Слова на літеру К

• кальвіністка — Жін. до кальвіні́ст.
• кальдера — велика овальна западина вулканічного походження.
• калька — Прозорий папір або тонка тканина, що накладається на креслення чи малюнок для точного копіювання.
• калькохіміографія — спосіб виготовлення без фотоапарата штрихових кліше; малюнок наносять на загрунтовану пластину штрихами.
• калькування — Дія за знач. калькува́ти.
• калькулятор — Фахівець із калькуляції.
• калькуляція — Дія та її результат за знач. калькулюва́ти.
• кальсони — Те саме, що підшта́нки.
• кальцекс — лікарський препарат, до складу якого входять гексаметилентетрамін і хлористий кальцій.
• кальцеолярія — рід рослин родини ранникових. Трави, напівкущі й кущі. Поширені переважно в Південній та Центральній Америці. Багато…
• кальцинація — Прожарювання або випалювання речовин, щоб їх окислити або розкласти.
• кальцинування — прожарювання крейди, вапна, соди, солей, руд тощо для видалення з них летких речовин, води, вуглекислого газу.
• кальцит — Дуже поширений мінерал, що входить до складу вапняку, мармуру й т. ін.; вапнистий шпат.
• кальцій — Хімічний елемент, метал сріблясто-білого кольору.
• кальян — Прилад, яким у країнах Близького Сходу користуються курці, пропускаючи тютюновий дим крізь воду, що охолоджує та…
• калювання — Дія за знач. калюва́ти.
• калюжа — Заглибина в грунті, наповнена водою або іншою рідиною.
• калюжниця — Трав’яниста рослина родини жовтцевих, що росте на болотах і берегах водоймищ.
• калюка — Збільш. до кал 2.
• калюс — Тканинне новоутворення в рослин, що виникає на пораненій поверхні (на місці надрізів, розколин тощо).
• камамбер — Сорт м'якого французького сиру з білою цвіллю на поверхні.
• камарилья — Група осіб при якомусь уряді або правителі, що інтригами скеровує державні справи в своїх інтересах.
• камбала — Морська плоска риба з очима на одному боці голови; цінна своїм м’ясом.
• камбій — Тканина голонасінних та двосім’ядольних рослин, що міститься між лубом і деревиною; зумовлює ріст осьових органів…
• камбіст — Торговець векселями.
• камбуз — Кухня на кораблі.
• камвольник — Той, хто займається виробництвом тонких вовняних тканин.
• камедь — Те саме, що глей².
• камелія — Південне вічнозелене дерево або чагарник із великими білими або червоними пахучими квітками; вирощується як…
• каменедробарка — Машина для подрібнення каміння, різних гірських порід, які вживають для будівельних робіт.
• каменепад — каміння, яке спадає з гір лавиною
• каменеріз — машина для випилювання плит, блоків з масиву гірських порід у кар'єрах і шахтах, а також з кам'яних брил у цехах
• камениця — Те саме, що кам’яни́ця 1.
• каменище — Збільш. до ка́мінь 2, 8.
• каменолом — Те саме, що каменя́р.
• каменоломня — Те саме, що каменя́рня.
• каменюка — Збільш. до ка́мінь 2.
• каменюччя — Збірн. до каменю́ка.
• каменяр — Робітник, що видобуває каміння в кар’єрі; каменолом.
• каменярка — Жін. до каменя́р.
• каменярня — Родовище каменю, де його видобувають, розробляють; кар’єр, каменоломня.
• каменяччя — Збірн. до ка́мінь 2.
• камера — Кімната, приміщення спеціального призначення в деяких установах.
• камергер — У дореволюційній Росії та в деяких монархічних державах — придворний чин вищого рангу, а також особа, що має цей чин.
• камердинер — У буржуазно-дворянському побуті — кімнатний слуга при панові.
• камеристка — У буржуазно-дворянському побуті — кімнатна служниця при пані.
• камертон — Невеликий вилкуватий сталевий інструмент із двома зубцями, який внаслідок удару видає звук певної висоти…
• камея — Виріб із каменю або черепашки, що має художню рельєфну різьбу; уживається як прикраса (у брошках, перснях і т. ін.)…
• камзол — Старовинний чоловічий одяг без рукавів і до колін, який щільно облягав тулуб.
• камилавка — Високий циліндричний із розширенням догори головний убір з оксамиту, що носять православні священики як відзнаку…
• камізелька — Те саме, що безрука́вка; жилетка.
• камікадзе — Тайфун, який в 1281 р. відігнав від берегів Японії і знищив монгольський флот.
• камін — Те саме, що комино́к 2.
• камінка — Невеликий співочий птах родини шпакових, що гніздиться в купах каміння, у скелях, стінах старих будівель і т. ін.
• каміння — Збірн. до ка́мінь 2, 6.
• камінь — Тверда гірська порода у вигляді суцільної маси або окремих шматків, що не кується й не розчиняється у воді.
• камка — Морська трава.
• камлот — вовняна або напіввовняна тканина з верблюжої або напівгрубої овечої вовни.
• кампанела — музична п'єса, що відтворює звучання дзвіночків.
• кампанійщина — Безпланове, безсистемне виконання роботи.
• кампаніла — в італійській архітектурі середніх віків та епохи Відродження дзвіниця у вигляді чотиригранної (або круглої) вежі…
• кампанія — Сукупність воєнних операцій у визначений період часу, що мають певну стратегічну мету.
• кампеш — невелике дерево родини цезальпінієвих; з його деревини виготовляють меблі і паркет
• камса — Дрібна морська промислова риба родини анчоусових ряду оселедцеподібних; хамса.
• камуфлет — Розрив артилерійського снаряду, міни, авіабомби під землею без утворення вирви.
• камуфляж — Пофарбування військової техніки, будівель плямами, смугами, щоб змінити їх природний вигляд і ввести в оману…
• камфора — Пахуча безбарвна кристалічна речовина, що застосовується в медицині й техніці.
• камʼянистість — Властивість за знач. кам’яни́стий.
• камʼяниця — Кам’яна будівля; мурований будинок.
• камʼянка — Брукований шлях.
• канава — Довга заглибина, викопана в землі; рів.
• канавник — Робітник, що працює біля жолобів, якими тече розплавлений метал.
• канавокопач — Машина для копання канав, траншей і каналів.
• канал — Наповнене водою штучне річище для судноплавного сполучення між водоймищами, зрошування грунтів, осушування боліт…
• каналізатор — робітник, майстер із обслуговування, лагодження, прокладання каналізаційних систем, мереж
• каналізація — Система труб, підземних каналів та інших санітарно-технічних споруд для видаляння та обробки стічних вод.
• каналія — Про підступну, хитру людину; шельма, пройдисвіт, шахрай.
• канапа — Те саме, що дива́н.
• канапе — Невеликий бутерброд на шпажці, який подають як закуску на фуршетах.
• канарка — Співочий птах яскраво-жовтого кольору, завезений до Європи з Канарських островів; у нас відомий як хатній птах.
• канарок — Самець канарки.
• канат — Дуже міцний грубий мотузок із волокна або дроту; линва, кодола.
• канатник — Трав’яниста однорічна рослина родини мальвових, із стебла якої видобувають грубе волокно.
• канатоходець — Артист цирку, який ходить, танцює на канаті, протягненому над ареною.
• канаус — Сорт цупкої шовкової тканини.
• канва — Сітчаста проклеєна бавовняна (рідше — льняна) тканина або папір, що вживається для вишивання чи гаптування.
• кандела — сила світла, випромінюваного з площі 1/600000 м2 перерізу повного випромінювача, перпендикулярно до цього напряму при…
• канделябр — Свічник для кількох свічок або електричних ламп.
• кандидамікоз — захворювання людини й тварин, що спричинюється дріжджеподібними грибками роду кандида.
• кандидат — Той, кого намічено для обрання, призначення або прийому куди-небудь.
• кандидатка — Жін. до кандида́т 1.
• кандидатура — Особа, названа або висунута як кандидат (у 1 знач.); кандидат.
• кандидоз — захворювання людини й тварин, що спричинюється дріжджеподібними грибками роду кандида; Кандидамікоз.
• кандиль — Сорт кримської яблуні.
• канелюра — Вертикальний жолобок на колоні або пілястрі.
• канитель — Дуже тонкий, як нитка, витий позолочений або посріблений дріт для гаптування.
• канібал — Людожер.
• канібалізм — Людожерство.
• канібальство — Те саме, що канібалі́зм.
• канікули — Перерва в заняттях у навчальних закладах, що надається учням, студентам для відпочинку; вакації.
• каністра — Металевий або синтетичний (переважно чотирикутний) бак із герметичною кришкою для різних рідин (бензину, гасу тощо).
• каніфоль — Ламка склоподібна речовина, що її добувають із живиці (у 1 знач.); уживається в деяких галузях виробництва, а також…
• канкан — Французький естрадний танець із непристойними рухами тіла.
• канкроїд — плоскоклітинний рак шкіри, найчастіше розвивається з поверхневих шарів епітелію.
• канна — Багаторічна трав’яниста рослина, що має великі червоні квітки; вирощується як декоративна.
• каное — Невеликий спортивно-прогулянковий човен, у якому гребуть незакріпленим веслом, стоячи на одному коліні.
• каноїст — Спортсмен, який бере участь у змаганнях на каное.
• канон — Правило чи догмат із питань віри або виконання релігійних обрядів і т. ін., установлені найвищою церковною владою як…
• канонада — Часте стріляння з багатьох гармат.
• канонерка — Невелике військове судно, що має броню й гармати середнього калібру.
• канонізація — Дія за знач. канонізува́ти.
• канонік — Католицький соборний священик.
• канонір — Гармаш.
• канонічність — Властивість за знач. каноні́чний 3.
• кант — Кольоровий шнурок або вузька смужка тканини іншого кольору, яку вшивають у борти, у шви одягу, найчастіше — форменого…
• канталупа — Сорт дині кулястої або плескуватої форми.
• канталупка — Те саме, що канталу́па.
• кантар — Те саме, що бе́змін.
• кантата — Великий урочистий музичний твір, що його виконують солісти та хор у супроводі оркестру.
• кантилена — Співуча мелодія; наспівність, мелодійність музичного твору, співацького голосу, виконання.
• кантіанець — Послідовник філософії Канта.
• кантіанство — Ідеалістичний філософський напрям, що виходить з учення німецького філософа XVIII ст. Канта та його послідовників.
• кантівка — Маленька кирка або молоток для обтісування каменю.
• кантон — Федеративна одиниця Швейцарії.
• кантор — Півчий, соліст хору в католицькій і протестантській церквах
• кантрі — Жанр традиційної американської народної музики з використанням гітар.
• кантування — Дія за знач. кантува́ти.
• канупер — Багаторічна трав’яниста рослина, що має приємний запах і вживається як прянощі.
• кануфер — вид багаторічних трав'янистих рослин роду піретрум родини складноцвітих. Росте переважно на Кавказі, в Малій і…
• канцеляризм — Слово або зворот, притаманні стилю ділових паперів, документів.
• канцелярист — Дрібний службовець канцелярії; писар.
• канцеляристка — Жін до канцеляри́ст 1.
• канцелярія — Відділ установи, який займається діловодством.
• канцелярщина — Канцелярська робота.
• канцер — злоякісна пухлина.
• канцерогенез — процес надмірного патологічного розростання тканин з утворенням злоякісних ракових пухлин.
• канцлер — За середньовіччя (переважно в Західній Європі) — особа, що займала при дворі монарха високі посади (охоронця державної…
• канцона — Ліричний вірш особливої форми, що набув великого поширення в італійській і провансальській поезії доби середньовіччя…
• канцонета — Невелика канцона.
• канчук — Нагайка з переплетених ремінців.
• каньйон — Вузька річкова долина, глибоко врізана в корінну породу.
• канюк — Те саме, що ка́ня.
• канюка — Те саме, що ка́ня.
• канюля — порожниста трубка, яку використовують для введення в організм людини або тварин лікарських речовин, виведення секретів…
• канючення — Дія за знач. каню́чити.
• каня — Хижий птах родини яструбових, схожий на шуліку; знищує гризунів.
• каолін — Біла вогнетривка глина, що використовується для виготовлення фарфорового та фаянсового посуду, у паперовому…
• каолінізація — заміщення в гірських породах алюмосилікатів на каолініт під впливом вод, які містять кислоти. Внаслідок К. первинні…
• каолініт — Мінерал із групи водних силікатів алюмінію; головна складова частина глин, особливо каоліну.
• капа — Спеціальна пластикова накладка на зуби для захисту від травм у спорті.
• капама — Вид печива.
• капанина — Падання крапель.
• капання — Дія за знач. ка́пати 1, 3; крапання.
• капела — Хор співаків, а також змішаний ансамбль із співаків та музикантів.
• капелан — Католицький священик, що править службу в каплиці для вузького кола віруючих.
• капель — чашечка, спресована з кісткової золи.
• капельдинер — Службовець у театрі, що перевіряє квитки та показує відвідувачам їхні місця тощо.
• капельмейстер — Диригент, керівник хору або оркестру.
• капелюх — Жіночий або чоловічий головний убір із фетру, соломи тощо; бриль.
• капелюшник — Майстер, що робить капелюхи.
• капелюшниця — Жін. до капелю́шник.
• капеля — чашечка, спресована з кісткової золи.
• капер — Особа, що одержала дозвіл уряду на захоплення суден противника; морський розбійник.
• каперство — Напад озброєних приватних суден воюючої держави з дозволу свого уряду на торговельні судна ворожої держави чи…
• капиця — Ремінь, що зв’язує бияк із ціпилном.
• капище — Поганський храм у східних і прибалтійських слов’ян дохристиянського часу.
• капіж — Те саме, що ка́пання.
• капіляр — Трубочка з вузьким внутрішнім каналом.
• капіляриметр — прилад, яким визначають поверхневий натяг рідини, вимірюючії висоту її підняття в капілярних трубках.
• капілярність — Здатність рідини рухатися вгору або вниз по капілярах; волосність.
• капілярографія — графічне зображення капіляроскопічної картини.
• капіляроскопія — метод прижиттєвого дослідження капілярів шкіри, слизових оболонок, оболонок мозку тощо з метою уточнення діагнозу…
• капітал — Вартість, що дає її власникові-капіталістові додаткову вартість унаслідок визиску робочої сили найманих робітників.
• капіталізація — Дія за знач. капіталізува́ти й капіталізува́тися.
• капіталізм — Суспільний лад, що приходить на зміну феодалізмові, остання класово антагоністична суспільно-економічна формація…
• капіталіст — Представник панівного класу в капіталістичному суспільстві, власник капіталу, що визискує найманих робітників.
• капіталістка — Жін. до капіталі́ст.
• капіталовкладення — Те саме, що Капіта́льні вкла́дення ( див. капіта́льний).
• капітан — Офіцерське звання або чин в армії, що надається після звання старшого лейтенанта (у дореволюційній армії — після…
• капітанка — Кашкет із білими кантами, що становить частину морської уніформи.
• капітель — Горішня частина (завершення) колони, пілястри або стовпа, на яку спирається балка або архітрав.
• капітолій — Один з семи пагорбів, на яких був розташований Стародавній Рим. Тут відбувалися народні збори, іноді засідання сенату…
• капітул — Духовна колегія при католицькому або англіканському єпископі.
• капітулянт — Той, хто капітулює, по-зрадницькому відмовляється від участі в боротьбі, відступає перед труднощами.
• капітулянтство — Абстр. ім. до капітуля́нтський.
• капітуляція — Припинення збройного опору й здача переможцеві на певних умовах, запропонованих ним.
• капкан — Пристрій для ловлення звірів (переважно великих), що складається з двох залізних дуг та пружини.
• каплиця — У християн — невеличка споруда без вівтаря для відправ і молитов.
• каплун — Кастрований півень, якого відгодовують на м’ясо.
• капок — волокно, що його одержують з дерев родини бомбаксових.
• капонір — Фортифікаційна споруда, що забезпечує ведення вогню в двох протилежних напрямках.
• капор — Дитячий або жіночий головний убір із стрічками для зав’язування під підборіддям, що носять у холодну погоду.
• капосник — Той, хто робить капості.
• капосниця — Жін. до ка́посник.
• капость — Поганий, підступний, шкідливий учинок.
• капот — Жіночий хатній одяг вільного крою: халат.
• капотаж — Вид аварії: перекинення літака через носову (моторну) частину під час посадки або злітання.
• капрал — Із середини XVII до середини XIX ст.— військове звання молодшого командного складу в російській армії та в арміях…
• каприз — Те саме, що забага́нка; вередування, примха, химера.
• капризування — Дія за знач. капризува́ти; вередування, каверзування.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.