Слова на літеру В

• впускання — Дія за знач. впуска́ти¹.
• вражальність — Здатність справляти враження.
• враження — Те, що залишається в свідомості людини від баченого, пережитого.
• вражіння — Те саме, що вра́ження¹.
• вражливість — Властивість за знач. вражли́вий.
• враза — Несправедливо заподіяна образа, прикрість.
• вразливість — Властивість за знач. вра́зливий¹ 1,2.
• врата — Ворота.
• врізання — Дія за знач. врі́зати¹.
• врізування — Дія за знач. врі́зувати¹.
• вродливець — Те саме, що кра́сень 1.
• вродливиця — Те саме, що красу́ня 1.
• вродливість — Якість за знач. вродли́вий 1; врода, краса.
• врожай — Кількість зібраних сільськогосподарських культур за певний період.
• вростання — Дія за знач. вроста́ти¹.
• вруб — Щілина, вузька заглибина, яку вибивають у гірській породі або в шарі вугілля, руди, щоб полегшити відколювання брил.
• врубування — Дія за знач. вру́бувати й вру́буватися.
• вручання — Дія за знач. вручи́ти.
• вручення — Дія за знач. вручи́ти 1.
• вручитель — Те саме, що подаве́ць.
• вручителька — Жін. до вручи́тель.
• всебічність — Абстр. ім. до всебі́чний.
• всевладдя — Необмежена влада.
• всевладність — Абстр. ім. до всевла́дний.
• всезнавець — Той, хто все знає.
• всезнайство — Манера поведінки людини, що вважає себе знавцем усього; знання всього.
• всезнання — Знання всього, певна обізнаність з усім.
• всеїдність — Властивість за знач. всеї́дний.
• вселення — Дія за знач. всели́ти.
• вселяння — Дія за знач. вселя́ти.
• всемогутність — Виняткова сила, влада; усесильність.
• всенародність — Абстр. ім. до всенаро́дний.
• всеношна — У православних християн — церковна служба, що правиться цілу ніч під Великдень.
• всеобуч — Загальне обов’язкове навчання дітей шкільного віку.
• всеозброєння — У всеозбро́єнні — будучи повністю забезпеченим відповідними засобами боротьби; у повній готовності.
• всесильність — Абстр. ім до всеси́льний.
• всеспалення — У давніх народів — релігійний обряд, під час якого принесена жертва спалювалась повністю.
• всиляння — Дія за знач. всиля́ти.
• всипище — Посудина або приміщення для збереження сипких речовин.
• всисання — Дія за знач. всиса́ти.
• вслухання — Дія за знач. вслуха́тися.
• всмоктуваність — Здатність всмоктуватися.
• всмоктування — Дія за знач. всмо́ктувати.
• всмоктувач — Механізм для всмоктування рідини, газу; насос.
• всовування — Дія за знач. всо́вувати.
• всотування — Дія за знач. всо́тувати.
• вставка — Те, що вставлене.
• вставлення — Дія за знач. вста́вити¹.
• вставляння — Дія за знач. вставля́ти¹.
• вставочка — Зменш. до вста́вка¹.
• вступ — Дія за знач. вступи́ти, вступа́ти¹ 2, 4, 5.
• вступання — Дія за знач. вступа́ти¹.
• вступник — Той, хто вступає до навчального закладу і т. ін.
• всування — Дія за знач. всува́ти.
• всюдихід — Автомобіль, який легко переборює різні шляхові перешкоди, маючи гусеничний або напівгусеничний хід.
• всячина — Різноманітні речі, події тощо.
• втикання — Дія за значенням втика́ти¹.
• втирання — Дія за знач. втира́ти¹.
• втискання — Дія за знач. втиска́ти¹ й втиска́тися¹.
• втискування — Дія за знач. вти́скувати й вти́скуватися.
• втікач — Людина, яка самовільно залишила місце свого перебування чи ув'язнення.
• втікачка — Жінка чи дівчина, яка самовільно покинула своє місцеперебування.
• втілення — Дія і стан за знач. вті́лити.
• втілювач — Той, хто в конкретних формах реалізує чиїсь ідеї, задуми, мрії тощо.
• втіха — Почуття радості або те, що приносить моральне задоволення.
• втома — послаблення сил, викликане напруженою фізичною або розумовою працею, тривалим рухом і т. ін
• втомленість — процес руйнування машинної детали під впливом багаторазово повторюваних навантажень
• втопленик — Той, хто втопився, загинув у воді.
• втоплениця — Жін. до вто́пленик.
• втоптування — Дія за знач. вто́птувати¹.
• втора — Другий голос у музичній партії.
• вторгнення — Дія за знач. вто́ргнутися.
• втрата — Позбавлення когось або чогось важливого, збиток чи смерть.
• втручання — Дія за знач. втруча́тися 2.
• втулка — Деталь машини або якогось пристрою, що має осьовий отвір, куди входить інша деталь.
• втягання — Дія за знач. втяга́ти.
• втягнення — Дія за знач. втягну́ти й втягти́.
• втягування — Дія за знач. втя́гувати.
• вуаль — Прозора тканина або сітка, закріплена на жіночому капелюшку, щоб закривати обличчя
• вугіль — Те саме, що вугі́лля 1.
• вугільник — Робітник, який працює у вугільній промисловості.
• вуглевидобування — Те саме, що вуглеви́добуток.
• вуглевидобуток — Добування кам’яного вугілля.
• вуглегасник — Прилад для гасіння вугілля, яке горить.
• вугледробарка — Машина для подрібнення великих брил кам’яного вугілля.
• вуглекислота — Кислота, яка утворюється внаслідок сполучення вуглекислого газу з водою; вугільна кислота.
• вуглекоп — Шахтар.
• вуглемийка — Місце, де миттям очищають вугілля від пилу та різних домішок.
• вугленавантажувач — Машина для навантажування кам’яного вугілля.
• вугленосність — Абстр. ім. до вуглено́сний.
• вуглепромисловість — Галузь промисловості, що займається видобутком і обробкою кам’яного вугілля.
• вуглець — Один із найпоширеніших хімічних елементів, шо входить до складу всіх органічних речовин.
• вуглина — Шматок, уламок кам’яного або деревного вугілля.
• вуглуватість — Властивість за знач. вуглува́тий.
• вугляк — Вуглина.
• вугляр — Людина, що випалює деревне вугілля.
• вуглярка — Жін. до вугля́р.
• вуглярство — Промисел, заняття вугляра (в 1 знач.).
• вугор — Риба зі змієподібним тілом.
• вугреня — Маля вугра ( див. вуго́р¹).
• вугриця — Черв’як круглої форми.
• вугруватість — Властивість за знач. вугрува́тий.
• вудвуд — Одуд.
• вуджениця — Те саме, що ши́нка.
• вудило — Те саме, що ву́длище.
• вудильник — Те саме, що вудка́р.
• вудильниця — Жін. до вуди́льник.
• вудіння — Дія за знач. ву́дити¹.
• вудка — Знаряддя для ловіння риби, що звичайно складається з вудлища, волосіні й гачка.
• вудкар — Рибалка, який ловить рибу вудкою.
• вудлище — Тонкий і гнучкий прут (звичайно бамбуковий або ліщиновий), до якого прикріплюють волосінь.
• вуду — Традиційна африканська і карибська релігія з магічними ритуалами.
• вуж — Неотруйна змія середнього розміру, що має жовті плями з обох боків голови.
• вужак — Те саме, що вуж.
• вужака — Збільш. до вуж.
• вужачка — Невеличка папоротева рослина.
• вуженя — Маля вужа.
• вужівка — Мотузка з лози.
• вузда — Те саме, що вузде́чка.
• вуздечка — Частина збруї-ремені з вудилами та поводами, які надівають на голову коневі, щоб правити ним.
• вузина — Вузьке місце; щілина.
• вузлище — Збільш. до ву́зол¹ 1, 3, 4.
• вузловʼяз — Пристрій для зав’язування вузлів.
• вузлуватість — Властивість за знач. вузлува́тий.
• вузол — Місце, де зв’язані кінці чого-небудь; петля, затягнута на мотузкові, линві і т. ін.
• вузькість — Властивість за знач. вузьки́й 1, 2.
• вузькоглядність — Властивість за знач. вузькогля́дний.
• вузькоколійка — Залізниця з вузькою колією.
• вуйко — Дядько по матері, брат матері.
• вулик — Спеціально зроблена дерев’яна скринька або видовбана колода для тримання бджіл.
• вулиця — Обмежений двома рядами будинків простір для їзди та ходіння.
• вуличник — Той, хто не має притулку; безпритульний, бродяга.
• вулкан — Конусоподібна гора з кратером на вершині, через який час від часу викидається розплавлена лава, гарячі гази, уламки…
• вулканізатор — Робітник, який займається вулканізацією.
• вулканізаторник — Те саме, що вулканіза́тор 1.
• вулканізація — Гаряча обробка каучуку, гутаперчі тощо спеціальними речовинами для надання їм міцності, пружності, еластичності.
• вулканізм — Сукупність явищ, пов’язаних з рухом і застиганням вулканічної магми.
• вулканіт — Гірська порода вулканічного походження.
• вулканознавець — Учений, який досліджує вулканічні явища.
• вулканолог — Те саме, що вулканозна́вець.
• вулканологія — Наука про діяльність вулканів.
• вульгаризатор — Людина, яка що-небудь вульгаризує.
• вульгаризація — Дія за знач. вульгаризува́ти.
• вульгаризм — Грубе слово або вираз, що перебуває поза нормами літературної мови.
• вульгарність — Абстр. ім. до вульга́рний 1, 2.
• вульгарщина — Паскудство, банальність.
• вульфеніт — Руда жовтого кольору кристалічної будови, яка містить у собі свинець, молібден.
• вундеркінд — Не за віком дуже здібна дитина.
• вурдалак — у сербських народних віруваннях - вовкулака, оборотень, що висмоктує кров з людей.
• вурдження — Дія за знач. ву́рдити.
• вуркаган — Безпритульна, неохайно вдягнена людина, яка живе з дрібного грабіжництва.
• вуркіт — Несильне, низького тембру переливчасте звучання.
• вуркотання — Дія за знач. вуркота́ти і звуки, утворювані цією дією.
• вуркотіння — Дія за знач. вуркоті́ти і звуки, утворювані цією дією.
• вусань — Чоловік з вусами.
• вусач — Те саме, що вуса́нь.
• вусисько — Те саме, що вуси́ще.
• вустілка — Устілка.
• вутятко — Зменш.-пестл. до вутя́.
• вухналь — Спеціальний цвях, яким прибивають підкову до кінського копита, а також підісок до осі.
• вухо — Орган слуху й рівноваги в людини та хребетних тварин.
• вушанка — Зимова шапка з вухами (в 3 знач.).
• вхід — Те саме, що вхо́дження.
• вхідчини — Те саме, що вхо́дини.
• входження — Дія за знач. вхо́дити.
• входини — Народний звичай відзначати вселення в нове приміщення (звичайно житло); новосілля.
• вчасність — Абстр. ім. до вча́сний 1.
• вчений — Фахівець, який проводить наукові дослідження та робить відкриття.
• вченість — Високий рівень знань та ерудиції в певній науковій галузі.
• вчення — Сукупність теоретичних поглядів і знань у певній галузі.
• вчинення — Здійснення або виконання певної дії, найчастіше правопорушення.
• вчинок — Окрема дія людини, яка має певні наслідки та значення.
• вчитель — Особа, яка професійно викладає певний предмет і навчає інших.
• вшивання — Дія зазнач, вшива́ти¹.
• вшивка — Те, що вшите; вставка.
• вштовхування — Дія за знач. вшто́вхувати.
• вʼюк — тороки, ладунок, вантаж на тварині.
• вʼюн — надзвичайно рухлива риба з видовженим гнучким тілом
• вʼюнкість — Властивість за знач. в’юнки́й.
• вʼюрок — Північна невеличка пташка, що живе в тайзі.
• вʼючак — В’ючна тварина.
• вʼюшка — Засувка, якою перекривають димохід, щоб ніч не вихолоджувалася.
• вʼяз — Листяне дерево (іноді кущ) з нерівнобокими листками та міцною деревиною.
• вʼязальник — Той, хто в’яже (в 1, 3 знач.).
• вʼязальниця — Жін. до в’яза́льник.
• вʼязанка — Те саме, що в’я́зка 1.
• вʼязання — Дія за знач. в’яза́ти 1, 3.
• вʼязень — Той, хто перебуває в ув’язненні, під вартою.
• вʼязіль — Назва ряду дикорослих рослин родини бобових (польовий горошок та ін.).
• вʼязка — Зв’язані, скріплені мотузкою і т. ін. або нанизані на неї які-небудь однорідні предмети.
• вʼязкість — Властивість за знач. в’язки́й.
• вʼязниця — Приміщення, де тримають в’язнів.
• вʼязь — У будівництві — спосіб скріплювання дерев’яних частин будівлі врубуванням.
• вʼялення — Дія за знач. в’яли́ти 1.
• вʼяління — Дія за знач. в’яли́ти 1.
• вʼялість — Властивість за знач. в’я́лий 2; млявість.
• вʼянення — Дія за знач. в’я́нути.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.