Слова на літеру М

• молотьба — Дія за знач. молоти́ти 1; молотіння, молочення.
• молох — Уживається як символ жорстокої сили, що вимагає багато жертв.
• молочай — Трав’яниста або кущова рослина родини молочаєвих з отруйним молочним соком.
• молочар — Той, хто приймає молоко або возить його на молочно-приймальний пункт.
• молочарка — Жін. до молоча́р.
• молочарня — Приміщення, де приймають, переробляють, а також зберігають молоко (у 2 знач.).
• молочарство — Молочне виробництво.
• молочення — Дія за знач. молоти́ти 1.
• молочник — Посудина, у якій подають до столу молоко або вершки.
• молочниця — Жін. до моло́чник 2.
• молочність — Здатність молочної худоби давати, виділяти ту чи іншу кількість молока; удійність.
• моль — Скорочена назва грам-молекули.
• мольба — Благання, моління (у 2 знач.).
• мольберт — Підставка, на якій художник установлює підрамник із полотном, картон і т. ін. для малювання.
• мольбище — Місце, де погани молилися й приносили жертви.
• мольфар — Чарівник.
• момент — Те саме, що мить; мент.
• моментальність — Абстр. ім. до момента́льний.
• монада — У старогрецькій математиці — назва одиниці.
• монадологія — Вчення про монади в ідеалістичній філософії Лейбніца та його послідовників.
• монарх — Єдиновладний голова держави (король, цар, імператор і т. ін.).
• монархізм — Реакційний політичний напрям, що відстоює монархію як єдину форму державної влади
• монархіст — Прибічник монархізму.
• монархістка — Жін. до монархі́ст.
• монархія — Форма правління, за якої найвища державна влада зосереджена в руках однієї особи — монарха.
• монастир — Релігійна громада ченців або черниць, що з належними їй землями та капіталами становить церковно-господарську…
• монах — Те саме, що черне́ць.
• монахиня — Жін. до мона́х 1, 2.
• монацит — Мінерал червонувато-бурого кольору, що містить у собі рідкоземельні метали.
• монашка — Жін. до мона́х 1, 2.
• монголістика — Те саме, що монголозна́вство.
• монголознавець — Фахівець із монголознавства.
• монголознавство — Сукупність наук, які вивчають мови, літературу, історію та етнографію монгольських народів.
• монгольфʼєр — повітряна куля, наповнена нагрітим повітрям.
• монета — Металевий грошовий знак.
• монетаризм — теорія про зміну пропозиції грошей як першопричину коливань в економіці і тому стабільність економіки вбачає в…
• монетизація — іменник за значенням монетизувати ‖ переведення у грошову, монетну форму
• монетник — Той, хто карбує монети.
• монізм — Філософське вчення, що визнає першопричиною буття (всесвіту) одну основу — матерію (матеріалістичний монізм) або дух…
• моніст — Прибічник, послідовник монізму.
• моністичність — Властивість за знач. моністи́чний.
• монітор — Баштовий броньований військовий корабель із великокаліберною артилерією, призначений для операцій біля морських…
• моніторинг — наукові, технічні, технологічні, організаційні заходи, що забезпечують систематичний контроль за станом і тенденціями…
• моноблок — Комп'ютер, у якому екран і системний блок об'єднані в одному корпусі.
• моногамія — Форма шлюбу, при якій кожен може бути одруженим одночасно тільки з однією особою іншої статі; одношлюбність…
• моногенізм — Антропологічне вчення, за яким усі сучасні раси походять від спільних предків і є кровно спорідненими; протилежне…
• моногібрид — Гібрид, одержаний унаслідок схрещення особин, які різко відрізняються певною ознакою.
• моногідрат — Безбарвна прозора масляниста рідина, яку добувають із сірки, сірчаного колчедану й т. ін.; безводна сірчана кислота.
• моногінія — одножонство.
• монограма — Одна або кілька початкових літер імені чи прізвища, з’єднаних в один знак або переплетених у вигляді візерунка.
• монографія — Наукове дослідження, у якому висвітлюється одне питання, одна тема.
• монодія — одноголосий спів (сольний, а також груповий в унісон або октаву).
• монокль — Кругле оптичне скло для одного ока, що вставляється в очну западину; використовується замість окулярів або пенсне.
• монокок — безкаркасний фюзеляж літаків, що складається лише з обшивки.
• монокультура — Вирощування на одному полі протягом кількох років однієї сільськогосподарської культури.
• монокуляр — оптичний прилад (підзорна труба), в який дивляться одним оком.
• моноліт — Суцільна кам’яна маса, брила.
• монолітність — Властивість за знач. монолі́тний 2.
• монолог — Довготривала мова дійової особи літературного твору (переважно драматичного), звернена до самої себе, до інших дійових…
• моном — Те саме, що одночле́н.
• мономан — Той, хто хворіє на мономанію.
• мономанія — Психічний розлад, божевілля, спричинені однією думкою, ідеєю тощо
• мономанка — Жін. до монома́н.
• монометалізм — Грошова система, за якою один валютний метал (золото або срібло) служить загальним еквівалентом і основою грошового…
• моноплан — Літак або планер з однією парою крил, розташованих в одній площині.
• монополізація — Дія за знач. монополізува́ти.
• монополізм — Система монополій (у 1, 2 знач.).
• монополіст — Той, хто має монополію на що-небудь.
• монополія — Виключне право окремої особи, групи людей, держави тощо на виробництво, торгівлю, промисел і т. ін.
• монополь — Монополія (у 1 знач.).
• монополька — У дореволюційній Росії та на Україні — винна крамниця для монопольної торгівлі горілкою.
• монопольник — Продавець монопольки (у 2 знач.).
• монопсонія — єдиний покупець конкретного виду товару або послуги на ринку.
• моносемія — однозначність слова чи виразу.
• моносилабізм — односкладовість, односкладові слова мови.
• монотеїзм — Те саме, що єдинобо́жжя; протилежне політеїзм.
• монотеїст — Прибічник, послідовник монотеїзму.
• монотип — Друкарська машина для відливання літер і складання з них рядків тексту.
• монотипіст — Складач, що працює на монотипі.
• монотипістка — Жін. до монотипі́ст.
• монотипія — Спосіб друкування в графіці, при якому фарби одного чи кількох кольорів накладають на рівну поверхню металевої дошки й…
• монотонність — Властивість і якість за знач. моното́нний.
• монофілія — походження певної групи організмів від одного предка.
• монофтонг — Голосний звук з одного елемента артикуляції; однозвук.
• монофтонгізація — Явище переходу в монофтонг.
• монохорд — Прилад для вивчення законів коливання струн, що складається зі струни, натягненої на дерев’яну підставку.
• монохроматор — спектральний прилад, що виділяє вузькі ділянки частот чи довжин хвиль світлового спектра. Основна частина спектрометрів.
• монохромія — Одноколірність мистецького твору.
• монохромність — Якість за знач. монохро́мний.
• моноцентризм — в антропології вчення про походження людни сучасного типу й людських рас в одній області земної кулі від однієї форми…
• моноцикл — одноколісний велосипед, що його використовують у циркових виставах.
• монпансьє — Сорт фруктових льодяників.
• монсеньйор — титул, який за середньовіччя у Франції вживали під час звернення до герцогів, перів, нині вживається, коли звертаються…
• монстера — Вічнозелена багаторічна тропічна рослина родини ароїдних з великим листям і довгим повітряним корінням.
• монстр — Виродок, потвора.
• монтаж — Складання та встановлювання різних машин, конструкцій, споруд за певними планами й кресленнями.
• монтажер — Те саме, що монтажи́ст.
• монтажист — Фахівець із монтажу (у 2 знач.).
• монтажистка — Жін. до монтажи́ст.
• монтажник — Фахівець із монтажу (у 1 знач.). [Шметелюк:]
• монтажниця — Жін. до монта́жник.
• монтер — Кваліфікований робітник, що займається електромонтажем і лагодженням електричного обладнання.
• монтморилоніт — мінерал класу силікатів, білого кольору з сіруватим, червонуватим відтінками. Використовують у нафтовій, текстильній…
• монтувальник — Фахівець із монтування; монтажник.
• монтувальниця — Жін. до монтува́льник.
• монтування — Дія за знач. монтува́ти; монтаж.
• монумент — Архітектурна або скульптурна Споруда на честь видатної події або особи; пам’ятник.
• монументалізм — Грунтовність, глибина змісту (творів мистецтва).
• монументаліст — Архітектор або скульптор, який створює монументи.
• монументальність — Властивість і якість за знач. монументальний.
• мопед — Скорочення: мотоцикл педальний; легкий малопотужний мотоцикл, що має також педальний привод.
• мопс — Порода кімнатних собак із великою головою, тупою мордою та гладкою блискучою шерстю
• мор — Пошесна смерть; пошесть.
• моралізаторство — Те саме, що моралізува́ння.
• моралізація — Те саме, що моралізува́ння.
• моралізм — Схильність до моралізування; моралізування.
• моралізування — Дія за знач. моралізува́ти.
• мораліст — Той, хто моралізує.
• моралістка — Жін. до моралі́ст.
• мораліте — У середньовічному театрі Західної Європи — жанр повчальної драми з алегоричними дійовими особами.
• мораль — Система норм і принципів поведінки людей у ставленні один до одного та до суспільства; етика (у 2 знач.).
• моральність — Відповідність поведінки людей нормам моралі (у 1 знач.).
• мораторій — Відстрочення платежу, яке встановлює уряд у зв’язку з особливими обставинами (війною, стихійним лихом і т. ін.).
• морг — Будівля, приміщення для трупів; трупарня, покійницька.
• моргавка — Те саме, що блискави́ця 2; зірниця ( див. зірни́ця⁴3).
• морганізм — Термін на позначення хромосомної теорії спадковості, яку висунув на початку XX ст. американський біолог Т. Морган.
• морганіст — Прибічник, послідовник морганізму.
• моргання — Дія за знач. морга́ти.
• моргун — Той, хто часто моргає (у 1 знач.).
• моргуха — Жін. до моргун.
• морда — Передня частина голови тварини.
• мордань — Мордатий чоловік.
• мордас — Ляпас.
• мордва — Те саме, що мордви́ни.
• мордент — мелодійна прикраса, різновид мелізму.
• мордобій — Биття по обличчю.
• мордування — Дія та стан за знач. мордува́ти й мордува́тися 1, 2; мука, страждання.
• мордяка — Збільш, до мо́рда 2.
• море — Частина океану — великий водний простір з гірко-солоною водою, який більш-менш оточений суходолом.
• морелівка — Наливка з морелі (у 2 знач.).
• мореля — Сорт абрикоси з дрібними плодами.
• морена — Відклад із глини, піску та відламків гірських порід (валунів, гравію), що утворюється внаслідок руху льодовиків.
• мореплавання — Плавання на судні по морях; мистецтво кораблеводіння.
• мореплавець — Той, хто подорожує по морях.
• мореплавність — Здатність судна плавати та зберігати свою маневреність у будь-яку погоду.
• мореплавство — Те саме, що морепла́вання.
• моретрус — Різкі коливання води в морях та океанах, спричинювані геологічними процесами, що відбуваються в надрах Землі або в…
• морехідність — Те саме, що морепла́вність.
• мореходець — Мореплавець.
• морж — Водяний ластоногий ссавець із вусагою мордою, великими іклами (у 2 знач.) та короткою шерстю.
• моржиха — Самка моржа (у 1 знач.).
• морзе — Система кодування символів короткими і довгими сигналами, або телеграфна азбука.
• морзист — Телеграфіст, що працює на апараті Морзе.
• морзистка — Жін. до морзи́ст.
• морзянка — Те саме, що Апара́т Мо́рзе ( див. Мо́рзе).
• морилка — Їдкий розчин, яким просочують ділову деревину перед її фарбуванням.
• морильник — Той, хто труїть комах, щурів і т. ін.
• морильня — Місце, де морять деревину.
• моріг — Густа молода трава; мурава.
• моріння — Дія за знач. мори́ти.
• моріон — мінерал класу силікатів, малопрозора чорна відміна кварцу. Використовують у радіо- та електротехніці.
• морква — Городня рослина з пірчасторозсіченими листками й довгастим потовщеним коренем.
• морквина — Один коренеплід моркви.
• морквиння — Гичка моркви.
• морквяник — Страва з моркви.
• морківка — Зменш.-пестл. до мо́рква.
• морківник — Мі11.). Трав’яниста рослина, схожа на моркву.
• мормонство — Погляди, переконання, поведінка мормонів.
• моровиця — Те саме, що мор.
• морожениця — Пристосування для виготовлення морозива.
• мороз — Холод, коли температура повітря спадає нижче нуля.
• морозивник — Той, хто робить або продає морозиво.
• морозивниця — Жін. до моро́зивник.
• морозиво — Заморожена солодка їжа з вершків, соку, ягід і т. ін.
• морозище — Збільш, до моро́з.
• морозовина — Тріщина кори або стовбура дерева, що з’являється внаслідок сильного морозу.
• морозостійкість — Властивість за знач. морозостійки́й.
• морозотривкість — Властивість за знач. морозотривки́й.
• морок — Відсутність світла; темрява, темнота.
• морока — Те саме, що кло́піт 2; турбота (у 1 знач.).
• морочення — Дія за знач. моро́чити й моро́читися.
• морочливість — Властивість за знач. моро́чливий.
• морошка — Багаторічна трав’яниста або напівкущова рослина родини розових з оранжевими їстівними ягодами.
• морс — Солодкий напій з води та соку ягід або плодів.
• мортира — Артилерійська гармата з коротким дулом для ведення навісного вогню по закритих та горизонтальних цілях.
• морула — Одна з ранніх стадій розвитку зародка багатоклітинних тваринних організмів, що становить скупчення клітин без чітко…
• моруха — Те саме, що по́рхавка.
• морфема — Найменша значуща частина слова (корінь, суфікс, префікс, флексія), що складається з однієї або кількох фонем.
• морфій — Те саме, що морфі́н.
• морфін — Алкалоїд опію, що використовується як наркотичний болезаспокійливий і снотворний засіб.
• морфінізм — Хворобливий потяг до вживання морфіну як наркотику; наркоманія.
• морфініст — Той, хто має хворобливий потяг до морфіну.
• морфіністка — Жін. до морфіні́ст.
• морфогенез — Процес виникнення й розвитку форм рельєфу земної поверхні.
• морфолог — Фахівець із морфології (у 1 знач.).
• морфологія — Наука про будову та форму організмів, речовин і т. ін.
• морфометрія — розділ геоморфології, що вивчає числові характеристики окремих форм і типів рельєфу земної поверхні (їхні довжини…
• морфонологія — Розділ мовознавства, що вивчає зв’язки морфології і фонетики, звукову будову морфем залежно від їх взаємозв’язків у…
• морфоструктура — великі нерівності рельєфу (низовини, рівнини, плато, гірські кряжі), які в різних поєднаннях визначають особливості…
• морщення — Дія за знач. мо́рщити й мо́рщитися.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.