Слова на літеру Т

• тертушка — Те саме, що те́ртка 1.
• тертя — Рух предмета по поверхні іншого предмета, який щільно до нього прилягає.
• терцет — Ансамбль із трьох виконавців, перев. вокальний; тріо.
• терцина — Віршова форма з трирядкових строф, у якій римуються між собою перший і третій рядки, а другий рядок римується з першим…
• терція — Третій ступінь діатонічної гами.
• тес — Тонкі дошки.
• тесак — Теслярська сокира з широким лезом, якою тешуть дерево.
• тесальник — Робітник, що займається тесанням чого-небудь.
• тесання — Дія за знач. теса́ти.
• теситура — Висотне положення звуків у музичному творі відносно діапазону голосу або музичного інструмента.
• тесла — Те саме, що тесло́.
• теслиця — Різець кустарного виробництва для вирізування дерев’яних ложок, ночов і т. ін.
• тесло — Вид сокири з лезом, розташованим перпендикулярно до топорища (як у мотиці, кирці).
• тесля — Те саме, що тесля́р.
• тесляр — Робітник, що займається грубою обробкою деревини, спорудженням дерев’яних будов, виготовленням простих дерев’яних…
• теслярівна — Дочка тесляра.
• теслярня — Те саме, що столя́рня.
• теслярство — Робота, заняття тесляра.
• теслярування — Дія за знач. теслярува́ти.
• тест — Коротке стандартне завдання, метод випробування, що застосовується в різних галузях науки для одержання кількісної…
• тестер — універсальний вимірювальний прилад, за допомогою якого можна вимірята кілька різних електричних величин.
• тестостерон — чоловічий статевцй гормон. Утворюється в чоловічих статевих залозах (сім'яниках); одержують також синтетично. Похідні…
• тесть — Батько дружини.
• тета — Тітка.
• тетанія — Хвороба, що виникає внаслідок порушення обміну речовин або порушення функції паращитовидних залоз і виражається в…
• тетанус — Те саме, що праве́ць 1.
• тетервак — Те саме, що тетеру́к.
• тетериця — Те саме, що тете́рка.
• тетерка — Самиця тетерука.
• тетерук — Великий лісовий птах ряду курячих із чорним (у самиці — пістрявим) оперенням, який є цінною дичиною.
• тетерючка — Те саме, що тете́рка.
• тетеря — Те саме, що тетеру́к, тете́рка 1.
• тетрагон — чотирикутник.
• тетрада — Група з чотирьох однакових або пов'язаних між собою елементів.
• тетраедр — Правильний чотиригранник, кожна грань якого являє собою трикутник; трикутна піраміда.
• тетраедрит — мінерал класу сульфосолей, колір сірий до чорного. Разом з іншими мідевмісними мінералами входить до складу мідних…
• тетралогія — Чотири літературні або музично-драматичні твори, об’єднані спільною ідеєю та послідовністю сюжету.
• тетраметр — В античному віршуванні — чотиричастковий вірш.
• тетранітрометан — безбарвна рухлива рідина з різким запахом, отруйна, вибухонебезпечна.
• тетрарх — Правитель тетрархії (у 1 знач.).
• тетрархія — У Стародавній Греції — четверта частина області, якою керував тетрарх.
• тетрахорд — музичний чотириступеневий звукоряд.
• тетрациклін — Лікувальний засіб, антибіотик, що застосовується в таблетках при запаленні легень, дизентерії, гонореї, бруцельозі тощо.
• тетрил — Вибухова речовина у вигляді блідо-жовтих, нерозчинних у воді кристалів, що використовується для виготовлення…
• тетрод — Електронна ламка з чотирма електродами: катодом, анодом та двома сітками.
• теург — Маг, що займається теургією.
• теургія — Вид магії, що виникла в сиву давнину в країнах Сходу й за допомогою якої вважалося можливим підкоряти своїй волі дії…
• тефлон — Високомолекулярна пластична речовина (штучна смола), що відзначається найбільшою стійкістю щодо дії концентрованих…
• техвідділ — Відділ (на фабриці, заводі або в конструкторському бюро), що відає технічними питаннями виробництва й стежить за…
• техмінімум — Сукупність знань, досвіду в певній галузі техніки, необхідних для робітника відповідного фаху.
• технецій — Радіоактивний хімічний елемент VII групи періодичної системи Менделєєва, який у природі не зустрічається, а…
• технізація — Оснащення технічними засобами, впровадження технічних засобів.
• технік — Фахівець із певної галузі техніки, що має середню технічну освіту.
• техніка — Сукупність засобів і знарядь праці, що застосовуються в суспільному виробництві та призначені для створення…
• технікум — Середній технічний або взагалі професійний навчальний заклад, що готує фахівців із середньою спеціальною освітою.
• техніцизм — Надавання надмірного значення зовнішньому, формальному боку справи на шкоду її суті.
• технічка — Те саме, що прибира́льниця.
• техно — Жанр електронної танцювальної музики зі швидким і ритмічним темпом.
• технократ — Завзятий прихильник техніки й технічних наук, що намагається протиставити їх наукам гуманітарним.
• технократія — Сучасна буржуазна соціологічна концепція, яка, зосереджуючи головну увагу на проблемі управління виробництвом…
• технолог — Фахівець із технології в певній галузі виробництва.
• технологічність — Властивість за знач. технологі́чний 3.
• технологія — Сукупність знань, відомостей про послідовність окремих виробничих операцій у процесі виробництва чого-небудь.
• технополіс — місто науки і технологій. Найбільш ефективний вид поєднання науки і виробництва, в першу чергу наукомісткого.
• техносфера — сукупність штучних обєктів у межах географічної оболонки Землі (будинки, механізми і т.п.), створених людиною з…
• техогляд — Регулярна перевірка технічного стану транспортного засобу.
• техперсонал — Працівники, що обслуговують технічно якесь виробництво, підприємство, установу, заклад.
• техпропаганда — Пропаганда технічних знань, досвіду, популяризація досягнень науки й техніки.
• техред — Скорочення: технічний редактор.
• техробітник — Працівник, що виконує різні технічні роботи.
• техробітниця — Те саме, що прибира́льниця.
• техсекретар — Секретар, що виконує допоміжні роботи, які стосуються перев. зовнішнього боку справи.
• техсекретарка — Жін. до техсекрета́р.
• теча — Проникнення рідини через отвір, пробоїну в чому-небудь.
• течія — Рух води в річці від верхів’я до гирла; плин.
• теща — Мати дружини.
• тибель — Дерев’яний цвях, кілочок.
• тивун — Те саме, що тіу́н.
• тигель — Посудина з вогнетривких матеріалів для плавлення, нагрівання або сплавляння різних речовин (перев. металів).
• тигр — Великий хижий звір родини котячих жовтогарячого забарвлення з чорними смугами.
• тигреня — Маля тигриці.
• тигриця — Самиця тигра.
• тигря — Те саме, що тигреня́.
• тиждень — Одиниця виміру часу від понеділка до неділі включно.
• тижневик — Те саме, що щотижне́вик.
• тик — Нервове захворювання, що проявляється в мимовільних смиканнях м’язів обличчя, шиї, рук і т. ін.
• тикання — Дія за знач. ти́кати¹ 1-3, 5 й ти́катися¹ 1.
• тиксотропія — Здатність колоїдів і суспензій загусати, перетворюючись з рухливих рідин на гелі.
• тил — Задня, зворотна частина, сторона чого-небудь; бік, протилежний передньому, лицьовому.
• тиловик — Той, хто відбуває військову службу або працює в тилу (у 2-4 знач.).
• тильбюрі — Старовинний легкий відкритий двоколісний екіпаж.
• тильда — Друкарський знак, що має форму вигнутої риски (~).
• тимберс — Дерев’яний брус (перев. кривого профілю), що використовується для виготовлення шпангоутів.
• тимін — органічна сполука, що належить до піримідинових основ. Входить до складу дезоксирибонуклеїнової кислоти. Міститься в…
• тимол — Кристалічна речовина, яку добувають з ефірної олії деяких рослин; використовується для виготовлення зубних еліксирів…
• тимофіївка — Одно— або багаторічна трав’яниста злакова рослина з колосоподібною волоттю; вирощується на корм.
• тимпан — Стародавній ударний музичний інструмент; вид литавр.
• тимпаніт — Те саме, що тимпані́я.
• тимпанія — Хвороба жуйних тварин, що виражається у великому здутті газами рубця та сітки шлунка.
• тимурівець — Учасник дитячого патріотичного руху подання допомоги родинам фронтовиків, інвалідам, пенсіонерам, багатодітним матерям…
• тимус — Залоза внутрішньої секреції, що відповідає за імунітет в організмі.
• тимчасовість — Абстр. ім. до тимчасо́вий.
• тин — Огорожа, сплетена з лози, тонкого гілля; пліт.
• тинина — Кілок або лозина з тину.
• тинівка — Співоча пташка ряду горобиних.
• тинктура — Настоянка лікувальної речовини на спирті або ефірі.
• тиння — Збірн. до тин.
• тиньк — Розчин вапна, змішаного з піском, яким покривають поверхню стін, стелі тощо; штукатурка.
• тинькар — Те саме, що штукату́р.
• тинькування — Дія за знач. тинькува́ти.
• тиняння — Дія за знач. тиня́тися.
• тип — Зразок, модель, форма, яким відповідає певна група предметів, понять, явищ.
• типаж — Людина з характерною зовнішністю, що служить моделлю для художника, скульптора, фотографа.
• типажність — Властивість за знач. типа́жний.
• типець — Те саме, що типча́к.
• типізація — Втілення засобами мистецтва, літератури загального, типового в частковому, індивідуальному, у конкретних художніх…
• типізування — Дія за знач. типізува́ти.
• типікон — Православна богослужбова книга, що містить церковний устав.
• типовість — Властивість за знач. типо́вий 1, 2.
• типограф — Невеликий темно-бурого забарвлення жук родини короїдів, який завдає шкоди хвойним деревам.
• типолітографія — Друкарня з літографічним цехом.
• типологія — Вид наукової систематизації, класифікації чогось за спільними ознаками.
• типометр — Прилад для визначення розміру друкарських літер.
• типометрія — Друкарська система мір для лінійного вимірювання елементів набору (літер, рядків, шпальт і т. ін.).
• типоморфізм — властивість мінералів змінювати всі або деякі свої ознаки (кристалографічні особливості, характер агрегатів…
• типорозмір — Скорочення: типовий розмір (верстатів, інструментів, деталей і т. ін.).
• типчак — Багаторічна пасовищно-кормова рослина родини злакових із щетинястим сіро-зеленим листям і вузькою волоттю; вівсяниця…
• типчина — Те саме, що типча́к.
• тир — Закрите або напівзакрите приміщення, спеціально пристосоване для навчальної й тренувальної стрільби з ручної…
• тирада — Довга фраза, багатослівна репліка в діалозі, виголошені в піднесеному тоні.
• тираж — Розиграш державної позики або лотереї.
• тиражування — Дія за знач. тиражува́ти.
• тиран — У Стародавній Греції та в Римі, а також у містах-республіках Італії XIII-XVI ст. — правитель, що прийшов до влади…
• тирана — іспанський (андалузький) танець.
• тиранія — У Стародавній Греції та в Римі, а також у містах-республіках Італії XIII-XVI ст. — одноособове правління тирана.
• тиранка — Жін. до тира́н 3.
• тираноборець — Політичний або громадський діяч, який бореться проти абсолютизму, тиранії (у 2 знач.).
• тиранозавр — викопний плазун з підряду хижих динозаври. Рештки відомі з відкладів мезозою.
• тиранство — Те саме, що тирані́я 2.
• тиратрон — іонний електровакуумний прилад з катодом, анодом і сіткою, наповнений інертним газом, воднем, парою ртуті.
• тире — Розділовий знак, що має форму прямої горизонтальної риски (-).
• тиреотоксикоз — захворювання людини, що виникає при підвищеній секреторній функції щитовидної залози.
• тиристор — керований напівпровідниковий вентиль.
• тиркання — Дія за знач. ти́ркати та звуки, утворювані цією дією.
• тирлич — Одно— й багаторічна трав’яниста чи напівкущова рослина з яскраво-синіми або жовтими квітками, яка росте переважно на…
• тирлище — Місце, де колись було тирло.
• тирло — Місце для відпочинку худоби, найчастіше біля водопою.
• тирозин — Амінокислота, що входить до складу майже всіх білків; в організмі людини й тварин є вихідною речовиною для синтезу…
• тироксин — Гормон щитовидної залози — амінокислота, що містить великий процент йоду (стимулює обмін речовин, ріст і диференціацію…
• тиролька — Сорт яблуні, а також її плід довгасто-конічної форми з гладенькою тонкою шкуринкою та соковитою духмяною м’якоттю.
• тирс — У грецькій міфології — жезл бога виноградарства й виноробства Діоніса (у римській — Вакха) та його супутників, увитий…
• тирса — Дрібні частинки деревини, що осипаються під час її пиляння.
• тис — Хвойне вічнозелене дерево або чагарник із твердою бурувато-червоною деревиною, що росте переважно в південних країнах.
• тиск — Дія ваги на кого-, що-небудь; натискання, стискання.
• тискання — Дія за знач. ти́скати.
• тиснення — Дія за знач. ти́снути 1-3 і ти́снутися 1.
• тиснява — Безладний рух, штовханина у великій тісноті, у натовпі.
• тисяцький — У Стародавній Русі — начальник тисячі військового ополчення.
• тисяча — Число, що дорівнює десяти сотням; назва числа 1000 і його цифрового позначення.
• тисячник — Особа, відряджена куди-небудь у числі тисячі (тисяч) інших.
• тисячоліття — Проміжок часу в тисячу років; тисячоріччя.
• тисячоріччя — Проміжок часу в тисячу років; тисячоліття.
• титан — У старогрецькій міфології — божество з числа велетнів, які повстали проти богів Олімпу.
• титаніт — Мінерал бурого або жовтого, рідше зеленого кольору, що зустрічається у вигляді дрібних зерен або складних кристалів і…
• титанічність — Властивість за знач. титані́чний.
• титаномагнетит — мінерал класу окисів і гідроокисів, чорного кольору. Руда заліза, титану.
• титар — Церковний староста.
• титаренко — Син титаря.
• титариха — Дружина титаря.
• титарівна — Дочка титаря.
• титарка — Те саме, що титари́ха.
• титарня — Столик, де продають церковні свічки; комора церковного старости.
• титівка — Сорт яблуні, а також її великі кисло-солодкі яблука.
• титла — Те саме, що ти́тло.
• титло — У стародавній і середньовічній грецькій, латинській і слов’янській писемності — надрядковий знак над скорочено…
• титр — У кінофільмі — напис на кадрі, що повідомляє назву фільму, дає перелік дійових осіб, містить пояснювальний текст і т.…
• титрувальниця — Жін. до титрува́льний.
• титрування — В аналітичній хімії — визначення кількості речовини, що є в якомусь розчині, шляхом порівняння його реакцій з…
• титул — Спадкове чи надане монархом почесне дворянське звання (князь, граф, барон, віконт і т. ін.) або звання володаря…
• титулка — Те саме, що Ти́тульна сторі́нка ( див. ти́тульний).
• титулування — Дія за знач. титулува́ти.
• тиф — Загальна назва гострих інфекційних захворювань: висипного, поворотного й черевного тифу та паратифу.
• тифліт — запалення сліпої кишки. Виникає при інфекції, інтоксикації, часто пов'язаний з апендицитом.
• тифлопедагогіка — Наука про виховання та навчання сліпих і слабозрячих.
• тифлотехніка — Галузь тифлопедагогіки, що розробляє технічні засоби для подолання сліпоти, розладів зору та їхніх наслідків.
• тифозник — Людина, хвора на тиф.
• тифоїд — Легка форма черевного тифу.
• тихість — Стан і властивість за знач. ти́хий.
• тиховоддя — Місце з тихою, без хвиль, водою; місце річки з повільною, спокійною течією.
• тиховодь — Те саме, що тихово́ддя.
• тихоня — Те саме, що тишко́.
• тихоплав — Про того, хто поволі, неквапливо рухається.
• тихохід — Про пароплав, літак і т. ін., що мають невелику швидкість.
• тихохідність — Властивість за знач. тихохі́дний.
• тичина — Те саме, що ти́чка 1, 3.
• тичка — Довга палиця, жердина для підтримування витких рослин, підпирання гілок плодових дерев, для розвішування рибальських…
• тичкування — Дія за знач. тичкува́ти.
• тичок — Те саме, що стуса́н.
• тиша — Стан, коли де-небудь немає; звуків, шуму.
• тишко — Тиха, сумирна людина.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.