Слова на літеру Г

• гідрування — те саме, що й гідрогенізація.
• гієна — Хижа тварина, що живе в південних країнах і живиться переважно падаллю.
• гілка — Невеликий боковий відросток, пагін дерева, чагарника або трав’янистої рослини.
• гілкування — Утворення і ріст гілок у рослин.
• гілля — Збірн. до гілля́.
• гілляка — Те саме, що гілля́.
• гіллястість — Наявність гілля ( див. гі́лля́) або гілок.
• гіллячко — Те саме, що гільце́.
• гілляччя — Збірн. до гілля́.
• гілозоїзм — погляд, за яким здатність відчувати нібито притаманна всій матерії.
• гільберт — одиниця магніторушійної сили й різниці магнітних потенціалів у СГС системі одиниць.
• гільдія — У період раннього середньовіччя в Західній Європі — об’єднання купців і ремісників для захисту своїх інтересів або…
• гільза — Металева трубка для кулі, снаряда, у дно якої вставляється капсуль.
• гільйотина — Пристрій, що являє собою раму і лезо і служить для виконання смертних вироків (впроваджений у Франції з кінця XVIII…
• гільйотинування — Дія за знач. гільйотинува́ти.
• гільйоширування — Дія за знач. гільйоши́рувати.
• гільце — Обрядове дерево українського весілля, що прикрашається квітами, ягодами, колосками тощо і стоїть на столі протягом…
• гіменій — шар спороносних клітин на поверхні чи всередині плодових тіл у багатьох грибів.
• гіменоміцети — група базидіальних грибів. Більшість Г. - сапрофіти, деякі - паразити. До Г. належать майже всі їстівні та отруйні…
• гімн — Урочиста пісня, прийнята як символ державної або класової єдності.
• гімназист — Учень гімназії.
• гімназистка — Жін. до гімнази́ст.
• гімназія — У царській Росії та деяких зарубіжних країнах — середній загальноосвітній навчальний заклад.
• гімнаст — Спортсмен, який займається гімнастикою.
• гімнастерка — Військова формена сорочка з цупкої тканини з відкладним або стоячим коміром.
• гімнастика — Система фізичних вправ, яка сприяє загальному розвиткові організму та зміцненню здоров’я.
• гімнастка — Жін. до гімна́ст.
• гін — Дія за знач. гна́ти і гна́тися.
• гінгівіт — запалення слизової оболонки ясен, спричинюване карієсом зубів, деякими гострими інфекційними хворобами, авітамінозами…
• гінекей — У стародавній Греції — жіноча частина дому.
• гінеколог — Фахівець з гінекології.
• гінекологія — Галузь медицини, що вивчає діяльність жіночих статевих органів у нормальних та патологічних умовах в усі періоди життя…
• гінея — англійська золота монета, що була в обігу в 1663 – 1817
• гінка — Те саме, що гін 2.
• гінкго — рід голонасінних деревних рослип родини гінкгових. Єдиний сучасний представник гінкго - релікт. Поширений у Східній…
• гіногенез — розвиток зародка лише з ядра й плазми яйцеклітини. Одна з форм партеногенезу. В природних умовах відомий у деяких…
• гіпербола — Стилістичний засіб навмисного перебільшення з метою посилення виразності.
• гіперболізація — Застосування гіперболи ( див. гіпе́рбола¹
• гіперболізм — Художнє перебільшення.
• гіперболіст — Той, хто застосовує гіперболу ( див. гіпе́рбола¹).
• гіперболічність — Абстр. ім. до гіперболі́чний¹
• гіперболоїд — Поверхня, що утворюється обертанням гіперболи навколо осі.
• гіпервітаміноз — інтоксикація організму людини або тварин, спричинювана надмірним вживанням вітамінів, зокрема А і Д.
• гіперглікемія — підвищена кількість цукру в крові людини або тварин внаслідок деяких захворювань організму.
• гіпердинамія — найвище напруження організму.
• гіперемія — Розширення судин та приплив крові до якої-небудь частини тіла або органа.
• гіперестезія — надмірно підвищена чутливість організму до сприймання звичайних зовнішніх подразників.
• гіперінфляція — надшвидке зростання товарних цін і грошової маси в обігу, що призводить до різкого знецінення грошової одиниці…
• гіперкінез — рухові розлади (надмірні, зайві, недоцільні, мимовільні рухи), що виникають при певних ураженнях центральної нервової…
• гіперморфоз — тип філогенетичного розвитку, що веде до порушення взаємовідносин організму із середовищем внаслідок гіпертрофії…
• гіперосмія — підвищена чутливість до запахів, спостерігається при вагітності, деяких психічних та істеричних станах.
• гіперпаратиреоз — захворювання людини або тварин, яке зумовлюється підвищеною функцією прищитовидних залоз.
• гіперплазія — надмірне розростання тканини тваринного або рослинного організму внаслідок патологічного розмноження клітин.
• гіперсекреція — надмірне виділення секретів будь-якою залозою (підшлунковою, слинною тощо), зумовлюється підвищеною функціональною…
• гіперсонік — надзвуковий літак, швидкість якого становить кілька тисяч кілометрів на годину.
• гіперстен — породоутворюючий мінерал класу силікатів, колір від темно-зеленого до бурувато-чорного.
• гіпертермія — перегрівання; штучне підвищення температури тіла людини або тварини, зумовлене зовнішніми фізичними факторами.
• гіпертиреоз — посилення функції щитовидної залози, спостерігається при деяких захворюваннях та фізіологічних станах
• гіпертонік — Хворий на гіпертонію.
• гіпертонія — Підвищення кров’яного тиску, здебільшого в артеріях, що настає внаслідок деяких захворювань.
• гіпертрофія — Збільшення об’єму тканини тіла, органа або його частини.
• гіпертрофування — Дія за знач. гіпертрофува́тися.
• гіперфункція — посилення діяльності (функції) якого-небудь органа, тканини, системи (пор. гіпофункція).
• гіпноз — Стан часткового сну, який викликається здебільшого навіюванням.
• гіпнологія — теорія сну, частина психології про сни.
• гіпнопед — Фахівець з гіпнопедії.
• гіпнопедія — Галузь знання про введення в пам’ять людини і закріплення в ній інформації під час сну.
• гіпнотерапія — метод лікування хворих гіпнозом.
• гіпнотизер — Той, хто гіпнотизує; лікар, який лікує гіпнозом.
• гіпнотизерка — Жін. до гіпнотизе́р.
• гіпнотизм — Вчення про явища гіпнозу.
• гіпнотизування — Дія за знач. гіпнотизува́ти.
• гіпобіоз — стан зниженої життєдіяльності організмів.
• гіповітаміноз — Захворювання, що виникає внаслідок недостатнього забезпечення організму вітамінами.
• гіпогалактія — знижене виділення молока молочними залозами.
• гіпоглікемія — зниження вмісту цукру в крові.
• гіподерма — Тонкий шар епітелію, що лежить безпосередньо під хітиновим покривом у членистоногих тварин.
• гіподерматоз — захворювання великої рогатої худоби, що спричинюється личинками підшкірних оводів і характеризується запальними…
• гіподинамія — зниження м'язової діяльності людини. Може виникати при сидячій роботі.
• гіпокамп — Частина головного мозку, що відповідає за пам'ять та емоції.
• гіпокінезія — те саме, що й гіподинамія
• гіпоксемія — зниження вмісту кисню у крові внаслідок порушення кровообігу, зменшення газообміну в легенях, зменшення вмісту…
• гіпоксія — зниження вмісту кисню в тканинах. Хворобливий стан, який виникає при Г. , обумовлюється тим, що надходження кисню до…
• гіпологія — наука про коней.
• гіпонім — Видове слово родо-видових відношень, що характеризуються привативною опозицією і включеною дистрибуцією
• гіпопаратиреоз — розлад кальцієвого обміну в організмі, спричинюваний недостатньою діяльністю прищитовидних залоз.
• гіпоплазія — недорозвинення тканини, органа, частини тіла чи організму в цілому, що виникає під час порушення внутріутробного…
• гіпопотам — Те саме, що бегемо́т.
• гіпосекреція — зниження виділення секрету якою-небудь залозою.
• гіпосмія — зниження нюху. Виникає при порушенні носового дихання, запаленні слизових оболонок порожнини носа тощо.
• гіпостаз — застій крові у нижчерозташованих частинах тіла та органах. Зумовлений серцевою недостатністю і розвивається внаслідок…
• гіпосульфіт — технічна назва тіосульфату натрію.
• гіпотаксис — підрядний зв'язок між реченнями.
• гіпоталамус — скупчення ядер нервових клітин з численними висхідними й низхідними волокнами нижче зорового горба головного мозку.
• гіпотеза — Наукове положення, висновок, що пояснює певні явища дійсності на основі припущення.
• гіпотенуза — Сторона прямокутного трикутника, яка лежить проти прямого кута.
• гіпотермія — зниження температури тіла у тварин з сталою температурою тіла або у людини штучним охолодженням у поєднанні з глибоким…
• гіпотетичність — Абстр. ім. до гіпотети́чний.
• гіпотонія — Зниження в людини напруження (тонусу) будь-якої тканини, органа, кров’яного тиску.
• гіпотрофік — Хворий на гіпотрофію.
• гіпофіз — Залоза внутрішньої секреції у хребетних, розміщена біля основи головного мозку, яка впливає на ріст і розвиток…
• гіпофункція — недостатня діяльність (функція) будь-якого органа, тканини, системи, що призводить до порушення життєдіяльності…
• гіпоцентр — область у надрах Землі, де виникає землетрус; під час розрахунків приймають за точку.
• гіпоциклоїда — плоска крива, що описується довільною точкою кола, яке котиться без ковзання всередині іншого (нерухомого} кола.
• гіпс — Вапняковий мінерал білого або жовтуватого кольору, що використовується у подрібненому та обпаленому вигляді в…
• гіпсобетон — Один з видів бетону, в якому в’яжучим матеріалом є гіпс, а заповнювачами — шлак, цегляний щебінь, керамзит, комиш…
• гіпсометр — те саме, що й гіпсотермометр.
• гіпсометрія — Метод вимірювання і відображення на карті рельєфу земної поверхні.
• гіпсотермометр — Прилад для вимірювання висоти місцевості над рівнем моря за температурою кипіння води.
• гіпсування — Дія за знач. гіпсува́ти.
• гіпюр — Сорт мережива з опуклим узором.
• гіркість — Абстр. ім. до гірки́й 1,3.
• гіркота — Те саме, що гі́ркість.
• гіркуватість — Абстр. ім. до гіркува́тий.
• гірлянда — Прикраса з квіток, гілок і т. ін., сплетених у вигляді довгої низки.
• гірник — Робітник гірничої промисловості.
• гірництво — Гірнича справа.
• гірничозаводчик — Власник гірничозаводського підприємства.
• гірняк — Горець.
• гіробус — Транспортна машина з двигуном, який живиться електроенергією від інерційного акумулятора.
• гіровертикаль — пристрій (гіроскоп з системою корекції) для визначення напряму істинної вертикалі або площини горизонту, а також кутів…
• гіровоз — Локомотив з механічним акумулятором енергії — маховиком.
• гірогоризонт — те саме, що й гіровертикаль.
• гірокомпас — Компас з гіроскопом замість магнітної стрілки.
• гіроорбітант — гіроскопічний пристрій для визначення кута відхилення від площини орбіти штучного супутника Землі.
• гіроорієнтатор — гіроскопічний пристрій для визначення місця розташування об'єкта і параметрів його руху.
• гіроскоп — Прилад у вигляді тіла, що обертається навколо вертикальної осі, положення якої практично стійко зберігається у…
• гіростабілізатор — гіроскопічний пристрій для стабілізації окремих об'єктів або приладів, а також для визначення їхніх кутових відхилень.
• гіротахометр — гіроскопічний пристрій для визначення кутової швидкості об’єкта, де встановлено цей пристрій.
• гірсутизм — чоловічий тип волосяного покриву у жінок. Зумовлюється порушенням функції надниркових та статевих залоз.
• гірчак — Народна назва деяких видів рослин з родів жовтий осот, слабник, таволга і т. ін.
• гірчиця — Трав’яниста олійна рослина з родини хрестоцвітих.
• гірчичник — Листок паперу або шматок тканини, покритий гірчичним порошком з клейкою речовиною; використовується як лікувальний…
• гірчичниця — Посудина, у якій подається до столу гірчиця (у 2 знач.).
• гіршання — Дія за знач. ѓіршати.
• гісоп — Багаторічна рослина родини губоцвітих, з листу якої виробляють запашну олію.
• гістамін — тканинний гормон, що має сильну біологічну дію; належить до біогенних амінів.
• гістерезис — неоднозначна залежність змін фізичних характеристик тіла від зміни дії зовнішніх сил на тіло.
• гістерологія — те саме, що й гістерон-протерон.
• гістероскоп — один з медичних приладів, який використовують для огляду внутрішніх порожнин матки.
• гістидин — амінокислота, входить до складу більшості білків. Нестача Г. призводить до порушення обміну речовин, припинення…
• гістогенез — сукупність процесів, що забезпечують виникнення, існування та відновлення тканин тваринних організмів.
• гістограма — графічне зображення густоти розподілу імовірностей випадкової величини.
• гістоліз — руйнування тканин організму ферментами тканинного чи бактеріального походження.
• гістолог — Фахівець з гістології.
• гістологія — Наука про тканини організму людини і тварин.
• гістопатологія — розділ патологічної анатомії, що вивчає мікроскопічні процеси (явища), які відбуваються в тканинах при різних…
• гістофізіологія — розділ гістології, який вивчає механізми функцій тканин та їхніх комплексів у тваринних організмах.
• гістохімія — розділ гістології, що вивчає хімічні властивості тканин тварин і рослин.
• гіт — Пробіг коней на певну коротку відстань; заїзд.
• гітара — Струнний щипковий музичний інструмент з корпусом-резонатором у вигляді вісімки і з довгим грифом.
• гітарист — Музикант, який грає на гітарі.
• гітаристка — Жін. до гітари́ст.
• гітлеризм — Фашистська диктатура в Німеччині, очолювана Гітлером (1933-1945 рр.), а також ідеологія цієї диктатури.
• гітлерівець — Прихильник Гітлера, німецький фашист.
• гічка — Вузька і довга легка веслова спортивна шлюпка.
• глабці — Легкі сани з кузовом, обшитим лубом.
• глава — Те саме, що голова́ 1.
• главк — Орган управління в міністерствах і відомствах, що відає підприємствами якої-небудь галузі промисловості даного…
• главковерх — Скорочення: верховний головнокомандувач.
• глаголиця — Одна з двох абеток старослов’янської мови.
• гладження — Дія за знач. гла́дити.
• гладилка — Прилад для вирівнювання, пригладжування чого-небудь.
• гладильник — Робітник, який вирівнює, пригладжує що-небудь.
• гладильниця — Жін. до глади́льник.
• гладишка — Те саме, що глек 1.
• гладіатор — У стародавньому Римі — боєць з рабів або військовополонених, спеціально навчений для поєдинків чи боїв групами на…
• гладінь — Рівна, гладка поверхня.
• гладіолус — Те саме, що коса́рик 2.
• гладкість — Абстр. ім. до гладки́й.
• гладун — Непомірно повна людина; товстун.
• гладуха — Жін. до гладу́н 1.
• гладь — Те саме, що гладі́нь.
• глазет — Гатунок парчі з витканими золотими або срібними узорами
• глазур — Те саме, що поли́ва 1.
• глазурування — Дія за знач. глазурува́ти.
• гламур — Естетичний стиль, що підкреслює розкіш, моду і зовнішню привабливість.
• глас — Голос (у 1 знач.).
• гласність — Абстр. ім. до гла́сний¹.
• глаукома — Хвороба ока, що характеризується підвищенням внутрішньоочпого тиску.
• глауконіт — Мінерал морського походження, що є складним силікатом заліза темно-зеленого або жовтувато-зеленого кольору.
• глашатай — Те саме, що опові́сник.
• глевтяк — Глевкий хліб.
• гледичія — Дерево родини бобових, яке використовується при створенні полезахисних смуг, для озеленення міст і т. ін.
• глей — Пластична глина (здебільшого гончарна) сизого, червоного та ін. кольорів.
• глейкометр — прилад для визначення кількості цукру у винах.
• глек — Висока кругла, перев. глиняна посудина, злегка розширена в нижній частині.
• глет — Кристалічний окис свинцю у вигляді жовтого порошку різних відтінків, що використовується для виготовлення оліфи…
• глетчер — Скупчення на земній поверхні (в горах та приполярних районах) великих мас льоду, який рухається під впливом власної…
• глечик — Те саме, що глек 1.
• глиб — Те саме, що глибина́ 2, 3.
• глибина — Відстань зверху вниз від поверхні, краю чого-небудь.
• глибинка — Віддалений від чого-небудь пункт.
• глибиномір — Прилад для вимірювання глибини отворів та заглибин у деталях машин.
• глибінь — Те саме, що глибина 2, 3, 5.
• глибокість — Те саме, що глибина́ 2.
• глибоководник — Людина, що виконує яку-небудь роботу глибоко під водою.
• глибокодумність — Властивість за знач. глибокоду́мний.
• глибочінь — Те саме, що глибина́.
• глива — Сорт груші.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.