Слова на літеру І

• ібіс — Схожий на невелику чаплю болотний птах з довгими ногами й загнутим дзьобом; у стародавніх єгиптян уважався священним.
• івасі — Промислова риба родини оселедцевих; тихоокеанська сардина.
• іврит — Державна мова Ізраїлю, що становить дещо поновлену стародавню єврейську (гебрайську) мову.
• іглу — куполоподібна хижа з льоду в ескімосів.
• ігнітрон — ртутний випрямляч, в якому періодичне пропускання струму відбувається за допомогою спеціального електрода-запалювача.
• ігнорування — Дія за знач. ігнорува́ти.
• іграшка — Річ, призначена дітям для гри; забавка (у 1 знач.).
• іграшкар — Майстер, що виготовляє іграшки.
• іграшкарка — Жін. до іграшка́р.
• ігрек — Назва передостанньої літери (у) латинського алфавіту.
• ігрище — Грище.
• ігротека — Зібрання (іноді — комплект) дитячих іграшок, які видають дітям для тимчасового користування.
• ігуана — Велика довгохвоста деревна ящірка, що живе головним чином у Західній півкулі.
• ігуанодонт — рід вимерлих рослиноїдних плазунів ряду птахотазих. Були пошир. в кінці мезозою.
• ігумен — У православній церкві — управитель чоловічого монастиря.
• ігуменство — Звання, посада ігумена або ігумені.
• ігуменя — У православній церкві — управителька жіночого монастиря.
• ідальго — Іспанський шляхтич, дворянин.
• ідеал — Найвища мета, до якої прагнуть люди і яка керує їхньою діяльністю тощо.
• ідеалізатор — Той, хто ідеалізує кого-, що-небудь.
• ідеалізація — Дія за знач. ідеалізува́ти.
• ідеалізм — Реакційний, антинауковий напрям у філософії, який на противагу матеріалізмові хибно вважає ідею, дух, свідомість…
• ідеаліст — Послідовник ідеалістичної філософії.
• ідеалістичність — Абстр. ім. до ідеалісти́чний.
• ідеалістка — Жін. до ідеалі́ст.
• ідеальність — Абстр. ім. до ідеа́льний 2, 3.
• ідейність — Властивість за знач. іде́йний.
• ідентифікація — Дія за знач. ідентифікува́ти.
• ідентичність — Абстр. ім. до іденти́чний; тотожність.
• ідентографія — нефотографічне, тушшю або олівцем виготовлення негативів.
• ідеограма — Письмовий знак, що позначає певне поняття.
• ідеографія — Спосіб письма за допомогою ідеограм.
• ідеолог — Виразник, захисник якого-небудь світогляду, ідеології.
• ідеологія — Сукупність філософських, політичних, правових, моральних, релігійних та мистецьких поглядів, що характеризують те або…
• ідея — Поняття, уявлення, що відбивають дійсність у свідомості людини та виражають ставлення її до навколишнього світу.
• ідилік — Письменник, що пише ідилії (у 1 знач.).
• ідилічність — Абстр. ім. до ідилі́чний.
• ідилія — Невеликий поетичний твір, що зображує мирне, безтурботне життя селян на лоні природи.
• ідіоадаптація — пристосування організмів до певного вузького кола умов, які виробилися в процесі еволюції (наприклад, захисне…
• ідіолект — індивідуальна мова, мовні навички індивідуума в певний період.
• ідіома — Притаманний тільки даній мові стійкий зворот, що виражає єдине поняття.
• ідіоматизм — Те саме, що ідіо́ма.
• ідіоматика — Сукупність ідіом якої-небудь мови, твору.
• ідіоморфізм — здатність мінералів, що кристалізуються в магмі, набувати властивих їм кристалографічних обрисів.
• ідіоплазма — сукупність структурних компонентів клітини, пов'язаних із збереженням і передачею генетичної інформації.
• ідіосинкразія — Підвищена чутливість організму окремих людей до деяких речовин або до певних смакових, нюхових чи зорових подразнень.
• ідіотизм — Психічна хвороба, що характеризується порушенням нормальної розумової діяльності.
• ідіотип — сукупність спадкових факторів особини. Складається з генома, плазмона, у зелених рослин ще й з пластона.
• ідіотія — Те саме, що ідіоти́зм 1.
• ідіотство — Те саме, що ідіоти́зм 2.
• ідо — Науково вдосконалений варіант міжнародної мови есперанто.
• ідол — У язичників — статуя, що зображує бога; бовван (у 1 знач.), божок.
• ідолка — Жін. до і́дол 2, 3.
• ідоловірець — Той, хто вірить в ідолів (у 1 знач.); поганин, язичник.
• ідоловірка — Жін. до ідолові́рець; поганка, язичниця.
• ідоловірство — Віра в ідолів (у 1 знач.); поганство, язичество.
• ідолянин — Те саме, що ідолові́рець; поганин, язичник.
• ідолянка — Жін. до ідоля́нин.
• ідотрон — прилад, який автоматично контролює товщину шару фарби під час друкування.
• ієрарх — Глава православної церкви (у князівстві, місті, державі).
• ієрархія — Послідовне розміщення посад, чинів і т. ін. від найнижчих до найвищих, у порядку їх підлеглості.
• ієратизм — зумовлені релігійно-канонічними вимогами урочиста застиглість і абстрактність зображуваних постатей, характерні…
• ієрей — Те саме, що свяще́ник.
• ієреміада — Слізна скарга, ремствування, нарікання.
• ієрогліф — Фігурний знак у системі ідеографічного письма, що позначає поняття, склад або звук мови.
• ієромонах — Монах у сані священика.
• іжиця — Назва останньої літери (у) церковнослов’янської й старої російської абетки, що позначала звук «і».
• ізабелла — Сорт темного винограду та вино, яке з нього виготовляють.
• ізборник — У Київській Русі — рукописний збірник статей та уривків, вибраних із різних книжок.
• ізвод — Один із списків (варіантів) старослов’янської пам’ятки, що відрізняється від інших списків цієї ж пам’ятки мовними…
• ізгой — У Київській Русі — людина, що вийшла зі свого колишнього суспільного стану у зв’язку з викупом із холопства…
• ізобара — Лінія на карті, що сполучає місця з однаковим атмосферним тиском.
• ізобата — Лінія на карті, що сполучає місця з однаковою глибиною водних басейнів (океанів, морів, озер).
• ізобутан — Газ без кольору і запаху, що використовується як холодоагент.
• ізобутилен — органічна сполука; безбарвний газ.
• ізогамія — Статевий процес у нижчих організмів, при якому клітини, що зливаються, мають однаковий вигляд і відрізняються лише…
• ізоглоса — Лінія на діалектологічній карті, що визначає межі поширення мовного явища.
• ізограф — іконописець.
• ізографія — Точне відтворення яких-небудь письмен, рукописів, почерків тощо.
• ізозома — рід комах ряду перетинчастокрилих. Поширені в помірній зоні Європи, Азії та Північної Америки. Шкідники зернових…
• ізоколон — риторична фігура, при якій у двох або кількох відрізках мови частини речення розміщені в однаковому порядку; паралелізм.
• ізолейцин — амінокислота, необхідна й незамінна для людини й тварин. Міститься в білках.
• ізолінія — Лінія, що сполучає на карті або діаграмі точки з однаковими кількісними показниками (тиску, температури тощо).
• ізольованість — Абстр. ім. до ізольо́ваний 2.
• ізолювання — Дія за знач. ізолюва́ти.
• ізолят — Білок високого ступеня очищення, що часто використовується у спортивному харчуванні.
• ізолятор — Речовина, що не проводить електричного струму; діелектрик.
• ізоляціонізм — Політичний напрям у США, що пропагує невтручання в європейські справи; політика державної відособленості, замкнутості.
• ізоляціоніст — Прихильник ізоляціонізму.
• ізоляція — Те саме, що ізолюва́ння.
• ізомеризація — перетворення одного ізомеру на інший
• ізомерія — Явище, коли речовини з однаковим хімічним складом та молекулярною вагою відрізняються будовою та фізико-хімічними…
• ізометрія — збереження пропорцій органів і частин тіла в період росту організму.
• ізоморфізм — Здатність хімічних елементів заміщати один одного в кристалах без порушення будови останніх.
• ізоморфія — однакові морфологічні ознаки у представників різних груп організмів, далеких з погляду систематики.
• ізооктан — насичений вуглеводень; прозора безбарвна рідина з запахом бензину.
• ізопрен — органічна сполука; безбарвна, летка, горюча рідина.
• ізосилабізм — рівноскладовість; поділ вірша на ритмічні одиниці, рівні між собою за кількістю складів; на основі І. побудована…
• ізостазія — передбачуваний стан рівноваги в земній корі, за яким вона немов плаває на щільній підкоровій масі за законом Архімеда…
• ізотера — Лінія на карті, що сполучає місця з однаковою пересічною температурою літа.
• ізотерма — Лінія на карті, що сполучає місця з однаковою пересічною температурою в певний проміжок часу.
• ізотермія — відносна сталість температури тіла, що забезпечується фізіологічними механізмами терморегуляції; властива людині і…
• ізотонія — однаковість напруження, тиску.
• ізотопія — Явище існування ізотопів.
• ізотропія — Однаковість фізичних властивостей тіла в усіх його напрямах.
• ізотропність — однаковість фізичних властивостей речовини (теплопровідність, електропровідність, пружність тощо) в усіх напрямах. І.…
• ізохімена — Лінія на карті, що сполучає місця з однаковою пересічною температурою зими.
• ізохронізм — Одночасовість, однаковий проміжок часу між двома явищами.
• ізохронність — Однакова тривалість якого-небудь процесу або явища.
• ізюбр — Великий східносибірський олень; різновид марала.
• ікання — Вимова «і» на місці давніх «о» та «е» в новозакритих складах.
• ікарус — Марка автобусів, що випускалися в Угорщині.
• ікебана — Мистецтво складати з квітів, рослин, гілок букети, художні композиції, часом з символічним значенням.
• ікло — Зуб між різцями й передкорепевими зубами в кожній половині верхньої та нижньої щелеп людини й ссавців.
• ікона — Живописне, мозаїчне або рельєфне зображення бога або святого, якому поклоняються віруючі; образ.
• іконоборець — Прихильник іконоборства; ворог шанування ікон.
• іконоборство — Громадський рух у Візантії у VIII-IX ст. проти шанування ікон, мощей і т. ін.
• іконографія — Опис і вивчення різноманітних зображень певної особи, події, сюжету тощо в творах живопису й скульптури.
• іконопис — Галузь релігійного живопису.
• іконописець — Художник, що малює ікони.
• іконоскоп — різновид телевізійних передавальних електронно-променевих трубок.
• іконостас — Стіна із вставленими в неї іконами, яка в православній церкві відокремлює вівтар від центральної частини.
• іконотека — колекція, зібрання зображень за визначеною тематикою.
• ікорниця — Посуд для ікри.
• ікосаедр — тіло, обмежене двадцятьма площинами. У правильному І. 20 трикутних граней, ЗО ребер, 12 вершин (у кожній сходиться по…
• ікра — Яєчка, що їх відкладають самиці риб, раків, жаб та інших водяних тварин.
• ікрина — Одна зернина ікри (у 1 знач.).
• ікрометання — Відкладання ікри рибами.
• ікс — Назва двадцять першої літери (х) латинського алфавіту.
• іксія — рід південноафриканських бульбоцибулинних рослин родини півникових. Багато видів використовують у квітникарстві…
• ільм — Високе дерево родини в’язових із цінною деревиною, поширене в Європі.
• ільменіт — Мінерал класу оксидів, з руди якого добувають титан.
• ілювій — Мінеральні та органічні речовини, вимиті водою з верхніх шарів грунту й відкладені в його нижній частині.
• ілюзіон — застаріла назва кінематографа.
• ілюзіонізм — Суб’єктивно-ідеалістичний погляд, згідно з яким матеріальний світ є видимість, ілюзія.
• ілюзіоніст — Актор цирку, який показує фокуси за допомогою різноманітних і складних приладів.
• ілюзія — Оманливе, хибне сприймання дійсності; хибне уявлення про що-небудь.
• ілюзорність — Абстр. ім. до ілюзо́рний.
• ілюмінатор — Кругле з грубого скла вікно на кораблі.
• ілюмінація — Яскраве освітлення з Застосуванням кольорових огнів, світлових написів, зображень і т. ін. з нагоди якого-небудь…
• ілюмінування — Дія за знач. ілюмінува́ти.
• ілюстративність — Абстр. ім. до ілюстрати́вний.
• ілюстратор — Художник, який створює малюнки до тексту.
• ілюстрація — Те саме, що ілюструва́ння.
• ілюстрування — Дія за знач. ілюструва́ти.
• імаго — кінцева стадія індивідуального розвитку комах. Для І. характерною є, зокрема, функція розмноження.
• імажинізм — Формалістичний напрям у мистецтві й літературі початку XX ст., що характеризується запереченням ідейності мистецтва та…
• імажиніст — Послідовник, прибічник імажинізму.
• імам — Духовний глава всіх мусульман або певної їх частини.
• імамізм — один з двох основних (поряд з сунізмом) напрямів, що існують в ісламі; шиїзм.
• іманентність — Абстр. ім. до імане́нтний.
• імбецильність — психічне недорозвинення, слабоумство. Середній ступінь олігофренії.
• імбир — Тропічна трав’яниста рослина, м’ясисте кореневище якої багате ефірними оліями
• імбібіція — просочування тканин організму речовинами, розчиненими в рідині.
• іменини — У православних і католиків — особисте свято кого-небудь, що припадає на день, у який церква відзначає пам’ять…
• іменинник — Чоловік, хлопець у день своїх іменин.
• іменинниця — Жін. до імени́нник.
• іменник — Відмінювана частина мови, що позначає предмет, дію, явище, ознаку тощо, напр.: стіл, читання, вітер, білість і т. ін.
• імення — Те саме, що ім’я.
• імерсія — введення рідини (кедрової олії, вазеліну, водного розчину гліцерину) між розглядуваним предметом і об'єктивом…
• імідж — Цілеспрямовано сформований образ особи, явища або предмета.
• іміджмейкер — особа чи група осіб, що займається формуванням іміджу
• імітатор — Той, хто імітує кого-, що-небудь.
• імітаторка — Жін. до іміта́тор.
• імітація — Дія за знач. імітува́ти.
• імла — Повітря, густо насичене водяною парою; туман.
• імматеріалізм — Ідеалістичне світосприймання, що заперечує реальність існування матерії й визнає існування духу.
• імматрикуляція — включення до списків.
• іммігрант — Чужоземець, що переїхав до якої-небудь країни на постійне проживання; переселенець.
• іммігрантка — Жін. до іммігра́нт.
• імміграція — В’їзд чужоземців до якої-небудь країни на постійне проживання.
• іммобілізація — Дія за знач. іммобілізува́ти.
• імморалізм — Те саме, що аморалі́зм.
• імпеданс — Повний опір електричного кола змінному струму, зумовлений омічним, індуктивним та ємнісним опором кола.
• імператив — Беззастережна, категорична вимога; веління, наказ.
• імперативність — Абстр. ім. до імперати́вний 1.
• імператор — Найвищий титул монарха, а також особа, що має цей титул.
• імператриця — Жін. до імпера́тор.
• імперіал — Російська золота монета, рівноцінна 10 карбованцям, а після грошової реформи 1897 р.— 15 карбованцям.
• імперіалізм — Остання, найвища стадія розвитку капіталізму, в яку він вступив наприкінці XIX — початку XX ст.
• імперіаліст — Великий капіталіст, представник монополістичного капіталу, що провадить загарбницьку політику.
• імперія — Велика монархічна держава, на чолі якої стоїть імператор.
• імперфект — Одна з форм минулого часу дієслова в індоєвропейських мовах, що виражає тривалу або повторну дію без вказівки на її…
• імпетиго — Заразне шкірне захворювання, що проявляється гноячками на тілі.
• імпічмент — спеціальні, підтверджені на законодавчому рівні, правила притягнення до відповідальності; відкликання з посад вищих…
• імплантація — Пересаджування живим організмам окремих клітин, тканин або цілих органів з наступним приживленням їх.
• імплікація — логічна операція, за допомогою якої з двох висловлювань утворюється умовне висловлювання «якщо…, то …».
• імплозія — перша фаза артикуляції змичного приголосного - змикання.
• імпозантність — Властивість за знач. імпоза́нтний.
• імпорт — Ввезення в країну товарів з-за кордону; протилежне експорт. В 1934-
• імпортер — Особа, торговельна організація або держава, що ввозить товари з-за кордону.
• імпортування — Дія за знач. імпортува́ти.
• імпост — верхній камінь стовпа, стіни, колони, який є підпорою арки або балки.
• імпотент — Чоловік, який хворіє на статеве безсилля.
• імпотентність — Те саме, що імпоте́нція.
• імпотенція — Статеве безсилля.
• імпрегнація — метод просочування фіксованої тканини тварин розчином солей срібла, золота, свинцю, осмію для виявлення її структури.…
• імпрегнування — просочування різних тканин, деревини тощо різними емульсіями або розчинами.
• імпреза — Святковий культурний або мистецький захід для публіки.
• імпресаріо — У капіталістичних країнах і дореволюційній Росії — театральний підприємець, власник театру, цирку тощо; агент, що…

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.