Слова на літеру К
Останнє оновлення:
3 327 слів з тлумаченнями за абеткою · сторінка 7 з 17. Відкрий слово, щоб побачити його значення, сусідів за абеткою й близькі за змістом слова.
клавір — княжіння
- клавір — Загальна назва клавішно-струнних інструментів (клавікордів, клавесина, рояля, фортепіано тощо).
- клавіраусцуг — перекладення партитур вокально-симфонічного твору (опери, ораторії, кантати тощо) для співу і фортепіано або тільки…
- клавіша — Те саме, що кла́віш.
- кладення — Дія за знач. кла́сти 2, 4, 5.
- кладій — Той, хто складає снопи, сіно, солому тощо в скирти.
- кладільник — Те саме, що кладі́й.
- кладка — Дошка або колода, покладена через річку, струмок, болото для переходу.
- кладовище — Місце для поховання померлих; цвинтар, гробовище (у 1 знач.).
- кладодій — видозмінений пагін рослин, стебло якого має сплющену, листовидну форму й виконує функцію листка.
- кладонія — рід кущистих лишайників; ростуть на грунті, пнях, біля основи стовбурів дерев. Окремі види (оленячий мох, або ягель) є…
- клакер — У буржуазному театрі — особа, найнята для того, щоб гучними оплесками, вигуками або свистом створювати враження успіху…
- клаксон — Механічний сигнальний гудок автомобіля, мотоцикла тощо.
- клан — Родова громада, рід (спочатку в кельтських племен).
- клапан — У механізмі, машині — накривка, що прикриває отвір, через який проходить пара, газ, рідина тощо; хлипавка.
- клапоть — Невелика, незначна частина якоїсь поверхні (поля, лісу тощо).
- кларнет — Духовий музичний інструмент, що має форму циліндричної трубки з клапанами у вигляді гудзиків і з невеликим розтрубом…
- кларнетист — Музикант, що грає на кларнеті.
- клас — Сукупність предметів, явищ, що мають спільні ознаки, однакові якості; розряд, підрозділ.
- класик — Видатний, загальновизнаний письменник, діяч науки чи мистецтва, творчість якого є взірцем у даній галузі.
- класика — Класичні, зразкові твори літератури й мистецтва.
- класифікатор — Фахівець із класифікації чого-небудь; той, хто займається класифікацією.
- класифікація — Дія за знач. класифікува́ти.
- класицизм — Напрям у європейській літературі й мистецтві XVII — початку XIX ст., суть якого полягала в наслідуванні мистецтва та…
- класність — Властивість за знач. кла́сний 3.
- класовість — Властивість за знач. кла́совий.
- кластер — Об'єднання кількох однорідних елементів у єдину групу чи систему.
- клаузула — Спеціальна умова, передбачена чи обумовлена в договорі, заповіті тощо.
- клацання — Дія за знач. кла́цати й звуки, утворювані цією дією.
- клеєвар — Робітник, що займається клеєварінням.
- клеєваріння — Варіння, приготування клею.
- клеєварка — Жін. до клеєва́р.
- клеєварня — Приміщення або завод, де виготовляють клей.
- клеєння — Дія за знач. кле́їти.
- клеїльник — Той, хто займається клеєнням, обклеюванням.
- клеїльниця — Жін. до клеї́льник.
- клей — Липка речовина, яку використовують для з’єднування, склеювання чого-небудь.
- клейкість — Властивість за знач. клейки́й.
- клейковина — Клейка білкова речовина, що міститься в зернах злаків і не розчиняється у воді.
- клеймо — Особливий знак, помітка на виробі, товарі, що вказує на сорт виробу, назву підприємства, яке виготовило товар, і т. ін.
- клеймувальник — Робітник, що займається клеймуванням чого-небудь.
- клеймувальниця — Жін. до клеймува́льник.
- клеймування — Дія за знач. клеймува́ти.
- клейонка — Тканина, покрита з одного або з обох боків особливою речовиною, що робить її водонепроникною; церата.
- клейстер — Клей, виготовлений із крохмалю або борошна.
- клейстогамія — самозапилення й самозапліднення рослин з нерозкривними (т. зв. клейстогамними) квітками
- клейтух — Жмуток прядива, тканини, повсті тощо для забивання заряду в огнепальну зброю, що заряджається з вихідного отвору дула.
- клекіт — Дія за знач. клекоті́ти та звуки, утворювані цією дією.
- клекотання — Дія за знач. клекота́ти й звуки, утворювані цією дією.
- клекотіння — Дія за знач. клекоті́ти й звуки, утворювані цією дією.
- клема — Затискач для з’єднування електричних проводів з машиною, приладом і т. ін.
- клен — Дерево, що має лапате листя з гострими кінцями й глибокими вирізами.
- кленина — Кленове дерево, клен.
- клепальник — Робітник, що займається клепанням.
- клепання — Дія за знач. клепа́ти.
- клепач — Клепальник.
- клепка — Кожна з опуклих дощечок, з яких складається бочка, діжка й т. ін.
- клепсидра — Прилад для вимірювання часу у вигляді посудини, з якої вода краплями витікає в іншу посудину, де рівень води показує…
- клептоман — Той, хто хворіє на клептоманію.
- клептоманія — Хворобливий потяг людини до крадіжок.
- клептоманка — Жін. до клептома́н.
- клерикал — Прибічник клерикалізму; член клерикальної партії.
- клерикалізм — У буржуазних країнах — реакційний політичний напрям, що прагне посилити вплив церкви на суспільно-політичне й…
- клерк — У деяких буржуазних країнах — конторський службовець, діловод; конторник.
- клерування — Дія за знач. клерува́ти.
- клесачка — Шевське знаряддя для розгладжування швів.
- клечання — Відрубані гілки з листям, якими на зелені свята прикрашають хату, двір.
- клик — Поклик, клич.
- кликання — Дія за знач. кли́кати 1-3.
- кликун — Той, хто прилюдно оголошував що-небудь.
- клин — Загострений з одного кінця шматок дерева або металу для розколювання, розщеплення чого-небудь.
- клиння — Збірн. до клин 1, 4.
- клинопис — Тип фоноідеографічного письма стародавніх народів Близького Сходу, клиноподібні знаки якого наносили на глину або…
- клиночок — Те саме, що кли́не́ць.
- клинцювання — Дія за знач. клинцюва́ти.
- клич — Заклик до чого-небудь; поклик.
- кличка — Назва, ім’я, дане тварині.
- клишавість — Викривлення передньої частини стопи досередини.
- клишоногість — Те саме, що кли́шавість.
- кліваж — розщеплення гірських порід по тріщинах, напрям яких не збігається з первинною текстурою чи верствуватістю порід.
- клівер — Косе трикутне вітрило в передній частині судна.
- клієнт — У стародавньому Римі — неповноправний громадянин, що юридично залежав від свого опікуна-патрона.
- клієнтела — в Стародавньому Римі група осіб, залежних від патрона.
- клієнтка — Жін. до кліє́нт 2, 3.
- клієнтура — Збірн. до кліє́нт 2, 3.
- клізма — Введення рідини в порожнину прямої кишки з лікувальною або діагностичною метою.
- кліка — Те саме, що згра́я 3.
- клімакс — Те саме, що клімакте́рій.
- клімактерій — Перехідний період у житті жінки (переважно у віці 45-55 років), що характеризується поступовим ослабленням (аж до…
- клімат — Метеорологічні умови, властиві певній місцевості.
- кліматографія — розділ кліматології, що описує кліматичні умови різних частин земної кулі.
- кліматолог — Фахівець із кліматології.
- кліматологія — Наука про клімат, його формування, географічний розподіл та вплив на органічне життя.
- кліматотерапія — Використання кліматичних умов місцевості для лікування та профілактики захворювання.
- кліматрон — Оранжерея з штучним кліматом.
- клініка — Установа лікарняного типу, у якій лікування хворих поєднується з науково-дослідною та педагогічною роботою.
- клініцист — Лікар, який працює в клініці та займається, крім лікарської практики, науковими дослідженнями.
- клінкер — Дуже міцна, сплавлена під час випалювання цегла, що не вбирає вологи; застосовується для вимощування шляхів…
- клінкерування — Дія за знач. клінкерува́ти.
- клінометр — прилад для вимірювання нахилу укосів насипу; в гірничій справі - для вимірювання кута падіння пласта або жили; у…
- кліностат — прилад, що його застосовують у дослідах з фізіології рослин для усунення однобічного впливу на них деяких факторів…
- клінохлор — породоутворюючий мінерал класу силікатів, зеленого кольору з різними відтінками.
- клінч — у боксі - взаємне захоплювання супротивників у процесі бою, що є порушенням правил.
- кліпання — Дія за знач. клі́пати.
- кліпер — У XIX ст.— вітрильне швидкохідне трищоглове судно.
- клір — Загальна назва служителів культу якої-небудь церкви; церковний причет.
- кліренс — віддаль від найнижчих точок конструкції автомобіля (за винятком коліс) до рівня землі.
- клірик — Служитель церкви, який має духовний сан.
- кліринг — Розрахунок без оплати готівкою за виконані роботи, продані товари шляхом зарахування взаємних зустрічних платіжних…
- клістир — Клізма.
- клістрон — надвисокочастотна електронна лампа; використовують для підсилення, генерування, збільшення частоти коливань…
- клітина — Найпростіша одиниця будови організму, яка складається з протоплазми, ядра та оболонки.
- клітка — Закрите приміщення для птахів, тварин і т. ін. із стінками з металевих або дерев’яних прутів.
- клітковина — Органічна речовина, що є основною масою оболонок рослинних клітин; целюлоза.
- клітор — Жіночий зовнішній статевий орган, що слугує для сексуальної стимуляції.
- кліть — Пристрій для піднімання й спускання по шахтовому стовбуру людей, вагонеток із копалиною, породою та різними матеріалами.
- кліф — обрив морського берега, що утворюється від дії прибою.
- кліше — Рельєфний малюнок, креслення, план і т. ін., зроблені на металевій або дерев’яній дошці для відтворення в друкові.
- клішня — Кінцева частина ніжки рака та інших ракоподібних, що має вигляд кліщів (у 1 знач.).
- клішограф — різновид електронного гравірувального автомата.
- кліщ — Маленька членистонога тварина з класу павукоподібних, що паразитує на тілі тварин і людини, а також на рослинах.
- клоака — Підземний канал для відведення нечистот у місті; підземний стік
- клобук — Високий циліндричної форми головний убір із покривалом, який носять православні ченці.
- клозет — Те саме, що убира́льня 2.
- клон — Потомство рослинного або тваринного організму, яке утворюється внаслідок вегетативного розмноження або шляхом…
- клондайк — Місце або джерело величезного і легкого збагачення чи вигоди.
- клопіт — Неспокій, хвилювання, зумовлені чим-небудь; турбота, тривога.
- клопітливість — Властивість за знач. клопітли́вий 1, 2
- клопітність — Властивість за знач. клопітни́й.
- клопітня — Те саме, що кло́піт 1, 2.
- клопотання — Дія за знач. клопота́ти й клопота́тися 1 — 3.
- клопотнеча — Те саме, що кло́піт 1, 2.
- клопотун — Той, хто дуже клопочеться (у 1-3 знач.).
- клопотуха — Жін. до клопоту́н.
- клопфер — Найпростіший телеграфний апарат для приймання сигналів азбуки Морзе на слух.
- клотик — Кружечок на кінці щогли або флагштока для пропускання фалів (тросів).
- клоун — Цирковий артист-комік.
- клоунада — Виступи клоунів у цирковій виставі.
- клоччя — Грубе волокно, що його одержують як відхід під час обробки льону або конопель.
- клуатр — крита галерея, що обрамляє прямокутний двір монастиря або великої церкви у романській та готичній архітектурі.
- клуб — Громадська організація, що об’єднує людей певного кола, професії для спільного відпочинку, розваг, занять спортом і т.…
- клубище — Збільш. до клуб²
- клубовиння — Збірн. до клуб².
- клубок — Кулястий моток (ниток і т. ін.).
- клуботання — Дія за знач. клубота́ти й клубота́тися.
- клумак — Те саме, що клу́нок.
- клумба — Квітник, що має форму кола, квадрата тощо.
- клунок — Наповнена чим-небудь дорожня торба або мішок, пристосовані для носіння їх за плечима.
- клуня — Будівля для зберігання снопів, сіна, полови тощо, а також для молотьби, віяння й т. ін.; стодола.
- клуп — Знаряддя для ручного нарізування зовнішньої різьби на металевих трубах, стрижнях і т. ін.
- клус — Швидкий алюр, середній між галопом і кроком; рись ( див. рись²).
- кльош — Особливий крій спідниці, штанів з розширенням донизу або одяг такого крою.
- клювання — Дія за знач. клюва́ти.
- клювок — Удар дзьобом.
- клюз — Наскрізний отвір у борту пароплава для пропускання якірного ланцюга, тросів і т. ін.
- клюка — Ковінька, костур.
- ключ — Знаряддя для замикання та відмикання замка, засува та ін.
- ключар — Той, хто зберігає ключі від чого-небудь.
- ключина — Те саме, що жерди́на 1.
- ключиця — Парна трубчаста кістка плечового пояса людини й хребетних тварин, що з’єднує лопатку з грудною кісткою.
- ключка — Дерев’яний або металевий гак із довгим держаком для діставання, витягування чогось.
- ключник — Той, хто мав ключі від комор панського маєтку, економії тощо й розпоряджався продуктовими запасами.
- ключниця — Жін. до клю́чник 1.
- клякнення — Стан за знач. кля́кнути.
- клямка — Пластинка з важільцем, якою зачиняють і відчиняють двері, хвіртку тощо.
- кляп — Шматок ганчірки тощо, який всовують у рот людині, щоб не кричала; затичка.
- клясер — Папка, альбом для колекції марок.
- клятьба — Осуд, супроводжуваний зловісним пророкуванням, побажанням; прокляття.
- кляуза — Те саме, що на́клеп.
- кляузник — Те саме, що накле́пник.
- кляузництво — зведення наклепу
- кляузниця — Жін. до кля́узник.
- кляштор — Католицький монастир.
- кмин — Трав’яниста багато— або дворічна рослина родини зонтичних.
- кмітливість — Властивість за знач. кмітли́вий.
- кнайпа — Розмівна назва невеликого ресторану, пабу чи шинку.
- книга — Велика обсягом або важлива за змістом книжка (у 1 знач.).
- книгар — Працівник книжкової торгівлі.
- книгарня — Книжкова крамниця.
- книговидавець — Власник видавництва.
- книгогриз — Комаха з ряду сіноїдів, що розмножується в старих паперах, книжках; книжкова воша.
- книгозбірня — Те саме, що бібліоте́ка.
- книгознавець — Фахівець із книгознавства.
- книгознавство — Наука про книжку як явище культури га предмет виробництва.
- книголюб — Любитель книжок; бібліофіл, книжник (у 1 знач.).
- книгоноша — Той, хто продає книжки, заносячи їх додому покупцям.
- книгосховище — Спеціально обладнане приміщення при бібліотеці для зберігання книжок, журналів, газет, цінних рукописів тощо.
- книготорг — Організація, що торгує книжками (у 1 знач.).
- книготоргівля — Торгівля книжками (у 1 знач.).
- книжка — Зброшурована в одне ціле й оправлена певна кількість (звичайно, понад 5) друкованих або рукописних аркушів.
- книжник — Любитель і знавець книжок (у 1 знач.).
- книжниця — Жін. до кни́жник 1.
- книжність — Властивість за знач. кни́жний.
- книш — Вид білого хліба з загорнутими всередину краями та змазаного салом або олією.
- кніксен — Реверанс.
- кнопка — Рухомий гудзик, натискуванням якого вмикається або вимикається електричний струм, унаслідок чого підключені до нього…
- кнур — Самець свині.
- княгиня — Дружина князя (у 1, 2 знач.).
- княжа — Маленький син князя (у 1, 2 знач.).
- княжич — Те саме, що князе́нко.
- княжіння — Період правління або влада князя на певній території.
Шукаєш конкретне слово?
Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.