Слова на літеру В

• вокалізм — Система голосних звуків у мові.
• вокаліст — Співак, який досконало володіє своїм голосом; фахівець вокального мистецтва.
• вокатив — кличний відмінок
• вокзал — Будинок залізничної станції або пристані для обслуговування пасажирів.
• вокодер — система телефонного зв'язку з передаванням мови у закодованому вигляді.
• волан — М’ячик з оперенням або пробка, утикана пір’ям (перев. для гри в бадмінтон).
• волання — Дія за знач. вола́ти; крик.
• воластість — Властивість за знач. вола́стий.
• волевиявлення — Виявлення волі.
• волейбол — Спортивна гра, що полягає в перекиданні руками м’яча через сітку від однієї команди до другої.
• волейболіст — Гравець у волейбол.
• волейболістка — Жін. до волейболі́ст.
• волелюбність — Властивість за знач. волелю́бний.
• волелюбство — Те саме, що волелюбність.
• волинець — українське прізвище
• волинка — Народний духовий музичний інструмент, що складається з міха і вставлених у нього двох-трьох трубок; коза.
• воління — Те саме, що бажа́ння 1.
• волічка — Нитка з високоякісної вовни.
• воло — Розширена частина стравоходу в багатьох птахів, де тимчасово перебуває та попередньо перетравлюється їжа.
• воловик — Той, хто доглядає або пасе воли.
• воловина — М’ясо вола; яловичина.
• воловід — Налигач.
• воловник — Те саме, що воло́вня.
• воловня — Будівля для утримання волів.
• волога — Рідина, яка міститься в чому-небудь.
• вологість — Наявність вологи в чому-небудь; ступінь насиченості вологою.
• вологоємність — Властивість за знач. вологоє́мний.
• вологомір — Прилад для вимірювання вологості чого-небудь.
• володар — Той, кому належить яка-небудь власність, майно; власник чого-небудь; господар.
• володарка — Жін. до воло́дар.
• володарство — Територія або нерухоме майно, що є чиєю-небудь власністю.
• володарювання — Дія за знач. володарюва́ти.
• володілець — Те саме, що вла́сник 1; володар (у 1 знач.), господар.
• володільниця — Жін. до володі́льник.
• володіння — Дія і стан за знач. володі́ти.
• волок — Невелика сітка з матнею для ловлі риби на неглибоких місцях.
• волокнина — Одна нитка волокна.
• волокнистість — Властивість за знач. волокни́стий.
• волокно — Тонка нопрядена нитка рослинного, мінерального або штучного походження, що використовується як сировина в текстильному…
• волокуша — Сільськогосподарське знаряддя для вирівнювання та легкого поверхневого розпушування грунту.
• волонтер — Той, хто став на військову службу за власним бажанням; доброволець.
• волопас — Той, хто пасе воли.
• волос — Те саме, що волоси́на.
• волосатість — Надмірний розвиток волосся.
• волосина — Ниткоподібний роговий утвір, що росте на шкірі людини і тварини.
• волосистість — Наявність надмірно розвиненого волосяного покриву.
• волосіння — Те саме, що воло́сся.
• волосінь — Те саме, що волоси́на.
• волосність — Те саме, що капіля́рність.
• волосня — Те саме, що волосі́нь 3.
• волосоголовець — Круглий глист, який, заглиблюючись у стінки кишечника людини, живиться її кров’ю.
• волосся — Сукупність волосин, що ростуть на шкірі людини (переважно про поріст на голові).
• волость — У Київській Русі — територія, підпорядкована єдиній владі (князя, монастиря тощо).
• волосяниця — Грубий шорсткий одяг, виготовлений із волосу, вовни, який носили на голому тілі аскети.
• волосянка — Волосяниця.
• волот — Те саме, що во́лоть.
• волоття — Збірн. до во́лоть і во́лот.
• волоть — Суцвіття трав’янистих (іноді кущових) рослин, яке складається з дрібних колосків, що утворюють кетяг.
• волохатість — Властивість за знач. волоха́тий 1-3.
• волоцюга — Бездомна людина, яка не працює, а живе з крадіжок, жебрацтва і т. ін., постійно змінюючи місце перебування; бродяга…
• волоцюзтво — Те саме, що бродя́жництво.
• волочильник — Робітник, що виготовляє дріт, труби і т. ін. волочінням (у 2 знач.).
• волочильниця — Жін. до волочи́льник 1.
• волочильня — Сталева дошка з отворами для волочіння дроту.
• волочіння — Дія за знач. волочи́ти 1, 4, 5.
• волошка — Польова трав’яниста рослина із синіми квітками, що росте переважно серед озимих культур.
• волревком — Скорочення: волосний революційний комітет.
• волхв — У давніх слов’ян — ворожбит, чарівник.
• вольво — Шведська компанія, що випускає надійні та безпечні автомобілі.
• вольєр — Те саме, що вольє́ра.
• вольниця — Селяни-кріпаки, ремісники і т. ін., що тікали від поміщиків та поселялися на окраїнах Московської держави й Польщі…
• вольт — Одиниця виміру напруги електричного струму.
• вольтаж — Ступінь напруги електричного струму.
• вольтаметр — Прилад для вимірювання сили електричного струму за його хімічною дією.
• вольтерʼянець — Послідовник Вольтера; у кінці XVIII — на початку XIX ст. — вільнодумна людина; вільнодумець.
• вольтерʼянство — Світогляд, який базується на філософських поглядах Вольтера
• вольтижер — Вершник, що майстерно виконує складні гімнастичні вправи на коні, який швидко біжить по колу.
• вольтижерка — Жін. до вольтиже́р.
• вольтижування — Складні гімнастичні вправи вершника на коні, який швидко біжить по колу.
• вольтметр — Прилад для вимірювання напруги електричного струму між двома точками електричного кола.
• вольфрам — Хімічний елемент, тугоплавкий метал сріблясто-білого кольору.
• вольфраміт — Мінерал, руда, що використовується для виготовлення високоякісних сортів твердої сталі.
• волюмінометр — те саме, що й волюметр.
• волюмометрія — методи хімічного аналізу, що грунтуються на вимірюванні об’ємів витраченого реактиву чи виділеного або поглинутого газу.
• волюнтаризм — Ідеалістичний напрям у філософії, представники якого вважають людську волю першоосновою й творцем дійсності.
• волюнтарист — Послідовник волюнтаризму.
• волюта — Скульптурна прикраса у вигляді спірального завитка з вічком у центрі на капітелі іонічної колони або на консолі.
• воля — Одна з функцій людської психіки, яка полягає насамперед у владі над собою, керуванні своїми діями й свідомому…
• воляка — Збільш. до віл.
• воляр — Те саме, що волови́к 1.
• вомбат — Сумчаста тварина родом з Австралії, що зовні нагадує ведмедика.
• ворвань — Жир, який добувають з морських тварин (китів, тюленів і т. ін.) та риб.
• ворина — Зрубаний тонкий довгий стовбур дерева, який використовують для огорожі; жердина.
• вориння — Збірн. до вори́на.
• ворітник — Те саме, що ворота́р 1.
• ворітниця — Прикріплена на завісах одна з двох частин (половин) воріт, брами.
• ворітня — Те саме, що ворітни́ця 1.
• воріття — Ворота.
• воркіт — Те саме, що воркоту́н.
• воркітливість — Властивість за знач. воркітли́вий.
• воркотання — Дія за знач. воркота́ти.
• воркотіння — Дія за знач. воркоті́ти.
• воркотня — Дія за знач. воркота́ти 4.
• воркотун — Той, хто має схильність воркотати (в 4 знач.).
• воркотуха — Жін. до воркоту́н.
• воркування — Дія за знач. воркува́ти.
• воркун — Те саме, що воркоту́н.
• ворог — Той, хто перебуває в стані ворожнечі, боротьби з ким-небудь; недруг, супротивник.
• ворогування — Ворожі стосунки між кимсь, виявлення неприязні, ненависті до кого-, чого-небудь.
• ворожба — Угадування майбутнього чи минулого на картах і т. ін.
• ворожбит — Той, хто вгадує майбутнє чи минуле, за якимись прикметами або ворожачи на картах.
• ворожбитка — Жін. до ворожби́т.
• ворожбитство — Те саме, що ворожі́ння.
• ворожіння — Дія за знач. ворожи́ти 1, 2.
• ворожість — Властивість за знач. воро́жий 1.
• ворожка — Жінка, яка ворожить (у 1, 2 знач.).
• ворожнеча — Відносини й дії між ким-небудь, пройняті ненавистю, недоброзичливістю.
• ворок — Мішечок із гострокутним дном для відціджування та віддушування сиру.
• ворон — Великий хижий птах із блискучим чорно-синім пір’ям, що живе подалі від осель (переважно в лісі).
• ворона — Хижий птах із чорним або сірим пір’ям, що живе на деревах поблизу населених пунктів.
• вороненя — Пташеня ворони або ворона.
• воронець — Вороний кінь.
• вороння — Збірн. до воро́на 1 й во́рон¹ 1.
• воронування — Дія за знач. воронува́ти.
• воронько — Кінь вороної масті.
• вороня — Пташеня ворони або ворона.
• вороняччя — Збірн. до во́рон¹ 1 і воро́на 1.
• ворота — Проїзд або прохід в огорожі між будівлями тощо, а також ворітниці, що його закривають; брама.
• воротар — Сторож біля воріт.
• воротарка — Жін. до ворота́р 1.
• воротило — Дрючок, яким повертають вітряк.
• воротій — Те саме, що верхово́д¹.
• вороток — Планка з двома ручками для обертання й підтримування різальних ручних інструментів (розверток, свердел і т. ін.).
• вороття — Повернення до чого-, кого-небудь.
• ворох — Те саме, що ку́па.
• ворохобник — Те саме, що бунтівни́к.
• ворс — Те саме, що во́рса.
• ворса — Густий пушок з коротких волокон на поверхні деяких тканин.
• ворсина — Те саме, що ворси́нка 1.
• ворсистість — Властивість за знач. ворси́стий.
• ворсувальник — Той, хто ворсує тканини.
• ворсувальниця — Жін. до ворсува́льник.
• ворсувальня — Приміщення, у якому ворсують тканини.
• ворсування — Дія за знач. ворсува́ти.
• ворушіння — Те саме, що метушня́ 1.
• ворушня — Те саме, що метушня́ 1.
• восківка — Навощений папір для креслення, друкування на ротаторі тощо.
• воскобій — Добування воску з вощини.
• воскобійник — Той, хто добуває віск із вощини.
• воскобійниця — Жін. до воскобі́йник.
• воскобійня — Приміщення або підприємство, де добувають віск із вощини.
• воскресіння — Дія і стан за знач. воскре́снути 1, 2.
• воскування — Дія за знач. воскува́ти.
• восьмигранник — Геометричне тіло, яке має вісім граней.
• восьмигривеник — Неофіційна назва старої монети вартістю 80 копійок.
• восьмикласник — Учень восьмого класу.
• восьмикласниця — Жін. до восьмикла́сник.
• восьмикутник — Геометрична фігура, ламана гранична лінія якої утворює вісім кутів.
• восьмиліток — Дитина восьмирічного віку.
• восьмина — Стара міра сипких тіл, яка дорівнює половині чверті.
• восьминіг — Морська тварина, що має лантухоподібне тіло та вісім ніг-щупальців; спрут.
• восьмисотріччя — Восьмисота річниця.
• восьмуха — Те саме, що восьму́шка 1.
• восьмушка — Восьма частина фунта.
• вотування — Дія за знач. вотува́ти.
• вотум — Ухвала, прийнята голосуванням.
• вохра — Природна мінеральна фарба червоно-брунатного або жовтого кольору.
• вохрянка — Земля, у якій є домішка вохри.
• воцаріння — Дія за знач. воцари́тися.
• воша — Маленька безкрила кровосисна комаха — зовнішній паразит тварин і людини.
• вошивець — Той, хто має багато вошей
• вошивість — Властивість за знач. воши́вий.
• вощанка — Навощена тканина або папір.
• вощення — Дія за знач. вощи́ти.
• вощина — Воскова основа стільника, а також видобутий із неї поочищений віск.
• вощіння — Дія за знач. вощи́ти.
• воювання — Дія за знач. воюва́ти.
• вояж — Подорож.
• вояжер — Те саме, що мандрі́вни́к.
• вояк — Той, хто воює, б’ється з ворогом; боєць, воїн.
• вояка — Те саме, що воя́к 1.
• вояцтво — Вояки.
• воячка — Жін. до воя́к.
• вояччина — Військові; командний склад армії в капіталістичних державах.
• впадання — Дія за знач. впада́ти 1.
• впадина — Те саме, що запа́дина.
• впадіння — Дія за знач. впа́сти¹ 1.
• впаювання — Дія за знач. впа́ювати.
• впирання — Дія за знач. впира́ти¹.
• вписове — Вступний внесок для включення кого-небудь до певного списку, реєстру.
• вписування — Дія за знач. впи́сувати й впи́суватися 1, 2.
• впихання — Дія за знач. впиха́ти.
• вплив — Дія, яку певна особа чи предмет або явище виявляє стосовно іншої особи чи предмета.
• впливання — Дія за знач. вплива́ти².
• впливовість — Властивість за знач. впливо́вий.
• впорскування — Дія за знач. впо́рскувати.
• вправа — Розвиток певних якостей, навичок постійною, систематичною роботою.
• вправляння — Дія за знач. вправля́ти¹.
• вправність — Властивість за знач. впра́вний¹.
• впуск — Те саме, що впуска́ння.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.