Слова на літеру Т

• тритонка — Автомашина, що має вантажність три тонни.
• триух — Те саме, що вуша́нка.
• трифтонг — Поєднання трьох голосних звуків в одному складі.
• трихіна — Маленький круглий черв’ячок, личинки якого паразитують у м’язах свиней та інших тварин і з недостатньо провареною…
• трихінела — Те саме, що трихі́на.
• трихінельоз — Тяжке глистяне захворювання людини й тварин, спричинюване трихінами.
• трихіноз — глистяне захворювання людини і тварин. Збудник круглий черв'як трихіна. Захворювання людини можливе при вживанні в їжу…
• трихограма — Рід дуже дрібних перетинчастокрилих комах, які відкладають свої яйця в яйця інших комах; використовують їх у…
• трихорд — звукоряд з трьох звуків у межах терції або кварти.
• трихотомія — Поділ цілого на три більш або менш рівні частини
• трихофітія — заразне грибкове захворювання шкіри, волосся, нігтів у людини та тварин, спричинюване рослинними мікроскопічними…
• трихоцефальоз — глистяне захворювання людини. Збудник - волосоголовець людський. Зараження відбувається при вживанні в їжу забруднених…
• трицепс — триголовий м'яз (плеча, гомілки).
• трицератопс — викопний плазун з підряду рогатих динозаврів. Рештки відомі з відкладів мезозою.
• трицикл — триколісний велосипед, автомобіль.
• тричлен — Алгебраїчний вираз, що складається з трьох одночленів, поєднаних знаками додавання або віднімання.
• трищетинник — Ряд багаторічних (рідше однорічних) трав’янистих рослин родини злакових, деякі види якого вживаються на корм.
• тріада — Єдність, утворювана трьома окремими особами, предметами, поняттями або частинами, елементами.
• тріас — Перший із трьох періодів мезозойської ери геологічної історії Землі.
• тріатлон — Спортивне змагання, що складається з плавання, велогонки та бігу.
• трієнале — Мистецька виставка або фестиваль, що відбувається раз на три роки.
• трієр — Машина для очищання та сортування насіння.
• трієра — Судно з трьома рядами весел у давніх греків.
• трієчник — Учень, який постійно одержує трійки за успішність.
• трієчниця — Жін. до трі́єчник.
• трійка — Назва цифри й числа 3.
• трійня — Те саме, що трійня́та.
• трійнята — Троє дітей, народжених одночасно однією матір’ю; троє близнят.
• трійця — У християнській релігії — триєдине божество, у якому поєднуються: бог-отець, бог-син і бог-дух святий.
• трійчаки — Те саме, що трійча́та.
• трійчатка — Предмет, що складається з трьох однакових частин, який має три однакові частини.
• тріо — Музичний твір для трьох інструментів або трьох голосів із самостійними партіями в кожного.
• тріод — Трьохелектродна електронна лампа, в якій є катод, анод і керуючий електрод (сітка); використовується в радіотехніці та…
• тріодь — Книга церковних пісень і молитов — трипісенних канонів.
• тріолет — Написаний на дві рими вірш із восьми рядків, із яких четвертий і сьомий повторює перший рядок, а восьмий — другий.
• тріоль — Тричасткова ритмічна фігура в музиці двочасткового розміру; група з трьох ритмічно однакових нот, що дорівнюють за…
• тріольність — Абстр. ім. до тріо́льний.
• тріпанина — Дія за знач. тріпа́ти 1, 2, 4.
• тріпання — Дія за знач. трі́пати і трі́патися та звуки, утворювані цією дією.
• тріпачка — Канчук, ремінний нагай.
• тріпотання — Дія та стан за знач. тріпота́ти й звуки, утворювані цією дією.
• тріпотіння — Дія за знач. тріпоті́ти та звуки, утворювані цією дією.
• тріск — Різкий звук, який утворюється, коли щось ламається, лопається, тріскає, розривається.
• тріска — Невеликий тонкий шматок деревини, який відкололи або відколовся від стовбура, колоди тощо.
• тріскання — Дія за знач. трі́скати і трі́скатися¹ та звуки, утворювані цією дією.
• тріскачка — Знаряддя, прилад, за допомогою якого утворюється тріск, стукіт, шум.
• тріскіт — Те саме, що тріск.
• тріскотання — Дія за знач. тріскота́ти та звуки, утворювані цією дією.
• тріскотіння — Дія за знач. тріскоті́ти та звуки, утворювані цією дією.
• тріскотнеча — Те саме, що тріскотня́ 1.
• тріскотня — Безперервний або тривалий тріск.
• тріскотнява — Сильний безперервний або тривалий багаторазовий тріск, утворюваний чим-небудь.
• тріумвір — Учасник тріумвірату.
• тріумвірат — У Стародавньому Римі епохи занепаду республіки — союз трьох впливових політичних діячів і полководців, що мав на меті…
• тріумф — У Стародавньому Римі — урочистий вступ полководця та його війська у столицю після переможного завершення війни, що…
• тріумфатор — У Стародавньому Римі — полководець-переможець, який урочисто, з тріумфом вступає у столицю.
• тріумфаторка — Жін. до тріумфа́тор 2.
• тріумфування — Дія за знач. тріумфува́ти.
• тріщання — Дія за знач. тріща́ти 1, 2 і звуки, утворювані цією дією.
• тріщина — Щілина, місце розриву на поверхні чого-небудь, що покололось, лопнуло, тріснуло.
• тріщинуватість — Властивість за знач. тріщинува́тий.
• троакар — Хірургічний інструмент, що має форму трубочки з тригранною голкою всередині для проколювання і випускання гною чи…
• троглодит — Первісна печерна людина, яка не вміла будувати житла.
• троєженець — Той, хто одружився втретє або перебуває в шлюбі з трьома жінками одночасно.
• троєженство — Одруження чоловіка втретє або перебування його в шлюбі з трьома жінками одночасно.
• троїння — Дія за знач. тро́їти.
• троїстість — Наявність потрійного складу, потрійних джерел, зв’язків і т. ін.
• трок — Широкий ремінь для закріплення сідла або попони на коні; попруга.
• тролей — Роликовий струмоприймач в електричному транспорті (тролейбусі, трамваї і т. ін.)
• тролейбус — Безрейковий міський транспорт з електродвигуном, який живиться струмом від підвісних контактних проводів, признач. для…
• тролейбусник — Працівник тролейбусного транспорту.
• тролейвоз — Вантажний автомобіль з електродвигуном, що живиться струмом від підвісних контактних проводів, та з бензиновим…
• тролейкар — Самохідний вантажний візок з електричним двигуном, що живиться струмом від підвісних контактних проводів.
• троль — У скандінавській міфології — надприродна істота, звичайно ворожа людям (найчастіше — велетень).
• тромб — Згусток крові, що утворюється у кровоносних судинах людини і тварини.
• тромбін — Фермент, який зумовлює зсідання крові.
• тромбоз — Утворення згустків крові — тромбів — у кровоносних судинах живого організму, що утруднює або припиняє місцевий…
• тромбон — Мідний духовий музичний інструмент, що являє собою складену циліндричну двічі зігнуту трубку, яка закінчується широкою…
• тромбоніст — Музикант, який грає на тромбоні.
• тромбофлебіт — Запалення вени, що супроводжується утворенням тромбу ( див. тромб¹).
• трон — Багато оздоблене крісло на спеціальному підвищенні — місце монарха під час урочистих церемоній у палаці.
• троостит — структура загартованої, а потім відпущеної сталі (щоб зменшити внутрішні напруження). Т. – суміш дуже дрібних частинок…
• троп — слово чи вислів, вжиті у переносному, образному значенні. До Т. належать метафора, метонімія, алегорія, гіпербола…
• тропа — Вузенька пішохідна доріжка, протоптана людьми або тваринами; стежка.
• тропак — Український народний танець, за характером виконання близький до гопака.
• тропар — Молитовний вірш для співу на честь якого-небудь свята або святого у православному богослужінні.
• тропік — Уявне коло на поверхні земної кулі, паралельне екватору і віддалене на 23° 27’ на північ або на південь від нього.
• тропопауза — Перехідний шар земної атмосфери між тропосферою і стратосферою.
• тропосфера — Нижній шар земної атмосфери, який лежить між поверхнею землі та стратосферою і для якого характерне зниження…
• тропотянка — Український народний танець з музичним розміром ²/₄, який відзначається жвавістю й темпераментністю виконання і в…
• тропофіти — рослини, які пристосувалися до життя в областях з регулярною щорічною зміною вологого й сухого періодів.
• трос — Канат з рослинного або штучного волокна, а також із сталевого дроту.
• тростина — Стеблина очерету, комишу і т. ін.
• трость — Те саме, що трости́на 3.
• тростяниця — Багаторічна трав’яниста рослина родини злакових, що нагадує очерет і росте по берегах водоймищ та на болотах.
• трот — Вид алюру коня, коротка рись.
• тротил — Те саме, що тринітротолуо́л.
• тротуар — Пішохідна доріжка (з кам’яних плит, цегли, асфальту, дощок і т. ін.) з боків вулиці, площі, трохи вища порівняно з…
• трофей — Зброя, військове майно і т. ін., захоплені переможцем у ворога під час війни; воєнна здобич.
• трофейник — Член трофейної команди.
• трофіка — Живлення і обмін речовин у тканинах організму.
• трофоневроз — Захворювання вегетативної нервової системи, основною ознакою якого є порушення живлення тканин.
• трохей — В античному віршуванні — двоскладова стопа з першим довгим і другим коротким складом; хорей.
• трохоїда — плоска крива лінія, яку описує точка, незмінно зв'язана з колом (або прямою), що котиться без ковзання по другому колу…
• трохотрон — електронно-променевий прилад, в якому електрони рухаються від діянь взаємно перпендикулярних електричного й магнітного…
• троцькізм — Ворожа марксизму-ленінізму і міжнародному комуністичному рухові ідейно-політична дрібнобуржуазна течія, що прикривала…
• троцькіст — Послідовник, представник троцькізму.
• троща — Очерет.
• трощення — Дія за знач. трощи́ти.
• трояк — Те саме, що троя́чка.
• троян — Троє (коней).
• троянда — Багаторічна кущова рослина родини розових з великими запашними квітками червоного, рожевого, білого або жовтого…
• троянство — Збірн. до троя́нець.
• троячка — Грошовий знак вартістю три карбованці.
• труба — Довгий порожнистий предмет або пристрій, звичайно кільцевого перерізу, признач. для переміщення рідини, пари, газу і…
• трубадур — Середньовічний провансальський поет-лірик і співець.
• трубач — Музикант, що грає на трубі, або сигналіст, що трубить у трубу, ріг і т. ін., подаючи якийсь сигнал.
• трубкозуб — Африканський мурахоїдний ссавець, характерною ознакою якого є те, що кожен з його зубів складається з кількох…
• трубконосі — Ряд птахів, до якого належить кілька видів морських птахів, зокрема буревісник.
• трубкування — Утворення стебел у злакових, вихід у трубку.
• трублення — Дія за знач. труби́ти 1, 2 і звуки, утворювані цією дією.
• трубник — Робітник або фахівець трубного виробництва.
• трубозварник — Робітник, що зварює труби.
• трубопровід — Система щільно з’єднаних труб і арматури для переміщення на віддаль рідин, газів, сипких тіл і т. ін.
• трубопровідник — Робітник-фахівець із будування та ремонту трубопроводів.
• трубопрокатник — Робітник-фахівець трубопрокатного виробництва.
• труборіз — Ручний інструмент для різання труб.
• трубоукладальник — Робітник, що укладає труби в траншеї трубопроводу.
• трубоукладач — Пересувний підйомний кран на гусеничному тракторі для укладання труб у траншеї.
• трувер — Середньовічний вуличний поет-співець у північній Франції.
• труд — Наполеглива, старанна праця людини.
• трудар — Те саме, що трудівни́к.
• трударка — Жін. до труда́р.
• трудармія — Скорочення: трудова армія.
• труддисципліна — Скорочення: трудова дисципліна; ретельне виконання трудових обов’язків, суворе дотримання розпорядку праці.
• трудівник — Той, хто багато й старанно працює.
• трудівниця — Жін. до трудівни́к.
• труднація — Те саме, що тру́дність.
• трудність — Абстр. ім. до трудни́й 1, 2.
• труднодоступність — Абстр. ім. до труднодосту́пний.
• трудноприступність — Абстр. ім. до труднопристу́пний.
• труднощі — Перешкоди, які вимагають великих зусиль для переборення, подолання.
• трудовик — У дореволюційній Росії на початку XX ст. — член дрібнобуржуазної політичної організації народницького напряму в…
• трудодень — Одиниця обліку праці в колгоспах, що визначає частку кожного члена в прибутках артілі.
• трудолюб — Те саме, що працелю́б.
• трудолюбець — Те саме, що працелю́б.
• трудолюбство — Те саме, що працьови́тість; працелюбність.
• трудомісткість — Абстр. ім. до трудомістки́й.
• трудшкола — Скорочення: трудова школа — школа, в якій навчання поєднується з виробничою працею учнів і в такий спосіб здійснюється…
• трудяга — Той (та), хто багато й старанно працює; трудівник, трудівниця.
• трудяка — Те саме, що трудя́га.
• труїння — Дія за знач. труї́ти.
• труйзілля — Отруйна рослина.
• труна — Спеціально зроблена скриня, у якій ховають покійника.
• трунар — Майстер, що робить труни.
• трунок — Напій (перев. алкогольний).
• труп — Мертве тіло людини або тварини.
• трупа — Колектив артистів театру або цирку.
• трупарня — Приміщення для померлих при лікарні; покійницька, морг.
• трупопокладення — Обряд поховання померлих — закопування в яму в скорченому положенні або на спині з витягнутими ногами.
• трупоспалення — Обряд поховання померлих — спалювання трупів.
• трус — Трясіння, здригання.
• трусанина — Дія за знач. труси́ти 1, 2, 4, 5, 7.
• труси — Короткі спортивні штани.
• трусіння — Дія та стан за знач. труси́ти, труси́тися 1, 2.
• трусок — Дрібний хмиз.
• трут — Гніт або висушений гриб трутовик, який займається від іскри і використовується при викрешуванні вогню.
• трутень — Самець бджоли, який не виконує ніякої роботи.
• трутизна — Те саме, що отру́та.
• трутина — Те саме, що отру́та.
• трутівка — Робоча бджола, що відкладає незапліднені яйця.
• трутник — Те саме, що трут¹ 1.
• трутнівка — Щільник з комірками більшого розміру, ніж звичайно, з яких виводяться трутні; окрема така комірка.
• трутовик — Однорічний або багаторічний гриб, що паразитує на деревах.
• трухлявина — Що-небудь трухляве.
• трухляк — Шматочок трухлявого дерева, який у темряві світиться.
• трухлятина — Те саме, що трухля́вина.
• трьохзарядка — Гвинтівка, що заряджається трьома патронами.
• трьохлінійка — Трьохлінійна гвинтівка.
• трьохсотліття — Те саме, що трьохсотрі́ччя.
• трьохсотріччя — Період, час, що дорівнює трьомстам рокам
• трюїзм — Загальновідома, заяложена істина.
• трюк — Складний цирковий номер.
• трюкацтво — Мистецтво виконувати трюки (у 1 знач.).
• трюкач — Той, хто володіє мистецтвом виконувати трюки (у 1 знач.).
• трюм — Внутрішнє приміщення корабля між палубою і днищем, де встановлюють машини, механізми, поміщають вантажі і т. ін.
• трюмо — Високе стояче дзеркало.
• трюфель — Схожий формою на бульбу коричнювато-чорний їстівний гриб, який росте під землею і має високі смакові якості.
• трясихвістка — Трясогузка.
• трясіння — Дія за знач. трясти́ і трясти́ся.
• тряска — Похитування вгору й униз, з боку на бік, вперед і назад (під час їзди яким-небудь транспортом).
• тряскіт — Різкий або сухий звук, що чується, коли ламається, тріскається, лопається що-небудь.
• трясовина — Дуже грузьке болото, поросле яскраво-зеленою травою і мохом, що утворилося на місці колишньої водойми.
• трясовиння — Те саме, що трясовина́.
• трясогузка — Невеликий птах ряду горобиних з довгим рухливим хвостом.
• трясун — Пристрій із жолобів, що трясуться, для транспортування сипких тіл.
• трясучка — Те саме, що тря́сця 1.
• трясця — Хворобливий стан, при якому людину морозить, кидає то в жар, то в холод; лихоманка.
• тряськість — Абстр. ім. до тряськи́й.
• тсуга — Вічнозелене дерево з конусоподібною кроною, з плескатою хвоєю.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.