Слова на літеру П

• паанга — грошова одиниця Тонга, поділяється на 100 сеніті.
• пабліситі — прагнення до самореклами, популярності; славнозвісність.
• пава — Великий південноазіатський птах родини фазанових, самці якого мають яскраве оперення і довгий барвистий хвіст, що…
• павич — Те саме, що па́ва 1.
• павичка — Те саме, що па́ва 1, 2.
• павіан — Велика мавпа з пишною шерстю, видовженою мордою і майже червоними сідничними мозолями, що живе в Африці та Аравії.
• павільйон — Невелика легка будівля з покриттям у саду, парку.
• павловнія — Дерево з великими листками на довгих черешках, яке походить з Японії, Центрального й Південного Китаю та культивується…
• паволока — У стародавній Русі — коштовна привозна тканина.
• павук — Членистонога тварина з отруйними залозами, що звичайно живиться дрібними комахами, вловлюючи їх у виткану нею самою…
• павутина — Легка сітка із тонких волокон, утворених з клейкої рідини, яку виділяють павуки та деякі інші членистоногі тварини, а…
• павутиння — Збірн. до павути́на 1.
• павутиця — Соnvоlvulus аrvеnsіs L.). Багаторічна бур’янова витка рослина; березка, повійка.
• павученя — Маля павука.
• павучиха — Самка павука (у 1 знач.).
• павучище — Збільш. до паву́к 1.
• павуччя — Збірн. до паву́к.
• пагілля — Тоненьке гілля.
• пагін — Молода гілка або стеблина рослини.
• пагінація — Нумерація сторінок книги або рукопису.
• пагінець — українське прізвище
• пагіння — Збірн. до па́гін.
• пагода — Буддійський храм.
• пагорб — Те саме, що па́горок.
• пагорок — Височина, часто з пологими схилами; пригір.
• пагуба — Те, що загрожує загибеллю, веде до загибелі, згуби (у 3 знач.).
• пагубність — Властивість за знач. па́губний.
• падалиця — Плоди або листя, які опали з дерев.
• падалка — Те саме, що па́далиця.
• падання — Дія за знач. па́дати 1, 2.
• падеграс — Бальний повільний танець, а також музика до нього.
• падекатр — Бальний танець, чотиридольного розміру, який поєднує короткий крок з вальсовими рухами, а також музика до нього.
• падепатинер — Бальний танець дводольного розміру, побудований на плавних, легких рухах, а також музика до нього.
• падина — Невелика, звичайно кругла долина.
• падишах — Титул монарха в деяких країнах Близького і Середнього Сходу, а також особа, що носить цей титул.
• падіж — Поголовна загибель тварин від якої-небудь хвороби, голоду і т. ін.
• паділ — Невелика долина.
• падіння — Дія за знач. па́дати 1, 2, 5, 6, 9 — 11 і упа́сти¹.
• падолист — Те саме, що листопа́д 1.
• падре — Шанобливе звертання до католицького священника в Італії та Іспанії.
• падуб — Вічнозелений південний чагарник або невелике дерево з колючим гострим листям і отруйними червоними плодами, які…
• падуга — Верхня допоміжна декорація, якою маскують від глядачів механізм верхньої частини сцени.
• падчерка — Нерідна дочка одного з подружжя, яка доводиться рідною іншому; пасербиця.
• падь — Чітко окреслена, глибока, неширока долина, яр чи річище, звичайно порослі лісом.
• паж — У середні віки — хлопчик, юнак дворянського роду, який перебував при знатній особі (феодалі, королі і т. ін.) й…
• пажера — Те саме, що ненаже́ра.
• пажерливість — Властивість за знач. па́жерливий.
• пажитниця — Однорічний, рідше багаторічний бур’ян, який росте серед хлібів і льону.
• паз — Вузька, довга щілина між недостатньо пригнаними дошками, колодами і т. ін.
• пазелень — Домішка зеленого кольору, зелений відтінок, зелені просвіти у забарвленні або пофарбуванні чого-небудь.
• пазиграфія — загальнозрозуміле письмо; передача думки знаками, зрозумілими багатьом народам,, світу
• пазування — Дія за знач. пазува́ти¹.
• пазур — Гостре загнуте рогове утворення на кінцях пальців багатьох тварин і птахів; кіготь.
• пазуха — Простір між грудьми і одежею, яка до них прилягає.
• пазушина — Те саме, що па́зуха 1.
• пай — Частка, яка вноситься в капітал якого-небудь товариства (кооперативного, акціонерного і т. ін.) кожним його членом або…
• пайда — Приношення, дарунок.
• пайза — Есhіпосhlоа frumеntасеа Р. В.). Однорічна кормова рослина родини злакових, яка має гроноподібну видовжену волоть і…
• пайка — Частка чого-небудь спільного, яка дістається комусь при розподілі.
• пайовик — Той, хто вніс пай (у 1 знач.) у що-небудь, має пай у чомусь.
• пайовичка — Жін. до пайови́к.
• пайок — Продовольство, цигарки і т. ін., що видаються за певними нормами на певний строк.
• пака — Велика кількість зв’язаних, скріплених мотузкою однорідних предметів.
• пакгауз — Склад для короткострокового зберігання вантажів при залізничних станціях, у портах, митницях і т. ін.
• пакет — Конверт з листом, переважно офіційного змісту.
• пакетбот — Невеликий морський поштово-пасажирський пароплав або парусник.
• пакетування — Дія за знач. пакетува́ти 2.
• паккамера — Цех паперової фабрики, в якому сортується листовий папір.
• пакт — Міжнародна угода, звичайно великого політичного значення.
• пакувальник — Робітник, який займається пакуванням.
• пакувальниця — Жін. до пакува́льник.
• пакування — Дія за знач. пакува́ти.
• пакунок — Що-небудь, упаковане в паперову чи якусь іншу обгортку для транспортування, перенесення, перевезення або зберігання.
• пал — Дуже сильне тепло, що йде від чого-небудь нагрітого або розжареного.
• паладин — У середні віки — рицар із почту короля
• паладій — Рідкісний тугоплавкий метал сріблясто-білого кольору, що належить до платинових металів і використовується в техніці…
• паладіум — Статуя озброєного божества, найчастіше Афіни Паллади, яка, за грецькою міфологією, охороняла місто чи державу від…
• паламар — Служитель православної церкви, що допомагає священику під час богослужіння; дячок, псаломщик, причетник.
• паламаренко — Син паламаря.
• паламарка — Дружина паламаря.
• паламарня — Спеціальне приміщення в церкві для зберігання речей, які використовують для служби і в якому порядкує паламар.
• паламарчук — українське прізвище
• паламида — Промислова морська риба родини скумбрієвих.
• паланка — На Запорізькій Січі у XVIII ст. — невелике укріплення, обнесене частоколом.
• паланкін — У деяких країнах Азії, Африки і Південної Америки — криті ноші, які служать засобом пересування для багатих осіб.
• палання — Дія за знач. пала́ти.
• палантин — Жіноча хутряна або оксамитова накидка у вигляді широкого, довгого шарфа.
• палас — Великий безворсовий килим для покриття підлоги в кімнаті.
• палата — Великий, багатий будинок з численними кімнатами; палац.
• палаталізація — Пом’якшення приголосних звуків завдяки додатковій участі у вимові середньої частини спинки язика — піднесенні її до…
• палатальність — Наявність пом’якшення (у приголосних звуків).
• палахкотіння — Дія і стан за знач. палахкоті́ти.
• палац — Велика будівля з безліччю кімнат, яка є постійним місцеперебуванням царюючої особи, глави держави, а також членів…
• палаццо — Міський приватний палац, звичайно в Італії.
• палаш — Холодна зброя з довгим прямим і широким двосічним клинком на кінці, яка нагадує шаблю.
• паленка — Горілка.
• палення — Дія за знач. пали́ти¹1, 2.
• палеоантроп — Те саме, що неандерта́лець.
• палеоантрополог — Фахівець з палеоантропології.
• палеоантропологія — Розділ антропології, що вивчає біологічну природу викопної людини, її раси і т. ін.
• палеобіологія — наука про органічний світ минулих геологічних епох і життєві особливості їхніх представників. У широкому розумінні П.…
• палеобіоценоз — сукупність рослин і тварин, що населяла в минулі геологічні епохи ділянку суші або водойми з більш-менш однотипними…
• палеоботанік — Фахівець з палеоботаніки.
• палеоботаніка — Розділ палеонтології, що вивчає рослинний світ минулих геологічних епох.
• палеоген — Перший період кайнозойської ери історії геологічного розвитку Землі.
• палеогеограф — Фахівець з палеогеографії.
• палеогеографія — Наука, що вивчає фізико-географічні умови на поверхні Землі в стародавні геологічні епохи.
• палеогеохімія — розділ геохімії, що вивчав хімічний склад Землі, процеси й закони поширення хімічних елементів у Землі в минулі…
• палеограф — Фахівець з палеографії.
• палеографіст — Художник по дереву й міді.
• палеографія — Допоміжна історико-філологічна дисципліна, що вивчає зовнішній вигляд і письмо стародавніх рукописів з метою їх…
• палеоекологія — розділ палеонтології, що вивчає викопні організми у зв'язку з умовами, в яких вони жили.
• палеозавр — Величезна викопна ящірка.
• палеозой — Те саме, що Палеозо́йська е́ра ( див. палеозо́йський).
• палеозоолог — Фахівець з палеозоології.
• палеозоологія — Розділ палеонтології, що вивчає тваринний світ минулих геологічних епох.
• палеокліматологія — розділ кліматології, що вивчає кліматичні умови Землі в минулі геологічні та історичні періоди.
• палеоліт — Давній кам’яний вік; перший, найраніший період кам’яної доби.
• палеомагнетизм — намагніченість гірських порід, що відповідає орієнтації магнітного поля Землі минулих геологічних епох.
• палеонтолог — Фахівець з палеонтології.
• палеонтологія — Наука, що вивчає рослинний і тваринний світ минулих геологічних епох і поділяється на палеоботаніку і палеозоологію.
• палеопатологія — наука, що вивчає хвороби викопних рослин і тварин.
• палеорентгенологія — вивчення хвороб давніх людей за допомогою рентгенологічного дослідження давніх організмів та їхніх решток.
• палеотерій — Викопна непарнокопитна тварина, яка є найдавнішим предком коня.
• палеофауністика — розділ палеозоології, що вивчає видовий склад і фауністичні комплекси тваринного світу минулих геологічних епох.
• палеофітологія — те саме, що й палеоботаніка.
• палеофлористика — розділ палеоботаніки, що вивчав видовий склад і угруповання рослинного світу минулих геологічних епох.
• палеоцен — рання епоха палеогену.
• палеоценоз — сукупність рослин і тварин, що населяла в минулі геологічні епохи ділянку суші або водойми з більш-менш однотипними…
• палестина — Місцевість, край.
• палестра — У стародавній Греції — гімнастична школа для хлопчиків.
• палета — Спеціальна дерев'яна або пластикова підставка для перевезення вантажів.
• палетка — Розділена на квадрати прозора пластинка, яка служить для обчислювання площ на планах і картах.
• палець — Одна з п’яти рухомих кінцевих частин кисті руки або ступні ноги у людини.
• паливо — Горюча речовина (дрова, вугілля, нафта, газ і т. ін.), яка використовується для одержання теплової енергії, тепла.
• паливода — Відчайдушна людина, що нікого і нічого не боїться і ні перед чим не зупиняється.
• палигорськіт — Волокнистий напівкристалічний силікат магнію та алюмінію, який звичайно використовується під час буріння або як тепло…
• паликопа — Християнське літнє свято на честь святого Пантелеймона.
• палисвіт — Те саме, що пали́вода.
• палиця — Відділена від дерева й очищена від пагонів частина тонкого стовбура або товстої гілки.
• паліатив — Ліки чи який-небудь інший засіб, що дає тимчасове полегшення хворому, але не виліковує хвороби.
• палій — Той, хто зробив підпал.
• палійка — Жін. до палі́й.
• палійство — Здійснення, організація підпалів із злочинним наміром.
• палімпсест — Старовинний рукопис, звичайно пергаментний, з якого стерто попередній текст і на його місці написано новий.
• палінгенез — Те саме, що палінгене́зис.
• палінгенезис — Перетворення вивержених гірських порід шляхом переплавлення гранітів, гнейсів і сланців у глибоких зонах земної кори.
• паліндром — Слово або словосполучення, що однаково читається і з початку і з кінця, наприклад: кабак, око.
• паління — Дія за знач. пали́ти.
• палінодія — Давньогрецький вірш, у якому автор зрікався сказаного у своїх попередніх творах.
• палінологія — розділ ботаніки, що вивчає пилок і спори рослин.
• палісад — Старовинна оборонна споруда у вигляді частоколу із товстих, загострених зверху колод.
• палісадник — Невеликий обгороджений садок перед будинком.
• палісандр — Цінна тверда деревина деяких тропічних дерев червоно-коричневого, темно-рожевого або фіолетового кольору, що йде на…
• палітра — Чотирикутна або овальна дощечка, пластинка, на якій живописець змішує і розтирає фарби.
• палітурка — Обкладинка, оправа для зброшурованих листків книги, зошита і т. ін. з картону, матерії, шкіри тощо.
• палітурник — Майстер, який оправляє книги в палітурки.
• палітурниця — Жін. до паліту́рник.
• палітурня — Майстерня, де оправляють книги в палітурки.
• паліччя — Збірн. до па́лиця 1.
• палкість — Абстр. ім. до палки́й.
• паломник — Той, хто відвідує так звані святі місця або мандрівний богомолець взагалі; прочанин.
• паломництво — У християнській, мусульманській та інших релігіях — мандрівка по так званих святих місцях.
• паломниця — Жін. до пало́мник.
• палтус — Риба родини камбалових, поширена у північних і далекосхідних морях.
• палтусина — М’ясо палтуса, що вживається як їжа.
• палуба — Суцільне водонепроникне горизонтальне перекриття в корпусі або надбудові судна у вигляді підлоги.
• пальба — Дія за знач. пали́ти²і звуки, утворювані цією дією.
• пальма — Вічнозелена, перев. деревна рослина жарких країн з високим негіллястим стовбуром і пишною кроною великого перистого…
• пальмерстон — Довге пальто особливого крою.
• пальмета — Орнамент, який нагадує пальмове листя, і предмет з таким орнаментом.
• пальметка — Те саме, що пальме́та 1.
• пальміра — Один з видів російських друкарських шрифтів.
• пальмітин — Хімічна речовина, що входить до складу пальмової олії та інших жирів і використовується у миловарній промисловості.
• пальне — Речовина, яку спалюють для отримання теплової або механічної енергії.
• пальник — Прилад для спалювання горючої рідини або газу з певною метою.
• пальпація — Метод медичного обстеження шляхом обмацування внутрішніх органів або частин тіла хворого.
• пальпітація — посилене биття серця.
• пальто — Верхній одяг довгого крою, що надягається поверх плаття, костюма і т. ін.
• пальцехідні — Які при ходьбі опираються не на всю ступню, а лише на пальці (про тварин).
• пальчатка — Рукавичка з відділеннями для кожного пальця.
• палюга — Збільш. до па́лиця 1.
• палючість — Абстр. ім. до палю́чий.
• паля — Стовп, що забивається в грунт як опора для якої-небудь споруди.
• паляниця — Хлібина перев. з пшеничного борошна, певним чином замішаного.
• палятина — Щось палене, із специфічним запахом паленого.
• памолодок — Те саме, що па́молодь.
• памолодь — Молоді пагони.
• паморозь — Схожі на іней атмосферні опади, що утворюються в туманну морозну погоду на гілках дерев, дротах і т. ін.
• паморока — Туман, імла.
• пампа — Рівнинна область Південної Америки з субтропічним кліматом і степовою рослинністю.
• пампаси — Те саме, що па́мпа.
• памперс — дитяча гігроскопічна пелюшка
• пампух — Пампушка.
• пампушка — Невелика кругла булочка з пшеничної, житньої або гречаної муки.
• памфлет — Публіцистичний твір сатиричного характеру, спрямований проти якого-небудь політичного або суспільного явища чи окремої…
• памфлетист — Той, хто пише памфлети.
• памфлетистка — Жін. до памфлети́ст.
• памфлетність — Абстр. ім. до памфле́тний.
• памʼятка — Предмет, що служить нагадуванням про кого-, що-небудь.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.