Слова на літеру Г

• горлоріз — Бандит, вбивця.
• горлохват — Той, хто грубо домагається чого-небудь, прагне дістати якнайбільше вигоди для себе.
• горлянка — Те саме, що го́рло 1.
• гормон — Біологічно активна речовина, що утворюється і виділяється в кров залозами внутрішньої секреції.
• гормонотерапія — лікування гормональними препаратами.
• горн — Мідний духовий інструмент; сигнальний ріжок.
• горнблендит — кристалічна магматична порода, яка складається майже цілком з рогової обманки. Відрізняється від амфіболіта структурою.
• горнець — Горщик.
• горнило — Горно.
• горниця — Гарно прибрана кімната.
• горніст — Той, хто подає сигнал горном.
• горно — Проста відкрита піч для нагрівання або плавлення металів.
• горностай — Цінний хутровий звір родини куницевих.
• горня — Маленький горщик.
• горобейник — Бур’ян родини шорстколистих.
• горобеня — Пташа горобця.
• горобенятко — Зменш.-пестл. до горобеня́ 1.
• горобець — Маленький сірий птах, який живе перев. поблизу житла людини.
• горобина — Дерево з оранжево-червоними ягодами, які ростуть гронами.
• горобинівка — Горілчаний настій на ягодах горобини.
• горобка — Те саме, що горобчи́ха.
• горобцеподібні — Найчисленніший ряд птахів, що охоплює близько 5000 видів.
• горобчиха — Самка горобця.
• горобʼя — Те саме, що горобеня́.
• город — Те саме, що мі́сто.
• городина — Городні плоди та зелень, які є продуктами харчування (капуста, огірки, морква та ін.); овочі.
• городище — Поселення, укріплене валами і ровами.
• городіння — Дія за знач. городи́ти 1.
• городник — Той, хто займається городництвом; овочівник.
• городництво — Вирощування городніх культур як галузь сільського господарства; овочівництво.
• городниця — Жін. до горо́дник¹ 1.
• городничий — Російської імперії — службова особа (з дворян), що виконувала на території міста адміністративно-поліцейські функції.
• городничиха — Жінка городничого.
• городовик — У царській Росії — нижній чин міської поліції.
• городянин — Житель міста.
• городянка — Жін. до городя́нин.
• горопаха — Людина, яка постійно живе в горі, біді; бідолаха.
• горорізьба — Горельєф.
• гороскоп — Таблиця розміщення небесних світил, яку складають астрологи для пророкування долі людини і майбутніх подій.
• горосходжувач — Те саме, що альпіні́ст.
• гороутворення — Геологічні процеси, які призводять до утворення гір.
• горох — Польова і городня трав’яниста рослина родини бобових з круглим насінням (горошинами).
• горохвяник — Млинець з горохового борошна.
• гороховище — Поле, з якого зібрано горох.
• горошина — Насінина гороху.
• горст — ділянка земної кори, обмежена скидами й трохи піднята над сусідніми ділянками, що осіли.
• горстка — Невеликий пучок чого-небудь; жмут.
• гортанка — Кадик.
• гортання — Дія за знач. горта́ти.
• гортань — Верхня частина дихального горла.
• гортензія — Декоративна трав’яниста рослина родини ломикаменевих, що цвіте великим суцвіттям різного кольору.
• горщок — Глиняний посуд, у якому варять їжу.
• горювальник — Той, хто живе в горі, бідує.
• горювальниця — Жін. до горюва́льник.
• горювання — Стан за знач. горюва́ти.
• горюдуб — Рухлива гра, учасники якої стають парами, а той, хто «горить», стоїть спереду і за сигналом ловить одного із задньої…
• горючість — Властивість за знач. горю́чий.
• горянин — Житель гір; горець.
• горянка — Жін. до горя́нин.
• госпіталізація — Дія за знач. госпіталізува́ти.
• госпіталь — Лікарня, перев. військова.
• господа — Домашнє житло; домівка.
• господар — Той, хто займається господарством, хто веде господарство.
• господарка — Жін. до госпо́дар.
• господарник — Той, хто керує господарською діяльністю в якій-небудь галузі промисловості, сільського господарства.
• господарність — Здатність уміло й економно вести господарство.
• господарство — Сукупність виробничих відносин того чи іншого суспільного укладу; спосіб виробництва.
• господарювання — Дія за знач. господарюва́ти.
• господиня — Жін. до госпо́дар.
• госпорган — Скорочення: господарський орган.
• госпрозрахунок — Скорочення: господарський розрахунок.
• гостина — Перебування в гостях; гостювання.
• гостинець — Якась річ або ласощі, які звичайно привозять, приносять або передають звідки-небудь як подарунок.
• гостини — Те саме, що гости́на 1.
• гостинність — Властивість за знач. гости́нний.
• гострець — Багаторічна трав’яниста рослина родини злакових, що росте як бур’ян на полях.
• гострик — Круглий невеликий черв’як, що живе у кишечнику людини.
• гостріння — Дія за знач. гостри́ти 1.
• гострість — Те саме, що гострота́.
• гострогубці — Гострі щипці, якими відкушують дріт, цвяхи і т ін.; кусачки.
• гострозубці — Те саме, що гострогу́бці.
• гострокіл — Те саме, що частокі́л.
• гостроконечник — Кремінне знаряддя з загостреними кінцями і краями, яке використовували як наконечник списа або як мисливський ніж.
• гострокутник — Геометрична фігура з гострими кутами.
• гостролист — Те саме, що па́дуб.
• гостроніс — Промислова риба родини кефалевих, поширена в східній частині Атлантичного океану, Середземному, Чорному та Азовському…
• гострослівʼя — Те саме, що доте́пність.
• гострослов — Людина, гостра на слово, на язик; дотепник.
• гострота — Властивість за знач. го́стрий.
• гоструха — Про жваву, швидку дівчину.
• гостряк — Тонкий, загострений кінець чого-небудь, яким колють.
• гостювальник — Той, хто гостює або гостював.
• гостювання — Дія за знач. гостюва́ти.
• гостя — Та, хто приходить, приїздить відвідати, навістити кого-небудь і т. ін.
• готель — Будинок з мебльованими кімнатами для короткочасного проживання приїжджих.
• готика — Художній стиль європейського пізнього середньовіччя, який найяскравіше виявився в архітектурі і характеризувався…
• готівка — Гроші, які є в наявності; наявні гроші.
• готовальня — Набір креслярських інструментів, укладений у футляр.
• готовість — Те саме, що гото́вність.
• готовність — Абстр ім. до гото́вий 1, 3; стан готового (у 1, 3 знач.).
• готування — Дія за знач. готува́ти і готува́тися.
• готувач — Той, хто готує що-небудь.
• гофмаклер — головний маклер на фондовій або товарній біржах.
• гофмаршал — Придворне звання в ряді монархічних країн. У царській Росії відав прийомами і постачанням двору.
• гофмейстер — У царській Росії — спочатку придворний урядовець, що відав канцелярією, касою тощо, згодом почесне придворне звання.
• гофр — тонкі металеві, азбоцементні, фанерні та інші листи з складчастою, хвилеподібною поверхнею; застосовують у…
• гофре — Те саме, що го́фри.
• гофрування — Дія за знач. гофрув́ати.
• гоцак — Те саме, що тропа́к.
• граб — Листяне дерево або кущ родини березових з гладенькою сірою корою.
• грабар — Робітник на земляних роботах; землекоп.
• грабарка — Віз, дроги з довгим ящиком для перевезення землі.
• грабармія — Скорочення: грабіжницька армія.
• грабарство — Заняття грабаря ( див. гра́ба́р¹), землекопа.
• грабарювання — Дія за знач. грабарюва́ти.
• грабен — ділянка земної кори, що опустилася по лініях скидів нижче від сусідніх ділянок.
• грабина — Одне дерево граба.
• грабіж — Розбійницьке загарбання володінь, викрадення чужого майна; грабунок.
• грабіжка — Грабіж (у 1 знач.).
• грабіжник — Той, хто грабує.
• грабіжництво — Те саме, що грабі́ж.
• грабки — Пристрій до коси у вигляді невеличких граблів з довгими зубцями.
• граблина — Те саме, що грабли́ще.
• граблисько — Те саме, що гра́блище.
• граблище — Держално у граблів; держак.
• граблі — Сільськогосподарське знаряддя, що являє собою валок із дерев’яними або залізними зуб’ями, насаджений на довгий держак…
• грабок — Те саме, що граб.
• грабування — Дія за знач. грабува́ти.
• грабунок — Те саме, що грабі́ж 1.
• грабштихель — різновид різця для гравірування найтонших ліній.
• гравеліт — зцементований гравій з текстурою, властивою піщаним породам.
• гравер — Художник, який створює гравюри (у 2 знач.); спеціаліст з гравірування.
• граверство — Граверна справа; гравірування.
• гравець — Учасник гри (у 2 знач.).
• гравій — Обкатані водою уламки гірських порід, що використовуються як будівельний матеріал.
• гравілат — Багаторічна трав’яниста рослина родини розових з багатоголовим кореневищем червонуватого кольору.
• гравіметр — Прилад для вимірювання прискорення сили ваги.
• гравіметрист — Фахівець з гравіметрії.
• гравіметрія — Розділ геофізики, що вивчає розподіл прискорення сили ваги на земній поверхні.
• гравітація — Властивість усіх тіл взаємно притягатися; всесвітнє тяжіння.
• гравітон — гіпотетичний квант гравітаційного поля, аналогічний фотонові. Експериментально існування Г. не встановлено.
• гравіювальник — Майстер, який займається вирізуванням малюнків і написів на твердих матеріалах.
• гравіювальниця — Майстриня, яка займається вирізуванням малюнків і написів на твердих матеріалах.
• гравіювання — Дія за знач. гравіюва́ти.
• гравюра — Вид графіки, в якому зображення є друкованим відбитком з малюнка, вирізьбленого або витравленого на спеціально…
• град — Атмосферні опади у вигляді частинок льоду різного розміру, перев. округлої форми.
• градація — Поступовість переходу від одного до іншого; послідовний перехід від нижчого ступеня до вищого і навпаки.
• градина — Крупинка граду ( див. град¹ 1).
• градирня — Споруда у вигляді башти для повітряного охолодження води на промислових підприємствах.
• градирування — Дія за знач. градирува́ти.
• градище — Збільш. до град¹ 1.
• градієнт — міра зростання або спадання в просторі якоїсь фізичної величини на одиницю довжини.
• граділь — Частина плуга, в якій закріплюють чересло.
• градобиття — Те саме, що градобі́й.
• градобій — Випадання граду ( див. град¹1), що веде до пошкодження посівів і т. ін.
• градобудівник — Фахівець з градобудування; архітектор.
• градобудівництво — Те саме, що градобудува́ння.
• градобудування — Теорія і практика планування і забудови міст.
• градоначальник — У дореволюційній Росії — службова особа, яка на правах губернатора стояла на чолі великого міста, виділеного з…
• градоначальниця — Дружина градоначальника.
• градопад — Випадання граду.
• градус — Одиниця виміру плоского кута, що дорівнює частини прямого кута.
• градусник — Те саме, що термо́метр.
• градуювання — Дія за знач. градуюва́ти.
• грайливість — Властивість за знач. грайли́вий 1, 2.
• грак — Те саме, що га́йворон.
• грам — Одиниця ваги в метричній системі мір, що дорівнює вазі 1 кубічного сантиметра води.
• граматик — Знавець граматики, автор твору з граматики.
• граматикалізація — узагальнення, абстрагування слова або речення від конкретного лексичного змісту.
• граматист — Фахівець з граматики (у 1 знач.).
• граматка — Буквар.
• грамема — елементарна одиниця граматичного значення.
• грамзапис — Скорочення: грамофонний запис.
• грамометр — динамометр, що його застосовують для вимірювання зусиль, не більших за 1 Н.
• грамота — Уміння читати і писати.
• грамотій — Письменна, грамотна людина.
• грамотійка — Жін. до грамоті́й.
• грамотність — Абстр. ім. до гра́мотний.
• грамофон — Музичний апарат з рупором, який відтворює звуки, записані на спеціальних пластинках.
• грамплатівка — Тонкий диск зі звуковим записом для відтворення на спеціальних апаратах.
• гран — Одиниця аптекарської ваги, вживана до запровадження метричної системи мір: дорівнював 0,062 г.
• граната — Розривний артилерійський снаряд, наповнений вибуховою речовиною.
• гранатник — рід деревних або кущових рослин родини гранатникових.
• гранатомет — Вогнепальна зброя близького бою для стрільби гранатами.
• гранатометання — Метання гранат ( див. грана́та¹).
• гранатометник — Той, хто стріляє з гранатомета, метає гранати.
• гранд — Спадковий титул аристократа в Іспанії, а також особа, що має цей титул.
• грандіозність — Абстр. ім. до грандіо́зний.
• границя — Лінія, що розділяє які-небудь території; смуга поділу.
• граніт — Кристалічна магматична гірська порода зернистої будови, що складається з кварцу, польових шпатів і слюди.
• гранітник — Робітник, що видобуває чи обробляє граніт.
• гранітоль — Вид клейонки, що використовується як замінник шкіри; штучна шкіра.
• гранка — Стовпець друкарського набору, що має довільну кількість рядків
• грання — Дія за знач. гра́ти² і гра́тися.
• гранозан — Ртутно-органічний препарат для протруювання насіння різних сільськогосподарських культур.
• грант — Фінансова допомога на проведення досліджень або реалізацію проєктів.
• гранувальник — Фахівець з гранування.
• гранувальниця — Жін. до гранува́льник.
• гранування — Дія за знач. гранува́ти.
• гранула — Дрібний твердий кусочок якої-небудь речовини у вигляді зернини.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.