Слова на літеру К

• кортизон — Один із гормонів кори надниркових залоз
• кортик — Вид холодної колючої зброї у формі вузького, короткого кинджала, яку носять офіцери військово-морського та…
• кортячка — Нетерпіння.
• коруна — Корона.
• корунд — Дуже твердий мінерал, що являє собою кристалічний глинозем; різновидами його є рубін, топаз, сапфір.
• корупція — У капіталістичних країнах — підкупність, продажність урядовців і громадських діячів.
• корч — Пень, викорчуваний з корінням.
• корчага — У Київській Русі — велика глиняна посудина з вузькою шийкою для зберігання зерна або рідини.
• корчівка — Місце, де викорчувано ліс.
• корчма — У дореволюційній Україні — шинок, заїзд, де продавались спиртні напої.
• корчмар — Господар корчми; шинкар.
• корчмарка — Жін. до корчма́р; шинкарка.
• корчувальник — Те саме, що корчува́ч.
• корчування — Дія за знач. корчува́ти.
• коршак — Те саме, що шулі́ка.
• корюшка — Невелика промислова риба родини оселедцеподібних, поширена здебільшого в басейнах Північного Льодовитого й північної…
• коряк — Кругла посудина з ручкою для зачерпування й виливання води (молока, вина тощо); корець (у 1 знач.), ківш (у 1 знач.).
• коса — Заплетене волосся.
• косар — Той, хто косить траву, збіжжя тощо.
• косарка — Сільськогосподарська машина для косіння трави, збіжжя тощо.
• косеканс — Одна з тригонометричних функцій — секанс доповняльного кута.
• косина — Те саме, що кривина́ 1.
• косинець — Лінійка у формі прямокутного трикутника для креслення й перевірки прямих кутів.
• косинка — Трикутна жіноча хустка, яку носять на голові або шиї.
• косинус — Одна з тригонометричних функцій — синус доповняльного кута.
• косинусоїда — графік тригонометричної функції у = соs х.
• косище — Збільш. до коса́¹.
• косіння — Дія за знач. коси́ти¹ 1.
• космаки — Те саме, що ку́дли; патли.
• косметика — Заходи догляду за шкірою, волоссям, нігтями.
• косметолог — Фахівець з косметології.
• косметологія — Галузь знання, що вивчав лікувальну й декоративну косметику.
• космобачення — система телевізійного зв’язку з космосом
• космогонія — Розділ астрономії, що вивчає походження й розвиток небесних тіл та їх систем.
• космографія — Опис усесвіту.
• космодром — Ділянка зі спеціальними спорудами й обладнанням для розміщення, обслуговування й старту космічних кораблів.
• космолог — Фахівець з космології.
• космологія — Учення про всесвіт як єдине ціле
• космонавт — Той, хто літає в космічний простір; астронавт (у 2 знач.).
• космонавтика — Наука про польоти людини, а також автоматичних літальних апаратів у космос; астронавтика.
• космонавтка — Жін. до космона́вт.
• космоплавання — Теорія й практика пересування в космічному просторі на спеціальних літальних апаратах.
• космополіт — Прибічник космополітизму.
• космополітизм — Реакційна буржуазна теорія, що проповідує байдуже ставлення до батьківщини та свого народу, заперечує патріотизм…
• космос — Те саме, що все́світ 1.
• космофізика — те саме, що й астрофізика.
• космохімік — Фахівець з космохімії.
• космохімія — Розділ астрофізики, в якому вивчають хімічний та ізотопний склад космічних тіл, а також міжпланетного й міжзоряного…
• космоцентр — центр підготовки і проведення космічних польотів.
• косовиця — Косіння та збирання трави, збіжжя.
• косоворотка — Російська чоловіча сорочка із стоячим коміром, що застібається збоку.
• косогір — Схил гори, горба тощо.
• косокутник — Фігура або тіло з гострими або тупими кутами.
• косоокість — Вада зору — неоднакова спрямованість зіниць; зизоокі сть.
• косошарість — Вада деревини — гвинтоподібне розташування волокон.
• костолуза — Невеликий співочий птах із міцним та масивним дзьобом, пристосованим для розгризання кісточок плодових дерев…
• костоправ — У народній медицині — людина, що вміє виправляти вивихи або правильно складати переламані кістки.
• коструб — Яструб.
• кострубатість — Властивість за знач. коструба́тий 1, 2.
• костур — Груба палиця часто з загнутим верхнім кінцем; ціпок.
• костуряка — Збільш. до ко́стур.
• костьол — Римсько-католицький храм.
• костюм — Комплект верхнього одягу, що складається з піджака, штанів, а іноді й камізельки (у чоловіків) або жакета й спідниці…
• костюмер — Працівник театру, кіностудії, який підготовляє костюми для спектаклю, кінознімання.
• костюмерка — Жін. до костюме́р.
• костюмування — Дія за знач. костюмува́ти й костюмува́тися.
• костяниця — Те саме, що кам’яни́ця 2, 3.
• косуля — Вид сохи; плужниця.
• косяк — Те саме, що одві́рок 1.
• котангенс — Одна із тригонометричних функцій — тангенс доповняльного кута.
• котедж — Невеликий, переважно заміський, одноквартирний житловий будинок із ділянкою землі.
• котел — Те саме, що каза́н 1, 3.
• котельник — Те саме, що казаня́р.
• котельня — Те саме, що каза́нна.
• котеня — Маля кішки.
• котигорошок — Казковий персонаж незвичайної сили.
• котильйон — Старовинний танок, що нагадує вальс у швидкому темпі.
• котирування — Дія за знач. коти́рувати.
• котисько — Збільш. до кіт.
• котище — Збільш. до кіт.
• котко — Те саме, що ко́тик 1.
• коткування — Дія за знач. коткува́ти.
• котлета — Харчовий виріб із посіченого чи молотого м’яса або риби, довгастої або круглої форми.
• котлован — Штучне заглиблення в грунті для фундаменту будівель, гідротехнічних споруд і т. ін.
• котловина — Велика западина на поверхні землі.
• котляр — Те саме, що казаня́р.
• коток — Та саме, що ко́тик 1.
• котолуп — Той, хто ловить котів.
• котон — Тканина, виготовлена з бавовняної пряжі.
• котонізатор — конвейєрний апарат для котонізації.
• котонізація — Дія за знач. котонізува́ти.
• котонін — бавовноподібне волокно, застосовуване в прядінні окремо або в суміші з бавовною чи вовною.
• котушка — Те саме, що кото́к 3.
• котюга — Збільш.-зневажл. до кіт 1.
• котя — Маля кішки.
• котяра — Збільш.-зневажл. до кіт 1.
• котятина — Котяче м’ясо.
• кофактор — Хімічна сполука, необхідна для активної роботи ферментів в організмі.
• кофеїн — Речовина (алкалоїд), що міститься в насінні кави, листках чаю та ін.; застосовується в медицині як тонізуючий засіб.
• кофр — скриня з кількома відділеннями.
• кофта — Короткий (перев. нижче пояса) жіночий одяг.
• кофтина — Те саме, що ко́фта
• коханець — Чоловік, що перебуває в позашлюбному зв’язку з жінкою або дівчиною.
• коханка — Жінка або дівчина, що перебуває в позашлюбному зв’язку з чоловіком.
• кохання — Почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі; закохання (у 1 знач.).
• кохінхінка — Те саме, що кохінхі́на.
• коцюба — Знаряддя у вигляді насадженого на держак залізного прута з розплесканим і загнутим кінцем для перемішування палива в…
• кочегар — Робітник, що обслуговує печі парових казанів.
• кочегарка — Приміщення, де містяться печі парових казанів.
• кочегарня — Те саме, що кочега́рка.
• кочення — Дія за знач. коти́ти 1 і коти́тися¹ 1.
• кочережник — Місце біля припічка, де стоять коцюба, рогач тощо.
• кочержилно — Держак кочерги (у 1 знач.).
• кочет — Пристосування на човні для прикріплення весла; гніздо для весла.
• кочівля — Те саме, що кочува́ння.
• кочовище — Стоянка кочовиків (у 1 знач.) і територія, де вони кочують.
• кочування — Дія за знач. кочува́ти.
• кошара — Загорода або хлів для овець, кіз; вівчарня.
• кошениця — Скошені вруна чи недостигле зелене збіжжя на корм худобі.
• кошеніль — Загальна назва кількох видів комах, із тіла самиць яких добувають червону фарбу; кармін, червець.
• кошеня — Маля кішки.
• кошик — Виріб, різний за формою та розміром, виплетений з лози, стебел рогозу, дранки тощо, який використовують у побуті для…
• кошикар — Майстер, що плете кошики.
• кошикарка — Жін. до кошика́р.
• кошикоцвіті — Родина рослин, суцвіття яких має форму кошика (соняшник, ромашка, осот, будяк і т. ін.); складноцвіті.
• кошівка — Те саме, що ко́шик 1.
• кошіль — Те саме, що ко́шик 1.
• кошлання — Дія за знач. ко́шлати.
• кошлатість — Властивість за знач. кошла́тий.
• кошма — Те саме, що повсть.
• кошмар — Важке, страшне, гнітюче видіння.
• коштовність — Річ, що має високу вартість, цінність.
• кошторис — План передбачуваних витрат і надходжень матеріальних і грошових ресурсів, потрібних для нормальної діяльності…
• кощавість — Властивість за знач. коща́вий.
• кпини — Те саме, що кепкува́ння.
• крааль — тип поселення у народів Південно-Східної Африки (будинки, розміщені по колу, всередині - загін для худоби).
• краб — Морський десятиногий короткохвостий рак, у клешнях і ногах якого є смачне м’ясо.
• крабеня — Маля краба.
• краболов — Той, хто ловить крабів, полює на них.
• краватка — Зав’язана вузлом під коміром сорочки, блузки смужка тканини, яку носять для прикраси.
• кравецтво — Кравецьке ремесло; заняття кравецьким ремеслом.
• кравець — Фахівець із пошиття одягу.
• кравцювання — Дія за знач. кравцюва́ти.
• кравченко — Син кравця.
• кравчина — Молодий кравець; недосвідчений кравець.
• кравчиня — Жін. до краве́ць.
• кравчиха — Жін. до краве́ць.
• крадіж — Таємне привласнення чужих речей, грошей і т. ін.; злодійство.
• крадіжка — Те саме, що краді́ж.
• крадій — Те саме, що зло́дій 1.
• крадійка — Жін. до краді́й.
• краєвид — Місцевість, що відкривається перед очима; пейзаж, ландшафт.
• краєзнавець — Той, хто займається краєзнавством.
• краєзнавство — Вивчення історії, географії, економіки, етнографії тощо певної місцевості.
• країна — Територія, що становить єдність із погляду історії, природних умов, населення тощо.
• край — Лінія, що обмежує поверхню чого-небудь, а також те, що прилягає до цієї лінії; кінець ( див. кіне́ць¹ 1).
• крайвиконком — Скорочення: крайовий виконавчий комітет.
• крайка — Крайня частина чогось.
• крайком — Скорочення: крайовий комітет.
• крайнебо — Частина неба над лінією горизонту; небосхил.
• крайність — Те саме, що кра́йнощі 1; надмірність.
• крайнощі — Надмірність у якійсь дії, діяльності, у вчинках, а також найвищий ступінь вияву певних поглядів, переконань тощо.
• краковʼяк — Польський народний танець у швидкому темпі.
• краля — Те саме, що красу́ня 1-2.
• крам — Предмет торгівлі (звичайно фабричного виробництва); товар.
• крамар — Те саме, що торгіве́ць.
• крамаренко — Син крамаря.
• крамариха — Дружина крамаря.
• крамарівна — Дочка крамаря.
• крамарка — Жін. до кра́ма́р.
• крамарство — Те саме, що торгі́вля.
• крамарчук — Бідний, поганенький крамар.
• крамник — Те саме, що продаве́ць.
• крамнина — Тканина фабричного виробництва.
• крамниця — Приміщення для роздрібної торгівлі; магазин (у 1 знач.).
• крамола — Бунт ( див. бунт¹); заколот (у 1 знач.).
• крамольник — Бунтівник, бунтар, заколотник.
• кран — Трубка з затвором, прикріплена до водопроводу, газопроводу чи іншого резервуару для виливання рідини, випускання газу.
• кранець — Колода або набитий клоччям і обплетений мотузком мішок, який вивішують за борт судна для пом’якшення ударів об інші…
• кранівник — Робітник, що працює на підіймальному крані.
• кранівниця — Жін. до кранівни́к.
• краніологія — Розділ антропології та зоології, що вивчає будову черепа людини та тварин.
• краніометрія — вимірювання черепа.
• краніоскопія — опис черепа.
• крап — Те саме, що кра́пання.
• крапання — Дія за знач. кра́пати.
• крапелина — Те саме, що крапли́на.
• крапельниця — Пляшечка з пристосуванням у шийці для відраховування крапель.
• крапка — Невеличка цятка на певному фоні; плямочка.
• краплак — Суміш алюмінієвих і кальцієвих солей алізарину, яку використовують для виготовлення художніх і поліграфічних фарб.
• краплина — Те саме, що кра́пля 1, 2.
• крапля — Маленька частинка якої-небудь рідини, схожа на кульку.
• крапчастість — Властивість за знач. крапча́стий 1.
• краса — Властивість, якість гарного, прекрасного.
• красивість — Властивість за знач. краси́вий.
• красильник — Те саме, що фарбува́льник; фарбар.
• красильниця — Жін. до краси́льник.
• красильня — Те саме, що фарбува́льня.
• красномовець — Той, хто вміє гарно говорити, майстерно володіє словом; оратор.
• красномовність — Здатність, уміння гарно, майстерно говорити; ораторський хист.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.