Слова на літеру Ф

• фасувальник — Робітник, що займається фасуванням.
• фасувальниця — Жін. до фасува́льник 1.
• фасувальня — Приміщення, цех і т. ін. для фасування чого-небудь.
• фасування — Дія за знач. фасува́ти 1.
• фасцикула — справа, яка складається з документів різного змісту, розміщених за їхніми реєстраційними номерами, і являє собою одну…
• фасціація — Виродлива деформація стебла або окремих гілок рослини, при якій вони стають плескатими, стрічкоподібними.
• фасціольоз — Хвороба тварин (інколи людини), спричинена плоскими червами, які потрапляють в організм із кормом або з водою.
• фасція — Сполучнотканинна плівка, що обгортає кожний м’яз окремо, групи м’язів, окремі органи або вистилає внутрішні порожнини…
• фата — Легке, звичайно довге, покривало з тюлю або мережива як весільний головний убір нареченої.
• фаталізм — Віра в нібито наперед визначену, невідворотну долю, у фатум.
• фаталіст — Людина, що вірить у наперед визначену, невідворотну долю, у фатум.
• фаталістичність — Властивість за знач. фаталісти́чний.
• фаталістка — Жін. до фаталі́ст.
• фатальність — Абстр. ім. до фата́льний 1; неминучість, невідворотність.
• фатівство — Поведінка, вчинки, вигляд фата.
• фатуватість — Властивість за знач. фатува́тий.
• фатум — Наперед визначена, невідворотна доля; у давніх римлян — таємнича сила, що нібито наперед визначає долю всього…
• фауна — Сформований історично тваринний світ, сукупність усіх видів тварин даної місцевості, країни або певного геологічного…
• фауністика — Наука про фауну взагалі та розміщення тварин на певних територіях земної кулі; зоогеографія.
• фаустпатрон — Ручна реактивна зброя для стрільби по танках, військових укріпленнях, спорудах і т. ін.
• фах — Вид заняття, трудової діяльності, що вимагає певної підготовки і є основним засобом до існування; професія.
• фахверк — Каркас огороджувальної конструкції, перев. стіни промислової споруди, в якій проміжки закладено цеглою.
• фахівець — Той, хто досконало володіє якимсь фахом, мав високу кваліфікацію, глибокі знання з певної галузі науки, техніки…
• фацелія — Трав’яниста, рідше чагарникова рослина родини водолистих, деякі види якої є медоносами.
• фацет — Скошений край стереотипу або кліше, призначений для кріплення їх на підставці чи формному циліндрі.
• фацеція — Гумористично-сатиричне оповідання, часто антиклерикального змісту, поширене в Західній Європі в епоху Відродження, а в…
• фація — Шар осадової гірської породи, що має однаковий склад, фізико-хімічні властивості та однакову викопну фауну й флору.
• фашизація — Дія за знач. фашизува́ти о фашизува́тися.
• фашизм — Політична течія, що виникла в капіталістичних країнах у період загальної кризи капіталізму й виражає інтереси найбільш…
• фашина — В’язка хмизу, лози, очерету циліндричної форми для укріплювання насипів, гребель, доріг і т. ін.; тарас.
• фашиння — Гілля, лоза тощо, з яких в’яжуть фашини.
• фашист — Прибічник, прихильник фашизму; член фашистської організації.
• фашистка — Жін. до фаши́ст.
• фаянс — Мінеральна маса з особливих сортів глини з домішками гіпсу та інших речовин, що використовується для виготовлення…
• федерал — Працівник федерального уряду або правоохоронних органів у США.
• федералізація — запровадження федеративного ладу в будь-якій країні.
• федералізм — Федеративна система державного ладу.
• федераліст — Прибічник, послідовник федералізму.
• федералістка — Жін. до федералі́ст.
• федерація — Державне об’єднання, що складається з кількох держав; об’єднання племен, родів і т. ін. із спільною верховною владою…
• федерування — Дія за знач. федерува́ти.
• феєрверк — Кольорові декоративні вогні від спалювання порохових піротехнічних виробів під час свят, карнавалів тощо.
• феєричність — Властивість за знач. феєри́чний 2.
• феєрія — Театральна або циркова вистава з фантастичним казковим сюжетом, з широким використанням сценічних ефектів і трюків, а…
• фейк — неправдоподібне, викривлене, скособочене подання інформації тощо ‖ поширення, формування такої інформації, подій
• фейлетон — Розділ газети (спочатку додатковий аркуш, а потім підвал сторінки), в якому друкувались статті на побутові теми, про…
• фейлетоніст — Той, хто пише фейлетони.
• фейлетоністка — Жін. до фейлетоні́ст.
• фейхоа — Рід деревних або кущових субтропічних рослин родини миртових.
• фекалії — Суміш твердих і рідких екскрементів людини, що йде на угноєння.
• фелах — Осілий селянин-землероб в арабських країнах Близького Сходу та Північної Африки.
• фелема — Вторинна покривна тканина дерев’янистих та окремих трав’янистих рослин, з якої (деяких видів дерев) виготовляють…
• фелоген — Вторинна твірна тканина в рослин, що відкладає назовні клітини фелеми, всередину — клітини фелодерми; корковий камбій.
• фелодерма — Внутрішній шар покривної тканини в рослин.
• фелон — Те саме, що ри́за 1.
• фелонія — У феодальному праві незаконний або образливий вчинок у відносинах між сеньйором і васалом.
• фельдмаршал — У царській армії та в деяких сучасних іноземних арміях — найвищий генеральський чин; особа, яка має цей чин.
• фельдфебель — У царській армії та в деяких сучасних іноземних арміях — чин старшого унтер-офіцера; особа, яка має цей чин.
• фельдшер — Особа з середньою медичною освітою; помічник лікаря в лікувальних закладах.
• фельдшериця — Те саме, що фе́льдшерка.
• фельдшерка — Жін. до фе́льдшер.
• фелюга — Невелике безпалубне вітрильне судно на Середземному, Чорному й Каспійському морях.
• фемінізація — Розвиток в особі чоловічої статі та в самців хребетних тварин — жіночих вторинних статевих ознак (напр., голосу…
• фемінізм — У буржуазних країнах — політичний рух за зрівняння жінок у правах з чоловіками.
• фемініст — Прихильник, послідовник фемінізму.
• феміністка — Жін. до феміні́ст.
• фен — Сухий, теплий вітер, що дме з гір у долини.
• фенацетин — Лікарський засіб, що застосовується при невралгічних і головних болях, а також для зниження температури.
• фенікс — У міфології деяких стародавніх народів (єгиптян, фінікійців та ін.) — чарівний птах, який, проживши кілька сот років…
• феніл — Хімічний радикал, похідний від бензену.
• фенілаланін — Одна з незамінних амінокислот, виявлена в організмі людини, тварин і рослин у вільному стані та в складі різних білків.
• фенілкетонурія — Спадкове захворювання, що призводить до розвитку недоумства й пов’язане з порушенням обміну фенілаланіну в організмі.
• фенобарбітал — лікарський препарат, снотворний, заспокійливий та протисудорожний засіб.
• феногенетика — Напрям досліджень у генетиці, пов’язаний з вивченням прояву дії генотипу в онтогенезі.
• фенол — Органічна сполука, похідна бензолу, що використовується для дезинфекції, як антисептик, у виробництві синтетичних…
• фенолог — Фахівець із фенології; людина, що займається фенологією.
• фенологія — Розділ біології, що вивчає періодичні явища, які відбуваються в рослинному й тваринному світі у зв’язку зі змінами пір…
• фенолфталеїн — Органічна сполука, що застосовується в медицині, хімічній промисловості.
• феномен — Рідкісне, незвичайне, виняткове явище.
• феноменалізм — Суб’єктивно-ідеалістичне вчення, за яким можливе пізнання лише явищ, феноменів, що існують у свідомості, а не сутності…
• феноменальність — Властивість за знач. феномена́льний 1.
• фенопласт — Пластична маса, що використовується в електро— й радіотехніці, літакобудуванні, у виробництві товарів широкого вжитку…
• фенотип — Сукупність ознак і властивостей організму, що склалися в процесі його індивідуального розвитку.
• фенхель — Дво— або багаторічна ефіроолійна рослина родини зонтичних, олію якої використовують у харчовій і парфюмерній…
• феод — У Західній Європі в період феодалізму — земля, а іноді посада та прибутки, які одержував васал від свого сеньйора в…
• феодал — Представник панівного класу у феодальному суспільстві, власник феоду.
• феодалізація — Формування феодалізму; запровадження феодалізму.
• феодалізм — Суспільно-економічний лад, який змінив рабовласництво й передував капіталізмові; основою його була власність феодала…
• феодалка — Жін. до феода́л.
• фередже — Вид плаща, у який жінки-мусульманки, виходячи з дому, закутуються з голови до ніг, залишаючи відкритими тільки очі.
• ферзь — Найсильніша фігура в шаховій грі, яку можна пересувати на будь-яке число клітин по прямій лінії або по діагоналі в…
• ферит — Твердий розчин вуглецю в альфа-залізі; хімічно майже чисте залізо.
• ферма — Приватне капіталістичне сільськогосподарське підприємство на власній або орендованій землі.
• фермата — Знак у вигляді дуги з крапкою під нею, що означає подовження звука або паузи за розсудом виконавця.
• фермент — Складна білкова речовина тваринних і рослинних організмів, що сприяє прискоренню хімічних процесів, які відбуваються в…
• ферментація — Бродіння органічної речовини за участю ферментів, які потрапляють ззовні або розвиваються під впливом тепла.
• ферментологія — Розділ біохімії, який вивчає ферменти.
• ферментування — Дія за знач. ферментува́ти.
• фермер — Орендар або власник ферми ( див. ферма¹ 1).
• фермерка — Жін. до фе́рмер.
• фермерство — Фермерська система господарювання.
• фермій — Штучний радіоактивний хімічний елемент із порядковим номером 100.
• фермуар — Застібка-оздоба на дорогому намисті
• фернамбук — Бразільське дерево родини бобових із твердою жовто-червоною цінною деревиною, яка під час висихання стає…
• ферованадій — Сплав заліза з ванадієм.
• феровольфрам — Сплав заліза з вольфрамом.
• феромагнетизм — Магнітні властивості феромагнітних тіл.
• феромагнетик — Сильно магнітна речовина у твердому (кристалічному) стані (залізо, нікель, кобальт та сплави їх між собою і сплави…
• феромарганець — Сплав заліза з марганцем.
• феромолібден — сплав заліза з молібденом, застосовуваний у виробництві інструментальних і нержавіючих сталей.
• фероніобій — сплав заліза з ніобієм, що його застосовують у виробництві нержавіючих, жаротривких та інших сталей.
• феросиліцій — Сплав заліза з кремнієм.
• феросплав — Сплав заліза з якимсь іншим елементом.
• феросплавник — Працівник, що займається виготовленням феросплавів.
• феротипія — Утворення фотографічних зображень на металі (брошки, медальйони тощо).
• феротитан — сплав заліза з титаном, що його застосовують у виробництві спеціальних сталей, для видалення з сталі кисню й азоту.
• ферофосфор — сплав заліза з фосфором, який застосовують для легування сталі і чавунів.
• ферохром — Сплав заліза з хромом.
• ферт — Стара назва літери «ф».
• фертик — Те саме, що ферт 3.
• фертильність — Здатність зрілого організму давати нащадків, плоди.
• ферула — Багаторічна трав’яниста рослина родини зонтичних.
• феска — Шапочка, звичайно червона, у формі зрізаного конуса з китицею; чоловічий головний убір такого зразка — належність…
• фестиваль — Масове свято, на якому показують досягнення певного виду мистецтва; показ, огляд досягнень якого-небудь виду мистецтва.
• фестон — Невеликий, зубчастої або округлої форми, виступ, низкою яких оздоблюють краї чого-небудь (завіси, скатертини, сукні…
• фетиш — За уявленнями первісної людини — предмет, наділений надприродною, чудодійною силою, що був об’єктом релігійного…
• фетишизація — Те саме, що фетишизува́ння.
• фетишизм — Одна з ранніх форм релігійних вірувань — обожнювання предметів неживої природи, фетишів (у 1 знач.).
• фетишизування — Дія за знач. фетишизува́ти.
• фетишист — Прибічник, послідовник фетишизму (у 1 знач.).
• фетр — Тонка щільна повсть найвищого сорту, з якої виготовляють капелюхи, валянки тощо.
• фехраль — Жаростійкий сплав із заліза, хрому та алюмінію.
• фехтмейстер — Учитель фехтування.
• фехтувальник — Той, хто фехтує, хто займається фехтуванням.
• фехтувальниця — Жін. до фехтува́льник.
• фехтування — Мистецтво володіння холодною зброєю (рапірою, шпагою, еспадроном і т. ін.); вид спорту, який полягав в єдиноборстві на…
• фешенебельність — Властивість за знач. фешене́бельний.
• фея — У міфології деяких західноєвропейських народів — істота жіночої статі (звичайно доброзичлива), здатна творити чудеса…
• фиркання — Дія за знач. фи́ркати¹ та звуки, утворювані цією дією.
• фіакр — Легкий найманий екіпаж у містах Західної Європи; карета.
• фіал — У Стародавній Греції — широка плоска чаша з тонкими стінками й злегка загнутими всередину вінцями.
• фіалка — Трав’яниста рослина родини фіалкових із фіолетовими, рідше жовтими, білими або різноколірними квітками.
• фіалковість — Абстр. ім. до фіа́лковий 2.
• фіаско — Невдача, неуспіх, провал.
• фіат — Найбільша італійська автомобільна корпорація і марка машин.
• фібра — Жилка, нерв, волокно живої тканини.
• фібрила — Тонке волоконце в середині клітини або в міжклітинній речовині, що є структурним елементом тваринного організму.
• фібрин — Нерозчинний білок крові, що утворюється під час її зсідання.
• фібриноген — Розчинний білок плазми крові, який під час її зсідання перетворюється на фібрин.
• фібриноліз — фізіологічний процес розчинення фібрину під впливом фібринолізину.
• фібринолізин — білковий препарат ферменту, який розчиняє фібрин. Ефективний лікувальний засіб при тромбозах різного походження, при…
• фіброаденома — доброякісна пухлина із з'єднувальної і залозистої тканин.
• фібробласт — Клітина сполучної тканини хребетних тварин і людини.
• фіброз — Патологічний процес розвитку в якому-небудь органі волокнистої сполучної тканини.
• фіброїн — Білкова волокниста речовина, що є найважливішою складовою частиною натурального шовку.
• фіброліт — Будівельний теплоізоляційний або конструкційний матеріал у вигляді плит, що його виготовляють пресуванням суміші…
• фіброма — Доброякісна пухлина з волокнистої сполучної тканини.
• фіброміома — Доброякісна пухлина, що складається з м’язової та сполучної тканини.
• фіброцит — Не здатна до поділу клітина сполучної тканини хребетних тварин і людини.
• фібула — Металева застібка для одягу, що вживалася від бронзового віку до раннього середньовіччя.
• фіга — Те саме, що Фі́гове де́рево ( див. фі́говий).
• фігляр — Акробат, фокусник, блазень.
• фіглярка — Жін. до фігля́р.
• фіглярство — Праця, професія фігляра (у 1 знач.).
• фігура — Те саме, що по́стать¹ 1-4.
• фігуральність — Властивість за знач. фігура́льний.
• фігурант — Артист балету, що бере участь у групових виступах (на відміну від соліста балету).
• фігурантка — Жін. до фігура́нт.
• фігурація — Ускладнення, прикрашання основи музичного твору шляхом введення фігур (у 6 знач.).
• фігурист — Спортсмен, що займається фігурним ковзанням.
• фігуристка — Жін. до фігури́ст.
• фігурність — Властивість за знач. фігу́рний 1, 2, 5.
• фідеїзм — Ідеалістичний напрям у буржуазній філософії, що намагається підмінити знання релігійною вірою й підпорядкувати науку…
• фідель — Старовинний струнний смичковий інструмент.
• фідер — Провід, по якому йде електроенергія до пунктів живлення або який з’єднує радіопередавач (радіоприймач) з антеною.
• фієста — Релігійне свято в іспанців.
• фізаліс — Трав’яниста рослина родини пасльонових, плоди якої використовуються в кондитерській промисловості, кулінарії та в…
• фіззарядка — Скорочення: фізична зарядка.
• фізик — Фахівець із фізики.
• фізика — Наука про будову, загальні властивості та закони руху матерії.
• фізикалізм — Ідеалістична теорія, за якою істинність положення будь-якої науки залежить від можливості перекласти його мовою фізики.
• фізичка — Жін. до фі́зик.
• фізіатр — Те саме, що фізіотерапе́вт.
• фізіатрія — Те саме, що фізіотерапі́я.
• фізіографія — Фізична географія.
• фізіократ — Прибічник, послідовник буржуазного політико-економічного вчення XVIII ст., згідно з яким тільки землеробська праця є…
• фізіолог — Фахівець із фізіології (у 1 знач.).
• фізіологічність — Абстр. ім. до фізіологі́чний 2.
• фізіологія — Біологічна наука, що вивчає функції живого організму та процеси, які відбуваються в ньому, їх закономірності.
• фізіономіка — Мистецтво визначати за зовнішнім виглядом і мімікою обличчя внутрішні властивості, психічний стан людини
• фізіономіст — Той, хто вміє розпізнавати за зовнішнім виглядом і мімікою обличчя внутрішні властивості, психічний стан людини.
• фізіономістика — Те саме, що фізіономіка.
• фізіономістка — Жін. до фізіономі́ст.
• фізіономія — Те саме, що обли́ччя 1.
• фізіотерапевт — Лікар, фахівець із фізіотерапії.
• фізіотерапія — Галузь медицини, що вивчає дію на організм природних факторів (води, світла, повітря, електрики, променевої енергії…
• фізія — Те саме, що обли́ччя 1.
• фізкерівник — Той, хто керує заняттями з фізкультури; керівник із фізкультури.
• фізкультура — Скорочення: фізична культура.
• фізкультурник — Той, хто систематично або професіонально займається фізкультурою; спортсмен.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.