Слова на літеру К

• княжна — Те саме, що князі́вна.
• князенко — Молодий син князя (у 1, 2 знач.).
• князівна — Незаміжня дочка князя (у 1, 2 знач.).
• князівство — Територія, якою управляв князь (у 1 знач.).
• князь — Голова роду, племені або союзу племен, що звичайно стояв на чолі військової дружини, а з розвитком феодалізму — вождь…
• князьок — Зменш.-пестл. до князь 1.
• князювання — Дія за знач. князюва́ти.
• коагулювання — Дія за знач. коагулюва́ти.
• коагулянт — Хімічна сполука, що спричиняє коагуляцію.
• коагулят — Осад, що утворився в колоїдному розчині під час коагуляції.
• коагуляція — Процес зсідання й випадіння в осад частинок речовини з колоїдного розчину.
• коадаптація — взаємні морфологічні та функціональні пристосування органів, що виробились у процесі еволюції організмів.
• коала — Невеликий австралійський ведмідь, що живе на евкаліптах і живиться їхнім листям; сумчастий ведмідь.
• коалесценція — злиття крапель або пузирів при зіткненні в середині середовища, яке рухається (рідина, газ), або на поверхні…
• коаліція — Об’єднання, союз, угода держав, партій і т. ін. для досягнення спільної мети.
• коата — рід мавп родини чіпкохвостих. Поширені в Південній Америці.
• кобаламін — один з вітамінів групи В - вітамін В12.
• кобальт — Хімічний елемент, сріблясто-білий метал із червонястим вилиском, твердіший від заліза.
• кобальтин — мінерал класу персульфідів, білого, сталево-сірого кольору. Руда кобальту.
• кобеняк — Суконний довгий і широкий чоловічий верхній одяг з відлогою; каптан, кирея, сіряк.
• кобза — Старовинний український струнно-щипковий музичний інструмент.
• кобзар — Український народний співець, що супроводить свій спів грою на кобзі.
• кобзарство — Мистецтво кобзарів; кобзарювання.
• кобзарювання — Заняття, діяльність кобзаря, його фах.
• кобиз — казахський струнний смичковий музичний інструмент.
• кобила — Самка жеребця; лошиця.
• кобилиця — Те саме, що коби́ла 1; лошиця.
• кобилятина — Кобиляче м’ясо як їжа; кобилина.
• кобіта — Діалектне слово, що означає жінку або дівчину.
• коблик — Дрібна річкова риба родини коропових; пічкур.
• кобра — Велика дуже отруйна змія з плямами на шиї, що водиться в Азії та Африці; окулярна змія.
• кобуз — узбецький струнний смичковий музичний інструмент.
• кобура — Шкіряна торбина біля кавалерійського сідла.
• ковадло — Залізна або сталева підставка певної форми, на якій обробляють метал, кують металеві вироби.
• коваленко — Син коваля.
• ковалиха — Дружина коваля.
• ковалівна — Дочка коваля.
• коваль — Майстер, що куванням обробляє метал, виготовляє металеві предмети.
• ковальня — Кузня.
• ковальство — Ремесло, фах коваля.
• ковальчук — Підмайстер коваля.
• ковалювання — Дія за знач. ковалюва́ти.
• коваріант — число, алгебричний вираз, що при певному перетворенні величин, з якими К. пов'язаний, змінюється за строго визначеним…
• ковбаня — Глибока вибоїна, звичайно на дорозі, переважно з водою, болотом.
• ковбаса — Продукт харчування, приготовлений з м’ясного фаршу, круп і т. ін., якими начиняють кишку або оболонку зі штучної плівки.
• ковбасник — Той, хто виготовляв і продавав ковбаси.
• ковбасниця — Жін. до ковба́сник.
• ковбасня — Ковбасна крамниця.
• ковбик — Шлунок.
• ковбой — У західних штатах США — пастух-вершник, що пасе табуни коней у степах.
• ковбойка — Верхня картата чоловіча сорочка особливого крою, з відкладним коміром.
• ковганка — Дерев’яна ступка для товчення сала.
• ковдра — Тепле вкривало, звичайно на ваті, яким люди накриваються в постелі.
• ковелін — мінерал класу сульфідів, синього кольору. Мідна руда.
• коверзування — Дія за знач. коверзува́ти 1, 2.
• коверзуха — Те саме, що вереду́ха; капризуха.
• коверкот — Сорт густої вовняної або напіввовняної тканини для верхнього одягу.
• ковзалка — Те саме, що ко́взанка.
• ковзанка — Місце, де ковзаються (у 2 знач.).
• ковзання — Дія за знач. ко́взати й ко́взатися.
• ковзаняр — Той, хто ковзається на ковзанах, займається ковзанярським спортом.
• ковзанярка — Жін. до ковзаня́р.
• ковзкість — Властивість за знач. ковзки́й.
• ковила — Трав’яниста степова рослина родини злакових із вузькими листками та квітками, зібраними в пухнасті волоті; тирса.
• ковінька — Палиця з загнутим кінцем.
• ковкість — Властивість за знач. ковки́й.
• ковнір — Те саме, що ко́мір.
• ковпак — Головний убір конусоподібної, овальної та ін. форми.
• ковтання — Дія за знач. ковта́ти.
• ковток — Одноразовий рух мускулатури горла під час ковтання.
• ковтун — Жмут збитого волосся, вовни, шерсті.
• ковчег — Судно, в якому, за біблійним міфом, урятувався від усесвітнього потопу Ной зі своєю родиною та тваринами.
• когезія — прилипання одна до одної частин того самого твердого тіла або рідини при їхньому контакті.
• когерентність — здатність до інтерференції, яку виявляють за певних умов хвилі, зокрема світлові.
• когерер — прилад, який застосовували в перших радіоприймачах як детектор.
• когнітологія — наука про закони і процес пізнання об'єктивної реальності – природи, людини і суспільства
• когорта — У стародавньому Римі — загін війська, що становив десяту частину легіону.
• код — Система умовних знаків або сигналів для передавання відомостей.
• кода — Заключна частина музичного твору або його частини; закінчення.
• кодеїн — Порошок або таблетки від кашлю.
• кодекс — Сукупність законів у якій-небудь галузі права.
• кодифікатор — Той, хто займається кодифікацією.
• кодифікація — Зведення в єдине ціле (в кодекс) різних правових законів, постанов тощо.
• кодифікування — Дія за знач. кодифікува́ти.
• кодільник — Те саме, що кана́тник².
• кодільня — Місце для складання рибальських кодол.
• кодола — Дуже грубий і міцний мотузок; линва, канат.
• кодон — набір з трьох нуклеотидів (триплет), що визначає місце даної амінокислоти в поліпептидному ланцюгу. Є одиницею…
• кодування — Дія за знач. кодува́ти.
• коерцитиметр — прилад для вимірювання коерцитивної сили.
• коерцитиметрія — один із способів магнітного контролю напівфабрикатів і виробів з феромагнітних сплавів, в основу якого покладено…
• коефіцієнт — Числовий або літерний множник в алгебричному виразі.
• коєць — Клітка для курей.
• кожумʼяка — Майстер, що виробляв сирицю; мнець.
• кожух — Довга, не вкрита сукном шуба з великим коміром, пошита звичайно з овечої шкури хутром до середини.
• кожухар — Кравець, що шиє кожухи (у 1 знач.).
• кожухарство — робота, заняття кожухаря
• кожушанка — Шуба з овечої шкури, покрита зверху сукном і т. ін.
• кожушина — Не покритий тканиною кожушок (у 1 знач.).
• кожушисько — Збільш. до кожу́х 1.
• кожушище — Збільш. до кожу́х 1.
• коза — Невелика рогата жуйна тварина родини порожнисторогих, що дає молоко, м’ясо тощо; самиця козла (у 1, 2 знач.).
• козак — На Україні в XV-XVIII ст.— вільна людина з кріпосних селян або міської бідноти, що втекла на південні землі України й…
• козакин — Чоловічий короткий каптан на гапликах із брижами ззаду та стоячим коміром.
• козакування — Дія за знач. козакува́ти.
• козар — Пастух кіз.
• козарлюга — Збільш. до коза́к 1-5.
• козацтво — Збірн. до коза́к 1-3.
• козача — Дитя козака (у 1-3 знач.).
• козаченко — Син козака (у 1-3 знач.).
• козачина — Те саме, що коза́к 1-5.
• козачище — Збільш. до коза́к 1-5.
• козачка — Дружина або дочка козака (у 1-3 знач.).
• козачня — Збірн. до коза́к 2, 3.
• козаччина — Доба в історії України (друга половина XV-XVIII ст.), коли козаки вели визвольну боротьбу проти шляхетської Польщі й…
• козел — Дика жуйна тварина родини порожнисторогих, що живе переважно в горах.
• козеня — Маля кози (у 1 знач.).
• козетка — Канапка.
• козинець — Хворобливе викривлення передніх ніг коня (іноді собаки) в колінах.
• козир — У картярській грі — карта тієї масті, що оголошується старшою та б’є будь-яку карту інших мастей.
• козирок — Щиток головного убору (кашкета, картуза тощо), який виступає півколом над чолом.
• козиряння — Дія за знач. козиря́ти¹.
• козівник — Фахівець із козівництва.
• козівництво — Розведення кіз як галузь тваринництва.
• козлетон — Високий неприємний, фальшивий голос співака.
• козля — Те саме, що козеня́; цапеня.
• козлятина — Те саме, що козли́на 1.
• козлятник — Багаторічна трав’яниста рослина родини бобових.
• козолист — Чагарник із попарно розміщеними листками та запашними квітками, зібраними в суцвіття; жимолость.
• козуб — Ручний кошик із лубу або лози.
• козубень — Те саме, що ко́зуб.
• козубка — Козубенька.
• козуля — Дика коза; сарна.
• козятко — Те саме, що козеня́.
• койка — Підвісна постіль із парусини (звичайно на пароплаві).
• койне — Загальногрецька мова, що склалася на грунті аттічного наріччя й у III-I ст. до н. е. витіснила старі давньогрецькі…
• койот — Хижак родини собачих; луговий вовк.
• кок — Кухар на кораблі.
• кока — Тропічна чагарникова рослина зі шкірястим листям, з якого добувають кокаїн.
• кокаїн — Отруйна речовина, яку добувають із листя коки й використовують як місцевий знеболювальний або наркотичний засіб.
• кокаїнізм — Вид наркоманії — хвороблива пристрасть до кокаїну.
• кокаїніст — Людина, хвора на кокаїнізм.
• кокаїністка — Жін. до кокаїні́ст.
• кокарда — Металевий значок установленого зразка на форменому кашкеті.
• кокетка — Жінка, що своєю поведінкою, манерами, одягом і т. ін. намагається подобатися чоловікам.
• кокетливість — Властивість за знач. коке́тливий.
• кокетність — Властивість за знач. коке́тний.
• кокетство — Неприховане прагнення сподобатися кому-небудь своєю поведінкою, манерою чи одягом, зацікавити когось собою.
• кокетування — Дія за знач. кокетува́ти.
• кокетуха — Те саме, що коке́тка 1.
• кокіль — Розбірна форма з чавуну або сталі для відливання металевих виробів.
• коклюш — Гостра заразна, переважно дитяча хвороба, що характеризується приступами конвульсивного кашлю; кашлюк.
• коклюшка — Паличка з потовщенням на одному кінці та з шийкою й гудзиком на другому для плетіння мережива.
• кокон — Щільна оболонка з тонких волокон, яку робить гусениця перед перетворенням у лялечку.
• кокора — Нижня частина стовбура хвойного дерева разом із перпендикулярним до нього великим коренем, що використовується для…
• кокос — Те саме, що Коко́сова па́льма ( див. коко́совий).
• кокотка — У буржуазному суспільстві — жінка легковажної поведінки, що перебуває на утриманні своїх коханців.
• кокошник — Стародавній російський жіночий головний убір з високим оздобленим півкруглим щитком над чолом.
• кокпіт — відкрите водонепроникне приміщення для рульового й пасажирів на катері або вітрильній яхті.
• кокс — Вид твердого палива, яке одержують нагріванням кам’яного вугілля, торфу тощо до високих температур без доступу повітря.
• коксит — Запальне захворювання кульшового суглоба в людини.
• коксівність — Властивість за знач. коксівни́й.
• коксохімік — Фахівець з коксохімії.
• коксохімія — Галузь важкої промисловості, на підприємствах якої провадиться хімічна переробка кам’яного вугілля способом…
• коксування — Дія за знач. коксува́ти.
• коктейль — Напій, що становить суміш коньяку, лікеру та вин, іноді з цукром, прянощами тощо.
• кокцидіоз — Заразне захворювання свійських і диких тварин.
• кола — рід вічнозелених дерев родини стеркулієвих. Насіння (т. зв. горіхи кола) містить кофеїн і теобромін. Використовують у…
• колабораціонізм — Зрадницьке співробітництво з фашистськими загарбниками в окупованих ними країнах під час другої світової війни.
• колабораціоніст — Зрадник своєї батьківщини, що співпрацював з фашистськими загарбниками в окупованих ними країнах під час другої…
• колаген — Білкова речовина, що є основною складовою частиною кісток і хрящів людини й тварин.
• колаж — прийом в образотворчому мистецтві, за яким на певну основу наклеюють різні матеріали, що різняться кольором і…
• колайдер — Величезна установка для прискорення та зіткнення елементарних частинок.
• колапс — Раптове зниження кров’яного тиску й різкий занепад серцевої діяльності, що супроводжується загальною слабістю або…
• колба — Куляста або конічна скляна чи кварцова посудина з довгою шийкою для хімічних робіт.
• колбуд — Скорочення: будинок колективіста.
• колгосп — Скорочення: колективне господарство (соціалістична форма виробничого об’єднання трудящих селян для колективного…
• колгоспник — Член колгоспу.
• колгоспниця — Жін. до колго́спник.
• колготки — Дитячі або жіночі панчохи, вив’язані разом із штанцями.
• колдоговір — Скорочення: колективний договір.
• колега — Товариш за фахом, місцем праці, за навчанням у вищій школі тощо.
• колегіальність — Властивість за знач. колегіа́льний 2.
• колегіум — Те саме, що коле́гія 3.
• колегія — Офіційно визначена група осіб, які утворюють певний адміністративний, розпорядчий або дорадчий орган.
• коледж — Вищий або середній навчальний заклад в Англії, США та деяких інших країнах.
• колеж — Середній навчальний заклад у Франції, Бельгії, Швейцарії, Канаді та деяких інших країнах.
• колектив — Сукупність людей, об’єднаних спільною діяльністю, спільними інтересами.
• колективізація — Об’єднання одноосібних селянських господарств у великі соціалістичні господарства — колгоспи.
• колективізм — Товариська співпраця, взаємна підтримка й допомога людей, що грунтується на свідомому підпорядкуванні особистих…
• колективіст — Послідовник, прибічник колективізму.
• колективістка — Жін. до колективі́ст.
• колективність — Абстр. ім. до колекти́вний; спільність, колегіальність.
• колектор — Установа, що займається збором і розподілом чого-небудь між підвідомчими організаціями.
• колекціонер — Той, хто збирає яку-небудь колекцію.
• колекціонерство — Збирання колекцій як заняття; захоплення колекціонуванням.
• колекціонування — Дія за знач. колекціонува́ти.
• колекція — Систематизоване зібрання однорідних предметів, що мають науковий, художній, історичний інтерес.
• коленкор — Тонка бавовняна, дуже проклеєна одноколірна тканииа.
• колення — Дія за знач. коло́ти 1-4.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.