Слова на літеру К

• капризуля — Те саме, що капризу́н і капризу́ха; вередун, вередунка, комиза.
• капризун — Той, хто капризує, виявляє примхи, капризи; вередун, комиза.
• капризуха — Жін. до капризу́н; вередунка, комиза.
• каприфоль — вид кущових рослин роду жимолость. Росте в лісах Кавказу, Південної Європи та Середньої Азії. Добрий медонос.…
• капролактам — Органічна сполука, яка служить сировиною для одержання капронового волокна, пластмас і т. ін.
• капрон — Вид синтетичного волокна, а також тканина з нього.
• капсель — вогнетривка коробка, в якій випалюють глазуровані керамічні вироби з фарфору чи фаянсу.
• капсула — Оболонка з певного матеріалу для зберігання, захисту внутрішнього вмісту чого-небудь.
• капсуль — Металевий ковпачок із речовиною, що вибухає від удару й запалює пороховий заряд у набої, снарядній гільзі тощо.
• каптаж — Споруда для забирання в місці виходу або під землею найбільшої кількості й у чистому вигляді води, газу чи нафти, а…
• каптал — бавовняна або шовкова стрічка з стовщеним краєм, якою скріплюють книжкові аркуші.
• каптан — Старовинний чоловічий верхній одяг з довгими полами; сукмана, жупан, чумарка.
• каптанина — Те саме, що капта́н.
• каптенармус — Посадова особа в армії, що займалася зберіганням і видаванням харчів, одягу та зброї.
• каптур — Те саме, що відло́га.
• каптурник — той, хто носить каптур
• капусник — Город, поле, де посаджена капуста.
• капусниця — Метелик із жовтувато-білими крильцями й темними прожилками, гусінь якого з’їдає листя капусти.
• капуста — Городня рослина родини хрестоцвітих, листя якої використовують для виготовлення різних страв.
• капустище — Місце, де росла капуста (у 1 знач.).
• капустянка — Те саме, що вовчо́к 2.
• капуцин — Чернець католицького ордену, який носить плащ із гостроверхим каптуром (у 1 знач.).
• капучино — Кавовий напій з додаванням гарячого молока і густої молочної пінки.
• капшук — Гаман у формі торбинки, що затягується шнурочком.
• капюшон — Те саме, що відло́га; каптур (у 1 знач.).
• кара — Суворе покарання, відплата за що-небудь.
• карабеля — Крива шабля.
• карабін — Гвинтівка полегшеної ваги, з коротким дулом.
• карабінер — Озброєний карабіном вояк, що належав до особливої військової частини добірних стрільців в арміях країн Західної Європи…
• караван — Валка в’ючних тварин (верблюдів, мулів, ослів), що перевозять пустелею, степом вантажі та людей.
• караванник — Той, хто супроводжує, обслуговує караван (у 1 знач.).
• каравела — Старовинний вітрильний корабель із трьома або чотирма щоглами, на якому іспанці й португальці робили морські подорожі.
• карагана — рід рослин родини бобових. Кущі або невеликі деревця. Поширені в Європі і Азії. Широко культивують К. дерев'янисту…
• карагач — Південне листяне дерево родини в’язових; берест.
• караген — промислова назва кількох видів морських червоних водоростей. Використовують у текстильній промисловості, харчовій…
• карадрина — Нічний метелик родини совок, гусінь якого завдає шкоди сільському господарству.
• каракал — вид хижих ссавців родини котячих. Поширений в пустелях та передгір'ях Африки й Азії. Зовнішньо нагадує рись.
• каракатиця — Морський головоногий молюск, що має короткі щупальця й чорнильний мішок із фарбувальною речовиною — сепією.
• карактрон — складально-друкувальний пристрій для знакової індикації, тобто для перетворення електричних імпульсів на видимі…
• каракулівництво — Розведення каракульських овець.
• каракуль — Цінне хутро зі шкури ягнят каракульських овець, що має коротку покручену вовну чорного або сірого кольору.
• каракульча — Цінне хутро з недоношених ягнят каракульських овець.
• каракурт — Дуже отруйний павук чорного кольору з червоними плямами.
• каральник — Той, хто карає когось за злочин, провину.
• карамболь — У більярдній грі — влучання однієї кулі в другу рикошетом від третьої.
• карамелізація — Розпад цукрів з утворенням темнозабарвлених продуктів.
• карамель — Сорт твердих цукерок, які виготовляють із цукру та патоки з додаванням ароматних і фарбувальних речовин.
• карамелька — Одна цукерка карамелі (у 1 знач.).
• караність — Стан за знач. ка́раний 2; допустимість, застосовність покарання.
• карання — Дія за знач. кара́ти.
• карантин — Ізоляція на певний час осіб, хворих на заразну хворобу, або тих, хто мав контакт із такими хворими; адміністративні та…
• карантинування — Уживання карантинних заходів; застосування карантину.
• караоке — Розвага, що полягає у співі пісень під готову фонограму.
• карапуз — Про маленького хлопчика; маля.
• карась — Невелика прісноводна риба родини коропових мідно-червоного або сріблястого кольору.
• карат — Міра ваги коштовного каменю, що дорівнює 0,2 грама.
• карате — Вид, система самозахисту без зброї, що грунтується на ударах ребром долоні, кулаком, ліктем або ногою по…
• каратель — Те саме, що кара́льник.
• каратист — Спортсмен, який займається японським бойовим мистецтвом карате.
• караульня — Вартівня.
• карафа — Те саме, що графи́н.
• карб — Виїмка, рівчик, вирізьблені або витиснуті спеціальним знаряддям на поверхні чого-небудь; зарубка, рубець.
• карбамід — Азотиста органічна речовина, яку одержують з двоокису вуглецю та аміаку.
• карбівка — Карбований, різьблений орнамент, зображення.
• карбід — Речовина, що утворюється внаслідок сполучення металу або металоїду з вуглецем.
• карбідка — Те саме, що Карбі́дна ла́мпа ( див. карбі́дний).
• карбованець — Назва грошової одиниці в дореволюційній Україні та УРСР, що дорівнює 100 копійкам.
• карбованість — Властивість за знач. карбо́ваний 4.
• карбоксигемоглобін — малостійка сполука гемоглобіну крові з чадним газом. К. не здатний сполучатися з киснем. В оточенні чадного газу майже…
• карбоксил — одновалентна група СООН, яка є функціональною групою органічних кислот.
• карболен — лікарський препарат.
• карболіт — Пластмаса, яку одержують з формаліну й фенолу; застосовують у виробництві електричних ізоляторів, гудзиків, пряжок і…
• карболка — Те саме, що Карбо́лова кислота́ ( див. карбо́ловий).
• карбон — Скорочена назва кам’яновугільного періоду й кам’яновугільної системи.
• карбонад — делікатесний продукт з свіжого філе свинини. Натерте часником або мускатним горіхом й посолене філе смажать на листах.
• карбонадо — тонкозернистий, іноді поруватий різновид алмазу. Внаслідок високого опору до стирання широко застосовують у техніці.
• карбонар — Член таємного товариства, заснованого на початку XIX ст. в Італії для боротьби проти іноземного панування, за…
• карбонарій — Те саме, що карбона́р.
• карбонат — Сіль вугільної кислоти (сода, поташ і т. ін.).
• карбонатизація — процес зміни гірських порід, що зумовлює утворення карбонатів кальцію, магнію, заліза та інших металів.
• карбонізація — Насичення якої-небудь рідини вуглекислим газом.
• карборунд — Дуже тверда кристалічна речовина, сполука вуглецю з кремнієм, що використовується для шліфування сталевих виробів…
• карбофос — Фосфорорганічний препарат, який застосовують для боротьби з шкідливими комахами й кліщами.
• карбувальник — Майстер, що карбує, виготовляє карбовані речі.
• карбування — Дія за знач. карбува́ти.
• карбункул — Гнійне запалення глибоких шарів шкіри й підшкірної клітковини; скупчення на невеличкій ділянці шкіри кількох фурункулів.
• карбюратор — Пристрій, у якому з рідкого палива (бензину, спирту тощо) й повітря утворюється пальна суміш, що надходить до…
• карбюрація — Утворення пальної суміші з рідкого палива (бензину, газоліну тощо) й повітря у двигуні внутрішнього згоряння.
• карбюризатор — матеріал, за допомогою якого цементують (збагачують вуглецем) поверхню сталевих виробів. Найпоширеніший твердий К.…
• карга — Про сварливу стару й потворну жінку; відьма (у 2 знач.).
• карго — Судновий вантаж.
• карда — Голчаста стрічка на барабані чесальної машини.
• кардамон — Трав’яниста тропічна рослина родини імбирних.
• кардан — Подібне до шарніра рухоме з’єднання на осі двох частин механізму.
• кардиган — В'язана кофта на ґудзиках або блискавці без коміра.
• кардинал — Найвищий після папи духовний сан у католицькій церкві, а також особа, що має цей сан.
• кардит — загальна назва хвороб серця.
• кардіограма — Графічне зображення роботи серця.
• кардіограф — Прилад для записування роботи серця.
• кардіографія — графічний запис серцевих поштовхів; метод реєстрації скоротливої функції серця.
• кардіоїда — епіциклоїда, у якої діаметри рухомого й нерухомого кіл однакові. К. схожа з контуром серця.
• кардіолог — Лікар, що лікує хвороби серця.
• кардіологія — наука, яка вивчає роботу серця, обмін речовин у серцевому м'язі, хвороби серцево-судинної системи, лікування та…
• кардіомонітор — прилад, що його застосовують при операціях на серці - для контролю за діяльністю оперованого серця та регулювання його…
• кардіосклероз — захворювання людини, в основі якого лежить розростання в м'язах серця (внаслідок запалення або недостатнього…
• кардіохірургія — лікування серця за допомогою хірургічних операцій.
• кардія — серце; вхід до шлунка.
• каре — Бойове шикування піхоти у формі чотирикутника; застосовувалося з XVIII ст. переважно для відбиття кавалерійських атак.
• карета — Закритий з усіх боків чотириколісний кінний повіз на ресорах.
• каретник — Стельмах, що робить карети.
• карʼєр — Місце відкритого добування копалин, які залягають неглибоко, а також гірниче підприємство для такого добування.
• карʼєра — Швидке, успішне просування в службовій, суспільній, науковій та ін. діяльності; досягнення слави, вигоди тощо.
• карʼєризм — Намагання зробити кар’єру (у 1 знач.), не рахуючись з інтересами громадської справи; гонитва за особистими успіхами.
• карʼєрист — Той, хто пройнятий кар’єризмом.
• карʼєристка — Жін. до кар’єри́ст.
• карибу — загальна назва кількох рас дикого північного оленя.
• карикатура — Малюнок, що зображує кого-, що-небудь у навмисне спотвореному, смішному вигляді.
• карикатурист — Художник, який малює карикатури (у 1 знач.).
• карикатуристка — Жін. до карикатури́ст.
• карикатурність — Властивість за знач. карикату́рний.
• карієс — Руйнування тканини кістки, зуба внаслідок запально-дистрофічних процесів, що відбуваються в них; костоїда.
• каріогамія — злиття ядер статевих клітин (чоловічої і жіночої гамет) в ядро зиготи.
• каріокінез — те саме, що й мітоз.
• каріолізис — Розчинення клітинного ядра; останній етап некробіозу, який передує смерті клітини.
• каріологія — розділ цитології, предметом вивчення якого є клітинне ядро в цілому та його окремі компоненти (хромосоми, ядерця…
• каріотип — сукупність хромосом диплоїдного набору, характерного для клітин даного виду рослинних чи тваринних організмів.
• карія — рід деревних рослин родини горіхових. Поширені в Північній Америці, в Центральній та Східній Азії. Деякі види…
• карк — Задня частина шиї з верхньою частиною хребта; зашийок.
• каркання — Дія за знач. ка́ркати.
• каркас — Металева або дерев’яна основа якої-небудь речі, споруди тощо; кістяк.
• карколомність — Властивість за знач. карколо́мний 2, 3.
• карлик — Неприродно мала на зріст людина; ліліпут, недоросток, куцак, куцан.
• карликовість — Якість за знач. ка́рликовий; низькорослість.
• карлиця — Жін. до ка́рлик 1; карличка.
• карлючка — Що-небудь криве, закручене, формою схоже на гачок.
• карма — в індійських релігійно-філософських системах (буддизмі, брахманізмі та ін.) закон відплати, який відповідно до…
• кармазин — Старовинне дороге темно-червоне сукно.
• кармазинка — Сорт яблук темно-червоного кольору.
• кармазинник — Той, хто носив одяг із кармазину (у 1 знач.); багач.
• карманьйола — Революційна пісня, яку склали парижани 1792 р. під час французької революції.
• кармеліт — Чернець католицького ордену, заснованого в XII ст. у Палестині на горі Кармель під час хрестових походів.
• кармелітка — Черниця католицького ордену, заснованого в XV ст. у Франції.
• кармін — Яскраво-червона фарба, яку добувають із кошенілі.
• карнавал — Первісно в Італії — наприкінці зими свято з народним гулянням, маскарадом, вуличним походом.
• карнавка — Металева закрита коробка з отвором у кришці для збирання грошей (переважно в церкві); скарбничка, скарбона.
• карналіт — мінерал класу хлоридів, переважно білий або безбарвний. Сировина для одержання калійних солей, магнію.
• карниз — Виступ, що завершує горішню частину стіни або міститься над вікнами, дверима.
• карник — Карний злочинець.
• карність — Карання, покарання.
• карнозавр — хижий динозавр з велетенським черепом і ножеподібними зубами; передні кінцівки у К. були значно меншими за задні.
• карнотит — мінерал класу фосфатів, яскраво-жовтого кольору; руда урану, ванадію.
• каротаж — Геофізичне дослідження свердловин електричними, магнітними, радіоактивними та іншими методами з метою вивчення…
• каротель — Сорт харчової моркви, що має короткий, округлий корінь.
• каротин — Жовто-оранжевий барвник, якого найбільше є в моркві, помідорах, яєчних жовтках і т. ін.
• карпологія — розділ морфології рослин, що вивчає плоди й насіння.
• карст — Вигляд і властивість земної поверхні в тих ділянках, грунт яких складається з розчинних грубозернистих гірських порід…
• карта — Умовно зменшене загальне зображення земної поверхні, її частини або окремих країн світу.
• картання — Дія за знач. карта́ти.
• картатість — Строкатість, зумовлена чотирикутними візерунками, малюнками на чому-небудь.
• картезіанець — Послідовник філософії Декарта.
• картезіанство — Філософське й природничо-наукове вчення Декарта (XVII ст.) та його послідовників.
• картель — Одна з форм капіталістичної монополії, учасники якої для підвищення прибутку укладають угоду про поділ ринків збуту…
• картелювання — Дія за знач. картелюва́ти.
• картер — Металевий корпус поршневих машин, зубчастих передач і т. ін., у якому розміщені вали, осі тощо.
• картеч — Шріт великого розміру для рушниці.
• картина — Твір живопису, намальований переважно фарбами на полотні, картоні, дошці тощо.
• картинг — гонки на картах по дуже складних, з великим числом поворотів трасах завдовжки 400-12000 м.
• картинність — Абстр. ім. до карти́нний 2, 3.
• картка — Невеликий чотирикутний аркуш твердого паперу для записування або з записом на ньому різних відомостей (переважно як…
• картограма — Географічна карта або схема, на якій штрихами, фарбами й т. ін. наочно зображені (або подані) статистичні дані про…
• картограф — Фахівець із картографії.
• картографія — Наука про створення географічних карт.
• картографування — Дія за знач. картографува́ти.
• картодіаграма — схематична географічна карта, на якій за допомогою фігур (стовпчиків, кіл, квадратів) показано сумарну величину…
• картометрія — розділ картографії, що вивчає способи вимірювання по картах різних географічних об'єктів для визначення їхніх площ…
• картон — Товстий твердий папір особливого виготовлення.
• картонаж — Невеликий виріб із картону.
• картонка — Коробка з картону для легких речей.
• картоплекопач — Машина для копання картоплі.
• картоплемийка — Машина для миття картоплі.
• картоплемʼялка — Машина для перетворювання в кашоподібний корм запареної картоплі або інших коренеплодів, якими годують тварин.
• картоплесаджалка — Машина для садіння картоплі.
• картоплесховище — Спеціальне приміщення для складання й зберігання картоплі.
• картоплечистка — Машина для знімання з картоплі шкірки.
• картоплина — Окрема бульба картоплі.
• картоплиння — Бадилля картоплі.
• картоплисько — Те саме, що карто́пли́ще.
• картоплище — Місце, з якого зібрано картоплю.
• картопля — Однорічна трав’яниста рослина з їстівними бульбами, багатими на крохмаль.
• картопляник — Котлета з вареної товченої картоплі (у 2 знач.).
• картоплянка — Картопляна юшка.
• картопляр — Той, хто вирощує картоплю.
• картоплярство — Вирощування картоплі.
• картосхема — спрощена карта без картографічної сітки, яка дає загальне уявлення про зображуване явище.
• картотека — Систематизоване зібрання карток, що містять довідкові або облікові відомості.
• картотекар — Той, хто створює або впорядковує картотеку.
• картридж — Змінний блок принтера з чорнилом або тонером для друку.
• картування — Нанесення на географічну карту геологічних ознак певної місцевості.
• картуз — Те саме, що кашке́т.
• картузник — Те саме, що кашке́тник.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.