Слова на літеру К

• клавір — Загальна назва клавішно-струнних інструментів (клавікордів, клавесина, рояля, фортепіано тощо).
• клавіраусцуг — перекладення партитур вокально-симфонічного твору (опери, ораторії, кантати тощо) для співу і фортепіано або тільки…
• клавіша — Те саме, що кла́віш.
• кладення — Дія за знач. кла́сти 2, 4, 5.
• кладій — Той, хто складає снопи, сіно, солому тощо в скирти.
• кладільник — Те саме, що кладі́й.
• кладка — Дошка або колода, покладена через річку, струмок, болото для переходу.
• кладовище — Місце для поховання померлих; цвинтар, гробовище (у 1 знач.).
• кладодій — видозмінений пагін рослин, стебло якого має сплющену, листовидну форму й виконує функцію листка.
• кладонія — рід кущистих лишайників; ростуть на грунті, пнях, біля основи стовбурів дерев. Окремі види (оленячий мох, або ягель) є…
• клакер — У буржуазному театрі — особа, найнята для того, щоб гучними оплесками, вигуками або свистом створювати враження успіху…
• клаксон — Механічний сигнальний гудок автомобіля, мотоцикла тощо.
• клан — Родова громада, рід (спочатку в кельтських племен).
• клапан — У механізмі, машині — накривка, що прикриває отвір, через який проходить пара, газ, рідина тощо; хлипавка.
• клапоть — Невелика, незначна частина якоїсь поверхні (поля, лісу тощо).
• кларнет — Духовий музичний інструмент, що має форму циліндричної трубки з клапанами у вигляді гудзиків і з невеликим розтрубом…
• кларнетист — Музикант, що грає на кларнеті.
• клас — Сукупність предметів, явищ, що мають спільні ознаки, однакові якості; розряд, підрозділ.
• класик — Видатний, загальновизнаний письменник, діяч науки чи мистецтва, творчість якого є взірцем у даній галузі.
• класика — Класичні, зразкові твори літератури й мистецтва.
• класифікатор — Фахівець із класифікації чого-небудь; той, хто займається класифікацією.
• класифікація — Дія за знач. класифікува́ти.
• класицизм — Напрям у європейській літературі й мистецтві XVII — початку XIX ст., суть якого полягала в наслідуванні мистецтва та…
• класність — Властивість за знач. кла́сний 3.
• класовість — Властивість за знач. кла́совий.
• кластер — Об'єднання кількох однорідних елементів у єдину групу чи систему.
• клаузула — Спеціальна умова, передбачена чи обумовлена в договорі, заповіті тощо.
• клацання — Дія за знач. кла́цати й звуки, утворювані цією дією.
• клеєвар — Робітник, що займається клеєварінням.
• клеєваріння — Варіння, приготування клею.
• клеєварка — Жін. до клеєва́р.
• клеєварня — Приміщення або завод, де виготовляють клей.
• клеєння — Дія за знач. кле́їти.
• клеїльник — Той, хто займається клеєнням, обклеюванням.
• клеїльниця — Жін. до клеї́льник.
• клей — Липка речовина, яку використовують для з’єднування, склеювання чого-небудь.
• клейкість — Властивість за знач. клейки́й.
• клейковина — Клейка білкова речовина, що міститься в зернах злаків і не розчиняється у воді.
• клеймо — Особливий знак, помітка на виробі, товарі, що вказує на сорт виробу, назву підприємства, яке виготовило товар, і т. ін.
• клеймувальник — Робітник, що займається клеймуванням чого-небудь.
• клеймувальниця — Жін. до клеймува́льник.
• клеймування — Дія за знач. клеймува́ти.
• клейонка — Тканина, покрита з одного або з обох боків особливою речовиною, що робить її водонепроникною; церата.
• клейстер — Клей, виготовлений із крохмалю або борошна.
• клейстогамія — самозапилення й самозапліднення рослин з нерозкривними (т. зв. клейстогамними) квітками
• клейтух — Жмуток прядива, тканини, повсті тощо для забивання заряду в огнепальну зброю, що заряджається з вихідного отвору дула.
• клекіт — Дія за знач. клекоті́ти та звуки, утворювані цією дією.
• клекотання — Дія за знач. клекота́ти й звуки, утворювані цією дією.
• клекотіння — Дія за знач. клекоті́ти й звуки, утворювані цією дією.
• клема — Затискач для з’єднування електричних проводів з машиною, приладом і т. ін.
• клен — Дерево, що має лапате листя з гострими кінцями й глибокими вирізами.
• кленина — Кленове дерево, клен.
• клепальник — Робітник, що займається клепанням.
• клепання — Дія за знач. клепа́ти.
• клепач — Клепальник.
• клепка — Кожна з опуклих дощечок, з яких складається бочка, діжка й т. ін.
• клепсидра — Прилад для вимірювання часу у вигляді посудини, з якої вода краплями витікає в іншу посудину, де рівень води показує…
• клептоман — Той, хто хворіє на клептоманію.
• клептоманія — Хворобливий потяг людини до крадіжок.
• клептоманка — Жін. до клептома́н.
• клерикал — Прибічник клерикалізму; член клерикальної партії.
• клерикалізм — У буржуазних країнах — реакційний політичний напрям, що прагне посилити вплив церкви на суспільно-політичне й…
• клерк — У деяких буржуазних країнах — конторський службовець, діловод; конторник.
• клерування — Дія за знач. клерува́ти.
• клесачка — Шевське знаряддя для розгладжування швів.
• клечання — Відрубані гілки з листям, якими на зелені свята прикрашають хату, двір.
• клик — Поклик, клич.
• кликання — Дія за знач. кли́кати 1-3.
• кликун — Той, хто прилюдно оголошував що-небудь.
• клин — Загострений з одного кінця шматок дерева або металу для розколювання, розщеплення чого-небудь.
• клиння — Збірн. до клин 1, 4.
• клинопис — Тип фоноідеографічного письма стародавніх народів Близького Сходу, клиноподібні знаки якого наносили на глину або…
• клиночок — Те саме, що кли́не́ць.
• клинцювання — Дія за знач. клинцюва́ти.
• клич — Заклик до чого-небудь; поклик.
• кличка — Назва, ім’я, дане тварині.
• клишавість — Викривлення передньої частини стопи досередини.
• клишоногість — Те саме, що кли́шавість.
• кліваж — розщеплення гірських порід по тріщинах, напрям яких не збігається з первинною текстурою чи верствуватістю порід.
• клівер — Косе трикутне вітрило в передній частині судна.
• клієнт — У стародавньому Римі — неповноправний громадянин, що юридично залежав від свого опікуна-патрона.
• клієнтела — в Стародавньому Римі група осіб, залежних від патрона.
• клієнтка — Жін. до кліє́нт 2, 3.
• клієнтура — Збірн. до кліє́нт 2, 3.
• клізма — Введення рідини в порожнину прямої кишки з лікувальною або діагностичною метою.
• кліка — Те саме, що згра́я 3.
• клімакс — Те саме, що клімакте́рій.
• клімактерій — Перехідний період у житті жінки (переважно у віці 45-55 років), що характеризується поступовим ослабленням (аж до…
• клімат — Метеорологічні умови, властиві певній місцевості.
• кліматографія — розділ кліматології, що описує кліматичні умови різних частин земної кулі.
• кліматолог — Фахівець із кліматології.
• кліматологія — Наука про клімат, його формування, географічний розподіл та вплив на органічне життя.
• кліматотерапія — Використання кліматичних умов місцевості для лікування та профілактики захворювання.
• кліматрон — Оранжерея з штучним кліматом.
• клініка — Установа лікарняного типу, у якій лікування хворих поєднується з науково-дослідною та педагогічною роботою.
• клініцист — Лікар, який працює в клініці та займається, крім лікарської практики, науковими дослідженнями.
• клінкер — Дуже міцна, сплавлена під час випалювання цегла, що не вбирає вологи; застосовується для вимощування шляхів…
• клінкерування — Дія за знач. клінкерува́ти.
• клінометр — прилад для вимірювання нахилу укосів насипу; в гірничій справі - для вимірювання кута падіння пласта або жили; у…
• кліностат — прилад, що його застосовують у дослідах з фізіології рослин для усунення однобічного впливу на них деяких факторів…
• клінохлор — породоутворюючий мінерал класу силікатів, зеленого кольору з різними відтінками.
• клінч — у боксі - взаємне захоплювання супротивників у процесі бою, що є порушенням правил.
• кліпання — Дія за знач. клі́пати.
• кліпер — У XIX ст.— вітрильне швидкохідне трищоглове судно.
• клір — Загальна назва служителів культу якої-небудь церкви; церковний причет.
• кліренс — віддаль від найнижчих точок конструкції автомобіля (за винятком коліс) до рівня землі.
• клірик — Служитель церкви, який має духовний сан.
• кліринг — Розрахунок без оплати готівкою за виконані роботи, продані товари шляхом зарахування взаємних зустрічних платіжних…
• клістир — Клізма.
• клістрон — надвисокочастотна електронна лампа; використовують для підсилення, генерування, збільшення частоти коливань…
• клітина — Найпростіша одиниця будови організму, яка складається з протоплазми, ядра та оболонки.
• клітка — Закрите приміщення для птахів, тварин і т. ін. із стінками з металевих або дерев’яних прутів.
• клітковина — Органічна речовина, що є основною масою оболонок рослинних клітин; целюлоза.
• клітор — Жіночий зовнішній статевий орган, що слугує для сексуальної стимуляції.
• кліть — Пристрій для піднімання й спускання по шахтовому стовбуру людей, вагонеток із копалиною, породою та різними матеріалами.
• кліф — обрив морського берега, що утворюється від дії прибою.
• кліше — Рельєфний малюнок, креслення, план і т. ін., зроблені на металевій або дерев’яній дошці для відтворення в друкові.
• клішня — Кінцева частина ніжки рака та інших ракоподібних, що має вигляд кліщів (у 1 знач.).
• клішограф — різновид електронного гравірувального автомата.
• кліщ — Маленька членистонога тварина з класу павукоподібних, що паразитує на тілі тварин і людини, а також на рослинах.
• клоака — Підземний канал для відведення нечистот у місті; підземний стік
• клобук — Високий циліндричної форми головний убір із покривалом, який носять православні ченці.
• клозет — Те саме, що убира́льня 2.
• клон — Потомство рослинного або тваринного організму, яке утворюється внаслідок вегетативного розмноження або шляхом…
• клондайк — Місце або джерело величезного і легкого збагачення чи вигоди.
• клопіт — Неспокій, хвилювання, зумовлені чим-небудь; турбота, тривога.
• клопітливість — Властивість за знач. клопітли́вий 1, 2
• клопітність — Властивість за знач. клопітни́й.
• клопітня — Те саме, що кло́піт 1, 2.
• клопотання — Дія за знач. клопота́ти й клопота́тися 1 — 3.
• клопотнеча — Те саме, що кло́піт 1, 2.
• клопотун — Той, хто дуже клопочеться (у 1-3 знач.).
• клопотуха — Жін. до клопоту́н.
• клопфер — Найпростіший телеграфний апарат для приймання сигналів азбуки Морзе на слух.
• клотик — Кружечок на кінці щогли або флагштока для пропускання фалів (тросів).
• клоун — Цирковий артист-комік.
• клоунада — Виступи клоунів у цирковій виставі.
• клоччя — Грубе волокно, що його одержують як відхід під час обробки льону або конопель.
• клуатр — крита галерея, що обрамляє прямокутний двір монастиря або великої церкви у романській та готичній архітектурі.
• клуб — Громадська організація, що об’єднує людей певного кола, професії для спільного відпочинку, розваг, занять спортом і т.…
• клубище — Збільш. до клуб²
• клубовиння — Збірн. до клуб².
• клубок — Кулястий моток (ниток і т. ін.).
• клуботання — Дія за знач. клубота́ти й клубота́тися.
• клумак — Те саме, що клу́нок.
• клумба — Квітник, що має форму кола, квадрата тощо.
• клунок — Наповнена чим-небудь дорожня торба або мішок, пристосовані для носіння їх за плечима.
• клуня — Будівля для зберігання снопів, сіна, полови тощо, а також для молотьби, віяння й т. ін.; стодола.
• клуп — Знаряддя для ручного нарізування зовнішньої різьби на металевих трубах, стрижнях і т. ін.
• клус — Швидкий алюр, середній між галопом і кроком; рись ( див. рись²).
• кльош — Особливий крій спідниці, штанів з розширенням донизу або одяг такого крою.
• клювання — Дія за знач. клюва́ти.
• клювок — Удар дзьобом.
• клюз — Наскрізний отвір у борту пароплава для пропускання якірного ланцюга, тросів і т. ін.
• клюка — Ковінька, костур.
• ключ — Знаряддя для замикання та відмикання замка, засува та ін.
• ключар — Той, хто зберігає ключі від чого-небудь.
• ключина — Те саме, що жерди́на 1.
• ключиця — Парна трубчаста кістка плечового пояса людини й хребетних тварин, що з’єднує лопатку з грудною кісткою.
• ключка — Дерев’яний або металевий гак із довгим держаком для діставання, витягування чогось.
• ключник — Той, хто мав ключі від комор панського маєтку, економії тощо й розпоряджався продуктовими запасами.
• ключниця — Жін. до клю́чник 1.
• клякнення — Стан за знач. кля́кнути.
• клямка — Пластинка з важільцем, якою зачиняють і відчиняють двері, хвіртку тощо.
• кляп — Шматок ганчірки тощо, який всовують у рот людині, щоб не кричала; затичка.
• клясер — Папка, альбом для колекції марок.
• клятьба — Осуд, супроводжуваний зловісним пророкуванням, побажанням; прокляття.
• кляуза — Те саме, що на́клеп.
• кляузник — Те саме, що накле́пник.
• кляузництво — зведення наклепу
• кляузниця — Жін. до кля́узник.
• кляштор — Католицький монастир.
• кмин — Трав’яниста багато— або дворічна рослина родини зонтичних.
• кмітливість — Властивість за знач. кмітли́вий.
• кнайпа — Розмівна назва невеликого ресторану, пабу чи шинку.
• книга — Велика обсягом або важлива за змістом книжка (у 1 знач.).
• книгар — Працівник книжкової торгівлі.
• книгарня — Книжкова крамниця.
• книговидавець — Власник видавництва.
• книгогриз — Комаха з ряду сіноїдів, що розмножується в старих паперах, книжках; книжкова воша.
• книгозбірня — Те саме, що бібліоте́ка.
• книгознавець — Фахівець із книгознавства.
• книгознавство — Наука про книжку як явище культури га предмет виробництва.
• книголюб — Любитель книжок; бібліофіл, книжник (у 1 знач.).
• книгоноша — Той, хто продає книжки, заносячи їх додому покупцям.
• книгосховище — Спеціально обладнане приміщення при бібліотеці для зберігання книжок, журналів, газет, цінних рукописів тощо.
• книготорг — Організація, що торгує книжками (у 1 знач.).
• книготоргівля — Торгівля книжками (у 1 знач.).
• книжка — Зброшурована в одне ціле й оправлена певна кількість (звичайно, понад 5) друкованих або рукописних аркушів.
• книжник — Любитель і знавець книжок (у 1 знач.).
• книжниця — Жін. до кни́жник 1.
• книжність — Властивість за знач. кни́жний.
• книш — Вид білого хліба з загорнутими всередину краями та змазаного салом або олією.
• кніксен — Реверанс.
• кнопка — Рухомий гудзик, натискуванням якого вмикається або вимикається електричний струм, унаслідок чого підключені до нього…
• кнур — Самець свині.
• княгиня — Дружина князя (у 1, 2 знач.).
• княжа — Маленький син князя (у 1, 2 знач.).
• княжич — Те саме, що князе́нко.
• княжіння — Період правління або влада князя на певній території.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.