Слова на літеру Ш

• шкаралуща — Те саме, що шкаралу́па.
• шкарлупа — Те саме, що шкаралупа́.
• шкарлупина — Те саме, що шкаралупа́.
• шкарубина — Те саме, що шкалу́би́на.
• шкатулка — Невеличка скринька для зберігання дрібних (перев. цінних) речей.
• шкафут — Середня частина (від бака до шканців) палуби корабля.
• шквал — Навальний, різкий раптовий порив сильного вітру (іноді з дощем).
• шкварка — Підсмажений шматок сала, з якого частково витопився жир.
• шкварчання — Дія за знач. шкварча́ти і звуки, утворювані цією дією.
• шквиря — Снігова буря; хуртовина.
• шкворінь — Те саме, що шво́рінь.
• шкельце — Те саме, що ске́льце.
• шкентель — порівняно короткий сталевий або прядив'яний трос (переважно з огоном на кінці).
• шків — Колесо для пасової або канатної передачі руху.
• шкідливість — Властивість за знач. шкідли́вий.
• шкідник — Тварина, комаха, рослина, яка завдає шкоди сільському, лісовому й складському господарству.
• шкідництво — Злочинна, шкідлива діяльність.
• шкідниця — Жін. до шкідни́к.
• шкільництво — Шкільна справа.
• шкіпер — Капітан комерційного судна.
• шкіра — Зовнішній покрив тіла людини і тварин.
• шкіріміт — Імітація шкіри (у 2 знач.); підробка під шкіру.
• шкірозамінник — Замінник шкіри (у 2 знач.).
• шкірсировина — Шкіряна сировина.
• шкіряник — Робітник шкіряного виробництва; той, хто займається виготовленням шкіри (у 2 знач.).
• шкірянка — Шкіряна куртка, шкіряне пальто.
• шкіц — Те саме, що ескі́з.
• шкода — Матеріальні втрати; збитки.
• школа — Навчальний заклад, який здійснює загальну освіту і виховання молодого покоління.
• школяр — Учень загальноосвітньої школи.
• школярка — Жін. до школя́р.
• школярство — Збірн. до школя́р; школярі.
• шкорина — Те саме, що скори́на.
• шкот — Снасть, якою розтягають вітрила і керують рухом судна.
• шкребіння — Дія за знач. шкребти́ 1 і шкребти́ся і звуки, утворювані цією дією.
• шкребок — Пристрій, пристосування, зроблене з пластинки (перев металевої) та держака, що використовується для зрізання, зчищання…
• шкрябання — Дія за знач. шкря́бати і звуки, утворювані цією дією.
• шкряботіння — Дія за знач. шкряботі́ти і звуки, утворювані цією дією.
• шкура — Зовнішній покрив тіла тварини.
• шкурат — Шматок шкури (у 1, 2 знач.).
• шкуратина — Шматок шкури (у 1, 2 знач.).
• шкуратянка — Шкіряна куртка чи пальто; шкірянка.
• шкуринка — Те саме, що скори́на 1.
• шкурлат — Шматок шкури (у 1, 2 знач.).
• шкурник — Той, хто дбає лише про власні інтереси, власне життя, власний добробут, достаток і т. ін.
• шкурництво — Поведінка, вчинки шкурника.
• шкурниця — Жін. до шку́рник.
• шкуродер — Той, хто вбиває належних до знищення тварин і здирає з них шкуру.
• шкуродерка — Жін. до шкуроде́р.
• шкуродерня — Приміщення, місце, де забивають худобу на м’ясо або знищують домашніх тварин.
• шкуродерство — Заняття шкуродера (у 1 знач.).
• шкутильгання — Дія за знач. шкутильга́ти.
• шлагбаум — Пристрій для припинення руху автомобільного та іншого транспорту через залізничний переїзд, на контрольно-пропускних…
• шлак — Розплавлена або затверділа маса різних домішок, золи і флюсів, що є побічним продуктом металургійних процесів.
• шлакобетон — Легкий бетон, вигот. із суміші цементу, піску й шлаку (у 1, 2 знач.).
• шлакоблок — Будівельний матеріал (перев. кубічної форми), вигот. з шлакобетону.
• шлаковоз — Спеціально обладнана машина для перевезення шлаку.
• шлакоситал — Вигот. з доменних шлаків, піску й спеціальних домішок мікрокристалічний матеріал, що має малу питому вагу, значну…
• шлакоутворення — Утворення шлаку.
• шлакоцемент — Порошок, до складу якого входить подрібнений шлак і який є гідравлічним в’яжучим матеріалом, що від додавання до нього…
• шлакування — Дія за знач. шлакува́ти і шлакува́тися.
• шлам — Малорозчинний осад, що утворюється сполуками або дрібними твердими частинками при очищенні фільтруванням…
• шланг — Гнучка труба для відведення, передачі, всмоктування і т. ін. рідини, сипких тіл, газів тощо.
• шлапак — Шкарбан.
• шлафрок — Домашній халат.
• шлейка — Невелика, легка шлея.
• шлейф — Довгий задній край жіночого плаття, який волочиться по землі.
• шлейфування — Дія за знач. шлейфува́ти.
• шлея — Частина упряжі — широка смуга, сплетена з мотузків або вирізана з ременю і прив’язана до посторонків, у яку запрягають…
• шлик — Старовинний круглий або конічний головний убір, обшитий чи оздоблений хутром.
• шліф — Тонка пластинка мінералу, гірської породи тощо, відшліфована для мікроскопічного дослідження.
• шліфувальник — Фахівець із шліфування.
• шліфувальниця — Жін. до шліфува́льник.
• шліфувальня — Цех, приміщення для шліфування.
• шліфування — Дія за знач. шліфува́ти і шліфува́тися.
• шліх — Зернятка важких мінералів, одержувані після промивання водою розсипчастих чи подрібнених гірських порід.
• шліхта — Клейкий розчин з крохмалю, мила, гліцерину тощо, яким просочують основу тканини для надання їй міцності й гладкості.
• шліхтик — Рубанок з подвійним лезом для чистової обробки деревини.
• шліхтубель — Те саме, що шліхти́к.
• шліхтувальник — Робітник, який займається шліхтуванням основ тканин.
• шліхтувальниця — Жін. до шліхтува́льник.
• шліхтування — Дія за знач. шліхтува́ти¹.
• шліц — Поздовжній виступ або паз для з’єднування вала з деталями машини.
• шлунок — Орган травлення людини, хребетних і більшості безхребетних тварин, що являє собою розширену частину травного тракту.
• шльонка — Вівця шльонської породи.
• шльопання — Дія за знач. шльо́пати і звуки, утворювані цією дією.
• шлюб — Родинний союз, співжиття чоловіка й жінки за взаємною згодою.
• шлюбність — Перебування у шлюбних стосунках.
• шлюз — Гідротехнічна споруда для переведення суден з одного водного простору в інший, який відрізняється від першого рівнем…
• шлюзник — Робітник, що обслуговує шлюз (у 1, 2 знач.).
• шлюзування — Дія за знач. шлюзува́ти і шлюзува́тися.
• шлюп — У флоті XVIII-XIX ст.— трищогловий корабель з прямими вітрилами.
• шлюпбалка — Сталева балка на кораблі для спуску шлюпок на воду та підняття їх на корабель.
• шлюпка — Невелике безпалубне судно, яко використовується перев. на морі.
• шлягер — У деяких зарубіжних країнах – модна пісенька, мелодія.
• шляк — Шляк би (аби́) тра́фив кого, діал.— уживається як лайка, що виражає недобре побажання комусь при обуренні, досаді.
• шлямбур — Інструмент перев. у вигляді сталевої трубки із зазублинами на кінці для пробивання отворів у кам’яних, бетонних і т.…
• шлярка — Те саме, що обо́рка.
• шлях — Смуга землі, Признач. для їзди та ходіння; дорога.
• шляхетність — Абстр. ім. до шляхе́тний.
• шляхетство — Те саме, що шля́хта.
• шляховик — Фахівець, який будує та обслуговує шляхи (у 1 знач.).
• шляхопровід — Міст, розташований над дорогою в місці її перетину з іншою дорогою або над яром, ущелиною.
• шляхта — Дрібне дворянство колишньої феодальної Польщі.
• шляхтич — Особа, що належить до шляхти.
• шляхтянин — Те саме, що шля́хтич.
• шляхтянка — Жін. до шля́хтич.
• шмагання — Дія за знач. шмага́ти.
• шмайсер — Розмівна назва німецького пістолета-кулемета часів Другої світової війни.
• шмальтин — смальтин; мінерал класу персульфідів. Білий, сірий з металічним блиском.
• шмаркання — Дія за знач. шма́ркати і звуки, утворювані цією дією.
• шмаркачка — Жін. до шмарка́ч.
• шмаровидло — Мазут, дьоготь, уживані для змащування поверхонь тертя механізмів і деталей машин, взуття і т. ін.
• шмат — Те саме, що шмато́к.
• шмата — Те саме, що шмати́на 1.
• шматина — Кусок, клапоть тканини (перев. старої, зношеної); ганчірка.
• шматка — Те саме, що шмати́на 1.
• шматок — Частина, відділена, відбита, відрізана і т. ін. від чогось; кусок.
• шмаття — Шматки чого-небудь.
• шматування — Дія за знач. шматува́ти.
• шматура — Збільш. до шма́та.
• шматуряка — Збільш. до шмато́к 1.
• шмига — До шми́ги — як слід, до ладу, до речі.
• шмуцроль — рулон паперу в ротаційній друкарській машині, що захищає від забруднювання його лицьову сторону під час друкування…
• шмуцтитул — Паперовий аркуш на початку книжки (перед титулом) або перед її частинами чи розділами, на якому розташовують…
• шнапс — Горілка.
• шнек — Гвинтовий пристрій (транспортер) для переміщення чи змішування сипких, рідких, тістоподібних і т. ін. матеріалів.
• шніцель — Тонка відбивна чи посічена котлета.
• шнур — Тонкий мотузок, сплетений з кручених ниток чи пасом прядива.
• шнурівка — Те саме, що шнур 1; шнурок.
• шнурок — Те саме, що шнур 1; тонкий шнур.
• шнурочок — Зменш.-пестл. до шнуро́к.
• шнурування — Дія за знач. шнурува́ти.
• шов — Місце з’єднання зшитих кусків тканини, шкіри і т. ін.
• шовінізм — Найреакційніша форма буржуазного націоналізму, що пропагує національну винятковість, ненависть до інших…
• шовініст — Прихильник шовінізму.
• шовіністка — Жін. до шовініст.
• шовк — Волокно, що виділяється гусеницями шовковицевого шовкопряда.
• шовківник — Фахівець з шовківництва.
• шовківництво — Галузь сільського господарства, що займається розведенням шовковицевого шовкопряда для одержання шовку (у 1 знач.).
• шовковик — Гусениця шовковицевого шовкопряда.
• шовковина — Шовкове волокно.
• шовковистість — Абстр. ім. до шовкови́стий 1.
• шовковиця — Поширене в помірних і субтропічних зонах земної кулі листяне дерево з їстівними плодами, листям якого годують гусінь…
• шовкомотальня — Приміщення, призначене для шовкомотання.
• шовкомотання — Розмотування коконів шовкопряда для одержання шовку-сирцю.
• шовкопряд — Метелик, гусінь якого звиває кокони з виділеного слинними залозами шовкового волокна.
• шовкопрядильня — Підприємство (фабрика, майстерня), де прядуть шовк.
• шовкопрядіння — Процес виготовлення шовкової пряжі.
• шовкоткацтво — Виготовлення тканин з шовку.
• шовкун — Безплідне шовковицеве дерево.
• шок — Загальний тяжкий розлад життєво важливих функцій організму, викликаний порушенням нервово-рефлекторної діяльності…
• шокер — Електрошоковий пристрій для самозахисту від нападу.
• шоколад — Порошок з розтертого насіння какао, перев. приправлений цукром і прянощами, що йде на виготовлення кондитерських…
• шоколадка — Невелика плитка шоколаду.
• шоколадник — Той, хто виготовляє шоколад.
• шоколадниця — Жін. до шокола́дник.
• шолом — Старовинний військовий металевий головний убір, що захищав від удару холодною зброєю.
• шоломофон — Шолом, в якому змонтовано звукоприймач, телефонні навушники, переговорний пристрій.
• шолудивник — Багаторічна трав’яниста отруйна рослина родини ранникових з яскравим цвітінням, що використовується в народній…
• шолуді — Струпи (перев. на голові); парші.
• шомпол — Стержень для чистки й змащування каналу ствола в ручній вогнепальній зброї або забивання набоїв у рушниці, пістолеті…
• шомполка — Рушниця застарілої конструкції, що заряджається з дула за допомогою шомпола.
• шопа — Покрівля, накриття на опорах для захисту чого-небудь від сонця, дощу і т. ін.
• шопінг — Процес ходіння по магазинах для купівлі товарів і розваги.
• шопка — Традиційний різдвяний макет стайні, де народився Ісус Христос.
• шори — Ремінна кінська упряж із шлеєю та посторонками.
• шорка — Частина кінської упряжі; шлейка.
• шорник — Те саме, що ли́мар.
• шорсткість — Абстр. ім. до шорстки́й 1,2.
• шортгорн — порода великої рогатої худоби м'ясного і м'ясо-молочного напрямів, виведена в Англії у 18 ст.
• шорти — Короткі (до колін) штани.
• шорхання — Дія за знач. шо́рхати і звуки, утворювані цією дією.
• шосе — Дорога з асфальтовим, цементно-бетонним покриттям, вимощена щебенем тощо, признач. для руху будь-якого безрейкового…
• шосейка — Те саме, що шосе́.
• шосейник — шосейний велосипед
• шоу — вистава розважально-естрадного жанру.
• шоумен — Ведучий розважальних програм, який вміє привертати увагу публіки.
• шофер — Водій автомобіля.
• шоферство — Робота, професія шофера.
• шоферування — Дія за знач. шоферува́ти.
• шпага — Холодна зброя з прямим вузьким і довгим клинком тригранної, чотиригранної і шестигранної форми.
• шпагат — Зсукана, випрядена товста нитка, що вживається для упаковування, зв’язування, зшивання і т. ін.; шворка.
• шпажист — Спортсмен, фахівець з фехтування на шпагах.
• шпак — Невеликий перелітний співучий птах ряду горобиних з коротким хвостом, прямим дзьобом і великими крильми.
• шпаківниця — Те саме, що шпакі́вня 1.
• шпаківня — Приміщення для шпаків, що має вигляд будочки з отвором, прикріпленої на високій жердині або на дереві.
• шпаклівка — Замазка, якою шпаклюють яку-небудь поверхню; шар цієї замазки, нанесений на якусь поверхню.
• шпаклювальник — Робітник, що займається шпаклюванням.
• шпаклювальниця — Жін. до шпаклюва́льник.
• шпаклювання — Дія за знач. шпаклюва́ти
• шпала — Дерев’яний, металевий або залізобетонний брус, який укладають поперек залізничного полотна як опору для рейок.
• шпалера — Матеріал у вигляді широких смуг паперу, тканини тощо (перев. з малюнком) для обклеювання чи оббивання стін у житлових…
• шпалерник — Майстер, який виготовляє шпалери (у 1, 2 знач.).
• шпалорізка — Шпалорізний верстат.
• шпальник — Лісовий матеріал, який іде на виготовлення шпал.
• шпальта — Ряд коротких рядків у газеті, журналі і т. ін., розташованих один під одним так, що вони становлять вертикальну смугу…
• шпангоут — Поперечний кривий брус у корпусі судна або літака, який забезпечує міцність і стійкість бортів та днища.
• шпандель — Ремінь, яким шевці прикріплюють роботу до ноги.
• шпанка — Вишня з великими солодкими соковитими ягодами.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.