Слова на літеру Р

• різкість — Властивість за знач. різки́й 1-5.
• різнація — Те саме, що різни́ця¹ 1.
• різник — Той, хто забиває худобу або птицю на м’ясо.
• різниця — Несхожість, відмінність у чомусь, між ким-, чим-небудь.
• різничка — Дружина різника.
• різність — Те саме, що різни́ця¹ 1.
• різнобарвність — Абстр. ім. до різноба́рвний.
• різнобарвʼя — Те саме, що різноба́рвність.
• різнобій — Відсутність єдності, злагодженості, порядку і т. ін., неузгодженість у чому-небудь.
• різнобічність — Властивість за знач. різнобі́чний.
• різновид — Окремий вид якої-небудь загальної категорії, типу, явища і т. ін.
• різновидність — Те саме, що різно́вид.
• різноголосиця — Незлагодженість голосів, звуків.
• різноголосність — Абстр. ім. до різноголо́сий.
• різноголосся — Негармонійний, незлагоджений спів
• різножанровість — Абстр. ім. до різножа́нровий.
• різнокаліберність — Властивість за знач. різнокалі́берний.
• різноквіття — Різноманітність квітів.
• різноколірність — Абстр. ім. до різноко́лірний.
• різнокольоровість — Абстр. ім. до різнокольоро́вий.
• різноманітність — Властивість за знач. різномані́тний.
• різноманіття — Те саме, що різномані́тність.
• різномастість — Властивість за знач. різнома́стий.
• різномовність — Властивість за знач. різномо́вний.
• різноплемінність — Властивість за знач. різноплемі́нний.
• різнорідність — Властивість за знач. різнорі́дний.
• різнороб — Робітник, який виконує різноманітну підсобну, допоміжну роботу.
• різностильність — Властивість за знач. різности́льний.
• різностильовість — Властивість за знач. різностильови́й.
• різносторонність — Властивість за знач. різносторо́нній.
• різнотипність — Властивість за знач. різноти́пний.
• різнотонність — Властивість за знач. різното́нний.
• різнохарактерність — Властивість за знач. різнохара́ктерний.
• різночасність — Абстр. ім. до різноча́сний.
• різночинець — У Росії кінця XVIII — початку XIX ст. — інтелігент, який був вихідцем з різних станів, перев. з дрібних урядовців…
• різночитання — Варіант основного тексту писаного твору або його частини.
• різношерстість — Властивість за знач. різноше́рстий.
• різноякісність — Властивість за знач. різноя́кісний.
• різня — Дія за знач. рі́зати 2 і рі́затися 2.
• різун — Той, хто вбиває або ріже, часто використовується в історичному контексті.
• різуха — Трав’яниста водяна рослина з зубчастими листками.
• різцетримач — Спеціальне пристосування для закріплення різця в потрібному положенні.
• різь — Гострий ріжучий біль.
• різьба — Мистецтво вирізування малюнка, візерунка на якому-небудь твердому матеріалі.
• різьблення — Дія за знач. різьби́ти.
• різьбяр — Майстер різьблення (у 1 знач.).
• рій — Сім’я бджіл або інших подібних комах, які з маткою утворюють окрему групу.
• рійба — Те саме, що рої́ння.
• рійниця — Те саме, що рої́вня.
• рік — Одиниця літочислення, проміжок часу, близький до періоду одного обертання Землі навколо Сонця; має 12 календарних…
• ріка — Водний потік, що живиться із джерела або стоком атмосферних опадів і тече по видовжених зниженнях рельєфу від верхів’я…
• рілля — Виоране поле.
• рільник — Той, хто займається рільництвом; землероб.
• рільництво — Вирощування польових культур як галузь сільського господарства.
• рімейк — Нова версія старого фільму або музичного твору.
• ріпа — Овочева коренеплідна дворічна рослина родини хрестоцвітих.
• ріпак — Трав’яниста однорічна олійна та кормова рослина родини хрестоцвітих з сизувато-зеленим листям і жовтими квітками.
• ріпиця — Покрита шерстю основа хвоста у хребетних тварин.
• ріска — Краплина роси; росинка
• ріст — Дія за знач. рости́ 1-3.
• річ — Предмет, перев. домашнього вжитку, трудової діяльності і т. ін.
• річище — Найнижча ділянка дна річкової долини, по якій тече або текла вода.
• річка — Те саме що ріка́.
• річковик — Працівник річкового транспорту і всіх служб, пов’язаних з ним.
• річник — Періодичне видання, що виходить раз на рік; щорічник.
• річниця — Календарна дата, коли закінчується рік від початку якої-небудь події.
• річняк — Тварина, рослина у річному віці.
• рішення — Дія за знач. ріша́ти, ріши́ти 1, 3.
• рішучість — Властивість за знач. рішу́чий 1, 2.
• роб — В оруд. в. одн. у сполуч. з прикм. уживається в знач.: спосіб.
• роба — Робочий одяг.
• робак — Те саме, що черв’я́к.
• робер — У деяких картярських іграх — коло гри, що складається з трьох окремих партій.
• робінзон — Людина, яка силою обставин позбавлена людського середовища, відірвана від нього.
• робінзонада — Літературний твір про чию-небудь подорож з пригодами
• робінія — рід дерев або кущів родини бобових. Походить з Північної Америки. Культивують як декоративні рослини. Найпоширеніший…
• робітка — Те саме, що робо́та 1, 3, 7.
• робітник — Той, хто створює матеріальні цінності, працюючи на промисловому підприємстві
• робітництво — Люди, які належать до робітничого класу; робітники.
• робітниця — Жін. до робітни́к 1, 2, 4.
• робітня — Майстерня.
• робітфак — Скорочення: робітничий факультет.
• робітфаківець — Той, хто навчається на робітфаку.
• робітфаківка — Жін. до робітфа́ківець.
• робкооп — Скорочення: робітничий кооператив.
• робкор — Скорочення: робітничий кореспондент.
• робленість — Абстр. ім. до ро́блений 2.
• роблення — Дія за знач. роби́ти 1-5.
• робот — Автомат, схожий зовнішнім виглядом і рухами на людину.
• робота — Дія за знач. роби́ти 1-3, 7, 8.
• роботодавець — Той, хто дає, пропонує кому-небудь роботу, наймає робочу силу.
• роботяга — Роботяща, працьовита людина.
• роботящість — Властивість за знач. роботя́щий.
• робсила — Скорочення: робітнича сила.
• робфак — Те саме, що робітфа́к.
• робфаківець — Те саме, що робітфа́ківець.
• ровесник — Людина, яка має однаковий з ким-небудь вік.
• ровесниця — Жін. до рове́сник.
• рогалик — Невелика булочка, що має форму рога.
• рогаль — Віл з великими рогами.
• рогатина — Холодна зброя у вигляді ножа, насадженого на довгий дерев’яний держак, якою користувалися піші війська у середні віки.
• рогатка — Переносна загорожа у вигляді довгастого бруса, що тримається на зроблених навхрест стояках.
• рогач — Довгий дерев’яний держак з двома металевими заокругленими ріжками на кінці, якими беруть і ставлять у піч або виймають…
• рогачилно — Ручка, держак рогача (у 1 знач.).
• рогачка — Те саме, що рога́тка 1.
• рогівка — Передня частина білкової оболонки ока; одне з його світлезаломлюючих середовищ.
• рогіжка — Те саме, що рого́жка.
• рогіз — Багаторічна трав’яниста рослина родини рогозових; листя використовується для виготовлення мотузків, плетених виробів…
• роговина — Рогова речовина.
• рогожа — Цупка плетена з личаних стрічок тканина для упаковування або накривання чого-небудь
• рогожина — Шмат рогожі (у 1 знач.).
• рогоза — Те саме, що рогі́з.
• рогозина — Те саме, що рогожи́на.
• рогозуб — Велика австралійська прісноводна риба, що дихає зябрами і легенями.
• роголист — Багаторічна трав’яниста рослина, що плаває у воді; кушир.
• рогоносець — Чоловік, якого зраджує жінка.
• рогуленьки — Хорові весняні пісні з іграми і танцями, в яких органічно поєднуються слово, рух і мелодія.
• родео — Традиційне американське спортивне змагання з приборкання диких коней чи биків.
• родзинка — Сушена виноградина або цікава, приваблива особливість чогось.
• родимець — Приступ хвороби у маленьких дітей, вагітних та породіль, який супроводжується корчами і втратою свідомості.
• родимка — Темна пляма на шкірі.
• родимчик — Те саме, що роди́мець.
• родина — Група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом; сім’я.
• родинність — Абстр. ім. до роди́нний 1-3.
• родич — Той, хто перебуває у спорідненості з ким-небудь.
• родичання — Дія за знач. родича́тися.
• родичка — Жін. до ро́дич 1.
• родій — Важкий тугоплавкий метал сріблясто-білого кольору з групи платинових металів.
• роділля — Жінка, яка народжує або щойно народила; породілля.
• родіола — Багаторічна лікарська рослина, корінь якої нагадує запах троянди.
• родовик — Багаторічна трав’яниста лікарська рослина родини розових.
• родовитість — Абстр. ім. до родови́тий.
• родовище — Природне скупчення корисних копалин у будь-якій ділянці земної кори у величезній кількості.
• родовід — Походження, послідовність, історія поколінь певного роду.
• рододендрон — Рід вічнозелених, рідше листопадних, з великими квітками різного забарвлення чагарникових рослин родини вересових, які…
• родоначальник — Предок, від якого веде свій початок який-небудь рід.
• родоначальниця — Жін. до родонача́льник.
• родоніт — Мінерал рожевого кольору, що являє собою сполуку окису марганцю з кремнеземом; використовується як виробний камінь…
• родопоміч — Організація медичної допомоги вагітним та породіллям.
• родохрозит — мінерал класу карбонатів, білого, сірого кольору. Руда марганцю.
• родючість — Властивість за знач. родю́чий 1.
• рожа — Багаторічна декоративна рослина родини мальвових з високим стеблом та великими яскравими, різних кольорів квітками…
• рожевість — Абстр. ім. до роже́вий 1, 2.
• рожен — Довга палиця з загостреним кінцем.
• рожина — Квітка рожі.
• роза — Кущова рослина з великими запашними квітками різних кольорів та стеблами, вкритими колючками; троянда.
• розарій — Розсадник або квітник, де вирощують рози (троянди).
• розаріум — Те саме, що роза́рій.
• розбавлення — Дія за знач. розба́вити, розбавля́ти.
• розбавляння — Дія за знач. розбавля́ти.
• розбазарювання — Дія за знач. розбаза́рювати.
• розбалакування — Дія за знач. розбала́кувати.
• розбентеженість — Стан розбентеженої чим-небудь людини.
• розбещеність — Абстр. ім. до розбе́щений 2, 3.
• розбещення — Дія за знач. розбе́стити.
• розбещування — Дія за знач. розбе́щувати.
• розбещувач — Той (те), хто (що) розбещує кого-, що-небудь.
• розбещувачка — Жін. до розбе́щувач.
• розбивання — Дія за знач. розбива́ти 1-3, 5-7, 9-18.
• розбивка — Дія за знач. розби́ти, розбива́ти 11-13.
• розбинтовування — Дія за знач. розбинто́вувати.
• розбирання — Дія за знач. розбира́ти 1-4, 10, 11.
• розбирач — Робітник, який розбирає (у 2 знач.) що-небудь на частини.
• розбитість — Стан за знач. розби́тий 5.
• розбиття — Дія за знач. розби́ти, розбива́ти.
• розбишака — Те саме, що розбі́йник
• розбишацтво — Грабіж, що супроводжується погрозами, вбивством і т. ін.; розбій.
• розбіг — Біг з швидкістю, що поступово збільшується.
• розбіжка — Дія за знач. розбі́гтися, розбіга́тися 5.
• розбіжність — Абстр. ім. до розбі́жний.
• розбій — Напад з метою пограбування, який супроводжується погрозами, насильством, убивством і т. ін.
• розбійник — Той, хто займається розбоєм, грабіжництвом.
• розбійництво — Заняття розбоєм.
• розбійниця — Жін. до розбі́йник.
• розбійничок — Те саме, що розбі́йник 1.
• розбір — Дія за знач. розбира́ти 1-4, 11.
• розбірливість — Абстр. ім. до розбі́рливий.
• розбірність — Абстр. ім. до розбі́рний.
• розбіяка — Той, хто займається розбоєм, грабіжництвом; розбійник.
• розблиск — Те саме, що блиск 1.
• розбовтаність — Якість і властивість за знач. розбо́втаний 2, 3.
• розбовток — Насиджене яйце без зародка з неприємним запахом.
• розбраковування — Дія за знач. розбрако́вувати.
• розбракування — Дія за знач. розбракува́ти.
• розбрат — Ворожнеча, розлад між ким-небудь.
• розбратання — Дія за знач. розбрата́ти.
• розбризкування — Дія за знач. розбри́зкувати.
• розбрід — Непогодженість у чому-небудь; розлад.
• розбронювання — Дія за знач. розбронюва́ти.
• розбудження — Дія за знач. розбуди́ти і розбуди́тися.
• розбудова — Дія за знач. розбудува́ти, розбудо́вувати і розбудува́тися, розбудо́вуватися.
• розбурханість — Абстр. ім. до розбу́рханий 2-4.
• розбухання — Дія за знач. розбуха́ти.
• розвага — Те, що розвеселяє, розважає людину.
• розважальник — Той, хто розважає, звеселяє кого-небудь; жартун, витівник.
• розважальниця — Жін. до розважа́льник.
• розважальність — Абстр. ім. до розважа́льний.
• розважання — Дія за знач. розважа́ти.
• розваження — Дія за знач. розва́жити².
• розважливість — Властивість за знач. розва́жливий.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.