Слова на літеру К

• квартирант — Той, хто на певних умовах тимчасово наймає житлове приміщення; квартиронаймач.
• квартирантка — Жін. до квартира́нт.
• квартирʼєр — У військових підрозділах — особа, яку під час пересування війська висилають уперед для підшукування квартир у…
• квартирмейстер — Те саме, що квартир’є́р.
• квартиронаймач — Той, хто наймає квартиру.
• квартиронаймачка — Жін. до квартиронайма́ч.
• квартплата — Скорочення: квартирна плата.
• квартування — спосіб взяття проб суміші рідких або сипких речовин для аналізу послідовними поділами проб на чотири частини.
• кварц — Безбарвний мінерал, що зустрічається у вигляді кристалів і суцільних зернистих мас; двоокис кремнію.
• кварцит — Гірська порода, що складається з цементованого кварцового піску.
• квас — Кислуватий напій, який готують із житнього хліба або житнього борошна з солодом.
• квасиво — Те, що квасять; квашенина.
• квасіння — Дія за знач. ква́сити 1.
• квасник — Той, хто варить, готує або продає квас.
• квасниця — Жін. до квасни́к.
• квасовар — Той, хто варить, готує квас (у 1 знач.).
• квасоваріння — Виготовлення, варіння квасу (у 1 знач.).
• квасоварня — Підприємство, де варять квас (у 1 знач.).
• квасолина — Зернина квасолі (у 2 знач.).
• квасолиння — Бадилля квасолі (у 1 знач.).
• квасоля — Городня трав’яниста однорічна рослина родини бобових, що має в стручках овальні зерна.
• кватира — Те саме, що кварти́ра 1, 2; помешкання, хата.
• кватирантка — Жін. до кватира́нт; мешканка (кватири).
• кватроченто — італійська назва 15 ст., періоду розквіту культури і мистецтва Італії епохи раннього Відродження.
• квач — Намотане на кінець палиці клоччя, ганчір’я тощо для мащення чого-небудь.
• кваша — Страва з гречаного або житнього борошна з солодом, подібна до густого киселю.
• квашенина — Квашена городина та садовина.
• квашення — Дія за знач. ква́сити 1.
• квебрахо — назва двох видів деревних рослин родини анакардієвих із субтропіків Південної Америки, їхньої деревини, кори й…
• квершлаг — Горизонтальна або похила підземна гірнича виробка, що проходить по пустих породах і не має безпосереднього виходу на…
• квест — Інтелектуальна гра, де учасники розв'язують завдання для досягнення мети.
• квестор — У Стародавньому Римі молодша службова особа - помічник консула, кримінальний слідчий, казначей; з посади К. починалась…
• квестура — Посада і обов'язки квестора.
• квиління — Дія за знач. квили́ти та звуки, утворювані цією дією.
• квитанція — Офіційна розписка встановленої форми про прийняття грошей, документів, цінностей і т. ін.
• квиток — Паперова або картонна картка певної форми з відповідним написом, що дає право користуватися чим-небудь, входити…
• квиточок — Зменшувальна форма від слова квиток, що підтверджує право на проїзд чи вхід.
• квієтизм — Релігійно-етичне реакційне вчення, прибічники якого проповідують містико-споглядальне ставлення до дійсності, втечу…
• квієтист — Послідовник квієтизму.
• квінта — П’ятий ступінь від даного в діатонічній гамі.
• квінтал — міра ваги в багатьох країнах Латинської Америки, що дорівнює центнерові (100 кг).
• квінтесенція — Основа, суть чого-небудь; найсуттєвіше, найголовніше.
• квінтет — Група, ансамбль із п’яти виконавців (співаків або музикантів).
• квінтильйон — Число, яке зображають одиницею з вісімнадцятьма нулями (в Англії, Німеччині — з тридцятьма нулями).
• квіт — Те саме, що кві́тка 2.
• квітень — Четвертий місяць календарного року.
• квітка — Частина рослини, що виростає на кінці стебла або гілки й складається з маточки, тичинки й пелюсток навколо них…
• квіткар — Те саме, що квітника́р.
• квіткарка — Жінка, що продає живі квіти, а також робить штучні квіти.
• квіткогриз — Жук родини довгоносиків, який пошкоджує хрестоцвіті культури, пуп’янки й квітки садових дерев, кущів.
• квітколоже — Розширена верхня частина квітконіжки.
• квітконіжка — Частина стебла, на якій міститься квітка рослини.
• квітнення — Дія та стан за знач. кві́тнути.
• квітник — Ділянка в саду, парку, біля хати тощо, на якій ростуть квіти.
• квітникар — Той, хто вирощує квіти.
• квітникарка — Жін. до квітника́р.
• квітникарство — Вирощування квітів як галузь рослинництва.
• квітництво — Господарство, яке вирощує квіти.
• квітогриз — Те саме, що квіткогри́з.
• квітоніжка — Те саме, що квітконі́жка.
• квіття — Квіти.
• квітування — Дія та стан за знач. квітува́ти.
• квітчання — Дія за знач. квітча́ти.
• квітчастість — Абстр. ім. до квітча́стий 2, 3.
• квоктання — Дія за знач. квокта́ти та звуки, утворювані цією дією.
• квоктуха — Те саме, що кво́чка¹.
• квоління — Стан за знач. кволі́ти.
• кволість — Стан і властивість за знач. кво́лий.
• кворум — Установлена законом, статутом або постановою певної організації найменша кількість членів, присутність яких є…
• квота — Частка, частина, норма чого-небудь допустимого.
• квочка — Курка, що висиджує або водить курчат.
• кеб — візницький однокінний екіпаж в Англії.
• кебета — Здібність, уміння, хист; розум.
• кевкання — Дія за знач. ке́вкати та звуки, утворювані цією дією.
• кегельбан — Дерев’яна доріжка для гри в кеглі, також спеціальне приміщення з такою доріжкою.
• кегль — Розмір друкарської літери (з гори до низу рядка), що визначається числом пунктів.
• кедр — Південне вічнозелене хвойне дерево.
• кедрина — Кедрове дерево, кедр.
• кедрівка — Невеликий лісовий птах темно-бурого кольору з білими плямами, що живиться переважно кедровими горішками.
• кедрівник — Чагарник або невелике дерево родини соснових.
• кейс — Конкретний випадок або ситуація, що розглядається для аналізу.
• кейтеринг — комплексна послуга з достачання, забезпечення харчуванням; мобільне надання послуг, організація виїзних банкетів…
• кейф — Післяобідній відпочинок; приємне байдикування.
• кекс — Кондитерський виріб у формі чотирикутного хлібця із здобного тіста з ізюмом.
• келар — Монах, що завідує монастирськими припасами та господарством.
• келеп — Старовинна ручна зброя, що має форму молота, насадженого на довгий держак.
• келерія — Багаторічна трав’яниста рослина родини злакових, що вживається як корм для худоби; кипець.
• келих — Посуд для пиття вина; кубок, бокал.
• келишок — Зменш. до ке́лих, ке́лех.
• келійник — Служник ігумена, архієрея, ієромонаха.
• келійниця — Служниця ігумені та деяких інших монашок.
• келійність — Абстр. ім. до келі́йний 2.
• келія — Житло ченця або черниці (окрема кімната в монастирі або будиночок).
• келоїд — пухлиноподібне розрощення сполучної тканини шкіри, яке розвішається після травми або виникає мимовільно на…
• кельвін — Одиниця вимірювання температури у фізиці, що починається від абсолютного нуля.
• кельма — Те саме, що ке́льня.
• кельнер — Служник у ресторані, пивній або в готелі в Німеччині та деяких інших західноєвропейських країнах.
• кельнерка — Жін. до ке́льнер.
• кельня — Ручний будівельний інструмент — металева трикутна лопаточка на короткому держаку.
• кембрій — Перший період палеозойської ери геологічної історії Землі, що розпочався 510 мільйонів років тому й тривав близько 80…
• кемпінг — Табір для автотуристів.
• кенгуру — Австралійський травоїдний сумчастий ссавець із довгими задніми й короткими передніми ногами, що пересувається…
• кендир — Багаторічна трав’яниста рослина родини барвінкових, волокно якої використовують у текстильній промисловості.
• кендюх — Перший відділ шлунка жуйних тварин, у якому попередньо перетравлюється їжа; рубець.
• кенотаф — надгробний пам'ятник, споруджений не на місці поховання померлого.
• кенотрон — Двоелектродна вакуумна лампа для випрямляння змінного струму.
• кентавр — У грецькій міфології — істота з кінським тулубом і людською головою та грудьми.
• кеп — Те саме, що ду́рень 1.
• кепі — Те саме, що ке́пка.
• кепка — Чоловічий головний убір із м’яким дашком, без твердого денця та околички.
• кепкування — Дія за знач. кепкува́ти.
• кепкун — Той, хто любить кепкувати.
• кептар — У гуцулів — верхній хутряний одяг без рукавів.
• керамзит — Пористий будівельний матеріал у вигляді гравію, щебеню або піску, який виробляють прискореним випалюванням…
• керамзитобетон — легкий бетон, де заповнювачем є керамзит, а в'яжучим матеріалом - переважно цемент.
• керамік — Фахівець із кераміки (у 1 знач.).
• кераміка — Гончарне виробництво, мистецтво.
• кераміст — Фахівець із кераміки (у 1 знач.).
• керамістка — Жін. до керамі́ст.
• кераміт — випалена цегла-брущатка.
• кератин — Білкова речовина з великою кількістю сірки, що є складовою частиною верхнього шару шкіри, а також волосся, нігтів і т.…
• кератит — Запалення рогівки ока.
• кератопластика — пересадка рогівки ока з метою повернення зору при більмах.
• кератофір — магматична гірська порода, що складається з дрібнозернистої маси і вкраплених кристалів, переважно альбіту. Виливний…
• кербуд — Скорочення: керівник будинку (звичайно, державного житлового).
• кервель — два види рослин родини зонтичних. Поширені в Європі. К. листковий використовують як прянощі; кореневі утворення…
• керенка — Паперовий грошовий знак вартістю в 20 і 40 крб., що був випущений за Тимчасового уряду Керенського.
• керенщина — Політика й панування контрреволюційного Тимчасового уряду Керенського після Лютневої революції 1917 р.
• керівник — Той, хто керує ким-, чим-небудь, очолює когось, щось.
• керівництво — Дія за знач. керува́ти 2; керування.
• керівниця — Жін. до керівни́к.
• керівничка — Те саме, що керівни́ця.
• керлінг — спортивна гра, мета якої втрапити пущеною по льоду битою (диска з ручкою) у викреслену на ньому мішень
• керма — Кермо, стерно.
• керманич — Той, хто править кермом; стерновий.
• кермек — Трав’яниста або напівкущова багаторічна рослина, що має в корінні дубильні речовини й барвники.
• кермо — Пристрій для керування рухом судна, літака, автомашини тощо; стерно.
• керн — Круглий стовпчик гірської породи, який одержують під час колонкового буріння свердловин.
• кернер — Короткий сталевий стрижень із загартованим конічним вістрям для розмічування деталей.
• кернування — Дія за знач. кернува́ти.
• керованість — Здатність підлягати керуванню.
• керогаз — Безшумний нагрівальний прилад, у якому горить пара гасу.
• керосинник — Гасівник.
• керування — Дія за знач. керува́ти 1, 2; керівництво (у 1 знач.).
• керунок — Те саме, що на́прям 1.
• кесар — Титул імператорів давнього Риму, а також особа, що мала цей титул.
• кесон — Непроникна для води велика камера, що спускається на дно моря або річки під час підводних робіт, а також…
• кесонник — Робітник, фахівець із кесонних робіт.
• кета — Морська промислова риба родини лососевих, що заходить у річки для нересту.
• кетамін — Медичний препарат, що використовується для наркозу та знеболення.
• кетгут — Нитки для накладання внутрішніх швів під час хірургічних операцій, які виготовляють із кишок дрібної рогатої худоби.
• кетмень — У Середній Азії — схоже на мотику сільськогосподарське знаряддя, що використовується для сапання, підгортання посівів…
• кетоз — Стан організму, коли для отримання енергії спалюються жири замість вуглеводів.
• кетон — Клас органічних хімічних сполук, що мають характерний запах.
• кетсаль — грошова одиниця Гватемали, поділяється на 100 сентаво.
• кетч — різновидність професійної боротьби в деяких країнах, що дозволяє будь-які прийоми.
• кетчуп — гострий томатний соус
• кетяг — Пучок ягід або квітів на одній гілці, стеблині; китиця (у 3 знач.), гроно.
• кефалометрія — вимірювання розмірів голови
• кефаль — Морська промислова риба з довгасто-плоским тулубом.
• кефір — Густий поживний напій, який виготовляють із молока спиртовим і молочнокислим бродінням.
• кечуа — індіанський народ, що живе в Перу, Болівії, Еквадорі і частково в Чилі та Аргентині
• кеш — готівка; оплата готівкою
• кешʼю — Тропічне дерево та його популярні їстівні горіхи характерної форми.
• кибалка — Старовинний жіночий головний убір, що має форму півмісяця.
• кибитка — Критий візок у кочових народів; халабуда.
• кивання — Дія за знач. кива́ти 1-3.
• кивок — Нахилення голови на знак вітання, згоди тощо.
• кигикання — Дія за знач. киги́кати.
• кидальник — Робітник, що подає снопи тощо під час укладання їх у скирту.
• кидання — Дія за знач. ки́дати 1-3, 5.
• кидок — Однокр. дія за знач. ки́дати 1 і ки́датися 1, 3.
• кизил — Чагарникова рослина або деревце з жовтими квітками та їстівними ягодами.
• кизильник — Кущі або зарості кизилу.
• кий — Частина тонкого стовбура або грубої гілки, відрізана від дерева й очищена від пагонів.
• кила — Те саме, що гри́жа¹
• килим — Тканий, найчастіше ворсистий, з візерунками виріб для вкривання підлоги, оздоблювання стін тощо.
• килимар — Майстер, що виробляє килими.
• килимарка — Жін. до килима́р.
• килимарник — Те саме, що килима́р.
• килимарниця — Жін. до килима́рник.
• килимарство — Виготовлення килимів, гобеленів, килимових доріжок тощо як галузь виробництва.
• килимник — Те саме, що килима́р.
• килимниця — Жін. до кили́мник.
• кимвал — Старовинний ударний музичний інструмент, що складався з двох мідних тарілок або чаш.
• кинджал — Холодна зброя у вигляді гострого з обох боків клинка, що звужується до кінця.
• кипа — Велика пакувальна міра товару.
• кипарис — Південне вічнозелене хвойне дерево, що має пірамідальну форму; використовується як цінна деревина.
• кипариска — Плодове дерево — сорт груші.
• кипець — Те саме, що келе́рія.
• кипіння — Дія та стан за знач. кипі́ти 1, 2.
• кипучість — Абстр. ім. до кипу́чий 2, 3.
• кипʼятильник — Прилад для кип’ятіння води.
• кипʼятильня — Приміщення для кип’ятіння чого-небудь.
• кипʼятиння — Біла піна, що з’являється на поверхні рідини під час кипіння.
• кипʼятіння — Дія за знач. кип’яти́ти.
• киргик — Те саме, що дери́хвіст.
• кирза — Брезент, просочений хімічною речовиною, що не пропускає вологи; уживається як замінник шкіри.
• кирилиця — Одна з двох абеток старослов’янської мови, що лягла в основу давньоруського ( а згодом російського, українського та…
• кирка — Ручне знаряддя у вигляді загостреного з одного боку молотка або стрижня для подрібнення, розколювання твердих порід…

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.