Слова на літеру А

• арфіст — Музикант, який грає на арфі.
• арфістка — Жін. до арфі́ст.
• арфʼярка — Арфістка.
• архаїзація — Дія за знач. архаїзува́ти.
• архаїзм — Застаріле явище, пережиток старовини.
• архаїка — Старовина, старовинні речі, а також усе те, що характеризується рисами старовини.
• архаїчність — Абстр. ім. до архаї́чний.
• архангел — У християнській релігії — ангел вищого рангу.
• архар — Дикий гірський баран, поширений у Центральній Азії.
• архегоній — жіночий статевий орган мохоподібних, папоротеподібних і голонасінних рослин.
• архей — найдавніша ера в геологічній історії Землі; розпочалась понад 3500 млн. років тому, тривала понад 900 млн. років.…
• археограф — Фахівець з археографії.
• археографія — Галузь історичної науки, яка займається дослідженням писемних пам’яток старовини та виробленням наукових принципів їх…
• археолог — Фахівець з археології.
• археологія — Наука, що вивчає давні побут і культуру людського суспільства на підставі речових пам’яток минулого, добутих розкопками.
• археоптерикс — викопний первісний птах. Поширений у мезозойську еру. Схожий з рептиліями, від яких він походить.
• археспорій — група клітин, з яких розвиваються спори у мохів і різноспорових папоротеподібних та пилок і зародкові мішки у…
• архетип — праформа, прототип - первісна форма для наступних утворень; початкова форма чогось.
• архів — Установа, яка займається збиранням, упорядковуванням і зберіганням старих документів, писемних пам’яток та ін.
• архіваріус — Охоронець архівних матеріалів; співробітник архіву.
• архівіст — Знавець архівної справи.
• архідиякон — Старший диякон, який служить при митрополиті.
• архієпископ — Духовне звання, середнє між єпископом і митрополитом
• архієрей — Загальна назва вищих чинів духовенства (спископа, архієпископа та ін.) у православних християн.
• архімандрит — Найвище духовне звання в монахів; титул ігумена монастиря
• архіпастир — Стара шаноблива назва вищих чинів духовенства (єпископа, митрополита та ін.).
• архіпелаг — Група морських островів, що лежать близько один від одного.
• архітектоніка — Гармонійне сполучення частин у єдине ціле
• архітектор — Фахівець в галузі архітектури; будівничий.
• архітектура — Мистецтво проектування, спорудження та художнього оздоблення будов; будівельне мистецтво.
• архітрав — Головна балка, що перекриває проліт між колонами, нижня частина антаблемента.
• аршин — Давня східнослов’янська міра довжини, яка вживалася до запровадження метричної системи; дорівнює 0,711 м.
• ас — Льотчик-винищувач, який відзначається літальною і бойовою майстерністю.
• асамблея — Загальні збори членів якої-небудь міжнародної організації.
• асана — Поза або положення тіла в системі індійської йоги.
• асексуальність — відсутність статевих ознак, статевого потягу.
• асемблер — загальноприйнята назва транслятора з автокоду.
• асенізатор — Людина, яка здійснює асенізацію.
• асенізація — Видалення і знешкодження нечистот.
• асептика — Запобігання зараженню рани шляхом стерилізації, знезараження предметів, які дотикаються до неї під час операції…
• асесор — Засідатель казенної палати, військового суду та ін.
• асигнація — Назва паперових грошей, які випускалися в Росії з 1769 р. по 1843 р.
• асигнування — Дія за знач. асигнува́ти.
• асиметричність — Абстр. ім. до асиметри́чний.
• асиметрія — Брак або порушення симетрії; несиметричність, нерозмірність.
• асимілятор — Той, хто насильно проводить асиміляцію (в 1 знач.).
• асиміляторство — Насильницьке нав’язування пригнобленим національностям мови й культури панівної нації.
• асиміляція — Дія за знач. асимілюва́ти 1 і стан за знач. асимілюва́тися 1; уподібнення; протилежне дисиміляція.
• асимптота — пряма, яка не має жодної спільної точки з певною кривою (, гіперболою), що необмежено наближається до цієї прямої.
• асиндетон — фігура поетичної мови, в якій опускаються сполучники для надання розповіді більшої виразності, стислості.
• асинергія — втрата здатності об'єднувати окремі рухи в складний руховий акт; спостерігається при захворюваннях мозочка.
• асистент — Помічник професора, лікаря та ін. в тій чи іншій роботі.
• асистентка — Жін. до асисте́нт 1.
• асистолія — гостре ослаблення скорочень серцевого м'яза, що викликає розлад серцевої діяльності.
• аскаридоз — Хвороба, що розвивається внаслідок наявності в організмі аскарид.
• аскеза — Добровільне самообмеження та відмова від життєвих благ заради духовного вдосконалення.
• аскер — турецький солдат.
• аскет — У давнину — християнський подвижник, який виснажував себе постом; пустельник.
• аскетизм — Релігійно-етичне вчення, що полягає в проповіді зречення радощів життя, відлюдництва і "умертвіння плоті" для…
• аскорбінометрія — метод кількісного аналізу, при якому основним реагентом є титрований розчин аскорбінової кислоти.
• аскохітоз — Грибкова хвороба рослин.
• асонанс — Неповна рима, в якій співзвучні тільки наголошені голосні звуки; повторення однакових голосних звуків у рядку чи строфі.
• асортимент — Набір товарів або виробів різних видів і сортів.
• асорті — набір однорідних предметів різних сортів.
• асоціативність — Абстр. ім. до асоціати́вний.
• асоціація — Добровільне об’єднання осіб або організацій для досягнення спільної господарської, політичної, культурної чи…
• асоційованість — Абстр. ім. доасоційо́ваний 2.
• асоціювання — Дія за знач. асоціюва́ти і асоціюва́тися.
• аспарагус — Рід спаржі з буйною зеленню, що вирощується як кімнатна рослина; варнак.
• аспект — Точка зору, з якої розглядаються предмети, явища, поняття.
• аспергільоз — інфекційне захворювання людини, птахів, бджіл, рідше інших тварин, яке спричинюється плісеневими грибами роду аспергіл.
• аспермія — повна відсутність сперматозоїдів у виділенні сім'яників.
• аспід — Аспідний сланець.
• аспірант — Особа, що готується до педагогічної або наукової діяльності при вузі чи науково-дослідному інституті.
• аспірантка — Жін. до аспіра́нт.
• аспірантура — Система підготовки професорсько-викладацьких і наукових кадрів при вузах або науково-дослідних інститутах.
• аспіратор — Прилад для всмоктування газів, повітря та ін. з метою визначення їх хімічного складу, вмісту вологи і т. ін.
• аспірація — Відсмоктування пилу з забруднених виробничих приміщень.
• аспірин — Біла кристалічна речовина, що вживається як ліки для зниження температури і вгамуван-ня головного болю.
• астазія — втрата здатності стояти, переважно внаслідок захворювання нервової системи (істерії). А. найчастіше сполучається з…
• астат — радіоактивний хімічний елемент, символ Аt, ат. н. 85.
• астенік — Той, хто перебуває у стані астенії.
• астенія — Загальна кволість організму; безсилля.
• астенопія — ослаблення зору.
• астеносфера — шар пониженої твердості, міцності та в'язкості у верхній мантії Землі. Лежить на глибині близько 100 км під…
• астериск — друкарський набірний знак у вигляді зірочки (*), який застосовують для позначення посилань тощо.
• астигмат — фотографічний об'єктив, у якому не усунуто астигматизм.
• астигматизм — Вада оптичних лінз або ока. що призводить до нечіткості зображення.
• астма — Задишка, спричинювана деякими захворюваннями серця або бронхів; ядуха.
• астматик — Людина, що хворіє на астму.
• астматичка — Жін. до астма́тик.
• астрагал — Однорічна і багаторічна трав’яниста або кущова рослина.
• астрал — Езотеричне поняття паралельного світу або тонкого виміру.
• астробіологія — наука, що досліджує проблеми існування життя у Всесвіті.
• астроботаніка — Розділ астрофізики, що вивчає рослинний покрив планет (зокрема, Марса).
• астрогеографія — наука, що досліджує природні умови планет Сонячної системи порівняно з Землею.
• астрогеологія — наука, що досліджує будову Місяця і планет Сонячної системи.
• астрограф — Апарат для фотографування небесних світил.
• астроїда — крива, яку описує фіксована точка кола, що з середини дотикається до нерухомого кола вчетверо більшого радіуса і…
• астрокомпас — прилад для орієнтації за небесними світилами.
• астрокорекція — виправлення кутового положення космічного літального апарата з сигналами астродавачів, що визначають напрям на зорі…
• астролог — Людина, що займається астрологією; ворожбит на зорях.
• астрологія — Відома з давніх часів псевдонаука, що визнає безпосередній зв’язок між розташуванням та рухом небесних тіл та явищами…
• астролябія — Прилад для вимірювання кутів, з допомогою якого до XVIII ст. визначали положення небесних світил, а пізніше робили…
• астрометрія — Розділ астрономії, що займається визначенням положення небесних тіл.
• астронавігація — наука про водіння літальних апаратів і морських суден за небесними світилами; розділ аеронавігації.
• астронавт — Фахівець з астронавтики.
• астронавтика — Наука про польоти літальних апаратів у міжпланетному просторі.
• астронім — позначення прізвища автора якимсь друкарським знаком (зірочкою тощо). Вид псевдоніма.
• астроном — Фахівець з астрономії.
• астрономія — Наука про рух, будову й розвиток небесних тіл і їх систем.
• астроорієнтація — орієнтація літальних апаратів відносно «нерухомих» зір за допомогою астродавачів.
• астроспектрограф — прилад для фотографування спектрів небесних світил.
• астроспектроскоп — прилад для розглядання спектрів небесних світил.
• астроспектроскопія — розділ астрофізики, в якому за допомогою спектрального аналізу вивчається випромінювання небесних світил.
• астроспектрофотометрія — розділ практичної астрофізики, пов'язаний з вивченням розподілу енергії в спектрах небесних тіл.
• астросфера — частина центросфери, промениста зона цитоплазми навколо клітинного центра, яка утворюється під час непрямого поділу…
• астрофізик — Фахівець з астрофізики.
• астрофізика — Розділ астрономії, що вивчає фізичну будову та хімічний склад небесних тіл і міжзоряного середовища.
• астрофотографія — розділ астрофізики, в якому для астрономічних досліджень застосовують фотографування небесних світил у різних ділянках…
• астрофотометр — прилад для вимірювання блиску або яскравості небесних об'єктів або ж світлових потоків, що приходять від них.
• астрофотометрія — розділ астрофізики, завданням якого є вимірюваная блиску та поверхневої яскравості небесних світил візуальними…
• асфальт — Чорна смолиста маса природного походження або штучно виготовлена з бітуму і тонкоподрібнених мінеральних матеріалів.
• асфальтівка — Асфальтована дорога.
• асфальтник — Робітник, який асфальтує шлях, вулицю і т. ін.
• асфальтниця — Жін. до асфа́льтний.
• асфальтобетон — будівельний матеріал, суміш бітуму з заповнювачами.
• асфальтоукладач — Машина для рівномірного розподілення й укладання асфальту.
• асфальтування — Дія за знач. асфальтува́ти.
• асфіксія — різкий розлад дихання, який виникає внаслідок нестачі в крові кисню і надміру вуглекислоти.
• асцит — патологічне скупчення рідини в черевній порожнині людини і тварин при захворюваннях серця, печінки тощо.
• атавізм — Поява в нащадків (людей, тварин, рослин) ознак, що були властиві їх далеким предкам.
• атака — Навальний напад війська на ворога; вирішальний етап наступу.
• атаксит — залізний метеорит, що містить понад 13% нікелю і складається з дрібнозернистої суміші мінералів камаситу і теніту.
• атаксія — розлад координації довільних рухів, спостерігається при деяких захворюваннях нервової системи.
• аташе — Фахівець-консультант з певного кола питань, напр. у військовій справі, торгівлі, при дипломатичному представництві.
• атеїзм — Заперечення існування бога; відмова від релігійних вірувань; безбожність, безвір’я.
• атеїст — Прихильник атеїзму; безбожник, безвірник.
• атеїстка — Жін. до атеї́ст.
• ателектаз — спадіння легенів внаслідок відсутності в альвеолах повітря.
• ательє — Майстерня маляра, скульптора, фотографа.
• атенюатор — пристрій, що дав змогу зменшувати електричну потужність або напругу в певну кількість разів.
• атерома — кіста сальної залози шкіри.
• атеросклероз — Хронічне захворювання серцево-судинної системи.
• атестат — Свідоцтво про закінчення навчального закладу.
• атестація — Дія за знач. атестува́ти.
• атетоз — мимовільне скорочення м'язів пальців (рук, ніг) внаслідок захворювання головного мозку.
• атиреоз — природжене або набуте випадіння функції щитовидної залози.
• атлантизм — ідейна і політична течія, що виступає за всебічний зв'язок країн, які беруть участь у Північно-атлантичному договорі.
• атлас — Укладений за певною системою і виданий у формі альбома або книжки збірник географічних, історичних та ін. карт.
• атлет — Спортсмен, який займається силовими вправами.
• атлетизм — Добре розвинуті фізичні якості людини.
• атлетика — Система фізичних вправ, спрямованих на виховання в людини спритності, сили, витривалості.
• атлетка — Жінка, яка професійно або аматорськи займається спортом.
• атмометр — прилад для вимірювання швидкості випаровування води.
• атмосфера — Газоподібна оболонка Землі і деяких інших планет.
• атол — Кораловий острів кільцеподібної форми.
• атом — Найдрібніша частинка хімічного елемента, що складається з ядра й електронів.
• атомізм — Те саме, що атомі́стика.
• атомістика — Матеріалістичне вчення про природу, згідно з яким матерія складається з атомів.
• атомник — Фахівець у галузі атомної енергії.
• атомохід — Пароплав, двигуни якого працюють на атомній енергії.
• атональність — відмова від тональності, ігнорування логіки ладових і гармонійних зв'язків, які утворюють мову тональної музики.
• атонія — Ослаблення або втрата пружності та еластичності тканин і м’язів організму, їх в’ялість.
• атракціон — Номер у цирковій або естрадній програмі, що привертає увагу глядачів своєю ефектністю, незвичайністю.
• атракція — відхилення виска внаслідок діяння сили тяжіння гір, важких речовин земної кори та інших значних мас.
• атрибут — Суттєва, невід’ємна властивість предмета або явища.
• атрибуція — Визначення достовірності, автентичності художнього твору, його автора, місця й часу створення; достовірність…
• атріум — у давньоримських будинках приміщення з верхнім освітленням, де приймали гостей.
• атропін — Отруйна речовина, яку добувають із блекоти, дурману та ін.; використовується як болезаспокійливий засіб.
• атрофія — Зменшення розмірів окремих органів або тканин організму, яке супроводиться занепадом їх життєдіяльності.
• аттик — стійка над карнизом або поверх, що увінчує споруду, найчастіше тріумфальну арку.
• аудит — перевірка офіційної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності…
• аудієнція — Офіційний прийом у глави держави або в особи, що займає високий державний пост.
• аудіо — Звукова інформація, записана або відтворена за допомогою техніки.
• аудіограф — самозаписувальний прилад для визначення точності слуху.
• аудіометр — прилад для визначення гостроти слуху.
• аудіометрія — вимірювання гостроти слуху шляхом визначення найменшої сили звуку, що сприймається людиною
• аудіотехніка — Звукове та акустичне обладнання житла, студій, концертних залів тощо (мікрофони, підсилювачі, гучномовці тощо)
• ауксанометр — прилад для вимірювання приросту рослини у довжину.
• аукціон — Прилюдний продаж товарів, майна, причому власником їх стає той, хто дає за них найбільшу суму.
• аукціоніст — Офіційна особа, що проводить продаж майна з прилюдного торгу.
• аул — Назва села в деяких тюркських народів у Середній Азії та на Кавказі.
• аура — своєрідний стан, що передує припадкам при деяких нервових захворюваннях людини
• аурипігмент — мінерал класу сульфідів, золотаво-жовтого кольору з алмазним блиском. Використовують як миш'якову руду й фарбу.
• аускультація — Метод лікарського обстеження внутрішніх органів людини й тварин вислухуванням.
• аустеніт — Одна із складових частин залізовуглецевих сплавів.
• аут — У спортивних іграх — переліт м’яча, шайби і т. ін. за межу, встановлену правилами гри.
• аутбридинг — схрещування не споріднених між собою тварин або рослин.
• аутизм — хворобливий стан психіки людини, що характеризується заглибленням у власні внутрішні переживання, прагненням до…
• аутист — Людина, яка має розлад аутистичного спектра.
• аутодафе — У середні віки — прилюдне спалення на вогнищі людей, оголошених інквізицією єретиками, або так званих єретичних творів.
• аутсайдер — Капіталістичне підприємство, що не входить до монополістичних об’єднань і веде з ними конкурентну боротьбу.
• афазія — Повна або часткова втрата здатності мовлення внаслідок ураження мовних центрів кори головного мозку.
• афакія — відсутність кришталика ока.
• афгані — грошова одиниця Афганістану, поділяється на 100 пулів.
• афект — Стан дуже великого, але короткочасного нервового збудження.
• афектація — Неприродність, штучність у поведінці, манерах, піднесеність у мові.
• афелій — Найвіддаленіша від Сонця точка орбіти якої-небудь планети або комети.
• афера — Ризикована справа, здійснювана з метою наживи; шахрайство.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.