (трімурті)- Вішну.
• віщування — Дія та її результат за знач. віщува́ти.
• віщун — Той, хто віщує, пророкує що-небудь.
• віщунка — Жін. до віщу́н.
• віщунство — Віщування.
• віялка — Сільськогосподарська машина, що сильним струменем повітря очищає зерно після обмолоту.
• віяло — Виготовлений з легкого матеріалу предмет (звичайно у вигляді півкола), яким навівають прохолоду в обличчя під час спеки.
• віяльник — Той, хто перевіває щось, працює на віялці.
• віяльниця — Жін. до ві́яльник.
• віяння — Дія за знач. ві́яти 1, 2, 4.
• вʼїдливість — Властивість за знач. в’ї́дливий 1, 2.
• вʼїзд — Дія за знач. в’їжджа́ти, в’їзди́ти.
• вйокання — Дія за знач. вйо́кати й звуки, утворювані цією дією.
• вказівка — Керівна настанова або порада.
• вкидання — Повернення м'яча або шайби в гру після виходу за межі поля.
• вклад — Грошова сума, внесена на збереження до ощадної каси або державного банку.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.