Слова на літеру Щ

• щабель — Поперечний (горизонтальний) брусок, планка в драбині.
• щаблина — Те саме, що щабе́ль 1, 2.
• щавель — Трав’яниста, перев. багаторічна рослина родини гречкових, стебло й продовгувате листя якої здебільшого має кислий…
• щадіння — Дія за знач. щади́ти.
• щасливець — Щаслива людина.
• щасливиця — Жін. до щасли́вець.
• щасливість — Стан за знач. щасли́вий.
• щасниця — Те саме, що щасли́вець, щасли́виця.
• щастя — Стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення й безмежної радості, яких зазнає хто-небудь.
• щебет — Спів деяких птахів (ластівок, солов’їв, жайворонків, щиглів і т. ін.).
• щебетання — Дія за знач. щебета́ти і звуки, утворювані цією дією.
• щебетун — Птах, який постійно, невпинно щебече.
• щебетуха — Жін. до щебету́н.
• щебінка — Те саме, що ще́бінь.
• щебінь — Подрібнене каміння, цегла і т. ін., що використовується для дорожніх та будівельних робіт.
• щебіт — Щебет.
• щебрушка — Те саме, що чабе́р.
• щеврик — Схожий на жайворонка невеликий перелітний птах, що належить до ряду горобцеподібних.
• щедрик — Популярна українська різдвяна пісня, оброблена Миколою Леонтовичем.
• щедрівка — Старовинна українська обрядова новорічна пісня, що виконується 31 грудня та 1 січня.
• щедрівник — Той, хто ходить щедрувати, щедрує.
• щедрівниця — Жін. до щедрі́вник.
• щедрість — Властивість за знач. ще́дрий 1.
• щедрувальник — Те саме, що щедрі́вник.
• щедрувальниця — Жін. до щедрува́льник.
• щедрування — Дія за знач. щедрува́ти.
• щезання — Дія за знач. щеза́ти.
• щезнення — Дія за знач. ще́знути.
• щезник — Злий дух; лісовик.
• щелепа — Одна з двох лицьових кісток, в яких тримаються зуби.
• щелепнороті — Вищі хребетні тварини, що мають щелепи й парні кінцівки.
• щем — Тупий, ниючий біль, спричинений яким-небудь подразненням.
• щеміння — Те саме, що щем.
• щеніння — Дія за знач. щени́тися.
• щеня — Маля собаки, а також вовчиці, лисиці і т. ін.
• щепа — Прищеплене фруктове дерево.
• щерба — Юшка з риби.
• щербань — Посудина з вищербленими краями.
• щербина — Зазублина, заглибина на чому-небудь.
• щетина — Коротка цупка шерсть у деяких тварин.
• щетинка — Зменш.-пестл. до щети́на.
• щетинник — Скупник щетини.
• щиглиха — Самиця щигля.
• щигля — Пташа щигля.
• щиголь — Невеликий співочий птах родини в’юркових, який має яскраве строкате оперення.
• щипавка — Комаха, що має видовжене плоске тіло з недорозвиненими придатками у вигляді кліщів на задній частині черевця.
• щипання — Дія за знач. щипа́ти і щипа́тися.
• щипок — Дія за знач. щипа́ти і щипну́ти.
• щипці — Інструмент, який складається з двох з’єднаних на шарнірі стержнів і використовується для затискування, захоплювання…
• щир — Те саме, що щири́ця.
• щирець — Те саме, що щири́ця.
• щириця — Дикоросла рослина, бур’ян, що мав соковите гіллясте стебло з густим суцвіттям: амарант.
• щирість — Властивість за знач. щи́рий.
• щиросердечність — Властивість за знач. щиросерде́чний.
• щиросердість — Властивість за знач. щиросе́рдий.
• щиросердність — Властивість людини бути абсолютно відвертою і не приховувати своїх справжніх думок.
• щиросердя — Те саме, що щиросе́рдість.
• щит — Ручний предмет старовинного військового озброєння перев. у вигляді заокругленої чи прямокутної дошки (з дерева…
• щитівка — Дрібна сисна комаха, вкрита твердим щитом, яка паразитує на деревах, чагарниках, рідше на трав’янистих рослинах.
• щитник — Ремісник, який виготовляв щити.
• щитомордик — Отруйна змія родини гримучих з великим щитком на голові.
• щитомордник — Те саме, що щитомо́рдик.
• щитоносець — Воїн, озброєний щитом (у 1 знач.).
• щитоноска — Жучок з щитоподібним покривом, що паразитує на листі рослин.
• щитотримач — елементи, що утримують щит
• щі — Рідка страва з шаткованої капусти.
• щілина — Вузький довгастий отвір; шпара.
• щілинність — Абстр. ім. до щіли́нний.
• щілиноріз — Пристрій до тракторного плуга для нарізання поливних щілин (глибоких борозен).
• щільність — Абстр. ім. до щі́льний.
• щілювання — Нарізання глибоких борозен для затримування вологи в грунті, боротьби з водною ерозією.
• щіпка — Те саме, що пу́чка 3.
• щітка — Знаряддя для чищення, чесання, обмітання і т. ін. у вигляді плоскої колодки або дощечки з густо набитою на неї щетиною…
• щіткар — Робітник, що робить щітки (у 1-4 знач.).
• щіткотримач — Пристрій для тримання щітки (у 4 знач.).
• щіть — Те саме, що щі́тка 1.
• щогла — Високий стовп, вертикальна або похила конструкція на судні, признач, для встановлення вітрил, підняття прапора…
• щогловик — Фахівець, який будує щогли.
• щоденник — Щоденні записи індивідуального характеру про події, факти, враження від чогось тощо; зошит для таких записів.
• щоденність — Абстр. ім. до щоде́нний 2.
• щоденщина — Те саме, що буде́нщина.
• щока — Частина обличчя від вилиці до нижньої щелепи.
• щоквартальник — Видання, що виходить один раз на квартал (у 1 знач.).
• щоковина — М’ясо з щік тварини.
• щомісячник — Періодичне видання (журнал, збірник і т. ін.), яке виходить один раз на місяць.
• щорічник — Періодичне видання, що виходить один раз на рік.
• щотижневик — Періодичне видання (газета, журнал і т. ін.), яке виходить один раз на тиждень.
• щука — Хижа прісноводна промислова риба, що має видовжене тіло із сплющеною зверху витягнутою головою.
• щуп — Назва різних приладів (перев. у вигляді стержнів), інструментів, за допомогою яких виявляють, зондують що-небудь.
• щупак — Самець щуки; щука.
• щуплість — Властивість і якість за знач. щу́плий.
• щур — Те саме, що пацю́к¹.
• щуреня — Те саме, що щуря́¹.
• щурик — Те саме, що щур² 2.
• щурка — Те саме, що бджолої́дка.
• щуролов — Той, хто ловить щурів ( див. щур¹) і знищує їх.
• щуря — Маля щура ( див. щур¹).
• щученя — Маля щуки.
• щучник — Багаторічна трав’яниста рослина, злак, що росте на берегах річок та луках.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.