Слова на літеру В

• вкладання — Дія за знач. вклада́ти¹.
• вкладення — Дія за знач. вкла́сти¹.
• вкладник — Той, хто вносить грошовий вклад; власник цього вкладу.
• вкладниця — Жін. до вкла́дник.
• вклейка — Те, що вклеєне в що-небудь.
• вклеювання — Дія за знач. вкле́ювати.
• вклинення — Дія за знач. вклини́ти й вклини́тися.
• вклинювання — Дія за знач. вкли́нювати й вкли́нюватися.
• включання — Дія за знач. включа́ти 1 і включа́тися.
• включення — Дія за знач. включи́ти.
• вкорінення — Дія за знач. вкорени́ти й вкорени́тися.
• вкорінювання — Дія за знач. вкорі́нювати й вкорі́нюватися.
• вкочування — Дія за знач. вко́чувати¹ й вко́чуватися¹.
• вкраплювання — Дія за знач. вкра́плювати й вкра́плюватися.
• вкриття — Процес накривання чогось для захисту або шар матеріалу зверху.
• влада — Право керувати державою, політичне панування.
• владання — Дія і стан за знач. влада́ти.
• владар — Те саме, що воло́дар.
• владарка — Жін. до вла́дар.
• владарювання — Дія за знач. владарюва́ти.
• владика — Те саме, що воло́дар 2.
• владицтво — Панування.
• владичиця — Жін. до влади́ка 1.
• владник — Володар (у 2 знач.).
• владність — Властивість за знач. вла́дний.
• владолюбець — Той, хто любить владу (в З знач.).
• владолюбство — Любов до влади (в 3 знач.).
• владування — Дія за знач. владува́ти.
• власкор — Скорочення: власний кореспондент.
• власник — Господар якихось речей, майна і т. ін. на правах приватного або суспільного володіння.
• власництво — Абстр. ім. до вла́сницький.
• власниця — Жін. до вла́сник 1.
• власність — Майно, належне кому-, чому-небудь.
• властивість — Якість, ознака, характерні для кого-, чого-небудь.
• властителька — Жін. до власти́тель.
• властолюбство — Владолюбство.
• вливання — Дія за знач. влива́ти¹ 1, 3.
• влиття — Дія за знач. вли́ти¹.
• влізання — Дія за знач. вліза́ти.
• влізливість — Власти вість за знач. влі́зливий.
• влучання — Дія за знач. влуча́ти 1.
• влучення — Дія за знач. влу́чити 1.
• влучність — Абстр. ім. до влу́чний.
• вмазування — Дія за знач. вма́зувати¹.
• вмивання — Процес очищення обличчя і рук за допомогою води.
• вмикання — Дія за знач. вмика́ти.
• вмикач — Пристрій для вмикання електричного струму.
• вмирання — Процес поступового згасання життєвих функцій організму, що передує смерті.
• вміння — Здатність успішно виконувати дію на основі набутих знань.
• вмістилище — Те саме, що вмі́стище.
• вмістище — Місце, посудина тощо для вміщення чого-небудь.
• вміщання — Дія за знач. вміща́ти 2.
• вміщення — Дія за знач. вмісти́ти 2.
• вміщування — Дія за знач. вмі́щувати 2.
• вмуровування — Дія за знач. вмуро́вувати.
• вмурування — Дія за знач. вмурува́ти.
• вмʼятина — Заглиблення, слід від удару або тиснення; ямка.
• вмʼятинка — Зменш. до вм’я́тина.
• внесення — Дія за знач. внести́.
• внесок — Гроші, які хтось сплачує організації, установі тощо.
• внутрішність — Простір у середині чого-небудь, а також те, що є в ньому.
• внуча — Зменш. до внук і вну́ка.
• внучатко — Зменш.-пестл. до внуча́.
• внученька — Зменш.-пестл. до вну́чка.
• внученя — Зменш.-пестл. до внуча́.
• внучечка — Зменш.-пестл. до внуча́.
• внучка — Зменш. до вну́ка.
• внучок — Зменш. до внук.
• вобла — Невелика промислова риба Каспію та Аралу; різновид плітки.
• вовк — Хижак родини собачих, звичайно сірої масті.
• вовківня — Вовча яма, пастка для вовків.
• вовковина — Те саме, що вовківня́ 1.
• вовкодав — Великий мисливський собака.
• вовкулак — Те саме, що вовкула́ка 2.
• вовкун — Міфічна істота, здатна перетворюватися з людини на вовка.
• вовна — Густий волосяний покрив ссавців, перев. овець і кіз.
• вовниця — Вовна.
• вовтуження — Дія за знач. вовту́зитися.
• вовтузіння — Дія за знач. вовту́зитися.
• вовтузня — Те саме, що вовтузі́ння.
• вовцюга — Збільш. до вовк 1.
• вовцюган — Те саме, що вовцю́га.
• вовча — Маля вовчиці.
• вовчак — Те саме, що Во́вчий лиша́й ( див. во́вчий).
• вовченя — Те саме, що вовча́.
• вовчисько — Збільш. до вовк 1.
• вовчиха — Те саме, що вовчи́ця.
• вовчиця — Самиця вовка.
• вовчище — Збільш. до вовк 1.
• вовчок — Паразитична рослина, що розвивається на коренях інших рослин.
• вовчуг — Вид багаторічних трав’яних або напівчагарникових рослин родини бобових.
• вогкість — Якість і стан за знач. во́гкий.
• вогкуватість — Якість і стан за знач. вогкува́тий.
• вогневик — Артилерист, мінометник.
• вогневиця — Гарячка.
• вогнегасник — Апарат для гасіння пожежі хімічними засобами.
• вогнемет — Зброя для викидання запаленої горючої рідини на ворога.
• вогненність — Властивість за знач. вогне́нний 3.
• вогнепоклонник — Людина, що поклоняється вогню як божеству.
• вогнеприпаси — Вогнепальні припаси: снаряди, патрони тощо.
• вогнестійкість — Властивість за знач. вогнестійки́й.
• вогнетривкість — Властивість за знач. вогнетривки́й.
• вогнецвіт — Рослина з жовто-синіми квітками.
• вогнисько — Те саме, що во́гнище 1.
• вогнівка — Невеличкий метелик-шкідник.
• вода — Прозора, безбарвна рідина, що становить собою найпростішу хімічну сполуку водню з киснем.
• водевіліст — Автор водевілів.
• водевіль — П’єса легкого комедійного змісту, в якій діалоги чергуються з піснями й танцями.
• водень — Хімічний елемент, найлегший газ, який у сполуці з киснем утворює воду.
• водій — Той, хто водить машину, керує нею; шофер.
• водіння — Дія за знач. води́ти 1-4.
• водник — Робітник або службовець на водних шляхах сполучення (у судновій команді чи в складі берегового персоналу).
• водність — Наявність певної кількості води в річках і водоймищах.
• водобій — Частина водозливної греблі у вигляді залізобетонної плити або дерев’яного зрубу, що захищає дно ріки від водоспаду.
• водовбирність — Здатність вбирати воду.
• водоверть — Те саме, що вир.
• водовимірювач — Прилад для вимірювання швидкості течії та витрати води.
• водовід — Те саме, що водопрові́д.
• водовідвід — Система споруд для відведення поверхневих і грунтових вод.
• водовіддача — Здатність грунту до випаровування води.
• водовідлив — Устаткування (пристосування) для спускання води.
• водовідливання — Відкачування води, яка проникає куди-небудь.
• водовоз — Той, хто возить воду.
• водовозка — Візок для перевезення води (в бочці, діжці і т. ін.).
• водогін — Те саме, що водопрові́д.
• водограй — Те саме, що фонта́н.
• водогрійка — Посудина, пристосована для нагрівання значної кількості води; кип’ятильник.
• водогрійня — Спеціально обладнане приміщення, у якому гріють (кип’ятять) воду; кип’ятильня.
• вододіл — Простір, який розділяє суміжні водні системи.
• водозабір — Забирання води з річки або водоймища в зрошувальні, судноплавні канали тощо.
• водозабірник — Споруда для забирання води з річки, водоймища і т. ін.
• водозбір — Збирання, нагромадження води.
• водозбірник — Вертикальна споруда для нагромадження води.
• водозлив — Отвір у верхній частині греблі для пропускання зайвої води.
• водойма — Те саме, що водо́ймище.
• водоймище — Природне або штучне заглиблення в землі, у якому нагромаджується й затримується вода.
• водоканал — підприємство, що забезпечує послуги водопостачання та водовідведення
• водокачка — Споруда з насосами для подавання води у водогін, паровози тощо.
• водокористування — використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства…
• водокрут — Вир.
• водолаз — Людина, що виконує певні роботи під водою (перев. в спеціальному костюмі та спорядженні).
• водолій — Робітник, що виливає або відкачує воду.
• водолікарня — Спеціально обладнана лікарня, у якій застосовують водолікування.
• водолікування — Лікування водою (ваннами, душами, обливаннями і т. ін.).
• водомет — Пристрій для викидання сильного струменя води під високим тиском.
• водомий — Те саме, що водори́й.
• водомір — Прилад для вимірювання витрат води.
• водомісткість — Здатність уміщати певну кількість води.
• водомороз — Птах з великою головою та довгим дзьобом, що живе біля води й живиться рибою.
• водонепроникність — Властивість за знач. водонепрони́кний.
• водонос — Той, хто носить воду.
• водоносність — Насиченість водою
• водопериця — Водяна рослина родини столисникових.
• водопідіймач — Споруда для підіймання води.
• водопій — Місце на річці, озері і т. ін., де напувають худобу або куди приходять пити дикі тварини.
• водопілля — Весняне розлиття рік; повідь.
• водопостачальник — організація чи особа (-и), задіяні у наданні послуг водопостачання
• водопостачання — Постачання води населенню, промисловим об’єктам тощо.
• водоприймач — Те саме, що водозабі́рник.
• водопровід — Система труб, нагнітальних установок, фільтрів і т. ін. для подавання води до місць споживання; водогін.
• водопровідник — Робітник, що займається влаштуванням і лагодженням водопроводу.
• водопроникність — Властивість за знач. водопрони́кний.
• водорий — Глибока яма, вимита потоком води.
• водоріз — Гострий кінець носової частини судна, що розтинає воду.
• водосвяття — Церковний обряд освячення води.
• водоскид — Споруда для зливання зайвої (проти розрахованого рівня) води з водоймищ, каналів і т. ін.
• водоспад — Падіння води на місці прямовисного уступу річища річки або потоку.
• водоспуск — Труба для спускання води.
• водостій — Стояча вода.
• водостійкість — Властивість за знач. водостійки́й.
• водостік — Пристрій для стікання води (водовідвідний жолоб, труба тощо).
• водосховище — Місце, де нагромаджується та зберігається вода.
• водотоннажність — Кількість води, яку витісняє повністю навантажене судно.
• водявість — Властивість за знач. водя́вий.
• водяник — За народним повір’ям — злий дух (зображуваний у фольклорі як дід із сивою бородою), що живе в озерах, річках тощо й…
• водянистість — Властивість за знач. водяни́стий.
• водянка — Хвороба, що виникає внаслідок порушення водно-сольового обміну й проявляється в надмірному скупченні рідини в тканинах…
• воєвода — У давній Русі та інших слов’янських державах — вождь, полководець, а також правитель міста, округу в XVI-XVIII ст.
• воєводство — Велика адміністративно-територіальна одиниця Польської Народної Республіки.
• воєначальник — Командувач, полководець.
• воєнізація — Дія за знач. воєнізува́ти.
• вождь — Проводир війська, племені.
• воззʼєднання — Дія за знач. возз’єдна́ти і возз’єдна́тися.
• возище — Збільш. до віз¹ 1.
• возівня — Повітка для воза, саней і т. ін.
• возій — Той, хто возить, перевозить що-небудь.
• возіння — Дія за знач. вози́ти 1.
• возний — Судовий урядовець у Польщі, Литовському князівстві й на Україні (до XIX ст.).
• возовик — Кінь для перевезення важкого вантажу.
• возовиця — Вивезення хліба з поля після жнив, а також період, коли це робиться.
• возороб — Те саме, що сте́льмах.
• воїн — Те саме, що воя́к 1; боєць, солдат.
• воїнство — Те саме, що ві́йсько; вояцтво.
• войовниця — Жін. до войовни́к.
• войовничість — Властивість за знач. войовни́чий.
• вокабула — Окреме слово чужої мови, перекладене рідною мовою.
• вокабулярій — короткий словник до хрестоматії або окремих частин підручника.
• вокал — Вокальне мистецтво; спів.
• вокаліз — Вправа або етюд для голосу без слів, що виконується на самих голосних звуках.
• вокалізація — Спів на самих голосних звуках.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.