Слова на літеру Ц

• цабе — Вигук, яким волів повертають праворуч.
• цадик — праведний хасид - посередник між Богом і віруючими, молитви якого начебто чудотворні, а поради виконуються…
• цанга — Пристрій, признач. для затискання деталі або інструмента при обробці на металорізальному верстаті.
• цап — Самець кози.
• цапеня — Маля кози; козеня.
• цапище — Збільш. до цап.
• цапусенько — зменшливо-пестливе до цап
• цапфа — Частина вала або осі, яка спирається на підшипник.
• цапʼюга — збільшуюче до цап
• цар — Володар якої-небудь країни (як загальна назва, не титул).
• царат — Те саме, що цари́зм.
• царевбивець — Убивця царя.
• царевбивство — Убивство царя.
• царевич — Син царя (у 1 знач.).
• царедворець — Особа, що займає посаду при царському дворі, царський вельможа; придворний.
• цареня — Царське дитя; царевич.
• царизм — Державний лад на чолі з царем; царський режим.
• царина — Околиця, край села.
• царист — Прихильник царського режиму.
• цариця — Жін. до цар 1, 2.
• царівна — Дочка царя (у 1 знач.).
• царок — загорода в хаті чи на обійсті для домашніх тварин, птиці
• царственість — Абстр. ім. до ца́рствений.
• царство — Держава, якою править цар (у 1 знач.).
• царювання — Дія за знач. царюва́ти.
• цвентюх — базікало
• цвенькіт — Щебетання, цвірінькання (про горобців та деяких інших птахів).
• цвинтар — Подвір’я і кладовище біля церкви.
• цвинтарка — Те саме, що золототисячник.
• цвілля — щось запліснявіле, гниль
• цвіль — Те саме, що плі́сень.
• цвірінчання — Дія за знач. цвірінча́ти і звуки, утворювані цією дією.
• цвірінькання — Дія за знач. цвірі́нькати і звуки, утворювані цією дією.
• цвірінькотання — Дія за знач. цвірінькота́ти і звуки, утворювані цією дією.
• цвірінькотіння — Дія за знач. цвірінькоті́ти і звуки, утворювані цією дією.
• цвіркання — Дія за знач. цві́ркати і звуки, утворювані цією дією.
• цвіркотання — Дія за знач. цвіркота́ти і звуки, утворювані цією дією.
• цвіркотіння — Дія за знач. цвіркоті́ти і звуки, утворювані цією дією.
• цвіркун — Комаха підряду прямокрилих, яка тертям крил створює тріскучі звуки.
• цвіркунча — те саме, що цвіркунчик
• цвірчання — Дія за знач. цвірча́ти і звуки, утворювані цією дією.
• цвіт — Квіти (пелюстки) на рослині в період цвітіння.
• цвітіння — Дія за знач. цвісти́.
• цвіть — Те саме, що цвіт¹ 1.
• цвях — Металевий або дерев’яний загострений стержень, який використовується для прикріплення, скріплення частин чого-небудь…
• цвяхар — робітник, майстер, що виготовляє цвяхи
• цвяхарня — майстерня, цех, де виготовляють цвяхи
• цебер — Велика дерев’яна (рідше металева) посудина, що має вигляд зрізаної діжки, яку використовують для різних господарських…
• цеберка — Конічна перев. дерев’яна посудина з дужкою для носіння і зберігання води та іншої рідини; відро.
• цеберко — Те саме, що цебе́рка.
• цебрина — Цямрина.
• цебро — Те саме, що це́бе́р.
• цегелля — уламки битої цегли
• цегельник — Те саме, що цегля́р.
• цегельниця — Жін. до цеге́льник.
• цегельня — Завод, який виробляє цеглу.
• цегла — Будівельне штучне каміння у вигляді прямокутних брусків з глини (перев. випаленої).
• цеглина — Прямокутний брусок з глини (перев. випаленої), який вживається як будівельний матеріал.
• цеглиння — Те саме, що це́гла 1.
• цегляр — Робітник, який виробляє цеглу.
• цеглярка — Цегельня.
• цедра — Зовнішній забарвлений шар кірки плодів цитрусових (апельсинів, лимонів і т. ін.)
• цезар — Те саме, що ке́сар.
• цезарепапізм — взаємини між імператорською владою і церквою у Візантії, коли імператор фактично був і главою церкви
• цезаризм — Одноосібна диктатура в поєднанні з формальним визнанням прав народу.
• цезарство — Влада цезаря.
• цезій — Хімічний елемент, м’який лужний метал сріблястого кольору, що використовується перев. у виробництві фотоелементів.
• цезура — Обов’язкова для певного віршованого розміру пауза всередині віршованого рядка.
• цейнерит — Штучний радіоактивний зеленкуватого кольору з перламутровим полиском мінерал класу фосфатів.
• цейтлупа — Особливий кінознімальний апарат, уживаний для швидкісного знімання.
• цейтнот — Нестача часу на обдумування ходів у шахових або шашкових партіях
• цейхгауз — Військовий склад зброї і обмундирування.
• целестин — мінерал класу сульфатів, блакитного кольору з скляним блиском. Використовують у харчовій та хімічній промисловості.
• целібат — Обов’язкова безшлюбність, запроваджена для католицького духівництва та православного чернецтва.
• целобіоза — органічна сполука, вуглевод з групи дисахаридів; основна структурна одиниця целюлози. Міститься в соці деяких дерев.
• целоїдин — чиста нітроцелюлоза, виготовлювана з колодію; іде на вироблення фотографічного паперу.
• целон — пластичний матеріал на основі ацетилцелюлози, стійкий щодо діяння тепла й світла.
• целостат — допоміжний астрономічний пристрій - система з двох плоских дзеркал, з яких одне нерухоме, а друге рухається за…
• целофан — Тонкий прозорий матеріал з целюлози, непроникний для води й повітря, який уживається для пакування, в поліграфії і т.…
• целулоїд — Тверда пластична легкозаймиста речовина з нітроцелюлози й камфори, що вживається для виготовлення галантерейних…
• целюлаза — Фермент, який розщепляє целюлозу (міститься в пліснявих грибах, деяких бактеріях і т. ін.).
• целюліт — утворення жирових відкладень у підшкірній клітковині
• целюлоза — Те саме, що кліткови́на 1.
• целюлоїд — Те саме, що целуло́їд.
• цемент — Мінеральна порошкоподібна речовина, з якої при замішуванні з водою утворюється однорідна в’яжуча маса, що швидко…
• цементація — Закріплення грунтів, бетонних споруд та ін. введенням у них під тиском рідкого цементного розчину.
• цементит — Хімічна сполука заліза з вуглецем; карбід заліза.
• цементник — Працівник цементної промисловості.
• цементобетон — цементовий бетон, бетон на основі цементу
• цементовоз — Транспортний засіб для перевезення насипного цементу.
• цементопровід — трубопровід для транспортування цементу на відстань або для його розвантаження
• цементосховище — Спеціальна споруда для зберігання цементу.
• цементоутворення — утворення цементу при термообробці призначених для цього алюмосилікатних сумішей
• цементувальник — робітник, майстер, який покриває, скріплює щось цементом та іншими тужавіючими речовинами
• цементування — Дія за знач. цементува́ти.
• цемʼянка — тонко розмелена або потовчена цегла, що використовується як домішка до вапна
• ценз — У Стародавньому Римі — періодичний перепис майна громадян для відповідного розподілу їх на податкові розряди.
• цензор — У Стародавньому Римі — урядова особа, яка оцінювала майно громадян, стежила за надходженням податків тощо.
• цензорство — Посада, обов язки цензора (у 2 знач.).
• цензура — У Стародавньому Римі — посада цензора (у 1 знач.); виконання обов’язків цензора.
• цензурність — Властивість цензурного (у 2 знач.).
• цензурування — Дія за знач. цензурува́ти.
• ценогенез — Ознака зародка або личинки, що є наслідком пристосування до специфічних умов існування.
• ценоз — Історично складена сукупність рослин і тварин, що населяють територію з більш-менш однаковими умовами існування.
• цент — Дрібна розмінна монета в США, Канаді, Голландії, Данії тощо, яка дорівнює одній сотій грошової одиниці (долара…
• центаврія — Те саме, що воло́шка¹.
• центиграм — сота частина грама
• центилітр — Сота частина літра.
• центиметр — сота частина метра - сантиметр
• центифолія — Махровий парковий різновид французької троянди.
• центнер — Одиниця ваги в метричній системі мір, що дорівнює 100 кілограмам.
• центр — Точка перетину уявних осей, ліній у фігурі, точка зосередження якихось відношень у тілі.
• централ — У дореволюційній Росії — центральна каторжна тюрма, призначена перев. для політичних в’язнів.
• централізація — Дія за знач. централізува́ти.
• централізм — Система керівництва й організації, за якої місцеві органи підпорядковані центральній владі, центрові (у 6 знач.).
• централіст — Те саме, що центри́ст.
• централка — Мисливська рушниця центрального бою.
• централь — Головна, центральна магістраль.
• центральність — Властивість за знач. центра́льний 2, 3.
• центратор — пристосування для центрування труб, валів і т. ін. при їх з'єднанні
• центрвиборчком — Центральний виборчий комітет
• центризм — Різновид опортунізму в робітничому русі, суть якого полягає в затушовуванні суперечностей і примиренні незгод з метою…
• центрист — Прихильник центризму.
• центрифуга — Машина або прилад для поділу суміші з сипких тіл чи рідин на складові частини дією відцентрової сили.
• центрифугування — Дія за знач. центрифугува́ти.
• центричність — Властивість за знач. центри́чний.
• центрівка — Те саме, що Центрови́й све́рдел ( див. центрови́й).
• центровик — Представник центру, фахівець з центру (у 5, 6 знач.).
• центроплан — Середня частина крила літака.
• центросома — Клітинний центр (у всіх тваринних і деяких рослинних клітинах), який бере участь у процесі непрямого поділу клітини.
• центросфера — те саме, що центросома
• центрофорвард — Головний гравець з групи нападу в футбольній, хокейній і т. ін. команді.
• центрування — Дія за знач. центрува́ти.
• центуріон — У Стародавньому Римі — начальник частини легіону, центурії.
• центурія — У Стародавньому Римі-частина легіону, військовий підрозділ, який налічував сто чоловік.
• центурка — Те саме, що золототи́сячник.
• цеоліт — Безбарвний або білий мінерал класу силікатів, який використовується для очищення води, фарбування тощо.
• цепелін — Дирижабль з металевим каркасом, обтягнутим тканиною.
• церата — Те саме, що клейо́нка.
• цербер — У старогрецькій міфології — триголовий злий пес з хвостом і гривою з гадюк, який охороняє вхід у підземне царство.
• церезин — Очищений озокерит, який використовується як ізоляційний матеріал, для захисту апаратури від корозії, для просочування…
• церезит — Суміш нерозчинних у воді солей олеїнової кислоти й гашеного вапна, що застосовується як добавка до цементних…
• церемоніал — Розпорядок, установлений для якого-небудь обряду, церемонії.
• церемоніальність — Властивість за знач. церемоніа́льний 2.
• церемоніймейстер — Один з вищих придворних чинів, а також придворний у цьому чині, який наглядав за виконанням церемоніалу й керував…
• церемонія — Прийнятий або встановлений порядок здійснення якого-небудь урочистого обряду, а також сам обряд.
• церемонність — Властивість за знач. церемо́нний; дотримання умовностей у поведінці.
• церій — М’який метал сіро-сталевого кольору, який легко окислюється і горить на повітрі; застосовується для виготовлення…
• церква — Релігійна організація духівництва і віруючих, об’єднана спільністю вірувань і обрядовості.
• церквичка — зменшливо-пестливе до церква 2
• церківка — те саме, що церковка
• церківця — Церковця.
• церковиця — Те саме, що це́рковця.
• церковка — Те саме, що це́рковця.
• церковник — Особа, яка служить у церкві, але не посвячена в духовний сан (читець, дяк і т. ін.).
• церковниця — Жін. до церко́вник 2.
• церковність — Церковна обрядовість; церковна ідеологія.
• церковнословʼянізм — слово, сполучення звуків, граматична форма або вислів, успадковані з церковнослов'янської мови
• церковнослужитель — Служитель у церкві; церковний паламар.
• церковщина — Релігійно-містичні погляди, вірування й забобони.
• церкоспороз — Хвороба рослин (перев. цукрових буряків, а також виноградної лози тощо), яка призводить до передчасного відмирання…
• церопластика — скульптура з воску.
• церулоплазмін — альфа-глобулін плазми крові, що містить мідь і має властивості окиснюваль-ного ферменту
• церусит — Мінерал класу карбонатів, білого кольору з сіруватим, жовтуватим або буруватим відтінком; біла свинцева руда.
• цесар — Те саме, що ці́сар.
• цесаревич — У дореволюційній Росії — офіційна назва спадкоємця царського престолу.
• цесарівна — Дружина цесаревича.
• цесарка — Свійський птах ряду курячих родини фазанових.
• цесаря — Пташа цесарки.
• цехівщина — Замкненість у межах свого фаху, фахова вузькість.
• цехін — Старовинна венеціанська золота монета (різновид золотого дуката), яка була в обігу і в деяких інших країнах (перев.…
• цехмайстер — Старшина цеху (у 1 знач.).
• цехмістер — Те саме, що цехма́йстер.
• цеховик — Майстер ремісничого цеху.
• цеце — Африканська кровососна живородна муха, що є переносником збудників сонної хвороби.
• цибань — Довгонога людина або тварина.
• цибук — Те саме, що чубук 1.
• цибулина — Потовщена, перев. куляста частина стебла деяких рослин, яка складається з щільно розташованих м’ясистих листків і…
• цибулиння — Стебла цибулі (у 1 знач.).
• цибуля — Овочева городня рослина з їстівною цибулиною і їстівним трубчастим листям.
• цибух — Те саме, що чубу́к 1.
• цивілізатор — Той, хто насаджує цивілізацію (у 2 знач.).
• цивілізація — Рівень суспільного розвитку і матеріальної культури, досягнутий тією або іншою суспільно-економічною формацією, а…
• цивілізованість — Властивість за знач. цивілізо́ваний.
• цивіліст — Фахівець з цивільного права, цивілістики.
• цивілістика — Цивільне право; наука цивільного права.
• цигара — Сигара.
• цигарка — Паперова трубочка (гільза), набита з одного боку тютюном для куріння.
• цигарник — Той, хто виготовляє цигарки або торгує ними.
• цигарниця — Жін. до цига́рник.
• цигейка — Хутро, вироблене з шкури овець цигайської породи.
• цидула — Те саме, що циду́лка.
• цидулка — Коротенький лист; записка.
• цикада — Те саме, що цика́дка.
• цикадка — Хоботна комаха з прозорими різнобарвними крильцями, самці якої видають характерне сюрчання.
• цикадкові — Родина комах ряду рівнокрилих хоботних, шкідники рослин; деякі їх види поширюють вірусні хвороби рослин.
• цикання — Дія за знач. ци́кати і звуки, утворювані цією дією.
• цикл — Сукупність взаємозв’язаних явищ, процесів, робіт, яка створює закінчене коло дій протягом певного проміжку часу.
• цикламен — Багаторічна трав’яниста рослина родини первоцвітних з великими яскравими квітами; альпійська фіалка.
• циклізація — Об’єднання в цикл.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.