Слова на літеру К

• кирпа — Короткий, задертий догори ніс.
• кирпань — Людина з коротким, задертим догори носом.
• киселиця — Драглиста страва зі слив та борошна або круп.
• кисень — Хімічний елемент, газ без кольору й запаху, що входить до складу повітря; необхідний для дихання й горіння.
• кисет — Те саме, що капшу́к 1.
• кисетка — Капшучок (у 1 знач.).
• кисіль — Драглиста страва з ягідного або фруктового сиропу, молока тощо з домішкою крохмалю.
• кислиця — Дика яблуня з дрібними, дуже кислими плодами.
• кислота — Якість за знач. ки́слий 1.
• кислотність — Ступінь вмісту кислоти (у 2 знач.).
• кислотостійкість — Властивість за знач. кислотостійки́й.
• кислототривкість — Властивість за знач. кислототривки́й.
• кислотування — Оброблення тканини слабким розчином кислоти для відбілювання.
• кислуватість — Властивість за знач. кислува́тий.
• кисляк — Загусле кисле молоко.
• кислятина — Що-небудь дуже кисле (у 1, 2 знач.).
• кисть — Частина руки від зап’ястя до кінця пальців.
• кит — Найбільший морський ссавець, схожий на рибу.
• китаєзнавець — Фахівець із китаїстики; китаїст, синолог.
• китаїст — Те саме, що китаєзна́вець.
• китаїстика — Сукупність наук, що вивчають китайську мову та культуру; синологія.
• китайка — Первісно — густа, переважно синя шовкова тканина, яку завозили з Китаю, потім — бавовняна тканина, яку виробляли в…
• китайча — Дитина-китаєць.
• китайченя — Те саме, що китайча́.
• китеня — Маля кита ( див. кит¹ 1).
• китиця — Жмуток ниток, шнурків і т. ін., зв’язаних з одного кінця докупи, що є прикрасою, оздобою чого-небудь.
• китобаза — Скорочення: китобійна база.
• китобій — Той, хто займається промислом китів ( див. кит¹ 1).
• китятки — Багаторічні трав’янисті рослини родини китяткових.
• китяткові — Родина дводольних роздільнопелюсткових рослин.
• кицька — Те саме, що кі́шка.
• кишеня — Частина одягу (штанів, пальта, піджака, плаття тощо) у формі мішечка для дрібних речей і грошей.
• кишка — Еластична трубка, що є частиною травного тракту людини або тварини.
• кишківник — Найбільший відділ травної системи людини та тварин, де засвоюється їжа.
• кишлак — Сільське поселення в Середній Азії.
• кишмиш — Сорт солодкого винограду без насіння
• киюра — Збільш. до кий¹ 1.
• кияночка — Зменшувально-пестлива назва мешканки столиці України, міста Києва.
• кібернетик — Фахівець з кібернетики.
• кібець — Хижий корисний птах родини соколових, переважно з сірим або рудим пір’ям.
• кіборг — кібернетичний організм; пристрій, у якому певною мірою здійснено симбіоз фізичних та інтелектуальних здібностей людини…
• кібуц — cоціалістичні сільськогосподарські громади, утворені в сучасному Ізраїлі з метою, крім іншого, створення альтернативи…
• кібченя — Пташа кібця.
• ківер — У європейських арміях XVIII— XIX ст.— військовий головний убір із твердої шкіри.
• ківі — Нелітаючий безкрилий птах з довгим дзьобом і чотирипалими ногами, що живе на островах Нової Зеландії.
• ківорій — навіс над престолом у церквах
• кіготь — Гостре загнуте рогове утворення на кінцях пальців багатьох птахів і тварин; пазур.
• кіднепінг — викрадення людини (найчастіше - дитини), щоб одержати викуп.
• кізельгур — Осадова гірська порода, що складається з зерен кремнезему; застосовується в будівництві й техніці; трепел.
• кізерит — мінерал класу сульфатів, безбарвний або сірувато-білого, жовтуватого кольору з скляним блиском. Використовують для…
• кікстартер — пристрій для запуску мотоциклетного двигуна поштовхом педалі ногою.
• кіл — Те саме, що кіло́к.
• кілер — найманий вбивця
• кілля — Збірн. до кіл; палля.
• кіло — Те саме, що кілогра́м.
• кілобайт — одиниця кількості інформації або машинної пам'яті, що дорівнює 1024 (210) байтам
• кілобіт — одиниця виміру кількості інформації та об'єму пам'яті комп'ютера; дорівнює 1000 комірок або двійникових знаків типу…
• кіловат — Одиниця виміру потужності електричного струму, що дорівнює 1000 ват.
• кіловольт — Одиниця виміру електричної напруги, що дорівнює 1000 вольт.
• кілогерц — одиниця частоти коливань, 1 кгц дорівнює 1000 герц.
• кілограм — Одиниця ваги в метричній системі мір, що дорівнює 1000 грамів.
• кілограмометр — Одиниця виміру енергії (роботи), що дорівнює роботі, яку потрібно затратити для піднімання маси в 1 кілограм на висоту…
• кілоджоуль — кратна одиниця енергії (роботи) в Міжнародній системі одиниць, дорівнює 1000 джоулів.
• кілок — Груба палиця (іноді — жердина), загострена з одного кінця; паля, гострокіл.
• кілокалорія — Одиниця вимірювання теплоти, що дорівнює теплоті, яку потрібно затратити для нагрівання 1 кг води на 1° с.
• кілолітр — позасистемна одиниця виміру об'єму, місткості, що дорівнює 1000 літрів
• кілометр — Одиниця вимірювання довжини, що дорівнює 1000 м.
• кілометраж — Протяжність у кілометрах.
• кілоньютон — одиниця виміру сили, ваги, що дорівнює 1000 ньютонів
• кілоом — одиниця виміру електричного опору, що дорівнює 1000 омів
• кілопарсек — одиниця вимірювання астрономічних віддалей, дорівнює 1000 парсеків.
• кілотонна — одиниця вимірювання потужності ядерного заряду (або вибуху), що відповідає потужності вибуху тисячі тонн тринітротолуолу
• кілт — спідниця шотландського горця; національний шотландський костюм
• кіль — Поздовжня балка нижньої частини судна, що є його головним кріпленням.
• кільватер — Струмінь води по лінії кіля позаду судна, що рухається.
• кілька — Маленька рибка родини оселедцевих.
• кількаразовість — Абстр. ім. за знач. кількаразо́вий.
• кількість — Число, величина, об’єм, маса.
• кільце — Предмет (найчастіше з металу), який має форму кола ( див. ко́ло¹ 1).
• кільцювання — Дія за знач. кільцюва́ти.
• кільчастість — Властивість за знач. кільча́стий 1.
• кільчення — Стан за знач. кі́льчитися.
• кільчик — Стебло рослини на початку його розвитку з насіння, кореневища, цибулини, бульби; паросток.
• кімберліт — вивержена магматична гірська порода, чорного кольору з синім або зеленим відтінками, виповнює трубки вибухів газів у…
• кімната — Відокремлена стінами або перегородками частина будинку, квартири для проживання в ній; хата (у 2 знач.), покій.
• кімнатина — Невелика кімната (у 1 знач.).
• кімнатчина — Невелика (іноді погана) кімната (у 1 знач.).
• кімограф — Прилад для графічної реєстрації скорочення м’язів, кров’яного тиску тощо.
• кімоно — Японський національний (чоловічий або жіночий) верхній одяг у вигляді халата з широкими рукавами й полами, які…
• кімʼях — Те саме, що гро́но.
• кін — Місце, куди кладуть ставку в азартній грі.
• кінармія — кіннотна армія у Білій та Червоній Арміях під час громадянської війни в Росії
• кінва — Великий дерев’яний кухоль.
• кінгстон — Клапан у підводній частині судна для впускання (при потребі) забортної води.
• кінема — Артикуляційна ознака фонеми.
• кінематика — Розділ теоретичної механіки, у якому вивчається залежність механічного руху тіл лише від часу й не береться до уваги…
• кінематограф — Те саме, що кіноапара́т.
• кінематографіст — Працівник кінематографії.
• кінематографія — Те саме, що кіномисте́цтво.
• кінесика — сукупність рухів людини, що використовуються у процесі людського спілкування, а також наука, що вивчає ці засоби…
• кінескоп — Приймальна електронно-променева трубка, яку застосовують у телевізорах.
• кінестезія — м'язове відчуття, відчуття позиції або напряму руху тієї чи іншої частини тіла
• кінетика — Розділ теоретичної механіки, що охоплює динаміку й статику.
• кінетостатика — розділ механіки, в якому розглядають способи розв'язування динамічних задач за допомогою аналітичних або графічних…
• кінець — Крайній пункт, межа протяглості предмета, площини тощо, а також те, що прилягає до такого пункту, межі; протилежне…
• кінза — зонтична рослина із специфічним запахом, що використовується як приправа (на Кавказі); коріандр
• кінік — Послідовник давньогрецької філософської школи, заснованої Антисфеном у IV ст. до н. е.
• кіннота — Кінне військо; кавалерія.
• кіннотник — Кінний вояк; кавалерист.
• кіно — Кінематографія, кіномистецтво.
• кіноактор — Актор, який знімається в кінофільмах.
• кіноактриса — Те саме, що кіноарти́стка.
• кіноапарат — Апарат, який застосовується в кінематографії (для знімання чи показу кінофільмів).
• кіноапаратура — Сукупність різних апаратів (знімальних, проекційних, звукозаписних), машин та устаткування, які застосовуються в…
• кіноартист — Те саме, що кіноакто́р.
• кіноартистка — Жін. до кіноарти́ст.
• кінобудка — Приміщення для кіноапарата й кіномеханіка.
• кіновар — Мінерал червоного кольору різних відтінків; сірчиста ртуть, цинобра.
• кіновиробництво — Виробництво кінофільмів.
• кіноглядач — Той, хто дивиться кінофільм.
• кінодраматург — Той, хто пише кіносценарії; кіносценарист.
• кінодраматургія — Жанр літературних творів, призначених для відтворення засобами кінематографії.
• кіноекран — Натягнена на раму біла тканина, пристосована для показу кінофільмів.
• кіноепопея — Кінофільм, що розповідає про великі історичні події і відзначається широтою, багатоплановістю картин суспільного життя.
• кіножурнал — Короткометражний кінофільм, який показує окремі епізоди, події суспільного життя.
• кінозал — Приміщення у кінотеатрі, спеціально обладнане для перегляду фільмів.
• кінозірка — Знаменита кіноартистка.
• кінознавець — Фахівець із кіномистецтва.
• кінознавство — Наука про кіномистецтво.
• кінознімання — Знімання на кіноплівку, знімання кінофільму.
• кінокамера — Апарат, признач. для знімання кінофільмів.
• кінокартина — Те саме, що кінофі́льм.
• кіноклуб — Об'єднання людей для спільного перегляду та обговорення фільмів.
• кінокомедія — Один із жанрів кіномистецтва; кінофільм комедійного змісту.
• кінолог — Спеціаліст із розведення, виховання та дресування собак.
• кінологія — розділ зоології, що вивчає собак, їх породи, догляд за собаками.
• кіноман — Палкий прихильник кінематографа, який постійно дивиться фільми.
• кіномережа — Сукупність кінотеатрів, кіноустановок у тій чи іншій місцевості або країні.
• кіномеханік — Механік, що обслуговує кіноустановку.
• кіномистецтво — Мистецтво відтворення на екрані за допомогою кінематографа зображень, які створюють враження живої дійсності.
• кіномонтаж — з'єднання окремо знятих частин кінофільму в цілісний кінотвір.
• кінооператор — Фахівець, який знімає кінофільм.
• кінопанорама — Вид кінематографа, в якому застосовано дуже угнутий екран з широким кутом (150-170° по горизонталі), внаслідок чого…
• кінопересувка — Пересувне устаткування для показування кінофільмів.
• кіноплівка — Світлочутлива плівка для кінознімання та друкування кінофільмів.
• кінопроект — проект у галузі кіна.
• кінопроектор — апарат, призначений проеціювати кінофільми на екран.
• кінопрокат — Випуск кінофільмів для показування на екрані; передача їх у тимчасове користування (у прокат) кінотеатрам, клубам і т.…
• кінопромисловість — Галузь промисловості, що виробляє кіноплівку, кіноапаратуру тощо.
• кінорежисер — Режисер, постановник кінофільму.
• кіносеанс — Час, протягом якого показують кінофільм, а також саме показування його.
• кінострічка — Окремий примірник (відбиток) кінофільму.
• кіностудія — Підприємство, що створює кінофільми.
• кіносценарист — Те саме, що кінодрамату́рг.
• кіносценарій — Літературний твір, на грунті якого створюється кінофільм.
• кінотеатр — Приміщення для публічного показування кінофільмів.
• кінотехніка — Технічне обладнання, технічні засоби й прийоми, пов’язані з виробництвом, розмноженням і показуванням кінофільмів.
• кіноустановка — Кіноапарат із відповідним обладнанням для показування кінофільмів.
• кінофабрика — Те саме, що кіносту́дія.
• кінофестиваль — Показування кінофільмів, присвячених певній темі, або показування найкращих кінофільмів якоїсь однієї країни або…
• кінофікація — Дія за знач. кінофікува́ти.
• кінофільм — Твір кінематографії, призначений для показування на екрані; кінокартина.
• кінохроніка — Кінофільм або кіножурнал, присвячений поточним подіям суспільного життя.
• кінцівка — Графічна прикраса в кінці книжки, розділу тощо.
• кінь — Велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів.
• кіоск — Невелика будівля для дрібної торгівлі; будка, рундук (у 2 знач.).
• кіоскер — Продавець у кіоску.
• кіоскерка — Жін. до кіоске́р.
• кіот — Складана рама або шафка зі скляними дверцями для ікон; божник.
• кіпоть — Те саме, що кі́птя́ва.
• кіпрегель — прилад, який разом з мензулою використовують при топографічному зніманні місцевості.
• кіптюга — Те саме, що ку́рява; пил.
• кіптява — Осадок диму, сажа.
• кір — Дитяча заразна хвороба, що супроводиться висипом, запаленням дихальних шляхів, слизової оболонки очей, ротової…
• кіраса — Металевий панцир на груди й спину для захисту від холодної та вогнепальної зброї.
• кірасир — Вершник важкої кавалерії, захищений кірасою.
• кірка — Верхній затверділий шар чого-небудь; кора (у 2 знач.).
• кіровоградець — житель Кіровограда
• кірунді — мова народності барунді
• кірха — Лютеранська церква.
• кісник — Стрічка для вплітання в косу ( див. коса́¹).
• кісся — Держак коси ( див. коса́²).
• кіста — Порожниста пухлина в органах і тканинах людини й тварин, заповнена рідиною або кашкоподібною масою.
• кістка — Окрема складова частина кістяка хребетних тварин і людини.
• кістлявість — Властивість за знач. кістля́вий.
• кість — Те саме, що кі́стка 1-3.
• кістяк — Сукупність кісток, що становить тверду основу тіла людини та хребетних тварин; скелет.
• кістянка — Тип плоду рослин, що має всередині тверду кісточку.
• кіт — Свійська тварина родини котячих, що знищує мишей і щурів; самець кішки.
• кітва — Металевий стрижень з лапами, що зачіплюється за грунт і утримує на місці судно, пливучий маяк і т. ін.; якір.
• кітвиця — Те саме, що кі́тва́.
• кітель — Формена однобортна куртка із стоячим коміром.
• кіфара — У стародавніх греків — струнний щипковий інструмент, подібний до ліри.
• кіфоз — викривлення у людей хребта (здебільшого грудного відділу) випуклістю назад.
• кіш — Те саме, що ко́шик 1.
• кішка — Самка кота.
• клавесин — Старовинний клавішно-струнний щипковий музичний інструмент, зовні схожий на фортепіано.
• клавесиніст — Музикант, що грає на клавесині.
• клавесиністка — Жін. до клавесині́ст.
• клавіатура — Весь ряд клавішів у клавішних музичних інструментах.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.