Слова на літеру С

• сандружина — Скорочення: санітарна дружина.
• сандружинниця — Жін. до сандружи́нник.
• санжарівка — Народна пісня і танець.
• санжарка — Те саме, що санжарівка.
• сани — Зимовий віз на полозах.
• санінструктор — Скорочення: санітарний інструктор.
• санітар — Особа молодшого медичного персоналу в лікарні, госпіталі, яка доглядає хворих і поранених, стежить за чистотою…
• санітарія — Система заходів, скерована на охорону громадської гігієни, на поліпшення умов праці й побуту населення.
• санітарка — Жін. до саніта́р.
• санкція — Затвердження чого-небудь вищою інстанцією; визнання законності чогось.
• санкюлот — Представник революційних народних мас часів французької буржуазної революції у кінці XVIII ст.
• санниця — Погода, сприятлива для їзди на санях
• сановитість — Властивість за знач. санови́тий.
• сановник — У дореволюційній Росії — особа, що мала високий сан, чин.
• саночник — Робітник у шахті, який відтягував спеціальними ящиками вугілля із забою у головний штрек.
• санпропускник — Санітарно-профілактичний заклад, який провадить масову санітарну обробку (купання людей, дезинфекцію одягу).
• санскрит — Літературна давньоіндійська мова, що вживалася у стародавній та середньовічній Індії.
• санскритолог — Фахівець із санскриту.
• санскритологія — Наука, що вивчає санскритську мову та літературу.
• санстанція — Скорочення: санітарна станція.
• сантехнік — Скорочення: санітарний технік.
• сантехніка — Скорочення: санітарна техніка.
• сантиграм — Одиниця ваги, що дорівнює сотій частині грама.
• сантим — У Франції, Бельгії, Люксембурзі, Швейцарії — дрібна монета, що дорівнює сотій частині франка.
• сантиметр — Одиниця виміру довжини, що дорівнює одній сотій метра.
• сантонін — Глистогінний засіб, який виготовляють із нерозквітлих суцвіть цитварного полину.
• санчастина — Скорочення: санітарна частина.
• сап — Заразна хвороба однокопитих (може передаватися і людині), яка супроводжується появою гнійних пухирців у носоглотці та…
• сапа — Окоп, траншея, хід сполучення, які риють у напрямі до позицій противника для поступового й непомітного наближення до…
• сапажу — Рід американських чіпкохвостих мавп; капуцин (у 2 знач.).
• сапальник — Той, хто, користуючись сапою, підпушує грунт і виполює бур’яни.
• сапальниця — Жін. до сапа́льник.
• сапання — Дія за знач. са́пати і звуки, утворювані цією дією.
• сапачка — Те саме, що са́па́.
• сапер — Військовослужбовець інженерних, військово-будівельних частин і підрозділів, які будують і ремонтують шляхи, мости…
• сапераві — Винний сорт грузинського винограду середньо-пізнього періоду визрівання.
• сапет — Виплетений з лози і т. ін. вертикально видовжений кошик, який використовують для зберігання і перенесення овочів…
• сапетка — Те саме, що сапе́т.
• сапетон — Кисіль із бузини.
• сапилно — Держак сапи.
• сапка — Те саме, що са́па́.
• сапонін — Органічна безазотна речовина, що міститься в деяких рослинах (особливо з родин розових, гвоздикових) і дає з водою…
• сапоніфікація — омилення, процес розкладання жирів від діяння лугів.
• сапроби — Організми, що живуть у водоймах, забруднених органічними речовинами.
• сапропеліт — Викопне вугілля, що утворилося внаслідок ущільнення сапропелю.
• сапропель — Мулисте відкладення перегнилих залишків нижчих організмів на дні перев. стоячих водоймищ; використовується як добриво…
• сапрофаг — Тварина, яка живиться органічними речовинами, що розклалися.
• сапрофіт — Рослинний організм, який живиться органічними речовинами від решток мертвих рослин і тварин.
• сапсан — Птах родини соколових; справжній сокіл.
• сапувальник — Те саме, що сапа́льник.
• сапувальниця — Жін. до сапува́льник.
• сапування — Дія за знач. сапува́ти.
• сапун — Пристрій в картері двигуна внутрішнього згоряння.
• сапфір — Різновид мінералу корунду прозоро-синього або волошково-синього кольору, коштовний.
• сапʼян — Тонка м’яка шкіра найрізноманітніших кольорів, вигот. із козлячих (рідше овечих, телячих) шкур.
• сапʼянець — Чоботи або черевики, пошиті із сап’яну.
• сарабанда — Старовинний іспанський танець
• сарай — Господарське приміщення для зберігання різного майна.
• сарака — Бідолаха.
• сарана — Комаха, схожа на коника, яка перелітає величезними зграями, знищує посіви і рослинність; небезпечний шкідник…
• сарафан — Довгий чоловічий каптан особливого крою, який носили за часів давньої Русі.
• сарган — Промислова риба родини сарганових.
• сардак — Рід верхнього теплого короткого сукняного одягу.
• сарделька — Те саме, що сарди́на 1.
• сардина — Невелика морська промислова риба родини оселедцевих.
• сардинка — Те саме, що сарди́на.
• сардонікс — Різновид мінералу агату буро-червоного або молочно-білого кольору із смугастим малюнком, коштовний.
• саржа — Тканина з діагональним переплетінням ниток, використовується перев. на підкладку.
• сарі — Індійський жіночий одяг у вигляді полотнища тканини, один край якого прикріплюють до тугого пояса, обвиваючи ним…
• сарказм — Злісна, уїдлива насмішка, їдка іронія.
• саркастичність — Властивість за знач. саркасти́чний.
• саркодові — Клас безхребетних тварин типу найпростіших.
• сарколема — Оболонка, що вкриває гладенькі м’язові клітини.
• саркома — Злоякісна пухлина у людини й тварин, що розвивається з елементів сполучної тканини.
• саркоплазма — Протоплазма гладеньких м’язових клітин.
• саркофаг — Оздоблена труна (звичайно кам’яна), невелика гробниця, а також кам’яний надгробок у вигляді труни (перев. у давніх…
• сарна — Гірська коза з невеликими, загнутими на кінцях рогами.
• сарненя — Маля сарни, серни.
• сарненятко — Пестл. до сарненя́, серненя́.
• сарнонька — Пестл.до са́рна, се́рна.
• сарночка — Зменш.-пестл. до са́рна, се́рна.
• сарнюк — Самець сарни, серни.
• сарос — час (18 років 10 або 11 днів), через який повторюються в тому самому порядку сонячні й місячні затемнення.
• сарпинка — Легка бавовняна смугаста або картата тканина типу ситцю.
• сарсазан — Чагарник висотою в 10-15 см з недорозвинутими листками.
• сарсуела — старовинний жанр іспанської опери; лірична п'єса (пізніше також комедія), у якій спів і танці чергувалися з діалогом.
• сасафрас — вид деревних рослин родини лаврових. Поширені у приатлантичних штатах Північної Америки. Декоративні. Деревину…
• сатана — Уявна надприродна істота, яку зображують у вигляді людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; є уособленням злого…
• сатанізм — Релігійний або окультний рух, що поклоняється Сатані.
• сатаніст — Прихильник релігійного або окультного руху, що поклоняється Сатані.
• сатанюка — Збільш. до сатана́.
• сатаня — Маленький сатана.
• сателіт — У стародавньому Римі — озброєний найманець, слуга, що супроводив свого володаря.
• сатин — Атласиста з лицьового боку бавовняна або шовкова тканина.
• сатинет — Сорт тонкого сатину.
• сатинування — Дія за знач. сатинува́ти.
• сатир — В античній міфології — лукава, хтива істота з цапиними ногами, бородою і рогами; супутник бога Діонісія.
• сатира — Художній прийом у творах літератури або мистецтва, заснований на різкому, дошкульному висміюванні пороків, хиб…
• сатирик — Представник сатиричного напряму в літературі або мистецтві; автор сатир.
• сатирикон — в епоху античності й середньовіччя назва сатиричної драми, іноді - сатиричного роману.
• сатиричність — Властивість за знач. сатири́чний.
• сатиріаз — Хворобливо загострений статевий потяг у чоловіків.
• сатисфакція — Почуття приємності; задоволення.
• сатрап — Правитель області, провінції у стародавній Персії та Мідії, який мав необмежену владу.
• сатрапія — Область, провінція, якою управляв сатрап (у 1 знач.).
• сатура — у давньоримській літературі жанр розважально-дидактичного характеру, що сполучав прозу і вірші. Згодом замість цієї…
• сатуратор — Апарат для насичення або обробки рідини газами.
• сатурація — Насичення рідини газами; газування.
• сатурналії — У стародавньому Римі — веселе народне свято після закінчення польових робіт (під час зимового сонцестояння) на честь…
• сатурнізм — Хронічне отруєння свинцем.
• сауна — Традиційна фінська лазня з гарячим сухим повітрям.
• сафарі — Подорож дикою природою Африки з метою спостереження за тваринами.
• сафлор — Південна трав’яниста рослина родини складноцвітих, з насіння якого одержують олію, а із суцвіть — фарбу.
• сафранін — Барвник червоно-фіолетового кольору.
• сафрол — жовтувата рідина, складова частина деяких видів ефірної олії; використовують у парфюмерії.
• сафʼянець — Те саме, що сап’я́нець 1.
• сахарат — Те саме, що цукра́т.
• сахарин — Дуже солодка на смак біла кристалічна речовина, позбавлена будь-яких поживних якостей; сурогат цукру.
• сахароза — Те саме, що цукро́за.
• сачок — Сітка для ловлі риби, комах і т. ін., що має форму конусоподібного мішка, натягнутого на обруч або чотирикутну раму і…
• свавілець — Людина, яка діє на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших; самоволець.
• свавілля — Необмежена влада, відсутність законності, справедливості.
• свавільник — Свавільна людина; самоволець.
• свавільниця — Жін. до сваві́льник.
• свавільність — Властивість за знач. сваві́льний.
• свавільство — Те саме, що сваві́лля.
• сваволя — Те саме, що сваві́лля.
• сварка — Гостра суперечка, що супроводиться взаємними докорами, образами.
• сварливість — Властивість за знач. сварли́вий; схильність до сварок.
• сварня — Те саме, що сва́рка 1.
• свастика — Хрест із загнутими під прямим кутом кінцями — один із релігійних знаків, який зустрічається на творах мистецтв давніх…
• сват — Людина, яка за дорученням того, хто хоче одружитися, або його рідних, сватає обрану особу; староста у весільному обряді.
• сватальник — Сват.
• сватання — Дія за знач. сва́тати і сва́татися.
• сватач — Той, хто сватається.
• сваха — Жінка, яка, добре знаючи весільні обряди, порядкує на весіллі.
• свашка — Те саме, що сва́ха 1.
• свекор — Батько чоловіка.
• свекрівщина — Спадщина, що залишилася після смерті свекра, свекрухи, свекрів.
• свекруха — Мати чоловіка.
• свекрушисько — Те саме, що свекру́ха.
• свекрушище — Те саме, що свекру́ха.
• свербець — Хронічне захворювання шкіри, найчастіше у дітей раннього віку.
• свербига — Те саме, що свербигу́з.
• свербигуз — Рід дво— або багаторічних трав’янистих рослин родини хрестоцвітих, листки яких вживають у їжу.
• свербіж — Хворобливо-лоскотливе подразнення шкіри, слизової оболонки, яке викликає потребу чухати подразнене місце.
• свербіжниця — Трав’яниста або кущова рослина родини черсакових із світло-бузковими квітами, зібраними в кошики.
• свербіння — Стан за знач. свербі́ти; свербіж.
• сверблячка — Те саме, що свербі́ж.
• свердлення — Дія за знач. свердли́ти.
• свердлильник — Те саме, що свердлува́льник.
• свердлильниця — Жін. до свердли́льник.
• свердлій — Те саме, що свердлува́льник.
• свердління — Дія за знач. свердли́ти.
• свердло — Те саме, що све́рдел.
• свердловина — Глибокий, вузький круглого перерізу отвір у грунті, зроблений буровим інструментом.
• свердлувальник — Робітник, що займається свердлуванням.
• свердлувальниця — Жін. до свердлува́льник.
• свердлування — Дія за знач. свердлува́ти.
• свердляр — Те саме, що свердлува́льник.
• свердлярка — Жін. до свердля́р.
• светр — В’язана тепла кофта без застібок з високим коміром, яку одягають через голову.
• свидина — Рід рослин родини кизилових — кущ або деревце з синьо-чорними плодами, деревина якого йде на токарні та столярні…
• свинар — Той, хто доглядає свиней.
• свинарка — Жін. до свина́р 1.
• свинарник — Приміщення для свиней.
• свинарня — Те саме, що свина́рник.
• свинарство — Розведення свиней як галузь тваринництва.
• свинець — Важкий м’який легкоплавкий метал синювато-сірого кольору.
• свинина — М’ясо свині.
• свининець — Те саме, що свина́рник.
• свиноматка — Свиня, що дає приплід.
• свинопас — Той, хто пасе свиней.
• свинопоголівʼя — Загальна кількість свиней у якому-небудь господарстві; свині.
• свинорий — Бур’ян родини злакових.
• свинория — Зрита земля.
• свинота — Свині.
• свиноферма — Свинарська ферма.
• свинство — Бруд, неохайність; відсутність культурних навиків, невігластво.
• свинцювання — Дія за знач. свинцюва́ти.
• свинчатко — Поросятко.
• свинюка — Те саме, що свиня́ 1, 2.
• свинюшня — Те саме, що свина́рник.
• свиня — Парнокопитий ссавець родини свинячих, свійський вид якого розводять для одержання м’яса, сала, щетини, шкіри; самка…
• свиняка — Те саме, що свиня́ 1, 2.
• свиріль — Народний духовий інструмент, що складається із скріплених між собою дерев’яних, очеретяних і т. ін. дудочок.
• свиріпа — Те саме, що сурі́пиця.
• свист — Різкий, високий звук, утворюваний сильним видиханням повітря крізь стулені зуби або губи, а також за допомогою…
• свиставка — Те саме, що свисто́к 1.
• свистання — Дія за знач. свиста́ти і звуки, утворювані цією дією.
• свистілка — Те саме, що свисто́к 1.
• свистіння — Дія за знач. свисті́ти і звуки, утворювані цією дією.
• свисток — Пристрій для свисту (у 1 знач.).
• свистопляска — Безладдя, плутанина в чому-небудь.
• свистуля — Багаторічна трава родини зонтичних з перистими листками і білими виїмчастими пелюстками.
• свистун — Той, хто свистить.
• свистуха — Жін. до свисту́н 1, 3.
• свита — Старовинний довгополий верхній одяг, звичайно з домотканого грубого сукна.
• свитина — Те саме, що сви́та¹.
• свитка — Те саме, що сви́та¹.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.