Слова на літеру М

• моряк — Той, хто служить у флоті.
• морянка — Невеликий промисловий полярний птах родини качиних.
• морячка — Жін. до моря́к.
• москаленко — Син москаля.
• москалівна — Дочка москаля.
• москвин — Застаріла або іронічна назва росіянина, мешканця Московії.
• москвофіл — Прибічник, прихильник москвофільства.
• москвофільство — У другій половині XIX — початку XX ст. в Галичині, на Буковині та в Закарпатській Україні — суспільно-політична течія…
• московит — Історична назва мешканця Московського царства або росіянина.
• московка — Дружина москаля.
• мостина — Одна з дощок підлоги, мосту.
• мостіння — Дія за знач. мости́ти 1, 3.
• мостобудівник — Той, хто будує мости.
• мостобудування — Будівництво, спорудження мостів.
• мостовик — Те саме, що мостобудівни́к.
• мосьє — У Франції та в деяких інших країнах — найменування чоловіка, що додається до прізвища або імені, а також форма…
• мосяж — Те саме, що лату́нь; жовта мідь.
• мосяжник — Майстер художніх виробів із мосяжу.
• мосяжництво — Виробництво прикрас до збруї, топірців, табівок, пряжок і т. ін. з мосяжу.
• моталка — Назва різних пристроїв для перемотування або змотування чогось (пряжі, стрічки, дроту тощо).
• мотальник — Той, хто займається мотанням пряжі, стрічки, дроту тощо.
• мотальниця — Жін. до мота́льник.
• мотальня — Приміщення, де мотають пряжу, стрічку, дріт і т. ін.
• мотанина — Метушня, біганина.
• мотання — Дія за знач. мота́ти 1, 2, 5 і мота́тися 1 — 3.
• моташка — Нитки або пряжа, намотані на коток.
• мотель — Спеціальний будинок для відпочинку (ночівлі) туристів і заправляння, лагодження тощо автомобілів, мотоциклів, якими…
• мотет — жанр вокальної багатоголосої музики.
• мотив — Підстава, привід для якої-небудь дії, вчинку; причина.
• мотивація — Сукупність мотивів, доказів для обгрунтування чогось; мотивування.
• мотивування — Дія за знач. мотивува́ти.
• мотика — Найдавніше ручне знаряддя для обробки грунту під посів у вигляді палиці, звичайно з кам’яним або металевим клинком.
• мотиль — Яскраво-червона личинка комара-дзвонарика, що є цінним кормом для риб; смикунчик.
• мотлох — Старі речі домашнього вжитку, одяг, ганчір’я тощо.
• мотоблок — Універсальний малогабаритний трактор для сільськогосподарських робіт на невеликих ділянках.
• мотобол — Командна спортивна гра з м’ячем на мотоциклах.
• мотобот — Скорочення: моторний бот (невелике моторне судно).
• мотовелоспорт — вид спорту та спортивних змагань на мотоциклах та велосипедах.
• мотовило — Знаряддя, пристосування для змотування пряжі, шовку тощо.
• мотовильник — Той, хто працює біля мотовила (у 1, 2 знач.).
• мотовильниця — Жін. до мотови́льник.
• мотовоз — Тепловоз малої потужності для маневрової роботи та перевезення вантажів на залізничних станціях і заводських…
• мотодром — Місце, пристосоване для випробування мотоциклів та для спортивних змагань на мотоциклах.
• моток — Рівно змотаний або намотаний на щось мотузок, стрічка, дріт і т. ін.
• мотокрос — спортивне змагання на мотоциклах по пересіченій місцевості.
• мотопед — те саме, що й мопед.
• мотоперегони — Те саме, що мотого́нки.
• мотопіхота — Моторизована піхота.
• мотопіхотинець — Той, хто служить у мотопіхоті.
• мотопомпа — Машина для подавання води від джерела під час гасіння пожежі, для перекачування або відкачування надлишків води тощо.
• мотор — Машина, що перетворює різні види енергії на механічну; двигун (у 1 знач.).
• моторалі — комплексне спортивне змагання на мотоциклах чи моторолерах за заданим режимом руху.
• моторесурс — тривалість дії двигуна внутрішнього згоряння до планового капітального ремонту.
• моторизація — Широке впровадження та використання моторів у всіх галузях народного господарства.
• моторика — Здатність організму до виконання рухів та керування ними.
• моторист — Той, хто обслуговує мотори, двигуни.
• мотористка — Жін. до мотори́ст.
• моторка — Моторний човен.
• моторність — Властивість за знач. мото́рний².
• моторобудівник — Той, хто займається будівництвом, виготовленням моторів.
• моторобудування — Галузь промисловості, що виготовляє мотори.
• моторолер — Різновид мотоцикла без коляски, що має інше розміщення складових частин, менший робочий об’єм двигуна, менші колеса…
• моторошність — Відчуття страху, жаху.
• мотоцикл — Дво— або триколісна машина з двигуном внутрішнього згоряння для їзди по безрейкових дорогах.
• мотоциклет — Те саме, що мотоци́кл.
• мотоциклетка — Те саме, що мотоци́кл.
• мотоцикліст — Той, хто керує мотоциклом, займається мотоциклетним спортом.
• моточовен — Скорочення: моторний човен.
• мотто — Дотепний вислів, афоризм, що вживається як епіграф на початку книжки або розділу.
• мотуз — Грубий мотузок.
• мотуззя — Збірн. до мо́туз і мотузо́к.
• мотузка — Те саме, що мотузо́к.
• мотузник — Той, хто сучить, виготовляє мотузки.
• мотузок — Зісуканий із прядива виріб для зв’язування або прив’язування кого-, чого-небудь.
• мох — Сланка спорова рослина без коріння та квітів, що росте у вогких місцях, на деревах, камінні.
• моховик — Їстівний гриб із бурою шапкою, жовтувато-зеленуватою зісподу.
• моховитість — Абстр. ім. до мохови́тий.
• моцак — Те саме, що сила́ч.
• моціон — Прогулянка на повітрі для відпочинку, лікування тощо.
• мочальник — Робітник мочального виробництва.
• мочальниця — Жін. до моча́льник.
• мочання — Дія за знач. моча́ти 2.
• мочило — Місце (заглибина, ковбаня й т. ін.) для мочіння конопель, льону тощо.
• мочіння — Дія за знач. мочи́ти 2.
• мочка — Нижня м’ясиста частина вуха людини.
• мошва — Те саме, що мошка́.
• мошка — Дрібна двокрила комаха, схожа на мушку.
• мошкара — Те саме, що мошка́.
• мошонка — М’язо-шкіряний мішечок, де містяться чоловічі статеві залози.
• мощі — Висохлі, муміфіковані рештки (інколи — окремі кістки) людини, що її церква вважає святою.
• мракобіс — Запеклий ворог прогресу, культури, науки; реакціонер.
• мракобісся — Погляди та поведінка мракобісів; вороже ставлення до прогресу, культури, науки.
• мрець — Померла людина; покійник.
• мрійливість — Властивість за знач. мрі́йли́вий.
• мрійник — Той, хто любить мріяти.
• мрійництво — Те саме, що мрі́йність 1.
• мрійниця — Жін. до мрі́йник.
• мрійність — Властивість за знач. мрі́йний¹.
• мрія — Те, що створене уявою, фантазією; витвір уяви.
• мріяння — Дія та стан за знач. мрі́яти.
• мруження — Дія за знач. мру́жити.
• мряка — Густий дрібний дощ, краплини якого немов перебувають у завислому стані.
• мряковина — Те саме, що імла́; туман.
• мста — Помста.
• мстивість — Властивість за знач. мсти́вий.
• мсьє — Форма ввічливого звертання до чоловіка у Франції.
• муар — Шовкова тканина з мінливим полиском.
• мугикання — Дія за знач. муги́кати.
• мугир — Вайлувата, неотесана, груба людина.
• мугирка — Жін. до муги́р.
• мугиряка — Збільш, до муги́р.
• мудрагель — Той, хто багато роздумує, обмірковує.
• мудрак — Те саме, що мудре́ць 2.
• мудрація — Те саме, що мудрість 3.
• мудрець — Людина, що має великий розум, досвід, глибокі знання; мудра людина.
• мудрість — Властивість і якість за знач. му́дрий 1 — 3.
• мудрощі — Те саме, що му́дрість.
• мудрування — Дія або її наслідки за знач. мудрува́ти.
• муж — Державний, науковий, громадський і т. ін. діяч.
• мужик — Селянин.
• мужикуватість — Властивість за знач. мужикува́тий.
• мужицтво — Мужики.
• мужичище — Збільш. до мужи́к 1 — 3.
• мужніння — Дія за знач. мужні́ти.
• мужність — Риса характеру людини, у якій поєднуються хоробрість, рішучість, витримка тощо.
• мужчина — Те саме, що чолові́к 1.
• муза — У грецькій міфології — одна з дев’яти богинь поезії, мистецтва та науки.
• музеєзнавець — Фахівець із музеєзнавства.
• музеєзнавство — Наука про організацію та діяльність музеїв.
• музей — Культурно-освітній та науково-дослідний заклад, що збирає, вивчає, експонує та зберігає пам’ятки матеріальної й…
• музейник — Працівник музею, який зберігає експонати або проводить екскурсії.
• музика — Мистецтво, що відображає дійсність у художньо-звукових образах.
• музикальність — Те саме, що музи́чність.
• музикант — Той, хто грає на якомусь інструменті.
• музикантка — Жін. до музика́нт.
• музикознавець — Фахівець із музикознавства.
• музикознавство — Наука, що вивчає теорію та історію музики, музичну культуру народів.
• музикування — Дія за знач. музикува́ти.
• музичність — Властивість і якість за знач. музи́чний.
• мука — Страждання, зумовлені фізичними болями, духовними переживаннями тощо.
• мукання — Дія за знач. му́кати та звуки, утворювані цією дією.
• мул — Дуже подрібнена, розтерта земля попелястого кольору, що відкладається на дні рік, озер, морів.
• муліне — Сукані бавовняні або віскозні штапельні кольорові нитки для вишивання.
• муліт — Безбарвний мінерал, який використовують для виготовлення вогнетривів.
• мулкуватість — Властивість за знач. мулкува́тий.
• мулла — Служитель релігійного культу в мусульман.
• мулуватість — Властивість за знач. мулува́тий.
• мульда — Форма залягання шарів гірських порід у вигляді видовженого прогину.
• мультивібратор — генератор імпульсів електричних коливань (напруги), які відбуваються не за синусоїдою.
• мультик — Розмовна назва анімаційного фільму для дітей.
• мультимедіа — поняття, що означає поєднання звукових, текстових і цифрових сигналів, а також нерухомих і рухомих образів
• мультимільйонер — власник великого багатства, капіталу.
• мультиплекс — букводрукувальний телеграфний апарат з автоматичною передачею одночасно кількох телеграм одним каналом зв'язку.
• мультиплікат — Мультиплікаційний фільм.
• мультиплікатор — Кіно— або фотокамера, що має багато об’єктивів і дає відразу багато знімків з одного предмета.
• мультиплікація — Особливий вид кінознімання, об’єктом якого є серія малюнків або об’ємних фігур, що зображують послідовні фази руху й…
• мультиполь — система електричних або магнітних полюсів, що характеризується певною симетрією.
• мультипрограмування — спосіб використання обчислювальної машини для одночасного виконання кількох програм.
• мультициклон — повітро- або газоочисний апарат, що складається з кількох невеликих однотипних апаратів (циклонів).
• мультфільм — Скорочення: мультиплікаційний фільм.
• мульча — Матеріал (дрібна солома, листя, торф і т. ін.) для мульчування грунту.
• мульчування — Дія за знач. мульчува́ти.
• муляж — Натурального розміру зліпок із гіпсу, воску, парафіну тощо, який точно відтворює форму предмета.
• муляжист — Той, хто виготовляє муляжі.
• муляр — Фахівець, майстер мурування.
• мулярка — Жін. до му́ляр.
• муміє — Природна смолоподібна речовина, що використовується в народній медицині.
• муміфікація — Дія за знач. муміфікува́ти.
• мумія — Труп людини або тварини, штучно збережений від розкладу; набальзамований труп.
• мундир — Парадний або буденний одяг певної форми.
• мундштук — Трубочка, за допомогою якої курять цигарки.
• муніципалізація — Примусове вилучення майна (землі, будинків і т. ін.) у приватних осіб і передання його в розпорядження органів…
• муніципалітет — У буржуазних країнах — орган місцевого самоуправління.
• мур — Висока кам’яна або цегляна стіна навколо чогось.
• мурава — Те саме, що морі́г.
• муравлисько — Те саме, що мура́шник.
• муравлище — Те саме, що мура́шник.
• мураха — Те саме, що мура́шка.
• мурахоїд — Ссавець тропічної Америки, що живиться переважно мурашками й термітами.
• мурашва — Збірн. до мура́шка й му́раха.
• мурашкоїд — Те саме, що мурахої́д.
• мурашник — Конусоподібна купа з хвої, сухої трави, землі, шматочків листя й т. ін., що є надземною частиною житла мурашок.
• мурашня — Збірн. до мурашка.
• мурена — Велика морська риба родини вугрів, поширена переважно в Середземному морі та Індійському океані.
• мурза — Титул феодальної знаті в татар, а також феодал, що мав цей титул.
• муркання — Дія за знач. му́ркати.
• муркотання — Дія зазнач, муркота́ти.
• муркотіння — Дія за знач. муркоті́ти.
• мурмило — Груба, невихована людина.
• мурмотання — Дія за знач. мурмота́ти.
• мурмотіння — Дія за знач. мурмоті́ти.
• мурома — Зникле фінно-угорське плем'я, що проживало в басейні річки Оки.
• мурування — Дія за знач. мурува́ти.
• мурчання — Дія за знач. мурча́ти.
• мус — Солодка страва зі збитого в піну фруктового чи ягідного сиропу з желатином або манними крупами.
• муселець — Напій, приготований з розведеного й провареного меду та настояний на ягодах із наливки.
• мускардина — хвороба комах, що її спричинюють паразитичні плісеневі гриби. Біла М. уражає шовковичного і дубового шовкопрядів на…
• мускарин — Отруйна речовина в мухоморі.
• мускат — Те саме, що Муска́тний горі́х ( див. муска́тний).
• мускатник — Тропічне вічнозелене дерево або кущ, жовті м’ясисті плоди якого містять насіння — мускатний горіх.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.