Слова на літеру Р
Останнє оновлення:
2 296 слів з тлумаченнями за абеткою · сторінка 12 з 12. Відкрий слово, щоб побачити його значення, сусідів за абеткою й близькі за змістом слова.
рунь — рятунок
- рунь — Те саме, що ру́на³.
- рупія — В Індії та деяких інших країнах — назва грошової одиниці, а також срібна і золота монета відповідної вартості.
- рупор — Труба у вигляді зрізаного конуса або піраміди для посилення звуку.
- рура — Те саме, що труба́ 1.
- рурка — Те саме, що тру́бка.
- рус — Житель Київської Русі.
- русак — Сірий заєць, у якого взимку і влітку колір шерсті не змінюється.
- русалії — Весняний обряд у давніх слов’ян, пов’язаний з поминанням померлих.
- русалка — За народними повір’ями — казкова водяна істота в образі гарної дівчини з довгими розпущеними косами й риб’ячим…
- русизм — Слово, зворот, запозичені з російської мови іншою мовою.
- русин — Історична назва українців або представник окремої етнічної групи.
- русист — Фахівець із русистики.
- русистика — Сукупність наук, які вивчають російську мову та літературу; російська філологія.
- русистка — Жін. до руси́ст.
- русифікатор — Той, хто здійснює русифікацію.
- русифікаторство — Діяльність русифікатора.
- русифікація — У царській Росії — насильницьке запровадження російської мови, культури і т. ін. серед національних меншостей.
- руслиця — Рід невеликих однорічних трав’янистих рослин із тонким, густо облиствленим стеблом, дрібними пазушними квітками і…
- русло — Заглиблення в грунті, по якому тече річка, струмок і т. ін.
- русофіл — Прихильник росіян і всього російського; протилежне русофоб.
- русофілка — Жін. до русофі́л.
- русофільство — Напрям, склад думок і дій русофіла.
- русофоб — Противник, ненависник росіян і всього російського; протилежне русофіл.
- русофобство — Напрям, склад думок і дій русофоба.
- руст — Камінь з грубо обтесаною опуклою лицьовою поверхнею, який застосовується при муруванні або облицюванні будівель.
- рустика — Рельєфне мурування або облицювання будівель рустом.
- рустування — Дія за знач. рустува́ти.
- русявість — Властивість за знач. руся́вий.
- русявка — Жінка, дівчина з русявим волоссям.
- русявчик — Чоловік, хлопець із русявим волоссям.
- рута — Багаторічна напівкущова або трав’яниста рослина родини рутових, яка містить у собі ефірну олію; використовується в…
- рутвиця — Багаторічна трав’яниста рослина родини жовтцевих з дрібними жовтими квітками, зібраними у волотисті суцвіття…
- рутеній — Дуже крихкий тугоплавкий метал сріблясто-сірого кольору; застосовується для виготовлення твердих сплавів.
- рутил — Мінерал бурого або червоного кольору класу окисів та гідроокисів.
- рутин — Лікарський препарат, який застосовують при підвищеній проникності й ламкості капілярів; добувається з рути, листя…
- рутина — Побоювання змін, відсутність почуття нового, слідування шаблону, віджилим правилам і звичкам.
- рутинер — Той, хто побоюється змін, слідує шаблону, віджилим правилам і звичкам, у кого відсутнє почуття нового.
- рутинерка — Жін. до рутине́р.
- рутинерство — Поведінка рутинера; слідування рутині.
- рутинність — Властивість за знач. рути́нний.
- рутка — Невелика трав'яниста рослина з дрібними квітами.
- рух — Спосіб існування матерії, який полягає в безперервній зміні всього існуючого і виявляється в безпосередній єдності…
- руханина — Безладний, похапливий рух (у 3 знач.).
- рухання — Дія за знач. ру́хати 1-3 і ру́хатися 1-3.
- рухливість — Властивість за знач. рухли́вий.
- рухомість — Властивість за знач. рухо́мий 2, 4, 6.
- рухомогруді — Група земноводних, до якої належить рід жаб.
- ручай — Невеликий потік води; струмок.
- ручисько — Збільш. до рука́ 1.
- ручище — Збільш, до рука́ 1.
- ручкання — Те саме. що рукостиска́ння.
- рушання — Дія за знач. руша́ти і руша́тися.
- рушення — Рух (у 5, 7 знач.).
- рушій — Пристрій для надання руху певному транспортному засобу.
- рушник — Довгастий шматок тканини (бавовняної, лляної, полотняної і т. ін.) для витирання обличчя, тіла, посуду тощо.
- рушниця — Вогнепальна ручна зброя.
- рушничник — Майстер, який виготовляв рушниці.
- рюкзак — Заплічний мішок для речей.
- рюма — Плаксива людина.
- рюмса — Те саме, що рю́ма.
- рюмсання — Дія за знач. рю́мсати.
- рюш — Густо зібрана смужка тканини для оздоблення одягу.
- рябець — Те саме, що шулі́ка.
- рябизна — Абстр. ім. до ряби́й 1.
- рябко — Каша з пшона й розтертого в дрібні кульки борошна.
- рябкоподібні — Ряд птахів, поширений у пустелях і напівпустелях Африки, Азії та Піренейського півострова.
- ряботина — Шрам від віспи або руда пігментна цяточка на шкірі людини.
- ряботиння — Шрами від віспи або руді пігментні цяточки на шкірі людини.
- ряботіння — Дія і стан за знач. ряботі́ти.
- рябуха — Хтось рябий або щось рябе.
- рябчик — Лісовий птах родини тетерукових з рябим оперенням.
- рявкіт — Те саме, що ря́вкання.
- ряд — Сукупність однорідних предметів або живих істот, розташованих одне поруч з одним, одне за одним, витягнутих в одну…
- рядження — Дія за знач. ряди́ти 1 і ряди́тися 1.
- ряднина — Цупке домоткане полотно з конопляної або лляної пряжі.
- рядно — Вид простирадла або покривала з ряднини (у 1 знач.).
- рядовий — Який нічим не виділяється з-поміж інших, не має яких-небудь специфічних особливостей; простий, звичайний.
- рядовик — Те саме, що рядови́й 3.
- рядовина — Груба тканина з валу ( див. вал²), що йде на рядна, мішки і т. ін.
- рядюга — Те саме, що рядни́на.
- ряжа — Те саме, що ря́жка.
- ряжанка — Топлене незбиране молоко, заквашене сметаною.
- ряжка — Невелика дерев’яна або металева посудина з ручками у вигляді низького шаплика (перев. для миття в лазні).
- ряпушка — Невелика промислова риба родини лососевих.
- ряса — Верхній довгий одяг у талію з широкими рукавами у православного духовенства.
- ряска — Те саме, що ря́са.
- рясність — Абстр. ім. до рясни́й 1.
- ряснота — Абстр. ім. до рясни́й 1, 3.
- рясота — Те саме, що рясно́та́.
- ряст — Багаторічна трав’яниста лікарська рослина, що цвіте рано навесні білими, жовтими, червонуватими або фіолетовими…
- рястка — Багаторічна трав’яниста рослина родини лілійних з невеликими квітками, зібраними в зонтикоподібне суцвіття…
- рятівник — Той, хто рятує або врятував кого-, що-небудь.
- рятівниця — Жін. до рятівни́к 1.
- рятувальник — Той, хто займається рятуванням кого-, чого-небудь.-
- рятування — Дія за знач. рятува́ти.
- рятунок — Дія за знач. рятува́ти і рятува́тися.
Шукаєш конкретне слово?
Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.