Слова на літеру Ч

• чабан — Те саме, що вівча́р 1.
• чабаненко — Син чабана; молодий чабан.
• чабанка — Жін. до чаба́н.
• чабанство — Робота чабана.
• чабанування — Дія за знач. чабанува́ти.
• чабанчук — Помічник чабана; підпасок.
• чабаня — Дитина чабана.
• чабарашка — Близький за характером до козачка український народний побутовий танець і пісня до нього.
• чабарня — Загорода й хліви для овець; вівчарня.
• чабрик — Те саме, що чабе́р.
• чавкання — Дія за знач. ча́вкати і звуки, утворювані цією дією.
• чавлення — Дія за знач. чави́ти.
• чавун — Сплав заліза з вуглецем, з якого виготовляють сталь або виливають металеві вироби.
• чавунище — Збільш. до чану́н 2.
• чавуноливарник — Робітник, який виплавляє чавун і виливає вироби з нього.
• чага — Деревний гриб, який росте переважно на березах і використовується в медицині.
• чагар — Те саме, що чагарни́к, чагарни́ки.
• чагарник — Зарості багаторічних дерев’янистих кущових рослин.
• чад — Задушливий отруйний газ, який утворюється при неповному згорянні вугілля, жиру і т. ін.; чадний газ.
• чадо — Дитина (син або дочка).
• чадра — Легке покривало, яким жінки-мусульманки запинаються з голови до ніг, залишаючи відкритими лише очі.
• чаєня — Пташа чайки ( див. ча́йка¹ 1, 2).
• чаївник — Особа, яка вирощує чай (у 1 знач.); фахівець з чаївництва.
• чаївництво — Розведення чаю як галузь сільського господарства.
• чаїнка — Окрема пелюстка, кусочок листка сухого або завареного чаю.
• чай — Південна вічнозелена рослина (дерево або кущ), із висушеного і спеціально обробленого листя якої приготовляють…
• чайка — Морський водоплавний птах родини сивкових.
• чайна — Вид громадської їдальні, де можна випити чаю та поїсти.
• чайник — Посудина з ручкою та носиком, у якій заварюють чай або кип’ятять воду.
• чайниця — Посудина, банка для зберігання сухого чаю.
• чайові — Гроші, що їх дають за дрібні послуги, обслуговування (швейцарові, офіціантові та ін.).
• чайхана — Чайна в Середній Азії та Ірані.
• чакан — Трав’яниста очеретяна рослина родини рогозових; рогіз.
• чаклування — Дія за знач. чаклува́ти.
• чаклун — Людина, яка займається чаклунством.
• чаклунка — Жін. до чаклу́н.
• чаклунство — За старовинними марновірними уявленнями — магічні дії, рухи й замовляння, за допомогою яких нібито можна вплинути на…
• чакона — Старовинний іспанський танець з кастаньєтами (відомий з кінця XVI ст.), який виконується в швидкому темпі і…
• чакра — Енергетичний центр у тілі людини згідно з індійськими духовними практиками.
• чалапання — Дія за знач. чала́пати і звуки, утворювані цією дією.
• чалапкання — Дія за знач. чала́пкати і звуки, утворювані цією дією.
• чалення — Дія за знач. ча́лити 1.
• чалма — Чоловічий головний убір у мусульман (відомий з часів середньовіччя) — довгий кусок тканини, обгорнений кілька разів…
• чамбул — Загін татарської кінноти, що роз’їжджав по степах і чинив раптові напади на мирне населення.
• чан — Посудина, що формою нагадує великий бак або діжку.
• чапан — Старовинний верхній селянський одяг у тюрксько-татарських народів, що нагадує жупан або короткий халат.
• чапіння — Дія і стан за знач. чапі́ти.
• чаплеві — Родина птахів ряду лелекоподібних, до яких належить чапля.
• чапленя — Пташа чаплі.
• чаплійка — Невелика чаплія.
• чаплія — Кухарське знаряддя, за допомогою якого переносять гарячу сковороду — залізний гачок з дерев’яним держалном.
• чапля — Болотний дикий перелітний птах з великим дзьобом, довгою шиєю і довгими ногами, який живиться комахами, рибою…
• чаполоч — Багаторічна трав’яниста злакова рослина; використовується в харчовій промисловості (при виготовленні горілки-зубрівки).
• чапрак — Найтовстіша і найміцніша частина шкури тварини, з якої виготовляють шкіру для підметок і для технічних потреб.
• чар — Чари (у 1 знач.).
• чара — Старовинна посудина для пиття вина.
• чарвака — атеїстична і матеріалістична школа в давній і середньовічній індійській філософії.
• чардаш — Угорський народний танець у швидкому темпі, що починається повільним вступом; мелодія цього танцю.
• чари — За старовинними марновірними уявленнями — магічні засоби, за допомогою яких чаклуни, знахарі тощо ніби здатні вплинути…
• чарівливість — Абстр. ім. до чарівли́вий 2.
• чарівник — Чаклун (у 1 знач.).
• чарівництво — Чаклунство (у 1 знач.).
• чарівниця — Жін. до чарівни́к 1.
• чарівність — Абстр. ім. до чарівни́й 2.
• чарка — Велика (перев. скляна) посудина для пиття вина та спиртних напоїв; келих.
• чаркування — Дія за знач. чаркува́ти і чаркува́тися.
• чарльстон — Танець, який виник на основі негритянських танців; різновид швидкого фокстроту.
• чародій — Те саме, що чарівни́к 1.
• чародійка — Жін. до чароді́й 1.
• чародійник — Те саме, що чарівни́к 1.
• чародійниця — Жін. до чароді́йник 1.
• чародійство — Те саме, що чаклу́нство.
• чароцвіт — За уявленням наших предків-квітки (цвіт) дикої папороті, які нібито мають у собі щось від чарів (у 1, 2 знач.).
• чартер — Грамота, хартія.
• чартизм — Масовий революційний рух англійських робітників у 30-40-і роки XIX ст., які боролися за демократизацію державного ладу.
• чартист — Учасник чартистського руху, прибічник чартизму.
• чарування — Дія за знач. чарува́ти 1.
• чарунка — Заглибина, отвір або гніздо серед багатьох подібних, розташованих на одній площині, мережі і т. ін.
• чарупина — Те саме, що ча́рка 2.
• чарчина — Те саме, що ча́рка 2.
• час — Одна з основних об’єктивних форм існування матерії, яка виявляється в тривалості буття.
• часина — Невеликий проміжок тривалості якоїсь дії, що становить годину або кілька хвилин.
• часловець — Те саме, що часосло́в.
• часник — Овочева городня рослина з різким смаком і запахом, що належить до цибулинних культур родини лілійних; вживається як…
• часничина — Головка часнику.
• часовість — Абстр. ім. до час 7.
• часокількість — Тривалість звука в процесі мовлення.
• часопис — Те саме, що газе́та.
• часослов — Богослужбова книга з текстами релігійних пісень та молитов, призначених для щоденних церковних відправ (у давнину…
• частина — Окрема одиниця, пайка, шматок і т. ін., які відділяються від чогось цілого.
• частівка — Коротка римована пісня (здебільшого чотиривірш) перев. жартівливого або сатиричного характеру.
• частість — Частота (у 1 знач.).
• частішання — Стан за знач. часті́шати.
• частка — Те саме, що части́на 1, 2.
• частковість — Властивість за знач. частко́вий 1.
• частокіл — Огорожа, паркан з кілків, жердин, паль і т. ін., вбитих у землю густо одне біля одного.
• частота — Властивість і стан за знач. ча́стий.
• частотність — Показник частоти (у 2 знач.).
• частотомір — Прилад для вимірювання частоти періодичних коливань, головним чином електричних та механічних.
• частування — Дія за знач. частува́ти 1, 2.
• частунок — Те саме, що частува́ння.
• частуха — Багаторічна трав’яниста рослина родини частухових, що має стеблові листки на довгих черешках і дрібні квітки.
• частухові — Родина багаторічних трав’янистих рослин, які ростуть у воді та на болотах, мають здебільшого безлисте стебло або ж…
• чатування — Дія за знач. чатува́ти.
• чатуранга — староіндійська гра, попередниця шахів. Ч. означає буквально чотири члени, тобто чотири роди військ: колісниці, слони…
• чауш — Правовий служитель, розпорядник у Туреччині.
• чахкання — Дія за знач. ча́хкати і звуки, утворювані цією дією.
• чахлик — Худорлява, квола або хвороблива на вигляд людина.
• чахлість — Стан за знач. ча́хлий.
• чача — грузинський міцний спиртний напій з класу виноградних бренді
• чаша — Старовинна посудина округлої форми, з широким верхом і звуженим низом для пиття (вина та інших напоїв).
• чашина — Верхня частина ярма, що лежить на шиї вола.
• чашка — Невелика посудина (частіше з вушком), перев. з фарфору, фаянсу, з якої п’ють чай, каву та інші напої.
• чашник — Придворний в Росії XVI— XVII ст., який завідував винними погребами й підносив напої до царського столу.
• чашовина — Те саме, що чашина́.
• чашолисток — Один з листків, які утворюють чашечку квітки.
• чаювання — Дія за знач. чаюва́ти.
• чвакання — Дія за знач. чва́кати і звуки, утворювані цією дією.
• чвал — Швидкий біг навскач; галоп.
• чвалання — Дія за знач. чвала́ти¹ і звуки, утворювані цією дією.
• чванливість — Властивість за знач. чванли́вий.
• чванство — Бундючність, зарозумілість, виставляння своїх переваг перед ким-небудь.
• чвань — Те саме, що чва́нство.
• чванько — Людина, яка любить чванитися, схильна до чванства.
• чваньковитість — Властивість за знач. чванькови́тий.
• чванькуватість — Властивість за знач. чванькува́тий.
• чвертка — Пляшка місткістю 0,25 літра (звичайно наповнена горілкою, вином).
• чверть — Одна з чотирьох рівних частин, на які ділиться ціле.
• чвертьфінал — Гра на першість, що передує півфіналу; коло змагань, в яких беруть участь тільки вісім команд або гравців — переможців…
• чвир — Нагар з тютюну в люльці, мундштуці.
• чвиркання — Дія за знач. чви́ркати і звуки, утворювані цією дією.
• чебрець — Дикоростуча напівкущова медоносна рослина, що має пряме стебло (в нижній частині здерев’яніле) з лілувато-рожевими…
• чебрик — Те саме, що чебре́ць.
• чебурек — Пиріжок з тонко розкачаного прісного тіста, начинений бараниною (поширений у народів Сходу).
• чебуречна — Невеликий ресторан, закусочна, де подають чебуреки та інші східні страви.
• чебчик — Те саме, що чебре́ць.
• чеглик — Лісовий хижий птах з темним, сизувато-бурим оперенням, який гніздиться на високих деревах (часто в старих воронячих…
• чек — Документ з розпорядженням вкладника банкові видати або перерахувати пред’явникові певну суму з поточного рахунку.
• чека — Стержень, який вставляють у спеціальний отвір на кінцях осей, болтів і т. ін. для закріплення на них коліс гайок тощо
• чекальня — Кімната в адміністративній установі, лікарні і т. ін., де відвідувачі чекають на прийом у кого-небудь, на зустріч з…
• чекан — Старовинна ручна зброя, що являє собою загострений молот з довгим держаком (використовувалася перев. для удару по…
• чекання — Стан за знач. чека́ти.
• чекіст — Працівник Надзвичайної комісії для боротьби з контрреволюцією, саботажем і спекуляцією, яка існувала в перші роки…
• чекістка — Жін. до чекі́ст
• чекмінь — Верхній чоловічий одяг у кавказьких народів — суконний напівкаптан у талію із складками ззаду.
• чекодавець — Особа, яка видає чек ( див. чек¹ 1).
• челеста — Пластинковий ударно-клавішний інструмент, який утворює ніжні звуки, схожі на дзвін.
• челюскінець — селище міського типу в Україні, Луганській області
• челядин — Те саме, що челя́дник 1, 2.
• челядинець — Те саме, що челя́дник 1, 2.
• челядка — Те саме, що челя́дниця.
• челядник — Той, хто належав до челяді (у 1 знач.).
• челядниця — Жін. до челя́дник 1, 2.
• челядня — Приміщення для слуг та наймитів.
• челядонька — Пестл. до челяди́на.
• челядь — Населення феодальної вотчини у давньоруській державі, що перебувало в різних формах залежності від феодала (холопи…
• чемериця — Багаторічна отруйна трав’яниста рослина, що росте на низинах, заплавах рік і т. ін.; використовується в медицині.
• чемерівка — Горілка, настояна на чемериці.
• чемерка — Старовинний чоловічий верхній одяг, пошитий у талію з фалдами ззаду.
• чемерник — Багаторічна рослина з великими квітками; використовується в медицині.
• чемність — Властивість за знач. че́мний.
• чемодан — Переносний ящик для дорожніх речей, виготовлений з шкіри, фанери, фібри тощо, що має відкидну кришку, замки, ручку і…
• чемоданище — Збільш. до чемода́н.
• чемпіон — Звання переможця змагань на першість з якого-небудь виду спорту; спортсмен чи спортивна команда, удостоєні такого…
• чемпіонат — Змагання на першість з якого-небудь виду спорту, переможець якого дістає звання чемпіона.
• чемпіонка — Жін. до чемпіо́н.
• чемпіонство — Звання чемпіона, чемпіонки.
• чепець — Те саме, що очі́пок.
• чепіга — Рукоятка в плузі.
• чепрага — Металева орнаментована пряжка для пояса.
• чепрак — Те саме, що чапра́к 2.
• чепуристість — Властивість за знач. чепури́стий.
• чепуріння — Дія за знач. чепури́ти, чепури́тися.
• чепурність — Властивість за знач. чепурни́й.
• чепурун — Людина, яка звикла до чистоти й акуратності у всьому.
• чепуруха — Жін. до чепуру́н.
• черва — Те саме, що чи́рва.
• червак — Те саме, що черв’я́к.
• червень — Шостий місяць календарного року; перший місяць літа.
• червець — Червень ( див. че́рвень¹).
• черви — Безхребетні тварини, які пересуваються, вигинаючи своє м’яке видовжене тіло.
• червивість — Властивість за знач. черви́вий.
• червиця — Гусінь шкідливого нічного метелика, яка живе в стовбурах, гілках дерев, а також у коренях і стеблах рослин, живлячись…
• червінець — Загальна назва іноземних золотих монет, що були в обігу в допетровській Росії
• червінка — Кривавий понос, дизентерія.
• червінь — Густа червоно-коричнева фарба для розписування череп’яного посуду, яку добували із спеціальної кольорової глини.
• червінька — Спеціальна кольорова глина, з якої видобували червоно-коричневу фарбу для розписування череп’яного посуду.
• червобій — Що-небудь пошкоджене червами, червою.
• червонець — Воїн з’єднання радянських військ, сформованого урядом Радянської України в грудні 1917 р.; червоний козак.
• червоніння — Дія за знач. червоні́ти.
• червоність — Абстр. ім. до черво́ний 1.
• червоноармієць — Рядовий воїн Червоної Армії.
• червоноармійка — Жін. до червоноармі́єць.
• червоногвардієць — Боєць Червоної гвардії.
• червоногвардійка — Жін. до червоногварді́єць.
• червоноголовець — Те саме, що підоси́чник.
• червонозем — Родючий залізистий грунт субтропічної зони, багатий на перегній.
• червоноламкість — Властивість сталі з великим вмістом сірки давати тріщини при гарячій обробці тиском (кування, штампування, прокатка).
• червононіжка — Птах ряду куликоподібних, який має буру спину й оранжево-червоні ноги; травник.
• червоноперка — Річкова риба родини коропових, яка має червонуваті плавники.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.