Слова на літеру В

• відкривач — Той, хто що-небудь відкриває (в 7 знач.).
• відкрилок — Бічне відгалуження будівлі.
• відкритість — Властивість і стан за знач. відкри́тий 7-9.
• відкриття — Дія за знач. відкри́ти.
• відкріплення — Дія за знач. відкріпи́ти.
• відкріплювання — Дія за знач. відкрі́плювати.
• відкручення — Дія за знач. відкрути́ти.
• відкручування — Дія за знач. відкру́чувати.
• відкуп — Право на стягання безпосередньо з населення податків на оренду чого-небудь, яке надавала держава приватній особі за…
• відкупник — Той, хто одержував право (за гроші) стягати державні податки з населення.
• відкупорювання — Дія за знач. відкупо́рювати.
• відламок — Відламана частина.
• відламування — Дія за знач. відла́мувати і відла́муватися.
• відлеглість — Те саме, що ві́дстань.
• відлежування — Дія за знач. відле́жувати 1.
• відлив — При якомусь основному кольорі інший відтінок або відтінки.
• відливальник — Робітник, який виготовляє які-небудь речі способом лиття; фахівець з відливання виробів з металу, скла і т. ін.
• відливальниця — Жін. до відлива́льник.
• відливання — Дія за знач. відлива́ти 1-4, 6.
• відливок — Виріб, виготовлений способом лиття.
• відлига — Значне потепління взимку або ранньою весною, що викликає часткове розтавання снігу, льоду.
• відлиск — Те саме, що ві́дблиск 1.
• відлік — Дія за знач. відлічи́ти.
• відліплювання — Дія за знач. відлі́плювати й відлі́плюватися.
• відліт — Дія за знач. відлеті́ти 1.
• відлітання — Дія за знач. відліта́ти¹.
• відлічування — Дія за знач. відлі́чувати.
• відловлювання — Дія за знач. відло́влювати.
• відлога — Частина верхнього одягу для захисту голови в негоду; коли немає потреби, її відкидають за спину; каптур.
• відломлювання — Дія за знач. відло́млювати й відло́млюватися.
• відлука — Те саме, що відлу́чення.
• відлуння — Відбиті звуки, що долинають здалека, з відстані; луна.
• відлунок — Відбитий звук, що лине з відстані; відзвук, луна.
• відлунювання — Дія за знач. відлу́нювати й відлу́нюватися.
• відлуплювання — Дія за знач. відлу́плювати 1 й відлу́плюватися.
• відлучання — Дія за знач. відлуча́ти й відлуча́тися 1, 2.
• відлучення — Дія за знач. відлучи́ти й відлучи́тися 1, 2.
• відлущення — Дія за знач. відлу́щити й відлу́щитися.
• відлущування — Дія за знач. відлу́щувати.
• відлюддя — Місце, де немає людей.
• відлюдкуватість — Властивість за знач. відлю́дкуватий, відлю́дькуватий.
• відлюдник — Той, хто тримається або живе осторонь від інших людей.
• відлюдництво — Зречення або уникання стосунків з людьми; життя на самоті.
• відлюдниця — Жін. до відлю́дник.
• відлюдність — Властивість за знач. відлю́дний 1, 3.
• відлюдок — Те саме, що відлю́дник 1.
• відлюдько — Те саме, що відлю́дник 1.
• відляск — Відбитий ляскіт, що лине з відстані; відзвук.
• відлясок — Те саме, що ві́дляск.
• відмагання — Дія за знач. відмага́тися 1.
• відмежованість — Стан за знач. відмежо́ваний.
• відмежовування — Дія за знач. відмежо́вувати й відмежо́вуватися.
• відмежування — Дія за знач. відмежува́ти й відмежува́тися.
• відмерзання — Дія за знач. відмерза́ти.
• відмивання — Дія за знач. відмива́ти й відмива́тися 1.
• відмикання — Дія за знач. відмика́ти 1 й відмика́тися 1.
• відмикачка — Певної форми гачок для відмикання замка, засува і т. ін.
• відмирання — Дія за знач. відмира́ти.
• відмілина — Те саме, що обмі́лина.
• відміна — Інший вид якогось предмета, явища, речовини і т. ін.; різновидність, варіант.
• відмінник — Учень, який вчиться на "відмінно".
• відмінниця — Жін. до відмі́нник.
• відмінність — Абстр. ім. до відмі́нний 1.
• відмінок — Граматична категорія іменних частин мови, що виражає синтаксичні відношення між словами в реченні.
• відмінювання — Дія за знач. відмі́нювати¹ й відмі́нюватися¹.
• відмірювання — Дія за знач. відмі́рювати.
• відмітання — Дія за знач. відміта́ти.
• відмітина — Пляма іншого кольору на шкірі тварини.
• відмітка — Той або інший знак, яким щось відмічають; позначка.
• відмітник — Той, хто що-небудь відмічає, ставить відмітні знаки.
• відмітниця — Жін. до відмі́тник.
• відмітність — Абстр. ім. до відмі́тний.
• відмічання — Дія за знач. відміча́ти й відміча́тися 1.
• відмічення — Дія за знач. відмі́тити й відмі́титися 1.
• відмічування — Дія за знач. відмі́чувати.
• відмова — Відповідь про небажання або неможливість виконати прохання, наказ і т. ін.
• відмовка — Те саме, що відмо́ва 1.
• відмовлення — Дія за знач. відмо́вити 1, 4 і відмо́витися 1, 3.
• відмовляння — Дія за знач. відмовля́ти 1, 3 і відмовля́тися 1, 3.
• відмовник — Той, хто відмовляється від чого-небудь.
• відмовниця — Жін. до відмо́вник.
• відмовчування — Стан за знач. відмо́вчуватися.
• відмолодження — Дія за знач. відмолоди́ти й відмоло́джуватися 1.
• відмолоджування — Дія за знач. відмоло́джувати й відмоло́джуватися 1.
• відмолювання — Дія за знач. відмо́лювати.
• відмороження — Дія і стан за знач. відморо́зити.
• відморожування — Дія за знач. відморо́жувати.
• відмотування — Дія за знач. відмо́тувати й відмо́туватися 1.
• відмочування — Дія за знач. відмо́чувати.
• відмучування — Дія за знач. відму́чувати.
• віднаходження — Дія за знач. віднахо́дити.
• віднесення — Дія за знач. віднести́.
• віднімання — Дія за знач. відніма́ти, відійма́ти 1, 2, 4.
• віднова — Те саме, що відно́влення.
• відновлення — Дія і стан за знач. віднови́ти й віднови́тися 1-3.
• відновлюваність — Здатність до відновлювання.
• відновлювання — Дія і стан за знач. відно́влювати й відно́влюватися 1-3.
• відновник — Речовина, завдяки якій відбувається реакція відновлення.
• віднога — Відгалуження гори.
• відносини — Стосунки, зв’язки, взаємини між ким-небудь.
• відносність — Абстр. ім. до відно́сний 1.
• відношення — Стосунок, причетність до кого-, чого-небудь; зв’язок з кимсь, чимсь.
• відняття — Дія за знач. відня́ти 1, 2.
• відображання — Дія за знач. відобра́жати й відобража́тися 1, 2.
• відображення — Дія і стан за знач. відобрази́ти й відобрази́тися; відбиття.
• відображувач — Той, хто щось зображує, відображує.
• відозва — Звернення, заклик уряду, організації або окремої особи до широких мас населення.
• відокремленість — Властивість і стан за знач. відокре́млений 2.
• відокремлення — Дія за знач, відокре́мити й відокре́митися.
• відокремлювання — Дія за знач. відокре́млювати й відокре́млюватися 1,3.
• відомство — Галузь державного управління й сукупність установ, які її обслуговують.
• відомчість — Абстр. ім. до ві́домчий 2.
• відомщення — Дія за знач. відомсти́ти.
• відособленість — Те саме, що відокре́мленість.
• відособлення — Дія і стан за знач. відосо́бити й відосо́битися.
• відпад — Дія і стан за знач. відпада́ти й відпа́сти.
• відпадання — Дія і стан за знач. відпада́ти.
• відпадіння — Дія і стан за знач. відпа́сти.
• відпал — Те саме, що відпа́лювання¹.
• відпальник — Робітник, що здійснює відпалювання ( див. відпа́лювання²).
• відпалювання — Дія за знач. відпа́лювати¹.
• відпар — Негуста пара; випари.
• відпарювання — Дія за знач. відпа́рювати й відпа́рюватися.
• відпаювання — Дія за знач. відпа́ювати й відпа́юватися.
• відпилення — Очищення від пилу якої-небудь сировини.
• відпилювання — Дія за знач. відпи́лювати.
• відпирання — Дія за знач. відпира́ти¹ 1 й відпира́тися¹ 1.
• відпис — Письмова відповідь на лист і т. ін.
• відписка — Письмова відповідь, у якій обминається головне, суть справи.
• відпихання — Дія за знач. відпиха́ти й відпиха́тися.
• відплата — Дія, вчинок і т. ін. у відповідь на заподіяне комусь зло; помста.
• відплив — Дія за знач. відплива́ти й відпливти́ 1, 3.
• відплиття — Дія за знач. відплисти́ 3.
• відпльовування — Дія за знач. відпльо́вувати й відпльо́вуватися.
• відповідальність — Покладений на когось або взятий на себе обов’язок відповідати за певну ділянку роботи, справу, за чиїсь дії, вчинки…
• відповідач — Той, хто притягається до суду.
• відповідачка — Жін. до відповіда́ч.
• відповідник — Слово однієї мови, що означає таке саме поняття, як і слово іншої мови.
• відповідність — Узгодженість між чим-небудь.
• відповідь — Усне чи письмове повідомлення, пояснення з приводу чийогось запитання, звертання тощо.
• відпочивальник — Той, хто відпочиває (в 1 знач.).
• відпочивальниця — Жін. до відпочива́льник.
• відпочивальня — Кімната для відпочинку, сну; спальня.
• відпочивання — Стан за знач. відпочива́ти.
• відпочивок — Те саме, що відпочи́нок.
• відпочин — Те саме, що відпочи́нок.
• відпочинок — Відновлення сил після втоми припиненням дії, руху і т. ін.
• відправа — Церковна служба.
• відправлення — Дія за знач. відпра́вити.
• відправляння — Дія за знач. відправля́ти 1, 4 і відправля́тися 1.
• відправник — Той, хто відправляє, пересилає щось куди-небудь.
• відправниця — Жін. до відпра́вник.
• відпрацювання — Дія за знач. відпрацюва́ти 1, 4, 5.
• відпродаж — Продаж уже купленого; перепродаж.
• відпрягання — Дія за знач. відпряга́ти.
• відпрядання — Дія за знач. відпряда́ти.
• відпряження — Дія за знач. відпрягти́ й відпрягти́ся.
• відпуск — Дія за знач. відпуска́ти 6.
• відпускання — Дія за знач. відпуска́ти 1, 4, 6, 9, 10.
• відпускник — Той, хто перебуває у відпустці.
• відпускниця — Жін. до відпускни́к.
• відпуст — Молитва, якою відпускаються гріхи.
• відпустка — Звільнення на певний час від роботи, навчання для відпочинку і т. ін.
• відпущениця — Жін. до відпу́щеник.
• відпущення — Прощення гріхів.
• відрада — Те, що заспокоює, сповнює радістю; втіха, задоволення.
• відрадість — Те саме, що відра́да.
• відрадність — Те саме, що відра́да.
• відрадощі — Те саме, що відра́да.
• відраза — Почуття огиди, ворожнечі до кого-, чого-небудь.
• відразність — Те саме, що відра́за.
• відраховування — Дія за знач. відрахо́вувати.
• відрахування — Дія за знач. відрахува́ти.
• відречення — Дія за знач. відректи́ся.
• відрив — Дія і стан за знач. відрива́ти¹ 1, 5 і відрива́тися¹ 1, 5.
• відривання — Дія за знач. відрива́ти¹ 1,5 й відриватися¹ 1, 5.
• відривчастість — Властивість за знач. відри́вчастий.
• відригування — Дія за знач. відри́гувати й відри́гуватися 1.
• відрижка — Те саме, що відри́гування.
• відріг — Те саме, що відно́га.
• відріддя — Різновидність якої-небудь породи тварин.
• відріз — Дія за знач. відрі́зати 1-3.
• відрізаність — Стан за знач. відрі́зати 3.
• відрізання — Дія за знач. відрі́зати й відрі́затися.
• відрізнення — Дія за знач. відрізни́ти й відрізни́тися.
• відрізок — Невелика частина, шматок чого-небудь.
• відрізування — Дія за знач. відрі́зувати 1-3.
• відрійок — Новоутворений рій бджіл, який відокремився від старого.
• відро — Металева або дерев’яна посудина з дужкою для носіння й зберігання води тощо.
• відробіток — Повертання боргу працею.
• відроблення — Дія за знач. відроби́ти.
• відробляння — Дія за знач. відробля́ти.
• відробок — Те саме, що відробі́ток.
• відродження — Розквіт, піднесення чого-небудь, що було в стані занепаду або на низькому рівні розвитку.
• відростання — Дія і стан за знач. відрости́ти.
• відросток — Пагін, що росте від гілки, стовбура, кореня або стебла рослини.
• відрощування — Дія за знач. відро́щувати.
• відруб — Те саме, що відру́бування.
• відрубник — Селянин, що вийшов з громади й був наділений відрубом (у 3 знач.).
• відрубність — Стан за знач. відру́бний 1.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.