Слова на літеру Г

• глина — Багатомінеральна гірська порода, перев. осадочного походження, яка з водою утворює пластичну масу; широко…
• глинище — Місце, яма, звідки беруть глину.
• глинозем — Окис алюмінію, що має вигляд білої кристалічної речовини, з якої добувають алюміній.
• глиносолома — Суміш глини з соломою, що використовується як будівельний матеріал.
• глиносховище — Місце або приміщення, де зберігають глину.
• глиняник — Посудина, в якій розводять глину або крейду для мазання долівки, стін.
• глинянка — Хата або інша будівля з глини.
• глисник — Рослина з родини складноцвітих, висушене насіння якої використовується як глистогінний засіб (цитварне сім’я).
• глист — Черв’як, що паразитує в організмі людини і тварини; гельмінт.
• глистюк — Те саме, що глист.
• глитаєнко — Син глитая.
• глитай — Багатий власник, перев. селянин, який визискує батраків і бідняків.
• глитайня — Збірн. до глита́й.
• глитайство — Збірн. до глита́й.
• глитання — Дія за знач. глита́ти.
• глитаяка — Те саме, що глита́й.
• глиця — Листя деяких дерев у вигляді голок, шпильок; хвоя.
• глід — Колюча кущова рослина, яку вирощують як декоративну або для живоплоту.
• глікемія — наявність цукру в крові. При деяких захворюваннях і патологічних станах кількість цукру в крові може збільшуватися…
• глікоген — Основний запасний вуглевод організму людини і тварини; тваринний крохмаль.
• глікозид — Органічна сполука, що міститься в рослинах і має лікувальні властивості.
• глікозурія — виділення цукру (глюкози) з сечею. Спостерігається при цукровому діабеті, деяких отруєннях, нервових хворобах…
• глікокол — найпростіша амінокислота; безбарвні кристали. Входить до складу багатьох білків (надр., казеїну, желатину). Бере…
• гліколіз — складний ферментативний процес анаеробного негідролітичного розщеплення вуглеводів в організмі людини й тварин.…
• глінтвейн — гарячий напій, виготовлений з виноградного вина, цукру й спецій.
• гліома — пухлина, що розвивається в головному, рідше в спинному, мозку з елементів невроглії.
• гліпт — коштовний камінь з вирізаним на ньому зображенням.
• гліптика — мистецтво різьблення на камені.
• гліптотека — Зібрання різьблених каменів.
• глісада — Прямолінійна траєкторія планерування літака.
• глісандо — прийом гри, коли пальці легко ковзають по клавіатурі або струнах музичного інструмента.
• глісер — Плоскодонне швидкохідне судно, яке внаслідок швидкого руху ковзає по поверхні води.
• глісування — вид руху швидкохідних суден, глісерів, гідролітаків перед зльотом тощо.
• гліцерин — Густа солодка рідина, яку одержують із жирів і використовують у медицині, техніці.
• гліцин — те саме, що й глікокол.
• гліцинія — Південна декоративна витка рослина з пахучими фіалковими квітами.
• глобальність — Всебічність.
• глобін — Білкова частина молекули гемоглобіну, що міститься у крові.
• глобулін — Тип білка в організмі людини, що виконує захисні функції.
• глобус — Рухома модель земної кулі на підставці, що дає зображення земної поверхні.
• глодина — Дерево глоду.
• глокеншпіль — ударний музичний інструмент, звуки якого імітують дзеленчання дзвіночків.
• глоксинія — рід багаторічних трав'янистих рослин та напівкущів родини геснерієвих. Батьківщина - Бразілія. Розводять як…
• глорія — оптичне явище в атмосфері – кольорові кільця навколо тіні предмета, яка падає на хмару чи шар туману.
• глоса — Коментар, пояснення до незрозумілих слів і виразів, що даються на полях або в самому тексті стародавніх і…
• глосарій — Словник до тексту (перев. до стародавнього), що пояснює маловідомі або застарілі слова.
• глосатор — тлумачник старовинних і малозрозумілих слів.
• глосематика — лінгвістична теорія, що орієнтується на схематизований опис мовної структури й абстрагується від конкретно-звукового і…
• глосит — запалення язика у людини, яке спричинюється стоматитом, деякими захворюваннями крові, авітамінозами тощо.
• глосолалія — В релігійних культах деяких сект - вигукування в стані екстазу безглуздих слів, звукосполучень, що сприймаються…
• глотка — Частина травного каналу, що з’єднує ротову порожнину з стравоходом.
• глотогонія — Походження мови.
• глотологія — лінгвістика, мовознавство, наука про мову.
• глотохронологія — Розділ лексиколога. Вивчає темпи мовних змін, щоб визначити ступінь давності виникнення окремих систем і моделей, їх…
• глузд — Те саме, що ро́зум.
• глузливість — Абстр. ім. до глузли́вий.
• глузування — Дія за знач. глузува́ти.
• глум — Зле висміювання; насміхання.
• глумильник — Той, хто глумиться.
• глумливість — Абстр. ім до глумли́вий.
• глупак — Нерозсудлива, нерозумна людина.
• глупота — Відсутність розуму, розсудливості, поміркованості; дурість.
• глупство — Властивість за знач. глу́пий.
• глутамат — Харчова добавка, що використовується для підсилення смаку продуктів.
• глухань — Те саме, що глуха́р 2.
• глухість — Абстр. ім. до глухи́й 1.
• глухомань — Те саме, що глушина́.
• глухонімота — Стан за знач. глухоніми́й.
• глухота — Стан за знач. глухи́й 1, 4.
• глухуватість — Абстр. ім. до глухува́тий 1.
• глуш — Те саме, що глушина́.
• глушець — річка в Україні
• глушина — Зарослий ліс або сад.
• глушитель — Пристрій, що зменшує силу звуку, шуму двигуна і т. ін.
• глушіння — Дія за знач. глуши́ти 5.
• глушман — Глуха людина.
• глушманка — Жін. до глушман́.
• глушник — Пристрій в автомобілі чи зброї для зменшення шуму від газів.
• глюкагон — гормон підшлункової залози. Бере участь у регуляції вуглеводного обміну в організмі людини й тварин. Підвищує…
• глюкоза — Солодка речовина, вуглевод, що міститься в рослинах, організмі людини й тварин; виноградний цукор.
• глюкозид — Органічна сполука, похідна цукрів, поширена у рослинному світі.
• глюкозурія — глікозурія; виділення цукру (глюкози) з сечею. Спостерігається при цукровому діабеті, деяких отруєннях, нервових…
• глядач — Той, хто дивиться на що-небудь, спостерігає щось.
• глядачка — Жін. до гляда́ч.
• глядіння — Дія за знач. гляді́ти 1.
• глянсування — Дія за знач. глянсува́ти.
• глянцзильбер — рідина, що містить платину або паладій; застосовують для живопису на фарфорі.
• гляціодислокація — деформація гірських порід, що становлять ложе льодовика, від дії його ваги й рухую
• гляціологія — наука про льодовики, їхнє походження, фізичні властивості, розвиток, географічне поширення та можливість…
• гляціосфера — сезонна оболонка з снігу й льодового покриву в полярних і помірних широтах. Взимку займає близько 1/5 поверхні…
• гляціотектоніка — те саме, що й гляціодислокація.
• гміна — Найменша адміністративно-територіальна одиниця в Польщі.
• гнейс — Метаморфічна гірська порода, до складу якої входять кварц, польові шпати, слюда.
• гнилець — Інфекційна хвороба бджоляного розплоду, яка спричиняє гниття і загибель личинок медоносних бджіл.
• гнилизна — Те саме, що гниль.
• гнилиця — Пригнилий плід дикої груші.
• гнилість — Властивість за знач. гнили́й.
• гнилля — Гнилі предмети; гниль (у 1, 2 знач.).
• гниловід — Гниле болото.
• гниловоддя — Площа, зайнята гниловодом.
• гнилостійкість — Абстр. ім. до гнилостійки́й.
• гниль — Що-небудь розкладене, зруйноване гниттям.
• гнилятина — Те саме, що гниль 1, 2.
• гниття — Дія за знач. гни́ти.
• гнів — Почуття сильного обурення; стан нервового збудження, роздратування.
• гнівливість — Абстр. ім. до гнівли́вий 1.
• гнідко — Гнідий кінь.
• гніздище — Збільш. до гніздо́ 1, 2, 4.
• гніздо — У птахів — влаштоване або пристосоване місце для кладки яєць і виведення пташенят.
• гніздування — Мощення гнізд, кладка яєць і виведення малят птахами і деякими тваринами.
• гній — Густа рідина жовтувато-зеленого кольору, з неприємним запахом, яка утворюється внаслідок гнійного запалення.
• гнійник — Місце скупчення гною (у 1 знач.); нарив.
• гніт — Важкий предмет, що кладеться на що-небудь для постійного тиснення.
• гнобитель — Той, хто гнобить, експлуатує кого-небудь; пригноблювач.
• гнобителька — Жін. до гноби́тель.
• гноблення — Дія за знач. гноби́ти 1.
• гноєнавантажувач — Машина для навантажування гною (у 2 знач.).
• гноєння — Те саме, що гної́ння.
• гноєрозкидач — Машина для транспортування і розкидання гною та інших добрив.
• гноєсховище — Споруда для зберігання гною (у 2 знач.).
• гноєтеча — Витікання гною (у 1 знач.).
• гнозис — Філософське та релігійне поняття, що означає містичне або таємне знання.
• гноївка — Рідка частина гною, що використовується як цінне органічне добриво.
• гноївкозбірник — Споруда на тваринницьких фермах для збирання та зберігання гноївки.
• гноївкорозбризкувач — Те саме, що гноївкорозкида́ч.
• гноївкорозкидач — Машина для транспортування і внесення в грунт гноївки та інших рідких і напіврідких добрив.
• гноївкосховище — Те саме, що гноївкозбі́рник.
• гноїння — Дія за знач. гної́ти і стан за знач. гної́тися.
• гноїще — Місце, де складають гній (у 2 знач.); купа гною.
• гнойовик — Один з видів пластинчастовусих жуків, що живе в гною і живиться ним.
• гном — У давньому фольклорі германських і романських народів — дух у вигляді потворного бородатого карлика, що нібито жив у…
• гномон — Старовинний астрономічний інструмент, шо являє собою вертикальний стрижень на горизонтальній площадці, за допомогою…
• гносеологія — Вчення про процес пізнання, про джерела, можливості та засоби пізнання; теорія пізнання.
• гностик — Послідовник гностицизму.
• гностицизм — Релігійно-філософська течія раннього християнства, яка на основі християнських релігійних догматів, ідеалістичної…
• гнотобіологія — галузь експериментальної біології, що займається одержанням і вирощуванням лабораторних тварин, в організмі яких…
• гнояк — Те саме, що гнійни́к.
• гнояка — Те саме, що гній.
• гноянка — Те саме, що гнійни́к.
• гноярка — Приміщення або яма для зберігання гною.
• гну — Ссавець з роду антилоп.
• гнуздечка — Те саме, що вузде́чка.
• гнуття — Дія за знач. гну́ти 1.
• гнучкість — Абстр. ім. до гнучки́й.
• гоацин — вид птахів ряду куроподібних. Поширений в Південній Америці. Мають неприємний запах, м'ясо їх не їстівне.
• гобелен — Килим з художньо витканою картиною, зображенням.
• гобеленник — Той, хто виготовляє гобелени та гобеленові тканини.
• гобіт — Вигадана людиноподібна істота низького зросту з творів Джона Толкіна.
• гоблін — Злісна і потворна міфологічна істота з європейського фольклору.
• гобоїст — Музикант, який грає на гобої.
• гобой — Дерев’яний духовий музичний інструмент, за висотою звуку середній між флейтою і кларнетом.
• говільник — Той, хто говіє.
• говіння — Дія за знач. гові́ти.
• говір — Звучання розмови; гомін.
• говірка — Різновид загальнонародної мови, поширений на невеликій території.
• говорильня — Засідання або організація, установа та ін., де замість діла ведуться довгі безрезультатні розмови.
• говоріння — Дія за знач. говори́ти 2, 3.
• говорун — Той, хто любить поговорити; балакун.
• говоруха — Та, що любить поговорити; балакуха.
• говорючість — Властивість за знач. говорю́чий.
• гогіт — Те саме, що гогота́ння і гоготі́ння.
• гоголь — Водоплавний дикий птах родини качиних.
• гоготання — Дія за знач. гоготі́ти і звуки, утворювані цією дією.
• гоготіння — Дія за знач. гоготі́ти і звуки, утворювані цією дією.
• годеція — рід трав'янистих рослин родини онагрових. Поширені в Північній та Південній Америці. Деякі види, зокрема Г. гарну…
• година — Одиниця виміру часу, що дорівнює¹/₂₄ доби, або 60 хвилинам.
• годинник — Прилад для вимірювання часу протягом доби.
• годинникар — Робітник, який виготовляє, і майстер, що ремонтує годинники.
• годівля — Те саме, що годува́ння.
• годівник — Те саме, що годува́льник.
• годівниця — Спеціальний пристрій, куди кладуть корм для худоби, птиці і т. ін.
• годованець — Дитина, взята на утримання; вихованець.
• годованка — Жін. до годо́ванець.
• годограф — крива, що являє собою геометричне місце кінців змінного за часом вектора, значення якого в різні моменти часу…
• годометр — прилад, яким вимірюють пройдений шлях.
• годувальник — Той, хто утримує кого-небудь.
• годувальниця — Жінка, яка годує груддю дитину.
• годування — Дія за знач. годува́ти 1.
• гоєння — Дія за знач. го́їти.
• гожість — Абстр. ім. до го́жий 1, 3.
• гойдалка — Споруда, на якій гойдаються для розваги діти й молодь.
• гойданка — Те саме, що го́йдалка.
• гойдання — Дія за знач. гойда́ти і гойда́тися.
• гойність — Абстр. ім. до го́йний².
• гол — Очко, яке виграє команда, загнавши м’яч або шайбу у чужі ворота.
• голанка — Курка голландської породи.
• голгофа — Місце страти (від назви гори Голгофи в Єрусалимі, де відбувалася страта).
• голендерка — Корова голландської породи.
• голення — Те саме, що голі́ння.
• голець — Риба родини лососевих з дуже дрібною лускою.
• голиборода — Жартівлива назва дорослого учня, який уже голить бороду.
• голизна — Абстр. ім. до го́лий.
• голиш — Круглий гладкий камінець.
• голіард — бродячий актор (збіглий ченець, мандрівний студент) 11 - 14 ст.
• голіаф — За біблійним переказом, філістимлянин-велетень, переможений у єдиноборстві пастухом Давидом.
• голівонька — Пестл. до голі́вка.
• голінка — Частина ноги від коліна до стопи; гомілка.
• гоління — Дія за знач. голи́ти 1 і голи́тися.
• голка — Тонкий металевий стрижень з гострим кінцем і вушком, у яке всилюється нитка для шиття.
• голкар — Той, хто робить, виготовляє голки.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.