Слова на літеру А

• апаратниця — Жін. до апара́тник.
• апаратура — Сукупність апаратів (у 1 знач.).
• апартеїд — Офіційна державна політика расової дискримінації, що проводиться на основі сегрегації в Південно-Африканській…
• апатит — Мінерал, що використовується для виробництва фосфатних добрив.
• апатичність — Абстр. ім. до апати́чний.
• апатія — Стан байдужості, млявості.
• апатозавр — динозавр з групи зауроподів; жив у Юрський період.
• апатрид — особа, що не має громадянства жодної держави.
• апачі — американські індійці з племені атабасків, які живуть у північній частині Мексики.
• апаш — У Франції — людина, що належить до декласованих елементів суспільства; хуліган, злодій.
• апельсин — Вічнозелене плодове цитрусове дерево, яке росте на півдні.
• апелювання — Дія за знач. апелюва́ти.
• апелянт — особа, що подає апеляцію.
• апелятив — звернення до співбесідника.
• апеляція — Оскарження ухвали, постанови нижчої інстанції (звичайно судової) перед вищою.
• апендикс — Червоподібний відросток сліпої кишки людини та деяких тварин.
• апендицит — Запалення апендикса.
• аперитив — Спиртний напій середньої міцності для збудження апетиту.
• аперкот — у боксі - удар знизу в тулуб чи підборіддя.
• апертометр — прилад для вимірювання числової апертури оптичної системи.
• апертура — Отвір оптичної системи, визначуваний розмірами лінз або діафрагм.
• апетит — Бажання їсти, охота до їди.
• апілак — Біогенний лікарський препарат, що виготовляється з маточного молочка бджіл.
• апітерапія — лікування з використанням бджолиної отрути.
• аплазія — природжене недорозвинення органа або повна його відсутність.
• апланат — об'єктив, в якому виправлено сферичну і хроматичну аберації.
• апліката — назва одного з трьох чисел, що визначають положення точки у просторі відносно даної прямокутної системи координат.
• аплікатура — порядок чергування й спосіб розташування пальців під час гри на музичних інструментах.
• аплікація — Виготовлення орнаментів чи яких-небудь художніх зображень нашиванням або наклеюванням на що-небудь різнокольорових…
• апліке — Накладне срібло.
• аплодисменти — Те саме, що о́плески.
• апломб — Самовпевненість у поведінці, розмові.
• апное — тимчасова затримка дихальних рухів, зумовлена гальмуванням дихальних центрів.
• апогамія — спосіб нестатевого розмноження деяких вищих рослин, при якому зародок розвивається без запліднення з будь-якої клітини…
• апогей — Найвіддаленіша від центра Землі точка орбіти Місяця або штучного супутника Землі.
• апокаліпсис — Одна з книг християнської церковної літератури І ст. н. е., у якій зібрані містичні пророцтва про кінець світу.
• апокриф — Стародавній релігійно-легендарний твір, зміст якого не цілком відповідав офіційному віровченню і який відкидався…
• аполітизм — Те саме, що аполіти́чність.
• аполітичність — Ухиляння від участі в суспільно-політичному житті.
• аполог — Невелике алегоричне оповідання о життя тварин, як правило, повчального характеру, що поклало початок розвиткові байки.
• апологет — Захисник кого-, чого-небудь.
• апологетика — Галузь богослов’я, що захищає догми християнської релігії.
• апологія — Усний або писемний захист, вихваляння кого-, чого-небудь.
• апоміксис — Різні способи нестатевого розмноження тварин і рослин - партеногенез, апогамія, апоспорія.
• апоморфін — лікарський препарат; блювотний та відхаркувальний засіб.
• апоневроз — сухожилок широких пластинчастих м'язів, при допомозі якого вони прикріплюються до кісток.
• апоплексія — Тяжкий хворобливий стан, викликаний крововиливом у мозок або закупоркою мозкових судин.
• апорт — Один з кращих осінньо-зимових сортів яблунь.
• апоселеній — точка орбіти штучного супутника Місяця, найвіддаленіша від центра Місяця.
• апоспорія — спосіб розмноження деяких вищих рослин, який полягає у розвитку гаметофіта з вегетативних клітин спорофіта без…
• апостол — Згідно з євангельськими переказами — кожний із дванадцяти учнів Христа, яких він послав проповідувати своє вчення.
• апостроф — Знак у вигляді коми, який ставиться вгорі після приголосного перед йотованим для позначення твердої вимови…
• апофегма — стисле дотепне висловлювання.
• апофема — Перпендикуляр, опущений із центра правильного багатокутника на будь-яку з його сторін.
• апофеоз — В античних греків і римлян — культ обожнювання якої-небудь видатної особи.
• апофермент — колоїдальна, білкова частина ферменту, що зумовлює специфічність його дії.
• апофіз — Кінцева частина трубчастих кісток; відросток, виступ кістки.
• апохромат — об'єктив, в якому виправлено хроматичну аберацію ще більше, ніж в ахроматі.
• апоцентр — точка орбіти небесного тіла, найвіддаленіша від центрального тіла. В окремих випадках А. називають апогеєм, афелієм…
• апперцепція — зумовленість сприйняття людиною тих чи інших предметів і явищ об'єктивного світу її попереднім досвідом та її…
• аппозиція — Прикладка.
• апрет — речовина, яку наносять на тканину (пряжу) при апретурі.
• апретура — Остаточне обробляння тканини, шкіри тощо спеціальними речовинами.
• апріорність — знання, набуте на підставі логічних висновків, незалежно від досвіду.
• апробатор — Той, хто робить апробацію (в 2 знач.).
• апробація — Офіційне схвалення, затвердження чого-небудь після випробування, перевірки.
• апробування — Дія за знач. апробува́ти.
• апроксимація — наближене зображення одних математичних об'єктів іншими, кривих лівій - ламаними, ірраціональних чисел - раціональними.
• апропріація — привласнення, заволодіння.
• апсида — Півкрутлий (іноді багатокутний) виступ у стіні античної або церковної будівлі.
• аптека — Медично-санітарний заклад, в якому виготовляють ліки за рецептами, а також продають готові лікувальні засоби та інші…
• аптекар — Працівник аптеки, який приймає рецепти, виготовляє і відпускає ліки; фармацевт.
• аптекарка — Жін. до апте́кар.
• ар — У метричній системі — міра земельної площі, що дорівнює 100 м².
• арабеск — поза в класичному балеті.
• арабеска — Вид орнаменту з геометричних фігур, стилізованого листу, квітів і т. ін., який поширився в Європі під впливом…
• арабізм — Слово або вислів, запозичені з арабської мови.
• арабіка — Найпопулярніший вид кавового дерева та сорт кави.
• арабіст — Фахівець у галузі арабської культури (мови, літератури і т. ін.).
• арабістика — Сукупність дисциплін, що вивчають арабську культуру (мову, літературу і т. ін.).
• арагоніт — мінерал класу карбонатів, різновид карбонату кальцію, білого, світло-зеленого або світло-фіолетового кольору. Входить…
• арак — Поширений на сході міцний спиртний паній, що виготовляється із соку пальми, рису, ячменю, пшениці та ін.
• аракчеєвщина — Режим необмеженого поліцейського деспотизму і грубої сваволі воєнщини, уведений на початку XIX ст. в Росії графом…
• аралія — Високий колючий чагарник або деревце з великим листям і дрібними квіточками, зібраними у волоті, яке вирощують перев.…
• аранжація — те саме, що аранжування
• аранжування — Дія або її результат за знач. аранжува́ти
• арапка — Жін. до ара́п.
• арат — У Монгольській Народній Республіці і в Тувінській автономній РСР — селянин, що займається кочовим тваринництвом.
• араукарія — рід хвойних деревних рослин. Поширені у Південній Америці й Австралії. Дають цінну деревину; насіння більшості видів…
• арахіс — Однорічна трав’яниста олійна рослина родини бобових; земляний (китайський) горіх.
• арахноїдит — запалення павутинної оболонки головного або спинного мозку.
• арахнологія — розділ зоології, що вивчає павукоподібних та меростомат.
• арбалет — Старовинна зброя, що має форму лука для метання стріл, каменів і т. ін.; самостріл.
• арбітр — Посередник, суддя, до якого звертаються для розв’язання спорів, що не підлягають судовому розглядові; третейський суддя.
• арбітраж — Розв’язання арбітрами спорів, які не підлягають судовому розглядові; третейський суд; Цюр. У СРСР — орган, що…
• арболіт — будівельний матеріал, різновид легкого бетону, що являє собою суміш цементу, органічних заповнювачів (відходів…
• аргамак — Старовинна назва породистого верхового коня в східних народів; румак.
• аргентина — країна в Південній Америці
• аргентинець — народ, що становить основне населення Аргентини
• аргентит — мінерал класу сульфідів, свинцево-сірого кольору. Срібна руда.
• аргентометрія — метод кількісного аналізу, при якому основним реагентом є титрований розчин азотнокислого срібла.
• аргентум — Хімічний елемент, благородний метал, який у побуті називають сріблом.
• аргінін — діаміномонокарбонова амінокислота. Входить до складу білків тварин і рослин. В організмі тварин бере участь у синтезі…
• арго — Умовна говірка якого-небудь соціального середовища (групи, гуртка і т. п.), в якій є специфічні слова й вислови…
• аргон — Хімічний елемент, безбарвний, без запаху газ, що входить до складу повітря і не вступає в хімічні сполуки…
• арготизм — Слово або вислів, запозичені літературною мовою з якого-небудь арго.
• аргумент — Підстава, доказ, які наводяться для обгрунтування, підтвердження чого-небудь.
• аргументація — Те саме, що аргументува́ння.
• аргументованість — Абстр. ім. до аргументо́ваний.
• аргументування — Дія за знач. аргументува́ти.
• аргус — У грецькій міфології — стоокий сторож, якого богиня Гера поставила стерегти Іо, дочку аргонського царя.
• арден — Бельгійська порода робочих коней-важковозів.
• ареал — Територія поширення чого-небудь, напр. виду тварин, рослин та ін.
• арена — У давньоримському цирку — посипаний піском майданчик, де відбувалися бої гладіаторів, спортивні змагання та ін.
• ареола — червонувате кільце навколо грудного соска, язви тощо.
• ареометр — Прилад для визначення густини й питомої ваги рідини.
• ареопаг — У стародавніх Афінах — найвищий орган судової й політичної влади.
• аретир — пристрій у різних приладах для вивільнення від навантаження рухомих частин механізму, коли прилад не працює.
• арефлексія — відсутність рефлексів.
• арешт — Позбавлення волі, взяття під варту кого-небудь.
• арештант — Той, хто перебуває під арештом; арештований, в’язень.
• арештантка — Жін. до арешта́нт.
• арʼєргард — Частина війська або флоту, яка під час походу йде позаду головних сил з метою охорони їх від нападу; протилежне…
• арʼєрсцена — задня частина сцени.
• арик — У Середній Азії — назва зрошувального каналу.
• аристократ — Той, хто належить до аристократії (в 2 знач.).
• аристократизм — Характерна для аристократів манера поведінки, що виявляється в зовнішній вишуканості, витонченості, гордовитості.
• аристократичність — Абстр. ім. до аристократи́чний 2; аристократизм.
• аристократія — Форма державного правління, при якій вся влада перебуває в руках заможної родової знаті.
• аристократка — Жін. до аристокра́т.
• аритмічність — Абстр. ім. до аритмі́чний.
• аритмія — Порушення нормального ритму діяльності серця.
• арифметизація — сукупність методів, які дозволяють математичні судження про об'єкти довільної структури відтворити в межах…
• арифметика — Розділ математики, що вивчає найпростіші властивості чисел і дії над ними.
• арифмограф — Лічильна машина для механічного виконання арифметичних дій, результати яких автоматично записуються на особливій…
• арифмометр — Настільна лічильна машина, за допомогою якої механічно виконуються чотири арифметичні дії.
• аріанство — течія в християнстві в 4 - 6 ст., засновником якої був священик Арій з м. Александрії. Заперечуючи офіційне вчення…
• арієта — невелика арія, проста за викладом і пісенним характером мелодії.
• арій — Представник стародавніх індоіранських племен або ідеалізованої раси у нацизмі.
• аріозо — Невелика арія, що має наспівно-речитативний характер.
• арія — Вокальний твір для одного голосу, що входить як складова частина до опери, ораторії та ін.
• арка — Склепіння, що має форму дуги, яким перекривають проріз у стіні або сполучають стояни моста, два суміжні будинки і т. ін.
• аркада — Ряд арок, що спираються на стовпи або колони; галерея з арок.
• аркан — Довгий мотузок із зашморгом на кінці, за допомогою якого ловлять коней та інших тварин.
• аркатура — кілька однакових арок на фасаді будівлі або на стінах внутрішніх приміщень.
• аркбутан — зовнішня опорна кам'яна арка, що передає розпір склепіння від стіни до підпірного стовпа - контрфорса.
• арккосеканс — кут, косеканс якого дорівнює даному числу.
• арккосинус — кут, косинус якого дорівнює даному числу.
• арккотангенс — кут, котангенс якого дорівнює даному числу.
• арксеканс — кут, секанс якого дорівнює даному числу.
• арксинус — кут, синус якого дорівнює даному числу.
• арктангенс — кут, тангенс якого дорівнює даному числу.
• аркуш — Шматок якого-небудь тонкого і плоского матеріалу (паперу, фанери, картону і т. ін.) певної форми і розміру.
• арлекін — Традиційний персонаж італійської "комедії масок", який у костюмі з різнокольорових клаптів і в чорній напівмасці…
• арлекінада — Невеличка театральна п’єса (пантоміма), в якій головну роль виконує арлекін.
• армада — Велике з’єднання війсьіїових кораблів, літаків або танків.
• арматура — Сукупність допоміжних приладів, деталей, необхідних для роботи якого-небудь апарата, машини, конструкції
• арматурник — Той, хто виготовляє, встановлює чи обслуговує арматуру (в 1 і 2 знач.).
• арматурниця — Жін. до армату́рник.
• армієць — Той, хто служить в армії (в 1 знач.); військовослужбовець.
• армія — Сукупність усіх сухопутних, морських і повітряних збройних сил держави.
• армобетон — підсилені арматурою конструкції з бетону.
• армування — Дія за знач. армува́ти.
• арнаут — Історична назва албанців у Османській імперії.
• арнаутка — Сорт ярої пшениці з твердим і білим зерном.
• арніка — Висока багаторічна трав’яниста рослина з жовтими квітками; широко використовується в медицині.
• аромат — Приємний і ніжний запах; пахощі.
• ароматизація — Дія за знач. ароматизува́ти.
• ароматичність — Абстр. ім. до аромати́чний.
• арсен — хімічний елемент, символ Аs, ат. н. 33; металевий або сірий А. - сірі крихкі кристали. Сполуки А. отруйні.
• арсенал — Склад зброї і військового спорядження.
• арсенопірит — мінерал класу персульфідів, сріблясто-білого або сіро-сталевого кольору з металевим блиском. Основна руда миш'яку.
• арсин — сполука миш'яку з воднем; безбарвний газ з часниковим запахом; дуже отруйний.
• артезіан — Те саме, що Артезіа́нський коло́дязь ( див. артезіа́нський).
• артеріїт — запалення артерії.
• артеріосклероз — Хронічне захворювання артерій, що виражається в ущільненні їхніх стінок унаслідок відкладання на них вапнякових солей…
• артерія — Кровоносна судина, що розносить кров від серця по всіх частинах тіла.
• артефакт — утвір або процес, що виникає при дослідженні організму, не властивий йому за нормальних умов.
• артизм — Висока майстерність; віртуозність, артистичність.
• артикль — Частка, що вживається в деяких мовах при іменниках для розрізнення роду, надання їм означеності або неозначеності.
• артикул — Стаття, розділ або параграф якого-небудь закону, договору, розпорядження та ін.
• артикуляція — Робота мовних органів, спрямована на вимовляння того чи іншого звука мови; також положення мовних органів при вимові…
• артилерист — Той, хто служить в артилерії (в 2 знач.).
• артилерія — Вогнепальна зброя різних конструкцій, що вражає противника з великої відстані.
• артист — Той, хто публічно виконує твори мистецтва (актор, музикант, співак та ін.).
• артистизм — Висока майстерність, віртуозність.
• артистичність — Абстр. ім. до артисти́чний 2.
• артистка — Жін. до арти́ст.
• артишок — Багаторічна городня рослина з їстівними м’ясистими квітковими головками й великим пірчастим листям.
• артілець — Член артілі.
• артіль — Група людей однієї професії або ремесла, які об’єднались для спільної праці на основі усуспільнення засобів виробництва.
• артільник — Член артілі.
• артільниця — Жін. до арті́льник.
• артралгія — біль у суглобі.
• артрит — Запалення суглобів.
• артроз — Хронічне захворювання суглобів, що призводить до їхнього руйнування і деформації.
• артрологія — розділ анатомії, який вивчає будову суглобів.
• артропластика — хірургічна операція, яка відновлює рухомість суглобів.
• артротомія — розтин суглобової порожнини.
• арфа — Щипковий музичний інструмент, що має форму трикутної рами з натягнутими на ній струнами.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.