Слова на літеру В

• велінгтонія — Те саме, що секво́йя.
• веління — Наказ, вимога, розпорядження.
• велобол — спортивна командна гра в м'яч на велосипедах.
• велогонка — Спортивне змагання з велосипедної їзди на швидкість.
• велодром — Спортивна споруда у вигляді майданчика із спеціальними похилими доріжками для велосипедних змагань.
• велокрос — змагання з велоспорту на пересіченій місцевості.
• веломашина — Те саме, що велосипе́д.
• велоперегони — Те саме, що велопробі́г.
• велопробіг — Спортивні змагання на велосипедах на велику дистанцію.
• велорикша — людина, що перевозить пасажирів або вантажі на велосипеді. Велосипед
• велосипед — Напівавтоматична дво— і триколісна машина, що рухається силою їздця, який натискує ногами на педалі.
• велосипедист — Людина, що їздить на велосипеді, займається велосипедним спортом.
• велосипедистка — Жін. до велосипеди́ст.
• велоспорт — їзда на велосипеді з спортивною метою; включає гонки на шосе, на пересіченій місцевості (велокрос), велодромі, а також…
• велотрек — Те саме, що велодро́м.
• велум — орган руху й захоплювання їжі у гідромедуз, сифонофор та личинок (велігерів) багатьох морських молюсків.
• вельбот — Легка швидкохідна веслова шлюпка з гострим носом і кормою.
• вельвет — Схожа на оксамит бавовняна тканина з густим ворсом.
• вельзевул — у ранньохристиянській релігії володар демонів, диявол.
• вельможа — Знатна й багата особа, що займала високу державну або придворну посаду (у феодальних і буржуазних державах).
• вельможність — Абстр. ім. до вельмо́жний; родовитість, знатність.
• велюр — Назва кращих сортів тканин (драпу і т. ін.), фетру з низьким, дуже густим і м’яким ворсом на лицьовій поверхні.
• веляризація — Особливе забарвлення (ствердіння) приголосного внаслідок піднесення задньої частини спинки язика до м’якого піднебіння.
• вена — Кровоносна судина, що несе кров з різних частин тіла до серця.
• вендета — Звичай кривавої помсти за вбитого родича (на островах Корсіка і Сардінія).
• венепункція — прокол вени порожнистою голкою для переливання крові, введення в вену лікарських розчинів тощо.
• венерик — Венеричний хворий.
• венеролог — Лікар, який лікує венеричні хвороби; фахівець з венерології.
• венерологія — Галузь медичної науки, що вивчає венеричні хвороби і розробляє засоби їх лікування.
• венецієць — житель Венеції
• вензель — Пов’язані між собою або перевиті в малюнок початкові літери власних імен.
• вентиль — Запірний клапан для вмикання й вимикання трубопроводу або для регулювання руху рідини, газу, пари і т. ін. у…
• вентилювання — Дія за знач. вентилюва́ти і вентилюва́тися.
• вентилятор — Пристрій, що, швидко переміщуючи спеціальними лопатями повітря, служить для провітрювання приміщення, а також…
• вентиляція — Видалення зіпсованого повітря і заміна його свіжим у закритому приміщенні.
• вепр — Дикий кабан.
• вепринник — Агрус.
• веранда — Прибудована до будинку, крита дахом галерея, тераса.
• верба — Дерево або кущ з гнучким гіллям, цілісними листками і зібраними в сережки одностатевими квітками.
• вербалізм — марнослів'я; намагання приховати за великою кількістю наукових термінів відсутність глибоких знань і серйозної думки.
• вербена — Трав’яниста або чагарникова рослина з рясними квітками різних кольорів, зібраними в суцвіття.
• вербина — Одне вербове дерево.
• вербич — українське прізвище
• верблюд — Велика жуйна тварина, одно— або двогорба, що живе в зоні пустель та сухих степів і відзначається надзвичайною…
• верблюденя — Маля верблюда.
• верблюдиця — Самка верблюда.
• верблюдка — Кущувата трав’яниста рослина-бур’ян.
• верблюжина — М’ясо верблюда.
• вербник — Зарості верб або верболозу.
• вербозілля — Багаторічна трав’яниста рослина, що росте у вологих місцях, на берегах річок, боліт і т. ін.
• верболіз — Високий кущ або невелике дерево з довгими блискучими гілками і вузьким листям, що росте звичайно у вологих місцях.
• вербувальник — Особа, що займається вербуванням.
• вербувальниця — Жін. до вербува́льник.
• вербування — Дія за знач. вербува́ти.
• вербунок — Те саме, що вербува́ння.
• вербʼя — Верби.
• вервиця — Шнурок із намистинами для відліку молитов у християнстві.
• вергання — Дія за знач. ве́рга́ти.
• вердикт — Вирок, ухвала (перев. суду присяжних).
• вереда — Вередлива людина; той, хто вередує.
• вередій — Те саме, що вереду́н.
• вередійка — Те саме, що вереду́ха.
• вередливість — Властивість за знач. вередли́вий.
• вередник — Те саме, що вереду́н.
• вередниця — Жін. до вередни́к 1.
• вередування — Дія за знач. вередува́ти.
• вередун — Той, хто вередує.
• вередуха — Та, що вередує.
• верейка — Кошик (перев. круглої форми) з ручками, виплетений з лози, рогози, який використовують для зберігання або перенесення…
• веремій — Те саме, що веремі́я.
• веремія — Сильний крик, галас з метушнею, безладним рухом.
• веремʼя — Гарна погода.
• верес — Вічнозелений низенький кущик з дуже дрібним і численним листям та лілово-рожевими квітками.
• вересень — Назва дев’ятого місяця календарного року.
• вереск — Пронизливий, різкий крик, виск.
• верескливість — Властивість за знач. верескли́вий.
• верескотня — Тривалий багатоголосий вереск.
• верескун — Той, хто багато верещить.
• верескуха — Та, що багато верещить.
• верета — Те саме, що рядно.
• веретенник — Той, хто виготовляє веретена.
• веретено — Ручне знаряддя для прядіння, що становить собою тонку паличку з видовженими загостреними кінцями і потовщенням…
• веретеноподібність — Властивість за знач. веретеноподі́бний.
• веретенце — Пестл. до веретено 1.
• веретище — Одяг з грубої тканини; бідний одяг, лахміття.
• веретільниця — Безнога, схожа на змію ящірка.
• веретінник — Прилад для змотування ниток з веретена на мотовило.
• веретка — Зменш. до вере́та.
• вереття — Груба тканина з валу ( див. вал²); ряднина.
• веретянка — Одяг з грубої тканини, з ряднини.
• верещака — Той (та), хто багато верещить.
• верещання — Дія за знач. вереща́ти і звуки, утворювані цією дією.
• верея — Стовп, на який навішують ворота.
• верже — сорт паперу, на якому є візерунок (водяні знаки) у вигляді прямокутної сітки.
• верзіння — Дія за знач. верзти́.
• верзякання — Дія за знач. верзя́кати.
• веризм — реалістичний напрям в італійській літературі й мистецтві 70 - 90-х рр. 19 ст. Веристи намагалися відобразити соціальні…
• верифікація — перевірка істинності, встановлення достовірності. Принцип В. - висунутий неопозитивістами принцип, за яким…
• веркблей — свинець, що його одержують при виплавці свинцевих руд або рудних агломератів; складається з свинцю і домішок міді…
• верлань — Той, хто багато кричить; криклива людина.
• верлібр — Те саме, що Ві́льний вірш ( див. ві́льний).
• верло — Дишель кінного приводу.
• вермахт — Збройні сили фашистської Німеччини, розгромлені Радянською Армією під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років.
• вермікуліт — мінерал класу силікатів, переважно бурого, жовтого кольору. Використовують як термо- та звукоізоляційний матеріал, для…
• вермікулітобетон — будівельний матеріал, різновид легкого бетону, в якому наповнювачем є спучений вермікуліт.
• вермішель — Сорт тонкої круглої локшини фабричного виробництва.
• вермут — Солодке виноградне вино, настояне на ароматичних травах.
• вернісаж — Закритий перегляд художньої виставки, а також перший день відкриття її.
• верньєр — Прилад для відліку довжин чи кутів.
• веронал — Білий кристалічний порошок, що використовується як снотворний засіб.
• вероніка — Однорічна або багаторічна трав’яниста рослина з дрібними квітками, окремі види якої культивуються як декоративні.
• верп — судновий якір, меншого розміру за основний. В. завозять на шлюпках, якщо треба зняти судно з мілини або перемістити…
• версифікатор — Поет.
• версифікація — Система організації поетичної віршованої мови; віршування.
• версія — Один з кількох різних переказів, викладів або одне з тлумачень якогось факту, події.
• верста — Те саме, що верства́¹.
• верстак — Спеціальний стіл з пристроями для кріплення оброблюваних ручним способом дерев’яних або металевих предметів.
• верстальник — Друкарський робітник, що верстає набір.
• верстальниця — Жін. до верста́льник.
• верстання — Дія за знач. верста́ти 2.
• верстат — Примітивне дерев’яне устаткування для ткання ручним способом полотна, килимів і т. ін.
• верстатка — Друкарський інструмент для ручного складання, набору.
• верстатник — Робітник, що працює на верстаті.
• верстатниця — Жін. до верста́тник.
• верстатобудівник — Спеціаліст, що будує верстати.
• верстка — Те саме, що верста́ння.
• вертання — Дія за знач. верта́ти 1, 3.
• вертел — Те саме, що вертлю́г 1.
• вертеп — Печера.
• вертепник — Актор, що ляльками на держаках виконував ролі персонажів вертепної вистави.
• вертиго — Медичний термін, що означає сильне запаморочення.
• вертикал — Усяке велике коло небесної сфери, яке проходить через зеніт і довільну точку небесної сфери.
• вертикалізація — доведення предмета (ракети-носія, встановленого на пусковій системі, заводської труби тощо) до строго вертикального…
• вертикаль — Прямовисна лінія, що збігається з напрямом виска ( див. висо́к²); протилежне горизонталь.
• вертикальність — Властивість за знач. вертика́льний.
• вертипорох — Вітрогін.
• вертихвіст — Те саме, що вітрогі́н.
• вертихвістка — Жін. до верти́хвіст.
• вертіж — Хвороба овець, кіз, яку викликають личинки стрічкового глиста, що потрапляють у мозок, внаслідок чого тварина кружляє…
• вертій — Те саме, що круті́й.
• вертіння — Дія за знач. верті́ти.
• верткість — Властивість за знач. вертки́й.
• вертливість — Властивість за знач. вертли́вий.
• вертлюг — Горб у верхній частині гомілкової кістки, до якого прикріплюються м’язи стегна.
• вертлявість — Властивість за знач. вертля́вий.
• вертоліт — Важчий за повітря літальний апарат, що може підніматися в повітря без розбігу і вертикально приземлюватися, а також…
• вертолітник — Водій вертольота, льотчик.
• вертольотоносець — Військовий корабель, головним озброєнням якого є вертольоти, признач. для забезпечення висадки морських десантів або…
• вертун — Неспокійна, непосидюча, вертлява людина.
• вертунець — Кажан.
• вертута — Печиво з коржа, змазаного начинкою і скрученого трубкою.
• вертуха — Жін. до верту́н¹ 1.
• вертушка — Загальна назва різних предметів, приладів та інструментів, що обертаються навколо своєї осі.
• вертячка — Те саме, що верті́ж.
• верф — Сукупність споруд на березі річки, моря і т. ін., де будують і ремонтують судна.
• верх — Верхня, найвища частина чого-небудь; вершина.
• верхівень — Те саме, що верхіве́ць.
• верхівець — Людина, що їде верхи на коні; вершник.
• верхівка — Верхня, найвища частина чого-небудь.
• верхівʼя — Верхня найвища частина чого-небудь; верх (перев. дерева, гори).
• верховенство — Панівне становище, переважаючий вплив кого-, чого-небудь.
• верховик — Вершник.
• верховина — Верхня, найвища частина чого-небудь (перев. гори, дерева).
• верховіття — Верхня частина дерева, верхні гілки.
• верховник — Член Верховної таємної ради, яка була заснована в Росії в 1726 р. і ліквідована імператрицею Анною Іванівною в 1730 р.
• верховність — Абстр. ім. до верхо́вний.
• верховод — Впливова людина, що відіграє керівну роль у певному середовищі, у своєму оточенні і т. ін.
• верховодіння — Дія за знач. верхово́дити.
• верховодка — Дрібна прісноводна риба родини коропових, малоцінна як промислова.
• верховодство — Дії верховода ( див. верхово́д¹).
• верхогірʼя — Верхні частини гір.
• верхогляд — Людина, що виявляє верхоглядство; поверхова людина.
• верхоглядка — Жін. до верхогля́д.
• верхоглядство — Несерйозне, поверхове ставлення до чого-небудь, без ознайомлення з чимось, без заглиблення в суть справи.
• верхогони — Змагання на верхових конях.
• верхолаз — Робітник, який працює на великій висоті.
• верхоріччя — Те саме, що верхі́в’я 3.
• верхотура — Верхня частина якого-небудь приміщення, верхній поверх.
• верхоумка — Те саме, що верхогля́дка.
• верцадло — Дзеркало.
• верчик — Скручений жмут чого-небудь або що-небудь загорнене, згорнене; згорток.
• верша — Сплетена з лози риболовна снасть, що має форму лійкоподібної корзини.
• вершечок — Верхня кінцева частина чого-небудь (дерева, гори, споруди і т. ін.).
• вершина — Верхня, найвища частина чого-небудь (перев. дерева, гори).
• вершитель — Той, хто вирішує, розпоряджається, відіграє вирішальну роль у здійсненні чого-небудь.
• вершителька — Жін. до верши́тель.
• вершій — Робітник, що укладав верх стогу, скирти.
• вершковіддільник — Апарат для відокремлення вершків від молока.
• вершкування — Дія за знач. вершкува́ти.
• вершляг — Великий важкий молот для кування металу, роздрібнення каменю і т. ін.
• вершник — Людина, що їде верхи на коні; верхівець.
• вершниця — Жін. до ве́ршник 1.
• веселик — Назва журавля весною, коли цей птах прилітає з вирію (за народним повір’ям, той, хто скаже "журавель", буде журитися…
• веселість — Властивість і стан за знач. весе́лий 1.
• веселка — Дугоподібна різнобарвна смуга, яка з’являється в атмосфері внаслідок заломлення сонячних променів у краплинах дощу…
• веселощі — Стан внутрішнього задоволення, радісного настрою, безтурботності, схильності до розваг, жартів і т. ін.
• веселун — Весела, життєрадісна людина; той, хто любить веселитися, жартувати і т. ін.
• веселуха — Весела, життєрадісна людина; та, хто любить веселитися, жартувати і т. ін.
• весілля — Обряд одруження, а також святкування з цієї нагоди за звичаєм.
• весільчанин — Той, хто бере участь у весіллі.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.