Слова на літеру Р

• рецидивіст — Особа, яка, відбувши покарання, вчинила повторний злочин.
• рецидивістка — Жін. до рецидиві́ст.
• реципієнт — Хворий, якому переливають кров або пересаджують тканину чи якийсь орган.
• реченець — Строк.
• речення — Граматично та інтонаційно оформлена цілісна мовна одиниця, яка є основним засобом формування та вираження думки.
• речитатив — Форма вокально-музичного твору, яка інтонаційно та ритмічно наближається до декламації; наспівне декламування.
• речитативність — Абстр. ім. до речитати́вний.
• речниця — Жін. до ре́чник 1.
• речовина — Якісне визначення матерії; те, з чого складається фізичне тіло.
• речовинність — Абстр. ім. до речови́нний.
• решетище — Обід у решеті.
• решето — Господарська річ у вигляді дерев’яного обода з натягнутою з одного боку сіткою для просіювання чого-небудь (перев.…
• решітка — Загорода, паркан з дерев’яних або металевих прутів, планок і т. ін., які перехрещуються.
• решітник — Той, хто виготовляє решета.
• решка — Протилежний гербовому зображенню бік монети, на якому позначається її вартість.
• решпект — Те саме, що респе́кт.
• решта — Те, що залишилось невикористаним, невитраченим, незайнятим ким-небудь і т. ін.
• рештка — Те саме, що ре́шта 1, 4.
• рея — Круглий брус, який прикріплюють до щогли або стеньги судна, залишаючи його рухомим.
• риба — Водяна хребетна тварина з непостійною температурою тіла, яка дихає жабрами і має плавці та шкіру, звичайно вкриту…
• рибак — Людина, яка ловить рибу, займається рибальством; риболов.
• рибалення — Дія за знач. риба́лити.
• рибалка — Людина, яка ловить рибу, займається рибальством.
• рибалонька — Пестл. до риба́лка 1, 3.
• рибальня — Місце рибальського промислу.
• рибальство — Ловіння риби.
• рибар — Те саме, що рибак.
• рибачиха — Дружина рибака.
• рибгосп — Скорочення: рибне господарство.
• рибець — Риба родини коропових.
• рибина — Одна риба, перев. велика.
• рибисько — Збільш, до ри́ба.
• рибник — Штучне водоймище або судно для живої риби.
• рибництво — Галузь господарства, що займається збільшенням і поліпшенням якості рибних запасів у природних водоймах та розведенням…
• рибниця — Промислове риболовецьке судно.
• рибовод — Фахівець з рибництва.
• рибоза — Органічна речовина, що входить до складу нуклеотидів.
• рибозавод — Підприємство, що займається обробкою риби (консервуванням, засолюванням і т. ін.).
• рибоколгосп — Риболовецьке колективне господарство, що займається добуванням риби.
• риболов — Той, хто займається ловінням риби.
• риболовець — Те саме, що риболо́в 1.
• риболовля — Ловіння риби.
• риболовство — Те саме, що риба́льство 2.
• рибонасос — Насос для перекачування води разом з рибою з трала, сітей, неводів у трюми транспортних суден, а на приймальних…
• рибопромисловець — Власник рибопромислового підприємства.
• риборозплідник — Господарство, що займається розведенням мальків риби для її вирощування в ставках до товарної ваги.
• рибосома — Складовий елемент рослинних і тваринних клітин, що відзначається високим вмістом рибонуклеїнової кислоти.
• рибофлавін — Вітамін групи В, що входить до складу ферментів, які беруть участь в окисних процесах в організмі.
• рибохід — Споруда, що забезпечує самостійний прохід риби через перешкоди.
• рибчина — Маленька риба.
• рибчинка — Те саме, що риби́нка.
• рибʼя — Молода рибка.
• риванол — Профілактичний і лікувальний антимікробний засіб, який застосовують при лікуванні ран, шкіри та слизових оболонок.
• ривʼєра — Мальовниче морське узбережжя, популярне як зона відпочинку та курорт.
• ривок — Короткий, різкий, поривчастий рух кого-, чого-небудь.
• ригання — Дія за знач. рига́ти та результат цієї дії.
• ригель — Горизонтальний елемент деяких будівельних несучих конструкцій.
• ригідність — закляклість, негнучкість, що викликається напруженням м'язів.
• ригоризм — Суворе, надмірно дріб’язкове дотримання моральних принципів.
• ригорист — Прибічник ригоризму.
• ригористка — Жін. до ригори́ст.
• ригсдаг — парламент у Данії (1849-1953 рр.); складався з двох палат - фолькетингу (нижньої палати) і ландстингу (верхньої палати).
• ридання — Дія за знач. рида́ти і звуки, утворювані цією дією.
• ридван — У XVIII — на початку XIX ст. — велика карета для далеких подорожей, запряжена 6-12 кіньми.
• ридикюль — Жіноча сумочка.
• ридикюльчик — Зменш. до ридикю́ль.
• рижик — Їстівний гриб з шляпкою і ніжкою червонувато-жовтого кольору.
• рижій — Однорічна трав’яниста рослина родини хрестоцвітих з жовтими квіточками, з насіння якої виготовляють олію перев. для…
• риза — Верхнє вбрання священика, яке вдягається під час богослужіння.
• ризаліт — Частина будинку, що виступає за основну лінію фасаду.
• ризик — Те саме, що риск.
• ризикованість — Абстр. ім. до ризико́ваний.
• ризниця — Приміщення при церкві для зберігання риз та іншого церковного майна.
• ризоктоніоз — Дуже шкідливе захворювання висаджених бульб картоплі, коренів цукрових буряків і т. ін., спричинюване грибком…
• ризоктонія — Збудник ризоктоніозу.
• ризосфера — Шар грунту, що безпосередньо прилягає до коріння рослин і має особливий склад мікрофлори.
• рийка — Жук, що живиться перев. гноєм.
• рик — Сильний рев тварин (перев. свійських), злісне ричання (хижаків).
• рикання — Дія за знач. ри́кати і звуки, утворювані цією дією.
• рикетсіоз — Інфекційне захворювання людини й тварини, збудником якого є рикетсії.
• рикошет — Відскакування, відлітання якого-небудь предмета під певним кутом від поверхні, об яку він ударяється
• рикошетування — Дія за знач. рикошетува́ти.
• риксдаг — парламент у Швеції.
• рикша — У деяких країнах Східної і Південної Азії та Африки — легка двоколісна ресорна коляска, в яку впрягається людина.
• рило — Видовжена вперед передня частина голови деяких тварин.
• рим — Металеве кільце, прикріплене до болта (у 1 знач.) або продіте в його отвір
• рима — Співзвуччя кінців віршованих рядків.
• римарка — Те саме, що римари́ха.
• римарство — Те саме, що лима́рство.
• римейк — Нова версія старого фільму або музичного твору.
• римеса — у міжнародних розрахунках різні форми платіжних засобів в іноземній валюті (вексель, чек, переказ).
• римування — Дія за знач. римува́ти.
• ринва — Труба або жолоб для стікання води.
• ринг — Огороджений канатом квадратний майданчик на помості, де провадяться змагання з боксу.
• ринда — Зброєносець та охоронець московських князів і царів XIV-XVII ст.
• риніт — Запалення слизової оболонки носа, що супроводжується слизово-гнійними виділеннями, іноді чиханням.
• ринка — Невисока глиняна миска, яка розширюється вгору.
• ринок — Місце роздрібного продажу продуктів харчування та інших товарів; базар.
• ринологія — Розділ медицини, що вивчає захворювання носа.
• ринопластика — Відновлення носа або виправлення його форми за допомогою пластичної хірургії.
• риносклерома — ущільнення слизової оболонки носа інфекційного походження.
• риноскоп — Дзеркало для огляду носової порожнини людини або тварини.
• риноскопія — Метод дослідження носової порожнини людини або тварини.
• рипання — Дія за знач. ри́пати і звуки, утворювані цією дією.
• рипіння — Дія за знач. рипі́ти і звуки, утворювані цією дією.
• рипус — Риба родини лососевих.
• рипучість — Властивість за знач. рипу́чий.
• рирпроекція — спосіб кінознімання, за яким акторів знімають на фоні зображення, що проектується на кіноекран.
• рис — Трав’яниста рослина родини злакових, зерна якої є цінним харчовим продуктом, а солома використовується як сировина у…
• риса — Лінія, проведена на чому-небудь.
• рисак — Легкий рисистий кінь.
• рисачка — Самиця рисака.
• рисберма — Частина гідротехнічної споруди, признач. для кріплення річища потоку.
• рисеня — Маля рисі ( див. рись¹).
• рисистість — Властивість за знач. риси́стий.
• рисиха — Самиця рисі ( див. рись¹).
• рисівник — Фахівець з рисівництва.
• рисівництво — Вирощування рису як галузь сільського господарства.
• риск — Усвідомлена можливість небезпеки.
• рискання — Дія за знач. ри́скати.
• рислінг — Сорт білого винограду.
• рисовка — Дія за знач. рисува́тися 2.
• рисувалка — Інструмент для нанесення рисок на металі при розмічанні деталей.
• рисувальник — Те саме, що малюва́льник.
• рисувальниця — Жін. до рисува́льник.
• рисування — Дія за знач. рисува́ти і рисува́тися 2.
• рисунок — Те саме, що малю́нок 1, 2.
• рись — Великий хижий ссавець родини кошачих з дуже гострим зором.
• ритвина — Глибока вибоїна, перев. з водою, болотом; ковбаня.
• ритм — Рівномірне чергування впорядкованих елементів (звукових, мовних, зображальних і т. ін.), циклів, фаз, тих чи інших…
• ритмізація — Введення ритму у що-небудь.
• ритміка — Сукупність усіх конкретних виявів ритму.
• ритмічність — Абстр. ім. до ритмі́чний.
• ритмомелодика — Членування мови відповідно до певних інтонаційних та ритмічних моделей.
• ритмомелодійність — Властивість за знач. ритмомелоді́йний.
• ритмомелодія — Те саме, що ритмомело́дика.
• ритмопластика — Система фізичних вправ для всебічного гармонійного розвитку тіла.
• ритор — У стародавній Греції та стародавньому Римі — оратор і вчитель красномовства.
• риторизм — Те саме, що рито́рика 2.
• риторика — Наука красномовства, ораторське мистецтво.
• риторичність — Властивість за знач. ритори́чний.
• риторство — Риторика (у 2 знач.).
• риття — Дія за знач. ри́ти.
• ритуал — Сукупність обрядів, що супроводжують релігійну відправу і становлять її зовнішнє оформлення.
• ритуальність — Абстр. ім. до ритуа́льний.
• ритурнель — Частина акомпанементу, що повторюється на початку та в кінці кожної строфи пісні, романсу, оперної арії і т. ін.
• риф — Пасмо підводних або невисоких надводних скель на мілководді.
• рифлення — Нанесення рифлів на поверхню чого-небудь.
• риформінг — Спосіб переробки нафти для одержання високоякісних бензинів та інших цінних продуктів.
• рихва — Металеве кільце для скріплення чого-небудь.
• рихтування — Дія за знач. рихтува́ти.
• рицар — Те саме, що ли́цар.
• рицарство — Збірн. до ри́цар.
• рицин — Дуже сильна і небезпечна рослинна отрута.
• рицина — Олійна рослина родини молочайних, з насіння якої одержують касторову олію.
• ричання — Дія за знач. рича́ти.
• риштак — Жолоб, канава для стікання води.
• риштунок — Спорядження (у 2, 3 знач.).
• ріал — грошова одиниця: Йєменської Арабської Республіки, поділяється на 40 букш; Ірану, поділяється на 100 динарів.
• рів — Довга глибока канава, розмита водою або викопана в землі.
• рівень — Умовна горизонтальна лінія або площина, що служить межею висоти, яку має або на якій міститься хто-, що-небудь.
• рівнина — Досить велика ділянка земної поверхні без істотних западин та підвищень.
• рівнинність — Властивість за знач. рівни́нний.
• рівниця — Напівфабрикат прядильного виробництва у вигляді слабо зсуканої нитки, що йде на виготовлення пряжі.
• рівність — Абстр. ім. до рі́вний 1-6.
• рівнобедреність — Властивість за знач. рівнобе́дрений.
• рівнобіжність — Властивість за знач. рівнобі́жний.
• рівновага — Стан нерухомості, спокою, в якому перебуває яке-небудь тіло під дією рівних, протилежно направлених сил.
• рівнодення — Час, що буває двічі на рік, коли тривалість дня й ночі на всій Землі (крім полюсів) однакова.
• рівнозначність — Абстр. ім. до рівнозна́чний.
• рівнокутник — Фігура з рівними кутами.
• рівномірність — Властивість за знач. рівномі́рний.
• рівноправність — Користування однаковими, рівними з ким-, чим-небудь правами.
• рівноправʼя — Те саме, що рівнопра́вність.
• рівноскладовість — Властивість за знач. рівноскладо́вий.
• рівноцінність — Абстр. ім. до рівноці́нний.
• рівночасність — Абстр. ім. до рівноча́сний.
• рівня — Людина, рівна іншій походженням, соціальним станом, віком, освітою і т. ін.
• рівняльник — Сітчастий циліндр папероробної машини для пресування й вирівнювання паперової маси.
• рівняння — Дія за знач. рівня́ти і рівня́тися.
• рівчак — Не дуже глибокий і широкий рів; канава.
• ріг — На голові деяких ссавців — твердий кістковий наріст, що звужується до кінця.
• рід — Форма спільності людей за первіснообщинного ладу, господарське і соціальне об’єднання кровних родичів.
• рідина — Один із станів речовини, проміжний між твердим і газоподібним.
• рідкісність — Властивість за знач. рі́дкісний.
• рідкість — Властивість за знач. рідки́й 3-6.
• рідколісся — Рідкий ліс.
• рідня — Чиїсь родичі близькі або далекі.
• рідота — Що-небудь рідке (у 2 знач.).
• ріжок — Зменш.-пестл. до ріг 1.
• різа — Досить мала, відрізана від великого масиву ділянка землі, яка в різних місцевостях України дорівнювала трьом, шести…
• різак — Інструмент для різання чого-небудь.
• різалка — Інструмент для різання чого-небудь.
• різальник — Той, хто ріже що-небудь.
• різальниця — Жін. до рі́зальник.
• різанина — Дія за знач. рі́зати 2.
• різання — Дія за знач. рі́зати 1-7, 10-13.
• різачка — Ріжучий біль у животі.
• різець — Однолезовий інструмент для обробки площин, а також циліндричних та фасонних поверхонь металевих, пластмасових та інших…
• різка — Зрізаний з якого-небудь дерева або куща тонкий, гнучкий прутик.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.