Слова на літеру Ф

• флінт — Те саме, що флінтгла́с.
• флінта — Старовинна рушниця або мисливська зброя.
• флінтглас — Оптичне скло із значною кількістю окису свинцю, завдяки чому має великий показник заломлення.
• флірт — Несерйозна любовна гра, залицяння, кокетування.
• фліртування — Дія за знач. фліртува́ти.
• фліцид — Прозора рідина темного кольору з різким запахом, що застосовується для боротьби з мухами, комарами та іншими комахами.
• фліш — Товща осадових гірських порід (морських відкладів), в якій групи верств, що залягають одна на одній завжди в тій самій…
• флобафени — Органічні речовини червонувато-бурого або темно-коричневого кольору, що містяться в корі та плодах рослин.
• флогістон — За помилковими уявленнями хіміків XVIII ст. — особлива невагома речовина — «вогняна матерія», що нібито міститься в…
• флоема — Сукупність тканин у рослині, по яких переміщаються органічні речовини від листків до коренів; луб (у 1 знач.).
• флокен — Дефект внутрішньої будови сталі — тонка звивиста тріщина.
• флокс — Одно— або багаторічна декоративна рослина з пахучими квітками на вершині стебла, зібраними у велике суцвіття.
• фломастер — Спеціальна ручка для малювання широкими лініями, що має стрижень з фетру або повсті, просочений тушшю або чорнилом.
• флора — Сукупність всіх видів рослин, що ростуть на певній території або росли на ній в минулі геологічні епохи; рослинний…
• флореаль — Восьмий (весняний — з 20— 21 квітня по 19-20 травня) місяць французького республіканського календаря, який мав…
• флоридин — Глина з домішками окисів кальцію, магнію та лугів, яку використовують при очищенні нафтопродуктів та переробці жирів.
• флоризм — Мистецтво комбінування засушених рослин для створення картин.
• флориміцин — Лікарський препарат, антибіотик, що використовується як протитуберкульозний засіб.
• флорист — Фахівець з флористики.
• флористика — Розділ ботаніки, предметом якого є вивчення та систематичний опис флори будь-якої місцевості, країни, краю тощо.
• флот — Сукупність суден однакового призначення або певної належності, району плавання і т. ін.
• флотатор — Фахівець з флотації, кваліфікований робітник на флотаційній збагачувальній фабриці; збагачувальник.
• флотація — Відокремлення корисних копалин від порожніх порід; спосіб збагачення руд, заснований на властивості подрібнених…
• флотилія — З’єднання військових суден; оперативне об’єднання сил військово-морського або річкового флоту.
• флотоводець — Командувач військово-морських сил або флоту, який своєю діяльністю зробив або робить значний внесок у розвиток…
• флотування — Дія за знач. флотува́ти.
• флояра — Басова сопілка-зубівка, майже метрової довжини, поширена на Гуцульщині.
• флуоресценція — Один із двох видів люмінесценції, явище короткочасного свічення деяких речовин після припинення освітлювання їх…
• флуорограф — Апарат для фотографування зображень з екранів, що флуоресціюють.
• флуорографія — Фотографування зображень з екранів, що флуоресціюють; застосовується в медицині як один із методів діагностики…
• флуороскоп — Найпростіший прилад для спостереження люмінесценції.
• флюгер — Пристрій у формі прапорця, пластинки, стріли і т. ін., що обертається на стрижні і служить для визначення напрямку…
• флюїд — Рідина або газоподібна речовина, що виділяються з магматичного джерела.
• флюорит — Мінерал з класу фторидів, жовтий, фіолетовий, зелений, іноді безбарвний; плавиковий шпат.
• флюороз — Хронічне захворювання людини, що спричиняється тривалим діянням на організм сполук фтору.
• флюс — Набряк щоки від гнійного запалення тканини ясен, спричиненого захворюванням зуба.
• флюсування — Дія за знач. флюсува́ти.
• флютбет — Штучний підводний підмурок греблі або будь-якої іншої гідротехнічної споруди.
• фляга — Похідна плоска переважно металева посудина, іноді обплетена або обшита чим-небудь, яку носять на поясі, через плече…
• фляки — Те саме, що фля́чки.
• фляндрівка — Специфічна система орнаменту в українській народній майоліці, що одержується певним способом при нанесенні фарб на…
• фляндрування — Дія за знач. фляндрува́ти.
• флячки — Свинячі або телячі тельбухи, порізані на шматочки і зварені в пшоняній каші.
• фобія — Нав’язливий, непереборний страх при деяких психічних захворюваннях, іноді при перевтомі, після психічного зворушення.
• фойє — Приміщення в театрі, кінотеатрі, будинку культури і т. ін. біля глядачевого залу, призначене для перебування глядачів…
• фок — Нижнє пряме вітрило на передній щоглі корабля або косе вітрило на однощогловому судні.
• фокстерʼєр — порода мисливських собак групи тер'єрів.
• фокстрот — Сучасний ритмічно-чіткий швидкий парний танець з розміром ⁴/₄ такту.
• фокус — Точка, в якій збираються, перетинаються відбиті сферичним дзеркалом або заломлені лінзою паралельні промені, потоки.
• фокусник — Той, хто показує фокуси; артист, який показує фокуси ( див. фо́кус² 1).
• фокусництво — Зайняття, мистецтво фокусника (у 1 знач.), показування фокусів ( див. фо́кус² 1).
• фокусниця — Жін. до фо́кусник.
• фокусничання — Дія за знач. фо́кусничати.
• фокусування — Дія за знач. фокусува́ти.
• фол — Грубий характер гри; грубий заборонений прийом у грі, персональна помилка.
• фоліант — Книга, форматом у половину паперового аркуша (заст.); взагалі велика товста книга.
• фолікул — Певний утвір, що має вигляд мішечка або пухирця в організмі людини і тварини.
• фолікулін — Статевий гормон жінок і самок ссавців, що виробляється фолікулами яєчників.
• фолікуліт — Гнійне запалення устя волосяного мішечка, що спричинюється тертям одягу, розчісуванням, забрудненістю шкіри.
• фоліо — Книга або журнал, форматом в аркуш або половину аркуша.
• фольга — Дуже тонкі блискучі листи або стрічки металів і сплавів (алюмінію, міді, латуні, олова, свинцю і т.
• фольклор — Народна творчість.
• фольклорист — Фахівець у галузі фольклористики; той, хто збирає і досліджує фольклор.
• фольклористика — Наука, що займається збиранням і дослідженням фольклору.
• фольклористка — Жін. до фольклори́ст.
• фольклорність — Наявність елементів фольклору в літературі, музиці, живопису і т. ін.
• фомоз — Грибкова хвороба рослин, яка уражає капусту, буряки, моркву, виноградну лозу і т. ін.
• фон — Основний колір, тон, на якому зроблено малюнок, візерунок, умовний знак і т. ін.; поле.
• фонастенія — Розлад голосу, що супроводжується швидкою втомлюваністю, утрудненням вимови звуків, захриплістю.
• фонація — Звучання голосу, утворення звуків та вимова їх; голосова мовна або вокальна функція мовного апарату людини.
• фонд — Ресурси, запаси, нагромадження держави, підприємства і т. ін.
• фонема — Найменша звукова одиниця мови (чи діалекту), яка служить для творення й розрізнення слів та їх форм.
• фонендоскоп — Медичний прилад для вислухування серця й легень з резонатором, що посилює звук.
• фонетика — Звукова будова мови як єдність її фізіологічного, акустичного та значеннєвого аспектів.
• фонетист — Фахівець у галузі фонетики.
• фонетистка — Жін. до фонети́ст.
• фонізм — Виникнення слухових уявлень при оптичних, смакових чи інших неакустичних враженнях.
• фоніка — Виразові звукові засоби, які надають мові, насамперед віршованій, милозвучності, підсилюють її емоційність і виразність.
• фонограма — Звуки, записані на спеціальному матеріалі (плівці, платівці, валику, фотопапері і т. ін.), а також плівка, платівка…
• фонограф — Апарат для записування і відтворення звуків механічним способом.
• фонографія — Запис будь-яких звуків на фонограму.
• фонографування — Дія за знач. фонографува́ти.
• фонокардіографія — графічний запис звукових явищ, зумовлених діяльністю серця. Здійснюють за допомогою приладу - фонокардіографа.
• фонологія — Розділ фонетики, що вивчає звуки з погляду їхнього значення й функцій у мові.
• фонометр — Прилад для вимірювання рівня гучності звукових коливань.
• фонометрія — Вимірювання рівня гучності звукових коливань.
• фонон — Частинка звуку, окрема порція звукового коливання пружного середовища; квант звуку.
• фоноскоп — Прилад для вивчення звукових особливостей мови та способів творення звуків за допомогою голосового апарата.
• фонотека — Систематизоване зібрання фонограм.
• фонтан — Струмінь води, який б’є вгору або витікає під тиском, а також спеціальний прилад, що забезпечує викидання води, і…
• фонтанування — Дія за знач. фонтанува́ти.
• фора — Наперед обумовлена пільга — якась кількість очок, ходів і т. ін., що її надає сильніший учасник змагань, гри слабшому…
• форамініфера — Назва ряду найпростіших тварин класу саркодових, а також назва самих тварин цього ряду, що поширені в усіх морях і…
• форвакуум — Попереднє розрідження (перша стадія) при одержанні високого вакууму в дві стадії.
• форвард — Гравець футбольної, хокейної, бейсбольної та деяких інших команд, який атакує противника, щоб забити м’яч, шайбу в…
• форд — Легковий автомобіль певного типу, який поставляв Радянському Союзу в 30-і роки американський автомобільний трест; тип…
• фордевінд — Попутний вітер, що дме в корму.
• фордизм — Одна з систем капіталістичної організації та раціоналізації виробництва, для якої характерна стандартизація…
• форейтор — Верхівець, що сидить на передньому коні при запрязі цугом.
• форель — Спільна назва кількох прісноводних форм цінної промислової риби роду лосось благородний; струг.
• форзац — Подвійний аркуш паперу, що з’єднує книжку з внутрішньою частиною обкладинки, а також служить для оформлення книжки.
• форинт — Грошова одиниця Угорської Народної Республіки; дорівнює 100 філерам
• форкамера — невелика камера в дизельних і рідинних ракетних двигунах, у якій відбувається попереднє (перед надходженням в основну…
• форкання — Дія за знач. фо́ркати і звуки, утворювані цією дією.
• форма — Обриси, контури, зовнішні межі предмета, що визначають його зовнішній вигляд.
• формалізація — У математичній логіці — метод, що полягає в заміні всіх змістових термінів символами.
• формалізм — Дотримання зовнішньої форми в чому-небудь на шкоду суті справи; формальне ставлення до чого-небудь.
• формалін — Водний розчин формальдегіду, безбарвна рідина з різким подразнюючим запахом, що використовується як засіб для…
• формаліст — Той, хто виявляє формалізм (у 1 знач.) в якій-небудь справі.
• формалістика — Дотримання формальності (у 2 знач.) в якій-небудь справі.
• формалістичність — Абстр. ім. до формалісти́чний.
• формалістка — Жін. до формалі́ст.
• формальдегід — Безбарвний отруйний газ з різким, неприємним запахом, добре розчинний у воді, що застосовується в паперовій і…
• формальність — Те саме, що формалі́зм 1.
• формант — Частина слова, що змінює лексичне й граматичне значення кореня або основи; служить для словотвору і словозміни; афікс.
• форманта — Призвук, що надає звучанню музичного інструмента або голосу характерного забарвлення — тембру.
• формат — Розмір книги, газети, аркуша, ілюстрації і т. ін.
• формація — Тип, структура чого-небудь, що відповідають певному рівню, певній стадії розвитку.
• формівник — Те саме, що формува́льник.
• формозміна — Зміна форми (у 1 знач.).
• формозмінність — Властивість за знач. формозмі́нний.
• формостійкість — Властивість зберігати форму (у 1 знач.).
• формотворення — Утворення, поява нових форм.
• формотворчість — Те саме, що формотво́рення.
• формоутворення — Те саме, що формотво́рення.
• формувальник — Робітник, який займається формуванням (у 2 знач.); фахівець із формування.
• формувальниця — Жін. до формува́льник.
• формування — Дія за знач. формува́ти і формува́тися.
• формула — Загальне коротке визначення якогось положення, відношення, закону і т. ін., яке можна застосувати до відповідного…
• формулювання — Дія за знач. формулюва́ти.
• формуляр — У дореволюційній Росії — послужний список чиновника, військовослужбовця.
• форпік — Перший носовий відсік на судні.
• форпост — Передня варта, передній пост охоронних частин; укріплений пункт на кордоні.
• форсаж — Короткочасне збільшення тяги (потужності) двигуна.
• форсинг — Форсований бій у боксі, безперервна атака противника.
• форсованість — Властивість за знач. форсо́ваний 2-4.
• форсування — Дія за знач. форсува́ти.
• форсунка — Пристрій, за допомогою якого розпилюють рідину (перев. рідке паливо, воду).
• форсунник — Робітник, що обслуговує форсунку.
• форт — Окреме замкнуте укріплення (постійне або тимчасове), одиничне або як складова частина зовнішньої лінії оборонних…
• фортель — Несподіваний вчинок, витівка.
• фортепіанник — Майстер, що виготовляє дерев’яні частини до фортепіано.
• фортепіано — Струнний ударно-клавішний музичний інструмент, сучасними різновидами якого є рояль і піаніно.
• фортеця — Укріплений пункт з міцними капітальними спорудами, постійним гарнізоном, озброєнням та різними запасами, признач. для…
• фортифікатор — Фахівець із фортифікації.
• фортифікація — Військова наука, що вивчає форми, засоби та способи укріплення місцевості для ведення бойових дій, а також способи…
• фортран — одна з мов програмування, орієнтована на вирішення науково-технічних задач.
• фортуна — Богиня щасливої долі, талану в римській міфології, яку зображували молодою жінкою із зав’язаними очима, з рогом…
• форум — Площа в містах Стародавнього Риму, на якій відбувалися народні збори, влаштовувалися торги і здійснювався суд.
• форфейтинг — простий визнаний у цілому світі інструмент фінансування закордонної торгівлі, своєрідний спосіб фінансування…
• форшлаг — Мелодична прикраса з одного або двох швидко виконуваних звуків, які передують основному звукові мелодії.
• форшмак — Страва з меленого оселедця (м’яса та ін.), до якого додається цибуля, картопля та інші продукти.
• форштадт — Поселення, що знаходиться за межами міста або фортеці; передмістя.
• форштевень — Крайня носова частина судна, носовий брус, що є продовженням кіля.
• фосген — Отруйний безбарвний газ, що має запах прілого сіна; використовується в хімічній промисловості при синтезі деяких…
• фосфат — Сіль фосфорної кислоти, яку використовують звичайно як добриво.
• фосфатид — Органічна речовина, що є основною складовою частиною клітинних структур організму людини, тварин та рослин і відіграє…
• фосфатування — Дія за знач. фосфатува́ти.
• фосфатшлак — Лужний різновид фосфатних добрив, побічний продукт при плавленні сталі з чавуну мартенівським способом.
• фосфід — Речовина, яка становить собою сполуку фосфору з металом.
• фосфогіпс — Речовина, яка становить сполуку фосфору з гіпсом.
• фосфор — Хімічний елемент, речовина, що легко займається і світиться в темряві; має значне поширення в природі у складі деяких…
• фосфоресценція — Один із двох видів люмінесценції — свічення деяких речовин протягом тривалого часу після припинення дії на них якогось…
• фосфоресціювання — Дія за знач. фосфоресціюва́ти.
• фосфорилаза — Фермент, який за допомогою фосфорної кислоти викликає розщеплення й синтез деяких біологічно важливих сполук.
• фосфорилювання — Утворення фосфорнокислих ефірів в організмі людини, тварин і рослин.
• фосфористість — Якість за знач. фо́сфористий.
• фосфорит — Осадочна гірська порода морського походження, що містить фосфати кальцію і використовується головним чином як добриво.
• фосфоричність — Якість за знач. фосфори́чний.
• фосфоробактерин — Бактеріальне добриво, що містить бактерії, здатні перетворювати складні органічні фосфорні сполуки грунту на доступні…
• фосфороліз — зворотний ферментативний процес розщеплення глікозидних зв'язків деяких біологічно важливих сполук (крохмалю…
• фосфороскоп — прилад для спостереження фосфоресценції.
• фот — Одиниця вимірювання густини світлового потоку або ступеня освітленості будь-якої поверхні.
• фотарій — Світлолікувальний кабінет для проведення групового світлового і теплового опромінення з лікувальною або профілактичною…
• фотель — Крісло.
• фотельчик — Зменш. до фоте́ль.
• фотинія — Дерево або кущ родини розових з вічнозеленими листками і червоними, схожими на дрібні яблука плодами.
• фото — Те саме, що фотогра́фія 2.
• фотоальбом — Альбом, признач. для фотографій, який містить фотографії; фотографічний альбом.
• фотоаматор — Той, хто займається фотографією (у 1 знач.) як аматор.
• фотоаматорство — Діяльність фотоаматора, фотоаматорів.
• фотоапарат — Фотографічний апарат.
• фотоапаратура — Пристосування, апарати, необхідні для фотографування; апаратура для фотографії (у 1 знач.).
• фотоательє — Ательє, де на замовлення виконують фотографування та виготовляють фотографії (у 2 знач.); фотографія (у 3 знач.).
• фотобактерія — Бактерія, яка утворює речовини, що випромінюють при окисненні світло.
• фотовиставка — Виставка фотографій (у 2 знач.), присвячена якійсь події, темі тощо; фотографічна виставка.
• фотовітрина — Вітрина, на якій вміщені фотографії (у 2 знач.); фотографічна вітрина.
• фотогазета — Газета, зроблена засобами фотографії (у 1 знач.); фотографічна газета.
• фотогеліограф — Прилад для фотографування Сонця; геліограф (у 1 знач.).
• фотоген — Застаріла назва мінеральних масел, одержаних перегонкою нафти, смоли і т. ін., які застосовувались для освітлення.
• фотогенічність — Властивість за знач. фотогені́чний.
• фотогравіювання — Технологічний процес перенесення фотографічного зображення на металеву пластину для подальшого друку.
• фотогравюра — Репродукція картини чи фотознімка, одержана шляхом друкування з металевої або пластмасової пластинки, виготовленої…
• фотограмметрія — Технічна дисципліна, яка розробляє способи визначення розмірів, форми та положення предметів у просторі на основі…
• фотограф — Фахівець з фотографії (у 1 знач.); той, хто професійно займається фотографією.
• фотографізм — Дуже точне, буквальне відтворення кого-, чого-небудь у художній творчості з надмірною дріб’язковою деталізацією…
• фотографічність — Якість за знач. фотографі́чний 3.
• фотографія — Спосіб одержання зображення кого-, чого-небудь на світлочутливому матеріалі за допомогою спеціального оптичного апарата.
• фотографування — Дія за знач. фотографува́ти.
• фотодіод — двоелектродний напівпровідниковий прилад, дія якого грунтується на використанні фотоефекту.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.