Слова на літеру А

• акрихін — Лікувальний протималярійний препарат, який замінює хінін.
• акробат — Вправний гімнаст, виконавець складних гімнастичних номерів у цирку.
• акробатизм — Спритність, майстерність у виконанні гімнастичних вправ.
• акробатика — Вид гімнастики й циркового мистецтва.
• акробатка — Жін. до акроба́т.
• акроболіст — у Давній Греції воїн загону легкої кінниці, озброєний луком, списом і мечем, без щита і
• акрокефалія — аномалія форми черепа, при якій голова витягнута вгору, баштоподібна.
• акролеїн — органічна сполука; безбарвна летка рідина з різким запахом, дуже отруйна, подразна.
• акромегалія — захворювання, пов'язане з порушенням функції гіпофіза. Супроводиться надмірним ростом кінцівок, черепа, особливо…
• акронім — абревіатура, утворена з початкових букв слів або словосполучень, , АЕС, ЄС.
• акрополь — У давній Греції — укріплена центральна частина міста, розташована звичайно на горі.
• акростих — Вірш, у якому перші літери рядків утворюють слово або речення.
• акротерій — скульптурна прикраса над кутами будівлі або на вершині фронтону архітектурної споруди.
• акрофонія — складноскорочені слова з початкових літер словосполучення (, вуз), що їх читають не за назвою літер, а як звичайне…
• аксакал — У народів Середньої Азії — мудра, шановна, літня людина, а також форма ввічливого звертання до чоловіків.
• акселерат — підліток, фізичний розвиток якого випереджає його вік.
• акселератор — Регулятор кількості робочої суміші, яка надходить з карбюратора (в дизелях — палива з насоса) в циліндри двигуна…
• акселерація — Набагато раніше або швидше формування якогось органа в період ембріонального розвитку порівняно з іншими органами або…
• акселерограф — акселерометр з автоматичним записувальним пристроєм.
• акселерометр — Прилад, яким вимірюють прискорення або перевантаження, що виникають при випробуванні різних машин та їхніх систем.
• аксельбант — У формі деяких військових чинів дореволюційної російської армії і армій деяких зарубіжних країн — наплічний шнур із…
• аксесуар — Характерна для чого-небудь ознака, предмет
• аксіологія — вчення про духовні, моральні, естетичні цінності.
• аксіома — Вихідне положення в науці, яке приймається без доказів і лежить в основі доказу правдивості інших положень.
• аксіоматика — сукупність аксіом даної науки, приведена в певну систему.
• аксіометр — Інструмент для вимірювання відхилення осі приладу від початкової площини.
• аксон — неврит; 1. Запалення нерва у людини і тварин, що розвивається при його ушкодженні, переохолодженні тіла, внаслідок…
• аксонометрія — спосіб зображування предметів на кресленику, при якому на площину зображень проектуються і предмет, і осі прямокутної…
• акт — Окремий прояв якої-небудь діяльності; дія, подія, вчинок.
• актив — Найбільш діяльна, ініціативна, передова частина якої-небудь організації, колективу.
• активатор — Речовина, що надає молекулам іншої речовини здатності вступати в хімічну реакцію, прискорює перебіг хімічної реакції
• активація — Перехід з недіяльного стану в діяльний; посилення діяльного стану.
• активізація — Дія за знач. активізува́ти і стан за знач. активізува́тися.
• активізм — Літературний і громадський лівоінтелігентський напрям у деяких західноєвропейських країнах 2-го десятиріччя 20 ст.
• активіст — Діяльний член якого-небудь колективу; громадський діяч.
• активістка — Жін. до активі́ст.
• активність — Властивість за знач. акти́вний 1.
• активування — Дія за знач. активува́ти.
• актин — білок м'язової тканини, бере участь у м'язовому скороченні разом з міозином.
• актинідія — Багаторічна витка чагарникова рослина з кисло-солодкими ягодами, які використовують у кондитерській промисловості та…
• актиній — Один з радіоактивних елементів, що добувається з уранової руди.
• актинія — Морська тварина типу кишковопорожнинних з щупальцями для хапання їжі; морський анемон.
• актинобацильоз — інфекційне захворювання переважно великої рогатої худоби, зрідка людини, спричинюване мікроскопічним грибком…
• актинограф — самописний прилад для реєстрації інтенсивності радіації (випромінювання) сонця.
• актиноліт — породоутворюючий мінерал класу силікатів, зеленого кольору. Використовують як кислото- і вогнетривкий матеріал.
• актинометр — прилад для вимірювання інтенсивності прямої сонячної радіації.
• актинометрія — Розділ геофізики, що вивчає процеси сонячного, земного й атмосферного випромінювання.
• актиномікоз — захворювання людини та деяких сільськогосподарських тварин, що спричиняється актиноміцетами.
• актинофаг — вірус, що уражає актиноміцети.
• актор — Виконавець (професіонал) ролей у театральних виставах.
• акторка — Жін. до акто́р, актри́са.
• акторство — Заняття, професія актора
• актриса — Те саме, що акто́рка.
• актуалізм — Один з суб'єктивно-ідеалістичних варіантів неогегельянства, розроблений італійським філософом Дж. Джентіле. В…
• актуальність — Абстр. ім. до актуа́льний.
• актуарій — Протоколіст, реєстратор.
• акузатив — знахідний відмінок.
• акула — Велика хижа морська риба.
• акультурація — залучення одного народу до культури іншого шляхом їх контактів.
• акумулювання — Дія за знач. акумулюва́ти і стан за знач. акумулюва́тися.
• акумулятор — Прилад для нагромадження електричної енергії з метою дальшого її використання.
• акумуляція — Збирання, нагромадження, зосередження чого-небудь.
• акупунктура — метод лікування голкоуколюванням. Походить з Китаю.
• акуратист — Про людину, що додержується порядку, точності.
• акуратистка — Жін. до акурати́ст.
• акуратність — Абстр. ім. до акура́тний.
• акустик — Фахівець з акустики.
• акустика — Розділ фізики, що вивчає звукові явища.
• акут — Один із видів музикального наголосу (висхідний) у давньогрецькій, сербській та інших мовах
• акушер — Лікар — фахівець з акушерства.
• акушерка — Жінка з середньою медичною освітою, що має право самостійно подавати медичну допомогу при пологах.
• акушерство — Галузь медицини, що розробляє заходи лікарської допомоги жінкам під час вагітності, пологів і в післяпологовий період.
• акцент — Своєрідний характер вимови, властивий тій або іншій мові (діалектові), особі.
• акцентолог — Фахівець з акцентології.
• акцентологія — Розділ мовознавства, що вивчає систему словесних наголосів та історичні зміни їх в окремій мові або в групі…
• акцентуація — Виділення наголосу в слові; акцентування.
• акцентування — Дія за знач. акцентува́ти.
• акцепт — Форма розрахунків, при якій платіжна вимога, виписана постачальником, оплачується банком тільки після згоди боржника.
• акцептант — особа, яка зобов'язалася сплатити за пред'явленим рахунком, векселем.
• акцептор — Частинка, що приєднує електрони.
• акциденція — випадкова, минуща, тимчасова, неістотна властивість.
• акциз — У капіталістичних країнах — вид непрямого податку на продукти масового споживання (цукор, горілку, тютюнові вироби і…
• акцизник — Акцизний чиновник.
• акціонер — Власник акцій; член акціонерного товариства.
• акція — Цінний папір, який свідчить про те, що його власник вніс певний пай у капіталістичне підприємство та має право на…
• алалія — відсутність або обмеження мови у дітей з нормальним слухом внаслідок недорозвинення або ушкодження мовних ділянок кори…
• аланін — ациклічна амінокислота, дуже поширена в живій природі.
• алантоїс — одна із зародкових оболонок плазунів, птахів і ссавців. Виконує функції органів дихання, виділення і живлення зародка.…
• алгебра — Розділ математики, що вивчає загальні закони дій над величинами, вираженими літерами, незалежно від їх числового…
• алгол — Формальна мова для опису обчислювальних алгоритмів; алгоритмічна мова.
• алгоритм — Система правил виконання обчислювального процесу, що приводить до розв’язання певного класу задач після скінченного…
• алгоритмізація — Побудова алгоритму, що реалізує певний процес; опис процесів мовою математичних символів.
• алеаторика — формалістичний напрям у сучасній музиці, який проголошує головним у творчості й виконавстві принцип випадковості, коли…
• алебарда — Старовинна зброя — сокирка у вигляді півмісяця, насаджена на довгий держак із списом на кінці.
• алебастр — Дрібнозернистий гіпс білого кольору, що використовується в будівництві, як в’яжуча речовина, а також для скульптурних…
• алеврит — дрібнозерниста пухка осадочна гірська порода, за розмірами уламків (0,1 - 0,01 мм) проміжна між глинами та піском…
• алевроліт — тверда гірська порода, зцементований алеврит.
• алегоризм — Алегоричний спосіб висловлювання або зображення.
• алегоричність — Абстр. ім. до алегори́чний.
• алегорія — Втілення абстрактного поняття в конкретному художньому образі.
• алегрі — Лотере́я-але́грі, лоте́реї-але́грі, ж., заст. Лотерея з негайною виплатою виграшу.
• алейкемія — лейкоз, білокрів'я; злоякісне захворювання системи крові, яке характеризується розростанням патологічних клітин…
• алексія — порушення навичок читання внаслідок втрати розуміння написаних слів чи впізнавання окремих літер. Спричинюється…
• алелізм — алеломорфізм; існування гена в різних станах (алелях), які виникають шляхом мутацій із нормального гена.
• алеломорфізм — те саме, що й алелізм.
• алелопатія — вплив одних рослин на інші внаслідок виділення ними різних речовин.
• алель — Один із можливих станів гена, що визначає певну ознаку.
• алеманда — старовинний німецький плавний танок; був поширений у Франції 16 ст.
• алерген — Речовина, яка викликає алергію.
• алергізація — спричинення алергій
• алергія — Змінена чутливість організму тварин і людини до чужорідних речовин, що вводяться повторно.
• алерголог — Фахівець з алергології.
• алергологія — Розділ медицини, який вивчає причини виникнення, розвиток, профілактику та лікування алергічних захворювань.
• алея — Дорога (в садку, парку), обсаджена з обох боків деревами, кущами.
• алжирець — корінне населення Алжиру
• алича — Плодове дерево, що росте на півдні СРСР; рід сливи.
• алібі — Перебування обвинуваченого в момент злочину в іншому місці як доказ його непричетності до злочину.
• алігатор — Тупорилий крокодил, що водиться в Америці і Південному Китаї.
• аліготе — Сорт винограду, який використовують для виготовлення білих столових вин і коньяків.
• алідада — деталь астрономічних і геодезичних кутомірних інструментів, що обертається навколо осі, яка проходить через центр лімба.
• алієнація — Відчуження майна.
• алізарин — Барвник, який раніше добували з коріння марени, а тепер виготовляють штучно; застосовується для фарбування у червоний…
• алілуйщик — Людина, що на шкоду справі надміру вихваляє кого-, що-небудь.
• алілуйщина — Надмірне вихваляння кого-, чого-небудь.
• аліментація — У Стародавньому Римі система державної допомоги дітям незаможних батьків і сиротам.
• аліменти — Кошти на утримання, що виплачуються за законом непрацездатним членам сім’ї (дітям, батькам та ін.) особами, зв’язаними…
• аліментник — Той, хто платить аліменти.
• аліментниця — Жінка, яка одержує аліменти.
• алітерація — Поетичний прийом, який полягає в доборі слів з повторюваними однаковими приголосними звуками.
• алітування — Дія за знач. алітува́ти.
• алкалізація — додавання лугів до речовин.
• алкаліметрія — метод визначення кількості кислоти в розчинах шляхом додавання до них лугу (або його розчину).
• алкалоз — підвищення лужності крові і тканин організму.
• алкалоїд — Азотовмісна органічна речовина, яка має властивості лугу й характеризується сильною фізіологічною дією.
• алкіл — одновалентний залишок - радикал вуглеводню жирного ряду. А. є бутил, метил, етил, пропіл та ін.
• алкоголіз — обмінний розклад речовин при взаємодії з спиртами. А. є, , утворення етилацетату при взаємоді хлористого ацетилу з…
• алкоголізація — те саме, шо й спиртування.
• алкоголізм — Захворювання, що розвивається внаслідок тривалого зловживання спиртними (алкогольними) напоями.
• алкоголік — Той, хто хворіє на алкоголізм; п’яниця
• алкоголічка — Жін. до алкого́лік.
• алкоголь — Винний спирт.
• алмаз — Прозорий, звичайно безбарвний мінерал і коштовний камінь, що блиском і твердістю перевищує всі інші мінерали…
• алмазник — Фахівець, який займається розвідкою, добуванням та обробкою алмазів.
• алмазооброблення — Технологічний процес надання алмазам необхідної форми та огранювання.
• алогамія — запилення однієї квітки пилком іншої.
• алогізм — Що-небудь безглузде; те, що суперечить логіці
• алогічність — Абстр. ім. до алогі́чний.
• алод — повна спадкова власність на землю за феодалізму в Західній Європі.
• алое — Багаторічна тропічна й субтропічна трав’яниста рослина з довгастим м’ясистим листям, укритим по краю шипами…
• алометрія — нерівномірний ріст частин тіла, зміна темпів розвитку різних органів.
• аломорфоз — пов'язане із зміною середовища перетворення організмів, коли одні відношення із середовищем замінюються іншими…
• алонж — Пряма або зігнута скляна трубка, якою рідина з холодильної частини пристроїв, де відбувається дистиляція, стікає в…
• алонім — Варіантна назва особи, географічного об'єкта (Константинополь - Стамбул, Георгій - Юрій).
• алопат — Лікар, який не застосовує гомеопатичних методів і засобів лікування.
• алопатія — Застаріла назва, вживана гомеопатами по відношенню до звичайної, негомеопатичної системи лікування.
• алопеція — Медичний термін, що означає часткове або повне випадіння волосся.
• алопластика — заміщення дефекту тканин та органів різними штучними матеріалами, які не впливають шкідливо на навколишні тканини.…
• алотрансплантація — пересадження трансплантата від одного представника якого-небудь біологічного виду іншому представникові того ж виду.
• алотропія — Здатність деяких хімічних елементів існувати у вигляді двох або кількох простих речовин, напр. вуглець існує у вигляді…
• алофан — мінерал класу силікатів, блідо-блакитного, зеленуватого, бурого кольорів.
• алофон — звук, що відрізняється від іншого звука фонетичною ознакою, а не функцією; фонетичний варіант у межах однієї фонеми.
• алохол — лікарський препарат; жовчогінний засіб; підвищує моторику кишечника.
• алтей — Те саме, що алте́я.
• алтея — Рід багаторічних трав’янистих рослин родини мальвових; застосовують у медицині та ветеринарії.
• алтин — Старовинна російська монета, вартість якої дорівнювала трьом копійкам.
• алуніт — мінерал класу сульфатів, білий з сіруватим, жовтуватим або червонуватим забарвленням. Використовують для одержання…
• алфавіт — Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; азбука, абетка.
• алхімік — Той, хто займається алхімією.
• алхімія — Середньовічне містичне вчення, спрямоване на відшукання чудодійної речовини — "філософського каменя", за допомогою…
• альбатрос — Великий морський водоплавний птах із довгими вузькими крилами і видовженим дзьобом.
• альбедо — Число, що показує, яку частину падаючої на тіло променевої енергії відбиває його поверхня.
• альбедометр — прилад для вимірювання альбедо різних фізичних тіл.
• альбідум — різновид м'якої пшениці.
• альбінізм — Відсутність нормальної для даного виду організмів пігментації (забарвлення).
• альбінос — Людина, тварина або рослина з ознаками альбінізму.
• альбіноска — Жін. до альбіно́с.
• альбіт — мінерал класу силікатів, білий натрієвий польовий шпат. Використовують у керамічному виробництві.
• альбіція — рід деревних та кущових рослин родини мімозових. Поширені в тропіках і субтропіках. Деякі види мають цінну деревину й…
• альбом — Книга або зошит з чистими листками для малювання, вписування віршів, зберігання фотографій, листівок, марок та ін.
• альборада — Пісня іспанських пастухів на честь сходу Сонця.
• альбумін — Найпростіший білок, розчинний у воді.
• альбумінурія — наявність білка в сечі.
• альгінат — Речовина, що видобувається з морських водоростей і використовується в косметології.
• альгологія — розділ ботаніки, що вивчає водорості.
• альграфія — спосіб плоского друку з тонкої (0,6-0,8 мм) алюмінієвої друкованої форми.
• альдегід — Органічна сполука, яка утворюється при окисленні спиртів, напр. винного, деревного.
• альдолаза — фермент, що належить до ліаз, які розщеплюють і синтезують міжвуглецеві зв'язки ( - С - С- ). Конденсує альдегіди, від…
• альдостерон — гормон стероїдної природи; виробляється кірковим шаром надниркових залоз, регулює в організмі мінеральний обмін.
• алькальд — алькад; старшина громади, суддя в Іспанії, в країнах Латинської Америки.
• алькасар — замок або укріплений палац в Іспанії, найчастіше збудований у маврітанському стилі.
• альков — Заглиблення в стіні кімнати для ліжка; ніша.
• алькупринт — електролітичний спосіб виготовлення форм офсетного друку, які відзначаються високою стійкістю.
• альмавіва — чоловічий широкий плащ, який носили на початку 19 ст. (від імені героя комедії Бомарше «Севільський цирульник»).
• альманах — Збірка літературних творів різних авторів-сучасників.
• альмандин — мінерал класу силікатів, залізисто-глиноземистий гранат червоного, буро-червоного або червоно-фіолетового кольорів.…
• альменда — у країнах Західної Європи за середньовіччя земельні угіддя, які були в спільному користуванні членів однієї або…
• альпарі — відповідність ринкового (біржового) курсу валюти, цінних паперів, векселів їхньому номіналові.
• альпеншток — Довга палиця з загостреним залізним наконечником, якою користуються при сходженні на високі гори, льодовики.
• альпінарій — Ділянка саду або парку у вигляді кам’янистої гірки, на якій вирощують високогірні рослини.
• альпініада — Масовий похід у високогірні райони.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.