Слова на літеру К

• коленхіма — один з видів тканин переважно дводольних рослин, що надає міцності їхнім органам.
• колеоптиль — перший верхній листок у злаків; має вигляд згорненої трубки з загостреною верхівкою, якою він пробиває грунт при…
• колесище — Збільш. до ко́лесо 1, 3.
• колесо — Коло зі спицями або суцільне, що обертається на осі й надає руху екіпажеві та іншим засобам пересування.
• колесування — Дія за знач. колесува́ти 1.
• колечко — Те саме, що кільце́ 1, 2.
• колиба — Житло чабанів і лісорубів.
• коливання — Дія за знач. колива́ти і колива́тися.
• коливо — Поминальна кутя чи каша з пшениці, рису і т. ін. із солодкою підливою.
• колимага — Старовинний закритий чотириколісний екіпаж.
• колисанка — Колискова пісня.
• колисання — Дія за знач. колиса́ти і колиса́тися.
• колиска — Невеличке ліжечко для спання і колисання дитини.
• колихання — Дія за знач. колиха́ти і колиха́тися.
• колібактеріоз — інфекційне захворювання новонародженого молодняка сільськогосподарських тварин і хутрових звірів, спричинюване…
• колібрі — Найменший на земній кулі птах, який відзначається яскравістю і красою оперення; водиться в Америці.
• колізія — Зіткнення протилежних поглядів, прагнень, інтересів.
• коліївщина — Велике народно-визвольне повстання селян Правобережної України в 1768 р. проти польсько-шляхетського гніту.
• колійник — Робітник, що працює на залізничній колії.
• коліматор — В оптиці пристрій для створення пучка паралельних променів.
• колімація — інструментальна похибка в оптичних приладах, яка виникає внаслідок неточної перпендикулярності осі обертання труби…
• колінеація — перетворення, при якому точки однієї прямої перетворюються на точки іншої прямої.
• колінко — Те саме, що колі́но 1.
• коління — Дія за знач. коло́ти.
• коліно — Суглоб, що з’єднує стегнову і гомілкову кістки; місце згину ноги.
• колінопреклоніння — Стояння на колінах.
• колір — Світловий тон чого-небудь; забарвлення.
• колісник — Колісний майстер.
• колісництво — Ремесло колісника.
• колісниця — Особливо обладнаний двоколісний візок, яким користувалися стародавні греки і римляни під час боїв, ігор і т. ін.
• коліт — Запалення товстої кишки.
• коліща — Невелике колесо (у 1, 3 знач.).
• колія — Наїжджене заглиблення від колісна дорозі.
• коло — Замкнена крива, всі точки якої однаково віддалені від центра.
• колобок — Невеликий круглий хлібець.
• коловертень — Те саме, що коловоро́т¹ 1.
• коловертка — Мікроскопічний організм, навколо ротового отвору якого розташовані рухливі війки для затягування їжі.
• коловерть — Те саме, що коло́ворот¹.
• коловорот — Сильний обертальний рух води в річках, морях і т. ін., а також місце, де відбувається цей рух.
• колода — Стовбур зрубаного дерева, очищений від гілля.
• колоддя — Збірн. до коло́да¹1.
• колодій — Густий клейкий розчин клітковини на ефірі та спирті, при випаровуванні яких утворюється тонка прозора плівка…
• колодіум — Те саме, що коло́дій.
• колодник — Арештант, в’язень у колодках (у 6 знач.) або інших кайданах.
• колодниця — Жін. до коло́дник.
• колодязник — Той, хто копає і ремонтує колодязі.
• колодязь — Захищена від обвалів зрубом вузька глибока яма, що служить для добування води з водоносних шарів землі.
• колодяччя — Збірн. до коло́да¹ 1.
• колоїд — Речовина, що не кристалізується (білок, крохмаль, клей і т. ін.) і розчини якої не просочуються через тваринні й…
• колоїдальність — Властивість за знач. колоїда́льний.
• колокація — надання місця в дата-центрі провайдера для устаткування клієнта і підімкнення його до інтернету
• колоквіум — Бесіда викладача із студентами з метою вияснення і підвищення їх знань.
• колоксилін — неповний складний ефір целюлози, в якому частина (20-30%) гідроксилів лишаються вільними; тверда аморфна безбарвна…
• коломазь — Мазь для коліс із дьогтю й смоли.
• коломбіна — Традиційний персонаж італійської «комедії масок» — кохана арлекіна.
• коломийка — Українська народна пісенька типу частівки.
• коломийкар — Той, хто складає коломийки.
• колон — Група стоп з одним ритмічним наголосом; віршовий рядок
• колона — Частина архітектурної споруди у вигляді високого стовпа, що служить підпорою фронтонів, внутрішніх частин будови тощо.
• колонада — Ряд колон (у 1 знач.), які підтримують загальне перекриття.
• колонат — У Римській імперії і за раннього середньовіччя — форма залежності сільського населення від великих землевласників, які…
• колоніалізм — Політика гноблення та експлуатації за допомогою військового, політичного та економічного примусу економічно…
• колонізатор — Поневолювач і експлуататор трудящих мас колонії (у 1 знач.).
• колонізація — Захоплення якої-небудь країни чи області й насильницьке перетворення її на колонію (у 1 знач.).
• колоніст — Людина, яка живе, перебуває в колонії (у 2, 5 знач.).
• колоністка — Жін. до колоні́ст.
• колонія — Країна, позбавлена імперіалістичними державами політичної та економічної незалежності.
• колоноскопія — діагностика слизової оболонки товстої кишки
• колонтитул — Напис у верхньому лівому чи правому кутку сторінки книги, журналу, який повторює заголовок книги або твору, прізвище…
• колонцифра — Цифра, яка може розміщуватися внизу або рідше зверху сторінки і показує порядковий номер сторінки книги, журналу тощо.
• колообіг — Безперервний процес руху чи перетворення речовин у природі.
• колоратура — Прикрашування вокальної партії технічна блискучими, віртуозними пасажами, трелями, руладами і т. ін., а також…
• колоризація — Надання кольору предметам або речовинам.
• колориметр — Оптичний прилад для виміру інтенсивності кольору; застосовується для визначення концентрації речовини у забарвленому…
• колориметрія — Сукупність методів кількісного визначення кольору.
• колорист — Художник, у творах якого головним засобом втілення художнього задуму є колорит (у 1 знач.).
• колорит — Співвідношення фарб, кольорів по тону, насиченості, що створює певну єдність картини, фрески і т. ін.
• колоритність — Властивість за знач. колори́тний.
• колос — Суцвіття більшості злаків і деяких інших рослин, у якому квітки розміщені вздовж стрижня.
• колосальність — Властивість за знач. колоса́льний.
• колосистість — Властивість за знач. колоси́стий.
• колосіння — Стан і пора викидання колоса.
• колосняк — Багаторічна трава родини злакових з довгим кореневищем і сизими жорсткими листками.
• колосок — Те саме, що ко́лос 1.
• колосся — Збірн. до ко́лос 1.
• колотівка — Предмет домашнього вжитку у вигляді палички із сучками на кінці для колотіння, збивання чого-небудь.
• колотіння — Дія за знач. колоти́ти.
• колотнеча — Безладний рух, гомін людей; сум’яття.
• колотник — Сварлива людина; забіяка.
• колотня — Колотнеча.
• колоття — Дія за знач. коло́ти 4.
• колотуха — Ряжанка.
• колоша — Холоша.
• колування — Дія за значенням колувати.
• колумбарій — Сховище урн з прахом при крематорії.
• колумбіт — те саме, що й ніобіт.
• колун — Важка, з тупим клиноподібним лезом сокира для розколювання колод і дров.
• колупання — Дія за знач. колупа́ти і колупа́тися.
• колхіцин — алкалоїд, що міститься в рослинах родини лілійних. Сильна рослинна отрута.
• колчаківщина — Контрреволюційна воєнна диктатура ставленика іноземних імперіалістів адмірала Колчака, встановлена в 1918 р. на Уралі.
• колчан — Шкіряна або дерев’яна сумка, чохол для стріл.
• колчедан — Загальна назва мінералів, що являють собою сполуки сірки, іноді миш’яку й сурми з металами групи заліза, міді, цинку…
• кольдкрем — Косметична мазь для шкіри.
• кольє — Намисто з дорогоцінних каменів, перлів і т. ін.
• кольза — Однорічна олійна рослина з жовтими квітками; ярий ріпак.
• колька — Різкий, гострий біль (у животі, у боці і т. ін.), який створює відчуття уколу.
• кольматаж — Природне або штучне осадження намулів на ділянці землі, внаслідок чого створюється новий родючий шар або підвищується…
• кольористість — Властивість за знач. кольори́стий.
• кольоровість — Наявність того чи іншого кольору в чомусь.
• кольорокоректор — електронний апарат для кольороподільної коректури.
• кольрабі — Городня дворічна рослина з товстим кулястим стеблом, що виглядом і смаком нагадує ріпу і є різновидом капусти.
• кольт — Револьвер або кулемет особливої системи.
• кольчуга — Частина старовинного захисного військового спорядження у вигляді сорочки з металевих кілець.
• кольчужник — Воїн, одягнений у кольчугу.
• колювій — уламковий матеріал обвалів, осипів, що нагромаджується на схилах та біля підніжжя гір.
• колючість — Властивість за знач. колю́чий.
• колючка — Будь-яке невелике колюче вістря.
• колюччя — Збірн. до колю́чка 1.
• коляда — Старовинний обряд славлення різдвяних свят піснями (колядками).
• колядка — Старовинна обрядова різдвяна пісня.
• колядник — Той, хто колядує.
• колядниця — Жін. до коля́дник.
• колядування — Дія за знач. колядува́ти.
• коляка — Збільш. до кіло́к 1.
• коляска — Чотириколісний ресорний екіпаж з відкидним верхом.
• кома — Розділовий знак, що має форму гачка (,); уживається для відокремлення слів, словосполук і речень.
• комакадемія — Скорочення: комуністична академія.
• команда — Короткий наказ командира за встановленою формою.
• командарм — Скорочення: командувач армії.
• командир — Керівник військової частини, підрозділу, з’єднання, загону, судна, ескадрильї тощо.
• командирка — Жін. до команди́р 2.
• командор — У середньовічних духовних і лицарських орденах — найвище звання, а також особа, що мала це звання.
• командос — Спеціально підготовлені бійці військових або поліцейських спецпідрозділів.
• командування — Дія за знач. кома́ндувати.
• командувач — Керівник великого військового з’єднання.
• комар — Двокрила кровоссальна комаха з тонким довгастим тільцем і хоботком.
• комарище — Збільш. до кома́р.
• комарня — Збірн. до кома́р.
• комашник — Те саме, що мура́шни́к.
• комбайн — Складна машина, що одночасно виконує роботу кількох машин, цикл виробничих процесів.
• комбайнер — Той, хто водить комбайн, керує ним.
• комбайнерка — Жін. до комба́йне́р.
• комбайнобудування — Галузь машинобудування, що виробляє комбайни.
• комбайнування — Застосування комбайна в сільському господарстві та промисловості.
• комбікорм — Скорочення: комбінований корм (суміш сухих кормів, що містить необхідні для даного виду тварин поживні та мінеральні…
• комбінат — Велике промислове підприємство, що об’єднує кілька різних підприємств, зв’язаних між собою технологічним процесом або…
• комбінатор — Спритний, хитрий ділок, який досягає мети за допомогою комбінацій (у 3 знач.).
• комбінаторика — Розділ математики, який вивчає сполуки довільних предметів, елементів.
• комбінація — Сполучення, поєднання або розташування чого-небудь (перев. однорідного) у певному порядку.
• комбінезон — Робочий одяг, що становить сполучення куртки зі штанами.
• комбінування — Дія за знач. комбінува́ти.
• комбриг — Скорочення: командир бригади.
• комбустіологія — галузь медицини, що вивчає опікові хвороби
• комгосп — Скорочення: комунальне господарство.
• комедіантка — Жін.до комедіа́нт.
• комедіантство — Удавання, лицемірство.
• комедійність — Наявність комедійних елементів у п’єсі, грі тощо.
• комедіограф — Драматург, який пише комедії (у 1 знач.).
• комедіографія — Писання комедій (у 1 знач.); сукупність комедійних творів.
• комендант — Той, хто стоїть на чолі залоги фортеці або укріпленого району.
• комендатура — Установа, яку очолює комендант (у 2 знач.).
• комендація — за феодалізму акт, яким оформляли залежність васала від, сеньйора, після чого васал одержував земельне володіння…
• комендор — Морський артилерист; матрос-навідник.
• коменсалізм — форма співжиття тварин різних видів, при якій один з них постійно живе за рахунок другого, не завдаючи йому шкоди.
• коментар — Пояснення, тлумачення до якого-небудь тексту.
• коментарій — Те саме, що комента́р.
• коментатор — Той, хто коментує що-небудь; автор коментаря, коментарів.
• коментування — Дія за знач. коментува́ти.
• комерсант — У капіталістичних країнах — той, хто займається комерцією; купець.
• комерція — У буржуазному суспільстві — торгівля й пов’язані з нею справи.
• комета — Небесне тіло, що має яскраве ядро й туманну оболонку, від якої тягнеться довга смуга світла, що нагадує хвіст.
• кометолог — Фахівець з кометології.
• кометологія — Галузь астрономії, яка вивчає рух, будову й розвиток комет.
• комиза — Те саме, що вередува́ння; примха, каприз.
• комин — Передня (нижня) частина димоходу варистої печі.
• коминарчук — Хлопець-сажотрус.
• комиш — Висока водяна або болотяна багаторічна рослина родини осокових.
• комишит — Будівельний матеріал із комишу, спресованого в плити разом із глиною, гіпсом і т. ін.
• комі — Народ, що становить основне населення Комі АРСР.
• комівояжер — У капіталістичних країнах — роз’їзний агент підприємства або торговельної фірми, який укладає торговельні угоди та…
• комізм — Смішне, комічне в чому-небудь (у подіях, учинках людини тощо).
• комік — Актор, який виконує комічні ролі.
• комікування — Дія за знач. комікува́ти.
• комір — Певної форми смужка тканини, хутра тощо, пришита в одязі до країв вирізу для шиї.
• комірник — Те саме, що квартира́нт.
• комірниця — Жін. до комі́рник.
• комісар — Посадова особа, наділена урядом особливими повноваженнями.
• комісаріат — Назва державної або адміністративної установи, яку очолює комісар.
• комісарка — Жін. до коміса́р 1.
• комісіонер — Посередник у торговельних операціях, який виконує доручення за певну винагороду.
• комісія — Група осіб, якій доручено розв’язувати певні питання.
• комісура — в анатомії тварин і людини - з'єднання, сполучення, спайка
• комітат — Найбільша одиниця адміністративно-територіального поділу в Угорщині.
• комітент — Той, хто доручає комісіонерові здійснити за винагороду певну операцію (купівлю, продаж тощо).
• комітет — Колегіальний орган, що керує будь-якою галуззю державної або громадської діяльності.
• комітетник — Член комітету.
• комічність — Властивість за знач. комі́чний 1.
• комкор — Скорочення: командир корпусу.
• комнезам — Скорочення: комітет незаможних селян.
• комод — Невисока шафа з висувними шухлядами, де зберігають білизну тощо.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.