Слова на літеру Ж

• жаба — Невелика безхвоста земноводна тварина, задні кінцівки якої довші, ніж передні, і пристосовані до стрибання.
• жабеня — Маля жаби ( див. жа́ба¹).
• жабник — Прізвисько людини, яка бовтається або плаває у неглибокій воді, де багато жаб.
• жабо — Нашивка з мережива або серпанку з оборками, що прикріплювалась до коміра верхньої чоловічої сорочки.
• жабоїд — Чорногуз, бусол.
• жабра — Те саме, що зя́бра.
• жабрій — Однорічна трав’яниста рослина родини губоцвітих — бур’ян з чотиригранним стеблом, густо покритим м’якими волосками і…
• жабуриння — Водорості, що ростуть у стоячих водах і мають вигляд зелених ниток.
• жавель — Те саме, що Жаве́лева вода́.
• жага — Велике бажання пити; спрага.
• жагучість — Абстр. ім. до жагу́чий 3.
• жадання — Внутрішнє прагнення, потяг до здійснення чого-небудь.
• жадібність — Властивість за знач. жа́ді́бний.
• жаднюга — Жадібна, корислива, скупа людина.
• жадоба — Велике бажання чогось, прагнення до чого-небудь.
• жайвір — Те саме, що жа́йворонок 1.
• жайворон — Те саме, що жа́йворонок 1.
• жайвороння — Збірн. до жайворонок.
• жайворонок — Польова чи степова співуча пташка ряду горобцеподібних.
• жайворонча — Те саме, що жайвороня́.
• жайвороня — Пташа жайворонка (у 1 знач.).
• жак — Рибальська снасть у вигляді натягнутої на декілька обручів конусоподібної сітки.
• жакет — Коротка жіноча одежа, яку носять поверх блузки або плаття.
• жакетка — Те саме, що жаке́т 1.
• жако — вид птахів ряду папугоподібних. Поширений в Західній Африці. Здатний до наслідування звуків, зокрема людської мови.
• жалібник — Той, хто уболіває за інших, співчуває чиємусь лихові, горю.
• жалібниця — Жін. до жалібни́к.
• жалібність — Абстр. ім. до жа́лібний 1.
• жаління — Дія за знач. жали́ти.
• жалісливець — Жаліслива людина.
• жалість — Співчутливе ставлення до чужого горя, переживання; жаль, жалощі.
• жалкування — Дія за знач. жалкува́ти.
• жало — Гостра частина органа захисту або нападу деяких комах, якою вони жалять.
• жалоба — Висловлення невдоволення з приводу чогось; скарга.
• жалощі — Пригнічений настрій, що викликається бідою, нещастям, невдачею і т. ін.; туга, скорбота.
• жалування — Дія за знач. жа́лувати 1.
• жаль — Важкий настрій, що викликається якоюсь невдачею, горем і т. ін.; сум, печаль, скорбота.
• жалюгідність — Абстр. ім. до жалюгі́дний.
• жалюзі — Складені з вузьких дощечок або металевих пластинок віконниці або штори для регулювання світла і повітряного потоку в…
• жандарм — Особа, що служить у військах жандармерії.
• жандармерія — Особливі поліцейські війська в буржуазних країнах для політичної охорони і розшуку, для боротьби з революційним рухом.
• жанр — Вид творів у галузі якого-небудь мистецтва, який характеризується певними сюжетними та стилістичними ознаками.
• жанрист — Художник, що створює картини на побутові теми.
• жар — Розжарене вугілля, що горить без полум’я.
• жара — Гаряча літня пора; спека.
• жаргон — Мова якоїсь соціальної чи професійної групи, що відрізняється від загальнонародної наявністю специфічних слів і…
• жаргонізм — Специфічне слово чи вираз, що вживається тільки в жаргоні.
• жардиньєрка — Підставка, етажерка і т. ін. для кімнатних рослин.
• жарення — Дія за знач. жа́рити 1, 2.
• жарина — Вуглина жару (у 1 знач.).
• жаріння — Дія за знач. жарі́ти.
• жарінь — Те саме, що жара́ 1.
• жаровня — Металева, перев. невелика посудина для розжареного вугілля, що використовується замість печі.
• жароміцність — Властивість за знач. жароміцни́й.
• жаростійкість — Властивість за знач. жаростійки́й.
• жарота — Те саме, що жара́ 1.
• жаротривкість — Властивість за знач. жаротривки́й.
• жарт — Сказане чи зроблене для розваги, сміху; дотеп, витівка.
• жартівливість — Властивість і стан за знач. жартівли́вий.
• жартівник — Той, хто любить жартувати (у 1 знач.); жартун.
• жартівниця — Жін. до жартівни́к.
• жартливість — Властивість і стан за знач. жартли́вий.
• жартування — Дія за знач. жартува́ти.
• жартун — Те саме, що жартівни́к.
• жартунка — Жін. до жарту́н.
• жартушки — Все, що говориться, робиться задля розваги, сміху.
• жасмин — Чагарник з запашними білими квітами, який вирощують у садах та парках.
• жатка — Машина для скошування зернових та інших рослин.
• жаткар — Той, хто править жаткою.
• жаття — Дія за знач. жа́ти¹.
• жах — Почуття, стан дуже великого переляку, страху, що охоплює кого-небудь.
• жахання — Дія за знач. жаха́тися.
• жахіття — Щось надзвичайно страшне, лячне або дуже погане.
• жахливість — Абстр. ім. до жахли́вий 1.
• жвавість — Властивість за знач. жва́вий.
• жвакання — Дія за знач. жва́кати і звуки, утворювані цією дією.
• жвакування — Дія за знач. жвакува́ти і звуки, утворювані цією дією.
• жданики — Те саме, що жда́нки.
• жданки — Те, чого чекають, на що надіються, про що мріють.
• ждання — Дія за знач. жда́ти.
• жебоніння — Дія за знач. жебоні́ти і звуки, утворювані цією дією.
• жебрак — Людина, яка живе з милостині; старець.
• жебрання — Дія за знач. же́брати.
• жебрацтво — Збирання милостині; жебрання; старцювання.
• жебрачка — Жін. до жебра́к.
• жебри — Збирання милостині.
• жеброта — Бідні люди, які живуть з милостині.
• жебрування — Дія за знач. жебрува́ти.
• жевжик — Вертлява, рухлива людина легковажної вдачі, що любить похизуватися; фат, ферт, фертик.
• жевриво — Те саме, що по́лум’я.
• жевріння — Дія за знач. же́вріти.
• жезл — Особливої форми паличка, що служить символом влади, високого становища і т. ін.
• желатин — Білкова речовина тваринного походження, що в розчиненому вигляді переходить у драглистий стан; використовується в…
• желатина — Те саме, що желати́н.
• желе — Драглиста їжа, вигот. з желатину та фруктово-ягідних соків, вина, молока і т. ін.
• желехівка — український фонетичний правопис поширений на заході України з 1886 року й до 1922 року (коли-не-коли аж до 1940-х)…
• желонка — Прилад, яким викачують рідину, пісок, грязь з свердловин при бурінні.
• желонник — Робітник, що працює біля желонки.
• желонниця — Жін. до жело́нник.
• жених — Чоловік стосовно до жінки, з якою збирається узяти шлюб; наречений, нар.-поет. суджений.
• женихання — Дія за знач. жениха́тися.
• женіння — Дія за знач. жени́тися.
• женоненависник — Чоловік, який не любить жінок, уникає їх.
• женоненависництво — Ненависть, огида до жінок.
• женчиха — Жінка, що жне хлібні рослини.
• женьшень — Багаторічна трав’яниста рослина, корінь якої використовується як важливий лікувальний засіб.
• жеода — мінеральне утворення округлої фоми, яке виникає внаслідок заповнення мінералами порожнин у гірській породі.
• жерделя — Вид абрикосів з дрібними плодами, що виростають безпосередньо з насіння.
• жердина — Довгий, тонкий, без гілок кусок дерева; ключина.
• жердка — Горизонтально підвішена чи прикріплена перекладина, на яку вішають одежу.
• жердняк — Молоді тонкі дерева, стовбури яких мають розміри жердин.
• жердя — Збірн. до жерди́на 1.
• жереб — Те саме, що жеребо́к 1.
• жеребець — Самець кобили.
• жеребкування — Вирішення чогось, встановлення прав та обов’язків на що-небудь витягуванням жеребків.
• жеребність — Фізіологічний стан жеребної кобили.
• жеребок — Умовний знак (дрібний предмет, папірець і т. ін.), який тягнуть з метою встановлення певної черговості, прав та…
• жеребʼя — Маля кобили; лоша.
• жереп — Гірська сосна з чорною корою і неколючими короткими листками.
• жеретія — Гадюка, що лазить по деревах.
• жерех — Те саме, що біли́зна².
• жерлиця — Рибальська снасть для лову хижої риби.
• жерло — Передній отвір у стволі артилерійської зброї; дуло.
• жерміналь — сьомий місяць (з 21 - 22 березня до 19 - 20 квітня) французького республіканського календаря, що був встановлений в…
• жерстина — Лист жерсті.
• жерсть — Тонкий листовий метал, покритий оловом; бляха.
• жерстяник — Майстер, що виготовляє вироби з жерсті; бляхар.
• жерстянка — Коробка, банка з жерсті; бляшанка.
• жертва — За релігійними обрядами деяких народів — предмет або жива істота, яких приносили як дар богам.
• жертводавець — Те саме, що же́ртвуватель.
• жертвоприношення — За релігійними обрядами деяких народів — принесення жертв богам.
• жертвування — Дія за знач. же́ртвувати.
• жертовник — Спеціальний стіл або взагалі те місце, де клали жертву, яку, за релігійними обрядами, приносили богам.
• жертовність — Властивість за знач. жерто́вний 2.
• жерун — Той, хто багато пожирає.
• жерунка — Жін. до жеру́н.
• жеруха — Саrdamine L.). Трав’яниста рослина родини хрестоцвітих з білими та блідо-фіолетовими квіточками, зібраними в китиці…
• жест — Рух тіла чи рук, який супроводжує людську мову або замінює її.
• жестикулювання — Дія за знач. жестикулюва́ти.
• жестикуляція — Вживання, використання жестів (у 1 знач.).
• жетон — Значок, який видається для відзначення якоїсь перемоги чи як свідчення про приналежність до якого-небудь товариства.
• живець — Принада у вигляді дрібної живої рибки, яку використовують для ловлі хижих риб.
• живильник — Клапан, що регулює надходження води, пального і т. ін. у машину, в апарат і т. ін.
• живильність — Властивість за знач. живи́льний 1.
• живина — Щось живе, жива істота.
• живиця — Густа прозора рідина, що виділяється з стовбура хвойного дерева і складається з скипидару та смоляних кислот.
• живість — Абстр. ім. до живи́й 2.
• живіт — Частина тіла людини і тварини, в якій містяться шлунок, кишечник, печінка і т. ін.
• живлення — Дія за знач. живи́ти і живи́тися.
• живність — Свійські тварини, птиця.
• живоглот — Те саме, що живої́д.
• живодер — Те саме, що живої́д.
• живоїд — Про людину, що визискує інших, наживається на них або жорстоко поводиться з ними.
• живокіст — Багаторічна трав’яниста рослина родини шорстколистих, цвіте жовтими чи синіми квітками.
• живолуп — Те саме, що живої́д.
• живопис — Вид образотворчого мистецтва, що зображує фарбами предмети і явища реальної дійсності.
• живописання — Дія за знач. живописа́ти.
• живописець — Той, хто займається живописом; художник.
• живопліт — Ряд густо посаджених дерев, кущів, що утворюють загорожу.
• животина — Свійська або дика тварина.
• животіння — Життя в тяжких умовах; життя сіре, безбарвне, без усвідомлення основного його смислу.
• живоття — Життя.
• живучість — Властивість за знач. живу́чий 2, 3.
• живцювання — Дія за знач. живцюва́ти.
• живчик — Жилочка на людському тілі, в якій відчувається пульсування крові.
• жига — Середньовічний смичковий музичний інструмент.
• жигалка — Кровосисна муха, що розвивається в гною і є переносником збудників багатьох інфекційних хвороб.
• жигало — Залізний стрижень для пропалювання дірок в дереві, для випікання чого-небудь.
• жиголо — Чоловік, який живе за рахунок багатих жінок, надаючи їм інтимні послуги.
• жигуль — Розмівна назва автомобіля радянської і російської марки ВАЗ.
• жижа — Вогонь; щось гаряче; те, що обпікає.
• жижки — Задня сторона колін, підколінні сухожилки.
• жиклер — Деталь з каліброваним отвором для дозування рідини чи газу.
• жила — Судина, по якій тече кров у тілі людини чи тварини.
• жилет — Те саме, що жиле́тка 1.
• жилетка — Вид чоловічої одежі без коміра та рукавів, яку одягають під піджак чи інший верхній одяг.
• жилетник — Кравець, що шиє жилетки.
• жилець — Той, хто живе в будинку, квартирі, кімнаті.
• жилиця — Жін. до жиле́ць.
• жилкування — Система розміщення жилок на листках рослин та крилах комах.
• жим — Повільне підняття штанги над головою до повного випрямлення рук.
• жимолость — Чагарник з попарно розміщеними листками та запашними квітками, зібраними в суцвіття.
• жир — Масляниста, нерозчинна у воді речовина, що входить до складу організму людини, тварини й рослини.
• жирант — особа, яка робить на звороті векселя або чека передавальний напис.
• жират — особа, на яку жирант переводить вексель чи чек.
• жираф — Те саме, що жира́фа.
• жирафа — Африканська плямиста жуйна тварина ряду парнокопитних з коротким тулубом на високих і тонких ногах та дуже довгою…
• жирність — Ступінь вмісту жиру.
• жирномолочність — Вміст жиру в молоці.
• жиро — Надпис на векселі, чекові, який дає право іншій особі на одержання грошей.
• жиробанк — банк, який здійснює розрахункові операції між клієнтами, котрі мають у ньому розрахункові рахунки. Нині функції Ж.…
• жировідкладання — Те саме, що жировідкла́дення.
• жировідкладення — Відкладення жиру в організмі людей, тварин.
• жироїд — Те саме, що живої́д.
• жироконто — особливий вид поточного рахунку, що відкривається для розрахунків з третіми особами, котрі мають поточні рахунки в…
• жироловка — Проточний резервуар для видалення і затримання із стічних вод жирів, мінеральних масел, нафти, що утруднюють роботу…
• жиронаказ — Писане розпорядження вкладника кредитній установі про проведення розрахунку з кредитором.
• жиропіт — Речовина, що становить суміш виділень сальних і потових залоз вівці.
• жироскоп — Те саме, що гіроско́п.
• жироутворення — Процес утворення жиру.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.