Слова на літеру Г

• голкіпер — Те саме, що ворота́р 2.
• голковколювання — Метод лікування вколюванням спеціальних срібних або стальних голок в певні місця, точки тіла.
• голкотерапія — Лікування голковколюванням.
• голкотримач — Пристрій, в якому закріплюється голка.
• голкофільтр — Трубчастий колодязь, який занурюється гідравлічним способом у грунт для відкачування грунтових вод під час будівельних…
• голкошкірі — Морські безхребетні тварини, зовнішній скелет яких має вигляд вапнякових пластинок з шипами чи голками.
• голобельник — Той, хто грубо критикує кого-, що-небудь.
• голобельщина — Те саме, що Голобе́льна кри́тика ( див. голобе́льний).
• голобля — Одна з двох жердин, прикріплених кінцями до передньої частини воза, саней і т. ін., в які запрягають коня.
• голова — Частина тіла людини або тварини, в якій міститься мозок — вищий відділ центральної нервової системи.
• головань — Людина або тварина з дуже великою головою; головач.
• головатиця — Народна назва самки лосося дунайського.
• головач — Те саме, що голова́нь.
• головбух — Скорочення: головний бухгалтер.
• головень — Прісноводна риба родини коропових з товстою головою і широким лобом.
• головешка — Недогоріле обвуглене або тліюче поліно.
• головиха — Жінка голови (у 4 знач.).
• головище — Збільш. до голови́ 1.
• головка — Кулясте чи довгасте суцвіття або кулястий плід окремих рослин на кінці стебла.
• головко — Те саме, що голова́нь.
• головком — Скорочення: головний комітет.
• головництво — Кримінальний злочин; кримінальщина.
• головнокомандування — Головне командування.
• головнокомандувач — Те саме, що головнокома́ндуючий.
• головня — Те саме, що голове́шка 1.
• головоломка — Складна загадка або задача, для розв’язання якої потрібна кмітливість.
• головоріз — Відчайдушна людина; шибеник.
• головотес — Те саме, що головотя́п.
• головотество — Поведінка головотеса.
• головування — Дія за знач. голову́вати.
• гологамія — найпростіший тип статевого процесу в одноклітинних рослинних організмів. Спостерігається у небагатьох зелених…
• гологенез — ідеалістична автогенетична теорія еволюції, згідно з якою кожний вид у межах свого ареалу поділяється на два дочірні…
• голограма — Об’ємне зображення, одержане методами голографії.
• голографія — Спосіб записування просторової структури світлової хвилі й одержання об’ємного зображення об’єкта.
• голод — Гостре відчуття потреби в їжі, сильне бажання їсти.
• голоднеча — Те саме, що го́лод 1, 2.
• голодранець — Убого одягнена людина; обідранець.
• голодранка — Жін. до голодра́нець.
• голодування — Стан за знач. голодува́ти.
• голокост — Масове знищення євреїв нацистами під час Другої світової війни.
• голонасінні — Відділ вищих рослин, у яких насінні зачатки і насіння розташовані відкрито на плодолистках.
• голопуцьок — Безпере пташеня.
• голос — Сукупність різних щодо висоти, сили і тембру звуків, які видає людина (або тварина, що дихає легенями) за допомогою…
• голосина — Сильний або грубий голос.
• голосистість — Абстр. ім. до голоси́стий 2.
• голосище — Збільш. до го́лос 1, 3.
• голосільниця — Жінка, яка голосить, причитає над покійником.
• голосіння — Дія за знач. голоси́ти¹ 1, 2 і звуки, утворювані цією дією.
• голослівність — Абстр. ім. до голослі́вний.
• голосник — Голосова зв’язка.
• голосоведення — Мистецтво сполучення голосів в одне співзвучне ціле у поліфонічному творі.
• голосування — Дія за знач. голосува́ти.
• голота — Збірн. до голя́к 2.
• голоцен — сучасна епоха геологічної історії Землі, яка становить другий, верхній відрізок антропогену. Розпочався 10 - 12 тис.…
• голошийка — Порода курей, у яких шия не обростає пір’ям.
• голоштан — Те саме, що голошта́нник.
• голоштанець — Те саме, що голошта́нник.
• голоштанник — Убога людина; бідняк.
• голоштанько — Те саме, що голошта́нник.
• голуб — Птах ряду голубоподібних з різнобарвним пір’ям та великим волом.
• голубеня — Пташа голуба (у 1 знач.).
• голубизна — Те саме, що голубі́нь.
• голубиця — Голубка.
• голубівник — Людина, яка захоплюється розведенням голубів та доглядом за ними.
• голубівництво — Розведення голубів.
• голубінка — Рід неїстівних грибів.
• голубіння — Те саме, що голу́блення.
• голубінь — Голубий колір, голубий відтінок чого-небудь.
• голубка — Самка голуба.
• голублення — Дія за знач. голуби́ти і голу́битися.
• голубливість — Властивість за знач. голубли́вий.
• голубник — Приміщення для голубів.
• голубоподібні — Ряд птахів, що охоплює 292 сучасні види.
• голубчик — Ласкаве звертання до кого-небудь.
• голубʼя — Те саме, що голубеня́.
• голубʼятина — М’ясо голуба (у 1 знач.).
• голубʼятник — Те саме, що голубово́д.
• гольмій — хімічний елемент, символ Ho, ат. н. 67; рідкісноземельний метал, належить до лантаноїдів. Від латинізованої назви…
• гольник — Коробочка або подушечка, де зберігаються швацькі голки.
• гольтіпа — Збірн. до гольтіпа́ка 1; голота.
• гольф — Гра, за правилами якої м’яч заганяють в ямки або лунки через різні штучні перешкоди.
• гольфи — Носки, панчохи до колін.
• гольян — Дрібна прісноводна рибка з родини коропових.
• голяк — Людина без одягу.
• голяр — Перукар.
• голярня — Перукарня.
• гомеоморфізм — взаємно однозначне неперервне відображення одного топологічного простору в інший, для якого обернене відображення…
• гомеоморфія — значна схожість, іноді майже повна подібність представників двох або більше груп органічного світу (видів, родів…
• гомеопат — Лікар — фахівець з гомеопатії.
• гомеопатія — Метод лікування хвороб, в основі якого лежить застосування мінімальних доз тих ліків, що у великих дозах викликають у…
• гомеостаз — відносна сталість фізико-хімічних та біологічних властивостей внутрішнього середовища організму людини й тварин…
• гомеостат — самоорганізована кібернетична система, яка моделює здатність живих організмів підтримувати деякі величини (…
• гомілетика — Частина риторики, що викладає правила побудови церковної проповіді.
• гомілка — Частина ноги від коліна до ступні.
• гомін — Звучання розмови.
• гомінданівець — Член або прихильник гоміндану.
• гомінка — Гомін (у 1 знач.).
• гомінливість — Властивість за знач. гомінли́вий 1.
• гомогамія — Одночасне достигання приймочки і пиляків у двостатевої квітки, завдяки чому можливе самозапилення.
• гомогенат — суспензія подрібненої тканини тварини чи рослини в розчині.
• гомогенізатор — апарат для одержання однорідних, дрібнодисперсних сумішей, а також емульсій високої дисперсності.
• гомогенізація — надання однорідної структури металам, сплавам, сполукам, розчинам або емульсіям способом механічного, хімічного чи…
• гомогенність — Абстр. ім. до гомоге́нний.
• гомоз — Хвороба кісточкових плодових дерев (рідше цитрусових), що супроводиться виділенням рідкої маси (камеді) з їх тканини…
• гомозиготність — стан спадкового апарата організму, при якому його гомологічні хромосоми ідентичні за якістю алєлів та…
• гомойологія — морфологічна чи фізіологічна схожість органів чи ознак у тварин віддалених систематичних груп; виникає під впливом…
• гомологія — подібність органів за планом будови та походженням у різних рослин і тварин. Органи, яким властива Г., називають…
• гомономія — окремий випадок гомології, розміщення подібних частин організму навколо його поперечної осі або по осі окремого…
• гомопластика — операція пересадження трансплантата від одного представника якого-небудь біологічного виду іншому представникові того…
• гоморра — Міфічне місце, що існувало там, де нині Мертве море, і було знищене Богом за нечесність його мешканців.
• гомосексуал — людина із гомосексуальною поведінкою; гомосексуаліст
• гомосексуалізм — Протиприродний статевий потяг до осіб своєї статі.
• гомосексуаліст — Особа, схильна до гомосексуалізму.
• гомостилія — однакова довжина тичинкових ниток і стовпчиків маточки у квітках усіх екземплярів даного виду.
• гомоталізм — двостатевість у деяких водоростей, грибів.
• гомотетія — перетворення, при якому кожній точці площини (простору) ставиться відповідно інша точка (образ даної), що лежить на…
• гомотипія — окремий випадок гомології, подібність у будові органів, що симетрично розміщені по боках тіла. Гомотипові органи…
• гомофонія — тип багатоголосся, що характеризується поділом голосів на головний і супровідні, чим відрізняється від поліфонії.
• гомстед — ділянка землі, яка надавалася в США у 19 ст. поселенцям на пільгових умовах.
• гомункул — Людська істота, яку, за фантастичним уявленням середньовічних алхіміків, можна створити хімічним способом.
• гонг — Ударний музичний інструмент, що використовується в симфонічному оркестрі, а також прилад для подавання різних сигналів.
• гондола — Довгий одновесловий плоскодонний венеціанський човен з каютою.
• гондольєр — Весляр на гондолі (у 1 знач.)
• гонець — Особа, яку посилають з терміновим дорученням, повідомленням; посланець.
• гони — Переслідування, цькування звіра під час полювання.
• гонитва — Переслідування з метою спіймати.
• гонитель — Той, хто обмежує в правах кого-небудь, переслідує кого-, що-небудь; гнобитель.
• гонителька — Жін. до гони́тель.
• гоніння — Переслідування з метою пригноблення.
• гоніометр — Прилад для вимірювання кутів між гранями кристалів.
• гоніометрія — Розділ тригонометрії, в якому розглядаються способи вимірювання кутів, властивості тригонометричних функцій і…
• гоніт — запалення колінного суглоба.
• гонокок — Мікроб, збудник гонореї.
• гонор — Перебільшене поняття про свою гідність; чванливість, пиха.
• гонорар — Грошова винагорода авторам праць з науки, літератури, мистецтва і т. ін., яка видається за договором.
• гонорарник — Той, хто прагне одержувати надмірно великі гонорари, працює лише заради гонорару.
• гонорея — Венерична інфекційна хвороба — запалення слизової оболонки сечостатевих органів людини; трипер.
• гонористість — Властивість за знач. гонори́стий.
• гоноровитість — Властивість за знач. гонорови́тий.
• гонча — Порода мисливських собак, яких використовують для переслідування звіра.
• гончак — Гончий собака.
• гончар — Майстер, який виготовляє посуд та інші вироби з глини.
• гончарівна — Дочка гончаря.
• гончарня — Майстерня, де виготовляють посуд та інші вироби з глини.
• гончарство — Виготовлення посуду та інших виробів з глини; заняття гончаря.
• гоньба — Те саме, що гоні́ння.
• гопак — Український народний швидкий танець, одиночний, парний або груповий.
• гора — Значне підвищення над навколишньою місцевістю або серед інших підвищень.
• горб — Невелике округле підвищення на площині; бугор, пагорок.
• горбатість — Якість за знач. горба́тий.
• горбатка — Спідниця.
• горбач — Те саме, що горба́нь.
• горбина — Те саме, що горб 1.
• горбинка — Невелика випуклість, округле підвищення на чому-небудь.
• горбовина — Невелике підвищення на поверхні землі; випуклість.
• горбуша — Цінна морська промислова риба родини лососевих з невеликим горбом на спині.
• горгона — у давньогрецькій міфології страшна жіноча істота, від погляду якої кам'яніло все живе.
• горгонія — Жоржина.
• горгонка — Реро var ovifera). Різновид гарбуза.
• гордень — Снасть, якою парус притягається до реї.
• гординя — Гордість (у 3 знач.).
• гордівливість — Властивість за знач. гордівли́вий.
• гордівник — Те саме, що горді́й.
• гордівниця — Жін. до гордівни́к.
• гордій — Гордовита людина.
• гордість — Почуття особистої гідності, самоповаги.
• гордливість — Властивість за знач. гордли́вий.
• гордовина — Кущова рослина родини жимолостевих, а також ягоди цієї рослини.
• гордовитість — Властивість за знач. гордови́тий 1, 3.
• гордощі — Те саме, що го́рдість 2, 3.
• гордування — Виявлення зневаги, пихи.
• гордячка — Жін. до гордя́к.
• горе — Душевні переживання, печаль, смуток; протилежне радість.
• горельєф — Скульптурний твір, в якому зображення виступає над площиною фону більше ніж на половину свого об’єму.
• горжетка — Смуга хутра або шкурка звіра (песця, куниці і т. ін.), яку носять жінки як комір до верхнього одягу і як прикрасу до…
• горизонт — Частина земної поверхні, яку можна бачити на відкритій місцевості; видноколо.
• горизонталь — Пряма, паралельна площині горизонту (у 1 знач.).
• горизонтальність — Абстр. ім. до горизонта́льний.
• горила — Рід найбільшої людиноподібної мавпи, яка водиться у Західній Африці.
• горихвістка — Невеликий співочий птах родини дроздів з жовтогарячим хвостом.
• горицвіт — Те саме, що адо́ніс.
• горище — Приміщення між стелею і покрівлею будинку.
• горівка — Горілка ( див. горі́лка¹).
• горілка — Міцний алкогольний напій, що є сумішшю винного спирту і води у певній пропорції.
• горіння — Дія і стан за знач. горі́ти 1, 2, 5, 8.
• горіх — Плодове дерево родини горіхових, найпоширенішим видом якого є волоський горіх.
• горіхівка — Темно-коричневий, з білими плямами лісовий птах, що живиться насінням хвойних дерев, перев. горіхами кедра.
• горіхотворка — Паразитична перетинчасто-крила комаха, личинки якої викликають утворення галів (наростів) у вигляді горіха в тканинах…
• горішина — Те саме, що лі́щина.
• горішник — Те саме, що ліщи́на.
• горлання — Дія за знач. горла́ти.
• горлань — Той, хто горлає (у 1 знач.); крикун.
• горлатість — Властивість за знач. горла́тий 1.
• горлач — Те саме, що горла́нь.
• горлиця — Лісовий птах, менший від голуба; дикий голуб.
• горло — Передня частина шиї, в середині якої знаходиться початок стравоходу і дихальних шляхів.
• горловик — Лікар, який лікує горло.
• горловина — Звужений отвір у чому-небудь.
• горлодер — Той, хто дуже кричить; крикун.
• горлопан — Те саме, що горла́нь.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.