Слова на літеру С

• свитник — Той, хто шиє свити.
• свитянка — Коротка свита.
• свищ — Дефект у чому-небудь у вигляді отвору або щілини.
• свищик — Те саме, що свисто́к.
• свідкування — Дія за знач. свідкува́ти.
• свідок — Людина, що була присутня при якій-небудь події, пригоді й особисто бачила що-небудь; очевидець.
• свідомість — Процес відображення дійсності мозком людини, який охоплює всі форми психічної діяльності й зумовлює цілеспрямовану…
• свідоцтво — Офіційний документ, який підтверджує, свідчить якийсь факт або містить відомості про кого-небудь; посвідчення.
• свідчення — Факт, річ, обставина, що підтверджують що-небудь.
• свіжак — Те саме, що новачо́к.
• свіжина — Свіже м’ясо.
• свіжість — Властивість і якість за знач. сві́жий.
• свінг — У боксі - боковий удар із значної віддалі.
• світ — Те саме, що сві́тло¹ 1.
• світа — Сукупність шарів гірських порід, що залягають одна над одною і об’єднуються подібним складом та спільністю умов…
• світання — Дія за знач. світа́ти.
• світанок — Пора доби перед сходом сонця, коли починає розвиднятися; початок ранку.
• світань — Те саме, що світа́нок 1.
• світелка — Невелика світлиця.
• світилка — Дівчина, що виконує обряд тримання меча й свічки на весіллі.
• світило — Небесне тіло, яке випромінює світло.
• світильник — Прилад для освітлення у вигляді лампади, плошки, куди наливають олію і вставляють гніт.
• світич — Те саме, що сві́точ.
• світіння — Стан за знач. світи́тися 1.
• світка — Карта, яка показує козирну масть.
• світлина — Фотографія.
• світлиця — Чиста, світла, парадна кімната в будинку.
• світлість — Властивість за знач. сві́тлий 1-8.
• світло — Промениста енергія, що випромінюється яким-небудь тілом, сприймається зором і робить видимим навколишнє.
• світлозаломлення — Заломлення світла.
• світлозаломлювання — Те саме, що світлозало́млення.
• світлокопіювання — Виготовлення світлокопій.
• світлокопія — Виготовлена на світлочутливому папері копія з креслень, планів і т. ін.
• світлолюб — Світлолюбна рослина.
• світлолюбність — Властивість за знач. світлолю́бний.
• світломаскування — Маскування освітлених об’єктів в умовах можливого нападу ворога.
• світлометрія — Визначення місця розташування батарей ворога за спалахом пострілу.
• світлонепроникність — Властивість за знач. світлонепроникни́й.
• світлоносність — Властивість за знач. світлоно́сний.
• світлопис — Одержання зображень за допомогою оптичного апарата на основі дії світла на світлочутливі речовини.
• світлопроникність — Властивість за знач. світлопроникни́й.
• світлосигнал — Світловий сигнал.
• світлосигналізація — Подавання світлових сигналів.
• світлосила — Характеристика об’єктива оптичного приладу (фотоапарата, бінокля і т. ін.), яка визначає яскравість зображення.
• світлосполука — Сполука, речовина, яка має властивість світитися в темноті.
• світлостійкість — Властивість за знач. світлостійки́й.
• світлотехнік — Фахівець із світлотехніки.
• світлотехніка — Наука про одержання і використання променистої енергії.
• світлотінь — Розподіл світлих і тіньових штрихів, плям як засіб передачі в живопису об’ємності зображуваного.
• світлофільтр — Оптичний пристрій, за допомогою якого змінюють величину і спектральний склад світлового потоку.
• світлофор — Сигнальний електричний ліхтар із різнобарвними стеклами для регулювання руху на вулицях та шляхах.
• світлочутливість — Властивість за знач. світлочутли́вий.
• світляк — Невеликий жук, який світиться в темряві.
• світність — Величина, що показує, у скільки разів кількість світла, яке випромінює зірка, більша або менша від кількості світла…
• світобачення — Сприйняття, розуміння навколишнього світу.
• світобудова — Те саме, що все́світ 1.
• світовідчування — Сприймання людиною навколишнього світу, дійсності, яке виявляється в почуттях, учинках, настрої.
• світовідчуття — Те саме, що світовідчува́ння.
• світогляд — Система поглядів на життя, природу і суспільство.
• світорозуміння — Сукупність поглядів на світ; розуміння світу, дійсності.
• світосприймання — Сприймання людиною навколишнього світу, дійсності.
• світосприйняття — Те саме, що світосприйма́ння.
• світоч — Велика свічка
• світськість — Властивість за знач. сві́тський 2.
• свіча — Те саме, що сві́чка 1-3, 5.
• свічадо — Дзеркало.
• свічар — Те саме, що свічка́р.
• свічення — Те саме, що світі́ння.
• свічка — Паличка воску, лою, стеарину з гнотом усередині, яку використовують для освітлення.
• свічкар — Той, хто виготовляє свічки або торгує ними.
• свічкарка — Жін. до свічка́р.
• свічкарня — Свічковий завод.
• свічкогас — Людина (перев. при церкві), що гасить свічки, знімає нагар із свічок.
• свічник — Підставка для свічки або свічок.
• свобода — Відсутність політичного й економічного гноблення, утиску й обмежень у суспільно-політичному житті якого-небудь класу…
• свободолюб — Волелюбна людина.
• свободолюбець — Те саме, що свободолю́б.
• свободолюбність — Властивість за знач. свободолю́бний.
• свободолюбство — Любов, прагнення до свободи, незалежності.
• своєкорисливість — Властивість за знач. своєкори́сливий.
• своєкорисність — Властивість за знач. своєкори́сний.
• своєрідність — Властивість за знач. своєрі́дний 1.
• своєчасність — Абстр. ім. до своєча́сний.
• сволок — Балка, яка підтримує стелю в будівлях.
• своп — Фінансова операція з обміну активами або зобов'язаннями на певний час.
• свояк — Брат дружини.
• своякиня — Те саме, що своя́чка 1.
• свояцтво — Родичі не по крові, а по шлюбу.
• своячка — Сестра дружини.
• святвечір — Вечір перед різдвом.
• святенник — Богомільна людина, яка суворо дотримується церковних обрядів.
• святенництво — Поведінка, дії святенника.
• святенниця — Жін. до святе́нник.
• святенність — Те саме, що святе́нництво.
• святець — Те саме, що святи́й 2.
• святилище — Храм.
• святиня — Храм.
• святитель — Урочиста назва вищої особи духовної ієрархії, архієрея.
• святість — Властивість за знач. святи́й 1, 2, 4, 5.
• святки — Святкова пора від різдва до водохрещів (у православних).
• святковість — Властивість за знач. святко́вий.
• святкування — Дія за знач. святкува́ти.
• свято — День або дні, коли урочисто відзначають видатні події, знаменні дати.
• святобливість — Властивість за знач. святобли́вий.
• святокрадство — Те саме, що святота́тство.
• святотатець — Той, хто вчиняє святотатство.
• святотатство — Образа, зневага церковної святині; блюзнірство.
• святочність — Властивість за знач. свято́чний.
• святоша — Те саме, що святе́нник і святе́нниця.
• святощі — Те саме, що святи́ня 1, 2.
• святці — Церковна книга, в якій подано списки святих і церковних свят у календарному порядку.
• свячення — Дія за знач. святи́ти.
• священик — Служитель культу православної церкви, за саном середній між дияконом і єпископом, а також особа, що має цей сан…
• священнодійство — Церковний обряд; відправа, служба.
• священнослужитель — Служитель релігійного культу (диякон, священик, єпископ) у православній церкві.
• священство — Сан священика; служба священика.
• сграфіто — Спосіб двоколірної декоративної обробки керамічних виробів вискоблюванням у певних місцях кольорового лицювального…
• сеанс — Виконання, здійснення чого-небудь (роботи, лікування та ін.) у певний проміжок часу без перерви, а також проміжок часу…
• себелюб — Те саме, що себелю́бець.
• себелюбець — Себелюбна людина; егоїст.
• себелюбність — Властивість за знач. себелю́бний.
• себелюбство — Турбота тільки про себе, про свої інтереси; егоїзм.
• себорея — Захворювання, що характеризується збільшенням або зменшенням виділення шкірного жиру.
• севрюга — Цінна промислова риба родини осетрових.
• севрюжина — М’ясо севрюги.
• сегідилья — Іспанський народний танок швидкого темпу, який супроводиться співом, грою на гітарі та на кастаньєтах, а також музика…
• сегмент — У математиці — частина круга, обмежена дугою та хордою, а також частина кулі, відокремлена січною площиною
• сегментація — Поділ тіла або окремих органів деяких тварин на ряд ділянок-сегментів.
• сегрегація — Вид расової дискримінації, який полягає в різних формах відокремлення кольорових від білих.
• седан — Тип закритого кузова легкового автомобіля з багажником.
• седація — Медикаментозне заспокоєння пацієнта перед медичними процедурами.
• седиментація — Осідання завислих у рідині твердих частинок.
• сезам — Те саме, що кунжу́т.
• сезон — Одна з чотирьох пір року.
• сезонник — Сезонний робітник.
• сезонниця — Жін. до сезо́нник.
• сезонність — Абстр. ім. до сезо́нний
• сейвал — Вид беззубих китів родини смугачів.
• сейм — У деяких державах Східної Європи в епоху феодалізму — центральний станово-представницький орган.
• сеймик — У Польщі та Литві XV — XVIII ст. — з’їзд, збори феодалів одного воєводства, повіту.
• сейнер — Морське моторне або моторно-вітрильне рибальське судно.
• сейсміка — Галузь геофізики, що вивчає коливання земної кори певної місцевості
• сейсмічність — Схильність до землетрусів, інтенсивність землетрусів.
• сейсмогеологія — наука про геологічні процеси, що супроводять землетруси, та про використання геологічних даних для визначення…
• сейсмограма — Автоматичний безперервний запис на паперовій стрічці коливань земної поверхні, здійснюваний сейсмографом; стрічка з…
• сейсмограф — Прилад для автоматичного безперервного запису та вимірювання коливань земної кори, що виникають під час землетрусів і…
• сейсмографія — Те саме, що сейсмоло́гія.
• сейсмоізоляція — захист споруд від землетрусу розміщенням між фундаментами і самими спорудами демпферних прошарків, , бетонних куль.
• сейсмокардіограма — графічний запис вібрації тіла, що спричинюється скороченнями серця.
• сейсмолог — Фахівець із сейсмології.
• сейсмологія — Галузь геофізики, що вивчає коливання земної кори та внутрішню будову Землі на основі спостережень за цими коливаннями.
• сейсмометр — Прилад, який вимірює зсув грунту, частин будівель і т. ін., спричинений струсами, коливаннями земної кори.
• сейсмометрія — Галузь сейсмології, що вивчає методи вимірювання коливань земної кори.
• сейсморозвідка — Те саме, що сейсморозві́дування.
• сейсморозвідник — Геофізик, що проводить сейсморозвідування.
• сейсморозвідування — Розвідування корисних копалин, що грунтується на спостереженнях за сейсмічними хвилями; сейсмічні методи розвідування.
• сейсмоскоп — Прилад, який відмічає час першого поштовху при коливаннях земної кори, а також його напрямок.
• сейсмостійкість — Здатність чинити опір силам, викликаним коливальними поштовхами під час землетрусу.
• сейф — Вогнетривка сталева шафа або скриня для зберігання грошей, цінних документів, коштовностей і т. ін.
• секанс — Одна з тригонометричних функцій кута в прямокутному трикутнику, що дорівнює відношенню гіпотенузи до катета, який…
• секатор — Садові ножиці для обрізання крони дерев і декоративних рослин, нарізання живців та інших робіт.
• секвенція — Повторення того самого наспіву на різних ступенях висхідної або низхідної гами.
• секвестр — Заборона або обмеження, накладене органами державної влади на користування приватним майном.
• секвестрація — Накладання секвестру (у 1 знач.).
• секвоя — Величезне вічнозелене хвойне дерево, що росте в Північній Америці.
• секрет — Те, що не підлягає розголошенню, що приховується від інших; таємниця.
• секретар — Службовець, який відповідає за діловодство установи, організації тощо.
• секретаріат — Відділ якої-небудь установи, організації, що веде поточну роботу організаційно-виконавчого характеру.
• секретарка — Жін. до секрета́р¹ 1.
• секретарство — Посада, робота, обов’язки секретаря ( див. секрета́р¹ 1).
• секретарювання — Дія за знач. секретарюва́ти.
• секретер — Рід письмового стола або шафи з відкидною або висувною дошкою для писання, з шухлядами й полицями для зберігання…
• секретин — Гормональна речовина, яку виробляє слизова оболонка дванадцятипалої кишки і яка викликає виділення соку підшлункової…
• секретка — Спеціальний поштовий папір, що заклеюється по берегах і відсилається без конверта; лист на такому папері.
• секретничання — Дія за знач. секре́тничати.
• секретність — Абстр. ім. до секре́тний 1.
• секреція — Утворення й виділення залозами особливих речовин, необхідних для життєдіяльності організму.
• сексолог — Фахівець із сексології.
• сексологія — Наука про статеві відмінності, статеве виховання й статеву поведінку.
• сексопатолог — Фахівець із сексопатології.
• сексопатологія — Розділ медицини, який займається вивченням і лікуванням захворювань, пов’язаних із порушенням статевого життя й…
• сексот — Таємний співробітник або інформатор спеціальних чи правоохоронних органів.
• секста — Шостий ступінь у діатонічній гамі.
• секстакорд — Акорд із трьох звуків, що включає інтервали, терції й сексти.
• секстан — Те саме, що секста́нт.
• секстант — Кутовимірювальний інструмент для астрономічних і геодезичних спостережень, який складається з дуги, що дорівнює одній…
• секстет — Музичний твір для шістьох інструментів або шістьох голосів із самостійною партією для кожного.
• секстильйон — Число, яке зображають одиницею з 21 нулем (у деяких країнах — з 36 нулями).
• секстина — Строфа з шести рядків подовженого (п’ятистопного або шестистопного) ямба.
• сексуалізм — Підвищена статева чуттєвість; хтивість.
• секта — Релігійна громада, що відокремилася від панівної церкви.
• сектант — Послідовник певної релігійної секти.
• сектантка — Жін. до секта́нт.
• сектантство — Приналежність до релігійної секти; релігійний рух осіб, що відокремилися від панівної церкви.
• сектор — Частина круга, обмежена дугою і двома радіусами.
• сектярка — Жін. до сектя́р.
• секуляризація — Перетворення церковної і монастирської власності на світську, державну.
• секунда — Одиниця виміру часу, що дорівнює ¹/₆₀ хвилини.
• секундакорд — третє обернення септакорду.
• секундант — Свідок і посередник, який супроводжує кожного з учасників дуелі.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.