Слова на літеру А

• альпінізм — Вид спорту; сходження на важкодоступні гірські вершини, льодовики.
• альпініст — Той, хто займається альпінізмом.
• альпіністка — Жін. до альпіні́ст.
• альт — Низький жіночий або дитячий голос.
• альтана — Те саме, що альта́нка.
• альтанка — Покрита зверху легка будівля в саду, парку і т. ін. для відпочинку й захисту від сонця, дощу.
• альтембас — Те саме, що алтаба́с.
• альтерація — Підвищення або пониження звука на півтон або на цілий тон.
• альтернат — у міжнародному праві сукупність правил, що регулюють порядок підписання договору: черговість згадування сторін у…
• альтернатива — Необхідність вибору між двома або кількома можливостями, що виключають одна одну.
• альтернатор — електрична машина, що виробляє змінний струм.
• альтернація — чергування звуків, зумовлене певним фонетичним оточенням або морфологічною позицією.
• альтиметр — Прилад, що застосовується для визначення висоти місцевості або висоти польоту; висотомір.
• альтинг — парламент в Ісландії.
• альтист — музикант, який грає на альті
• альтитуда — висота точки місцевості над рівнем моря.
• альтруїзм — Безкорисливе піклування про благо інших і готовність жертвувати для інших своїми особистими інтересами; протилежне…
• альтруїст — Той, хто виявляє в своїх діях альтруїзм; протилежне егоїст.
• альтруїстка — Жін. до альтруї́ст; протилежне егоїстка.
• альфа — Назва першої літери грецького алфавіту.
• альфаметр — прилад для визначення надлишку повітря в горючій суміші, яка надходить у двигун внутрішнього згоряння.
• альфатрон — радіоактивний прилад, за допомогою якого вимірюють тиск газу.
• альфреско — Настінний живопис водяними фарбами по сирій штукатурці.
• альянс — Спілка, об’єднання на основі договірних зобов’язань.
• алювій — Відклади (валуни, піски і т. ін.), нагромаджені в долинах річками або струмками.
• алюзія — уживаний у художньому творі як риторичний прийом натяк на загальновідомий історичний, літературний чи побутовий факт
• алюміній — Хімічний елемент; легкий сріблясто-білий метал, пластичний і ковкий.
• алюмінотермія — здобування металів і сплавів відновленням їхніх сполук порошкуватим алюмінієм.
• алюмогель — пориста біла маса, іноді прозора, за складом - окис алюмінію, за властивостями - адсорбент.
• алюр — Спосіб, характер ходи, бігу коня: крок, галоп, кар’єр та ін.
• алярм — Тривога.
• алярміст — Той, хто поширює тривожні (звичайно неперевірені) чутки, схильний до паніки.
• амазоніт — мінерал класу силікатів, різновид калієвого польового шпату олакитно-зеленого кольору. Використовують як виробне…
• амазонка — Жінка-вершник.
• амальгама — Сплав якого-небудь металу з ртуттю або розчин деяких металів (напр., золота, срібла та ін.) у ртуті.
• амальгамація — Покриття металу, скла амальгамою.
• амарант — Трав’яниста рослина з родини щирицевих; деякі види вирощуються як декоративні; щириця, щир.
• амариліс — Рід цибулинних рослин; деякі види з великими гарними квітками вирощуються як декоративні .
• аматор — Той, хто охоче займається чим-небудь, хто кохається в чому-небудь; любитель (у 1 знач.).
• аматорка — Жін. до ама́тор.
• аматорство — Заняття якою-небудь справою не як професією, а з любові до неї.
• амбалаж — Пакувальний матеріал.
• амбар — Велике приміщення для зберігання зерна; комора.
• амбасада — Посольство.
• амбасадор — посол, повноважний представник
• амбівалентність — суперечливе, двоїсте (те, що має в собі, наприклад, задоволення й незадоволення) емоційне переживання щодо тієї самої…
• амбістома — рід хвостатих земноводяних. Поширені в Північній та Центральній Америці. Схожі на саламандр. Личинку А. тигрової…
• амбітність — Те саме, що амбі́ція.
• амбіція — Самолюбство; гордість; честолюбство.
• амбра — Воскоподібна речовина сірого кольору, яку виділяють кашалоти; застосовується в парфюмерії для надання стійкості…
• амбразура — Отвір у стіні укріплення, оборонної споруди, у бронебашті і т. ін., через який стріляють і ведуть спостереження.
• амбре — Воскоподібна запашна речовина, що утворюється в кишечнику хворих китів - кашалотів; застосовують А. у парфюмерії для…
• амброзія — У давньогрецькій міфології — ароматна їжа богів, що нібито надавала їм вічної юності, краси й безсмертя.
• амбулаторія — Невеликий лікувальний заклад, що подає медичну допомогу прихожим хворим, а також тим, які лежать вдома.
• амбушур — Мундштук духового музичного інструмента; положення губ під час гри на ньому.
• амвон — Підвищення в церкві перед так званими царськими вратами, з якого виголошуються проповіді.
• амеба — Найпростіша одноклітинна тварина, яка не має сталої форми.
• амебіаз — хвороба людини, спричинювана дизентерійною амебою.
• аменорея — відсутність менструацій.
• аменція — потьмарення свідомості з переважанням беззв'язного, хаотичного мовно-рухового збудження і розгубленості
• америцій — штучно одержаний радіоактивний хімічний елемент, символ Аm, ат. н. 95; належить до актиноїдів, сріблястий метал. Від…
• аметист — Коштовний камінь — різновид кварцу фіолетового або блакитнувато-фіолетового кольору, що використовується для ювелірних…
• аметропія — ненормальна заломлювальна здатність ока. До аметропія належить короткозорість або далекозорість.
• аміак — Безбарвний газ з різким запахом, що складається з азоту і водню, а в сполуці з водою утворює нашатирний спирт.
• аміакат — Розчин твердих мінеральних солей у рідкому аміаку.
• аміант — мінерал, амфіболовий азбест.
• амід — Хімічна сполука, що утворюється з аміаку.
• амідол — органічна сполука, безбарвні або світло-сірі кристали.
• амідопірин — лікарський препарат; болезаспокійливий, протизапальний, протиревматичний та жарознижуючий засіб.
• амідування — утворення амідів кислот. А. знешкоджує аміак у тканинах тварин і людини.
• амікошонство — безцеремонність, панібратство, фамільярність.
• амілаза — Фермент, що розщеплює крохмаль до цукрів у процесі травлення.
• амілацетат — аміловий ефір оцтової кислоти, безбарвна рідина. Амілацетат є розчинником багатьох органічних сполук.
• амілодекстрин — продукт розщеплення крохмалю.
• амілоза — легкорозчинна у воді складова частина крохмалю.
• амілоїд — Скловидна речовина білкового характеру, яка утворюється при амілоїдозі.
• амілоїдоз — одна з форм патологічного порушення білкового обміну в організмі.
• амілопектин — складова частина крохмалю.
• амімія — Ослаблення або повна відсутність міміки, що спостерігається при деяких захворюваннях нервової системи.
• амін — Хімічна сполука, що є похідною аміаку.
• аміназин — лікарський препарат; застосовують при нервових та психічних захворюваннях, для посилення дії снотворних, наркотичних…
• амінобензол — те саме, що й анілін.
• аміногрупа — одновалентна група - NH2, залишок аміаку. Міститься в амінах, амінокислотах та інших органічних сполуках.
• амінокислота — органічні кислоти — безбарвні кристалічні речовини, переважно розчинні у воді
• амітоз — прямий поділ ядра клітини, здебільшого шляхом перешнурування, без попередніх структурних змін у його будові.
• амнезія — Ослаблення або втрата пам’яті внаслідок різних уражень головного мозку.
• амніон — внутрішня зародкова оболонка деяких вищих хребетних (плазунів, птахів, ссавців) і безхребетних (комах).
• амністія — Здійснюване актом верховної влади часткове або повне звільнення засуджених від кари.
• амністування — Дія за знач. амністува́ти.
• амонал — Вибухова речовина з групи аміачно-селітряних, яка застосовується в гірничій та військовій справі.
• амоніак — Аміачна смола, що застосовується у ветеринарії та медицині.
• амоній — Сполука атомів азоту й водню, яка входить до складу багатьох солей, що широко застосовуються в техніці й сільському…
• амоніт — Аміачно-селітряна суміш, до складу якої входять вибухові нітросполуки.
• амоніфікація — процес розкладення азотовмісних органічних речовин з утворенням і виділенням аміаку.
• аморалізм — Заперечення моралі, відмовлення від принципів совісті, честі, справедливості.
• аморальність — Абстр. ім. до амора́льний.
• амортизатор — Пристрій, який пом’якшує дію поштовхів, ударів під час руху автомобіля, при посадці літака і т. ін.
• амортизація — Поступове зниження вартості основних фондів (устаткування, будинків і т. ін.) внаслідок їх зношування.
• аморфізм — Безформність, неоформленість, невпорядкованість.
• аморфність — Абстр. ім. до амо́рфний.
• амофос — Складне азотно-фосфорне концентроване мінеральне добриво.
• ампелографія — наука про сорти й види винограду.
• ампелотерапія — лікування виноградом.
• ампер — Одиниця виміру сили електричного струму.
• ампераж — Сила електричного струму, виражена в амперах.
• амперметр — Прилад, яким вимірюють силу електричного струму.
• ампір — Стиль пізнього класицизму в західноєвропейській архітектурі і прикладному мистецтві.
• амплітрон — електровакуумний прилад магнетронного типу, за допомогою якого підсилюють сигнали коливань надвисоких частот.
• амплітуда — Найбільше відхилення тіла, що коливається, від положення рівноваги; розмах коливань.
• ампліфікація — Стилістичний прийом для підсилення характеристики явища, що полягає у нагромадженні кількох синонімів, однотипних…
• ампліфікування — Те саме, що ампліфіка́ція.
• амплуа — Певне коло ролей, що відповідає сценічним даним актора.
• ампула — Герметичне запаяна скляна посудина для зберігання в стерильному стані лікарських та інших речовин.
• ампутація — Хірургічна операція, під час якої вирізують (повністю або частково) той чи інший орган, відтинають кінцівку.
• амузія — порушення можливості сприймати музичні звуки або відтворювати їх.
• амулет — Невеликий предмет, що його як чаклунський засіб носять марновірні люди, вірячи, ніби він оберігає від хвороб, ран…
• амуніція — Сукупність речей (крім одягу і зброї), що становлять спорядження військовослужбовця, а також військове спорядження коня.
• амур — У римській міфології — бог кохання, якого зображали крилатим хлопчиком з луком і стрілами.
• амури — село в Україні, Одеській області
• амфібія — Земноводна тварина (жаба, саламандра та ін.), личинка якої дихає зябрами, а дозріла особина — легенями.
• амфіболіт — Метаморфічна середньозерниста гірська порода, деякі різновиди якої використовують як облицювальне каміння, для…
• амфіболія — вираз, який можна тлумачити двозначне.
• амфібрахій — У силабо-тонічному віршуванні — стопа, що має три склади, з яких середній наголошений (&́200;-́&́200;), напр.: "В нас…
• амфімакр — в античній метриці віршований розмір з трискладовою стопою, що має два довгі склади і один короткий всередині (-V-).
• амфіміксис — тип статевого процесу у людини, тварин і рослин, при якому ядра чоловічої і жіночої статевих клітин зливаються.
• амфітеатр — У давній Греції і Римі — відкрита кругла або півкругла споруда для видовищ з ареною посередині, навколо якої уступами…
• амфітріон — У грецькій міфології, а також у комедіях Плавта і Мольєра - цар Тебанський, дружина якого Алкмена під час відсутності…
• амфора — Велика посудина (для вина, олії та ін.) яйцеподібної форми з двома вертикальними ручками, широко вживана в античному…
• амфотерність — здатність сполук проявляти кислотні й основні властивості. Амфотерними сполуками (їх ще називають амфолітами) є вода…
• амхара — найчисленніший народ Ефіопії
• анабазин — Органічна отруйна речовина, яку застосовують у сільському господарстві для знищення шкідливих комах.
• анабазис — Напівкущова або трав’яниста багаторічна рослина родини лободових, поширена перев. в Середній Азії; використовується…
• анабаптизм — Релігійний рух XVI ст. у Німеччині, Англії і Нідерландах, який заперечував церковну ієрархію, ряд догматів церкви й…
• анабаптист — Послідовник, прибічник анабаптизму.
• анабаптистка — Жін. до анабапти́ст.
• анабіоз — Припинення або пригнічення життєдіяльності організму в несприятливих умовах.
• анаболізм — сукупність хімічних процесів в організмі, спрямованих на утворення складових частин клітини і тканин. А. є одним з…
• анаболія — зміна ознак дорослих організмів внаслідок додавання нових стадій наприкінці періоду формотворення.
• анагенез — Тип еволюційного процесу органічного світу, близький до прогресу; для А. характерне ускладнення органів, удосконалення…
• анагліфія — спосіб репродукування, що дає змогу одержати об'ємне (стереоскопічне) зображення.
• анаграма — Переставляння окремих літер або складів у слові, внаслідок чого утворюються нові слова з іншим значенням.
• анаеробіоз — Здатність деяких організмів жити й розвиватися без вільного кисню.
• анаколуф — синтаксична або логічна непослідовність у мові, відхилення від граматично правильних норм.
• анаконда — Найбільша змія родини удавових, що живе в Центральній та Південній Америці.
• анакруза — склад на початку віршового рядка, який не входить до його ритмічного розміру.
• аналгезія — нечутливість до болю; аналгія.
• аналгія — нечутливість до болю.
• аналіз — Метод наукового дослідження предметів, явищ та ін. шляхом розкладу, розчленування їх у думці на складові частини…
• аналізатор — Прилад, за допомогою якого роблять аналіз (у 2 знач.) речовини, явища і т. ін.
• аналізування — Дія за знач. аналізува́ти.
• аналітик — Фахівець, що займається аналізом речовин.
• аналітика — Вчення про силогізми й доведення.
• аналітичність — Абстр. ім. до аналіти́чний 1, 2.
• аналог — Те, в чому виявляється схожість, подібність до іншого предмета або явища.
• аналогічність — Абстр. ім. до аналогі́чний; подібність, схожість.
• аналогія — Подібність, схожість у чому-небудь між предметами, явищами, поняттями.
• аналой — У церкві — високий, з похилим верхом столик, на який кладуть ікони, богослужбові книги тощо.
• анальгезія — аналгезія; нечутливість до болю.
• анальгін — Біла кристалічна речовина, що вживається як ліки для зниження температури і вгамування головного болю.
• анальгія — нечутливість до болю; аналгія, аналгезія.
• анальфабет — Неписьменна, неграмотна людина
• анамнез — Відомості, що їх дає хворий або його близькі про умови життя, які передували захворюванню, і про історію розвитку…
• анаморфоз — Тип розвитку деяких членистоногих, при якому тварина вилуплюється з яйця з неповною кількістю тулубових сегментів, що…
• ананас — Тропічна трав’яниста рослина.
• анапест — У силабо-тонічному віршуванні — трискладова стопа, в якій наголошений останній склад (&́200;&́200;-́), напр.: "Наша…
• анаплазія — повернення клітин і тканин у недиференційований стан, при цьому вони перестають виконувати специфічні функції і…
• анаплазми — рід рикетсій; кровопаразити тварин, що спричинюють захворювання - анаплазмоз.
• анаплазмоз — захворювання домашніх та диких тварин, спричинювані анаплазмами.
• анархізм — Ворожа марксизмові дрібнобуржуазна політична течія, яка заперечує будь-яку державну владу, організовану політичну…
• анархіст — Прибічник анархізму (в 1 знач.).
• анархістка — Жін. до анархі́ст.
• анархічність — Властивість за знач. анархі́чний 2.
• анархія — Стан суспільства, в якому відсутні організована влада, закони, немає певних обов’язкових норм поведінки; безвладдя.
• анастигмат — Фотооб’єктив, у якому способом підбору лінз різної кривизни максимально усунено астигматизм.
• анастомоз — У людини і тварин - з'єднання між волокнистими утворами (нервами, м'язами) та кровоносними або лімфатичними судинами.…
• анатоксин — біологічно активний препарат, нешкідливе похідне токсини, яке зберігає його антигенні та імуногенні властивості.
• анатом — Фахівець з анатомії або анатомування.
• анатомія — Наука про будову, функції і розвиток живого організму.
• анатомка — Те саме, що Анатомі́чний теа́тр ( див. анатомі́чний).
• анатомування — Дія за знач. анатомува́ти.
• анатоцизм — обчислення процентів не лише з початкової суми, а й з процентів, які набігли за час, що минув.
• анафаза — одна із стадій (фаз) непрямого поділу клітин (мітозу), на якій дочірні (сестринські) хромосоми роз'єднуються й…
• анафілаксія — підвищена чутливість організму до повторного введення (не через травний тракт) чужорідних речовин, найчастіше білкових…
• анафора — Стилістичний прийом, що полягає в повторенні тих самих звуків, слів, речень на початку двох або кількох суміжних…
• анафорез — переміщення до анода завислих у розчині частинок, коли через розчин протікає електричний струм.
• анафронт — атмосферний фронт, що характеризується висхідним рухом теплого повітря.
• анахорет — Релігійний фанатик, який живе у відлюдному місці — в пустелі, печері тощо; пустельник, пустинник.
• анахоретка — Жін. до анахоре́т.
• анахронізм — Помилка в літочисленні, хронології подій, явищ.
• анахронічність — Абстр. ім. до анахроні́чний.
• ангажемент — Запрошення артистів на певний строк для участі в спектаклях або концертах на основі договору.
• ангар — Приміщення, де стоять літаки і де проводиться їх поточний ремонт.
• ангел — У релігійному культі — надприродна істота, посланець, вісник бога; зображується звичайно у вигляді юнака з крилами.
• ангідрид — Безводний (кислотний) окис, який при сполученні з водою утворює кислоту.
• ангідрит — Безводний сірчанокислий кальцій, який, сполучаючись з водою, переходить у гіпс; використовується як природна в’яжуча…
• ангіна — Гостре запалення слизової оболонки зіва, зокрема мигдаликів глотки.
• ангіографія — Метод рентгенологічного дослідження артерій і вен при введенні в них контрастної речовини.
• ангіокардіографія — метод рентгенологічного дослідження порожнин серця та магістральних судин.
• ангіологія — розділ анатомії, що вивчає кровоносні і лімфатичні судини.
• ангіома — доброякісна пухлина, що розвивається з кровоносних або лімфатичних судин.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.