Слова на літеру С

• сімсотріччя — Строк, період у сімсот років.
• сімʼявилиття — Вихід, виверження сім’я (у 3 знач.).
• сімʼявипорскування — Те саме, що сім’явилиття́.
• сімʼявмістище — Оболонка, в якій міститься сім’я (у 1 знач.).
• сімʼядоля — Зародок листя у насінині.
• сімʼянин — Той, хто має сім’ю (у 1 знач.).
• сімʼянинка — Жін. до сім’яни́н.
• сімʼяніжка — Ниткоподібний паросток, який прикріплює сім’я (у 1 знач.) до стінки плода й насінний зачаток до стінок зав’язі.
• сімʼянка — Плід рослин з жорстким шкірястим оплоднем, який не розкривається і не зростається з насіниною (соняшника, гречки…
• сімʼяпровід — Канал для виведення сім’я (у 3 знач.).
• сімʼяутворення — Утворення сім’я (сперми).
• сінаж — Прісний силос, який виготовляють із пров’ялених трав.
• сіни — Нежила частина селянських хат і невеликих міських будинків, яка з’єднує жиле приміщення з ганком, рундуком або ділить…
• сінина — Стебло сіна.
• сінник — Повітка, намет або приміщення над стайнею чи скотарником для зберігання сіна.
• сіно — Скошена і висушена трава, яка йде на корм худобі.
• сіноворушилка — Сільськогосподарська машина, яка ворушить, перевертає, перетрушує сіно.
• сіножатка — Те саме, що сіножа́ть 2.
• сіножаття — Те саме, що сіножа́ть 2.
• сіножать — Косіння трави на сіно, а також час, період цього косіння; косовиця.
• сінозаготівля — Заготівля сіна.
• сінозбирання — Процес збирання трави на сіно, що складається із скошування трави, просушування, згрібання у валки, копнування й…
• сінокіс — Те саме, що сіно́жать.
• сінокосарка — Сільськогосподарська машина для косіння трави; косарка.
• сінокосіння — Косіння трави на сіно; сіножать (у 1 знач.); косовиця.
• сінонавантажувач — Сільськогосподарська машина для підбирання сіна з валків і подавання його на машину, воза і т. ін.
• сінопідіймач — Сільськогосподарська машина для подавання сіна під час укладання його в стоги або у сінник.
• сінопіднімач — Те саме, що сінопідійма́ч.
• сіносилос — Те саме, що сіна́ж.
• сіносушарка — Сільськогосподарська машина для штучного сушіння сіна.
• сіносховище — Приміщення для зберігання сіна.
• сінотяг — Сільськогосподарська машина для підбирання великих оберемків сіна і подавання їх у сінник або сіносховище.
• сіон — Історичний пагорб у Єрусалимі або символ єврейського народу.
• сіонізм — Реакційна націоналістична ідеологія і політична практика, що виникли в кінці XIX ст. у середовищі єврейської буржуазії…
• сіоніст — Послідовник сіонізму.
• сіоністка — Жін. до сіоні́ст.
• сіпака — Доскіпливий, уїдливий начальник.
• сіпанина — Те саме, що сі́пання.
• сіпання — Дія за знач. сі́пати.
• сіризна — Те саме, що сірина́.
• сірина — Абстр. ім. до сі́рий 1 — 4.
• сірість — Абстр. ім. до сі́рий 1 — 4.
• сірка — Хімічний елемент, легкозаймиста речовина блідо-жовтого кольору, яку застосовують у промисловості, сільському…
• сірко — Собака, перев. сірої масті.
• сірководень — Найпростіша сполука сірки з воднем; безбарвний газ із різким неприємним запахом тухлих яєць, що утворюється при гнитті…
• сірковуглець — Безбарвна легкозаймиста отруйна рідина з неприємним запахом, яку застосовують у промисловості та в сільському…
• сіркоочищення — Промисловий хімічний процес видалення шкідливих домішок сірки з нафти або газу.
• сірник — Тонка дерев’яна паличка з голівкою із легкозаймистої речовини, що загоряється від тертя.
• сірничниця — Футляр або підставка для коробки в сірниками.
• сірозем — Грунт із світло-жовтим забарвленням, сформований на лесах під пустельно-степовою рослинністю.
• сірома — Незаможна людина; бідняк.
• сіроманець — Уживається як сталий епітет вовка, часто у прикладці вовк-сіроманець.
• сіромаха — Те саме, що сіро́ма 1.
• сіромашня — Те саме, що сіро́ма 2.
• сіруватість — Абстр. ім. до сірува́тий.
• сірява — Те саме, що сіря́вість.
• сірявість — Абстр. ім. до сіря́вий.
• сіряк — Старовинний верхній довгополий одяг із грубого сукна.
• сірятина — Про що-небудь сіре (у 3 знач.), позбавлене виразності, яскравості.
• сірячина — Те саме, що сіря́к 1.
• сітка — Те саме, що сіть 1; мережа (у 1 знач.).
• сіткар — Той, хто плете сітки.
• сітківка — Світлочутлива оболонка ока; ретина.
• сітроен — Французька автомобільна марка і компанія з виробництва легковиків.
• сітчастокрилі — Назва ряду комах з прозорими крилами, вкритими густою сіткою дрібних жилок.
• сіть — Пристрій для ловлі риби, птахів і т. ін., зробл. з міцних ниток, які перехрещуються і закріплюються на однакових…
• січ — Організація українського козацтва у XVI — XVIII ст.
• січа — Рукопашний поєдинок, бій із застосуванням холодної зброї (шаблі, списа і т. ін.).
• січеник — Страва з посіченого м’яса, яке підсмажують, надаючи круглої або довгастої форми.
• січень — Назва першого місяця календарного року.
• січка — Дрібно нарізана солома або дрібно нарізане сіно, що йдуть на годівлю худобі.
• січкарня — Пристрій, механізм, признач. для різання соломи, сіна і т. ін.
• січна — Пряма лінія в геометрії, що перетинає криву у двох і більше точках.
• січовик — Козак Запорізької Січі.
• сіяльник — Те саме, що сіва́ч.
• сіяльниця — Жін. до сі́яльник.
• сіянець — Молода рослина, вирощена з насіння.
• сіянка — Рослина, що вирощується сіянням насіння (на відміну від саджанки).
• сіяння — Дія за анач. сі́яти 1.
• сіяч — Те саме, що сіва́ч.
• скабіоза — Багаторічна (рідше — однорічна) трав’яниста рослина родини черсакових з великими квітками різного забарвлення, яка…
• скабка — Тонка, гостра трісочка, гострий осколок металу, скла та ін., які застряли у шкірі, в тілі; скалка.
• скабрезність — Абстр. ім. до скабре́зний.
• скавло — Той, хто скавулить, скавучить.
• скавуління — Дія за знач. скавулі́ти.
• скавучання — Дія за знач. скавуча́ти, скавча́ти.
• скаженина — Те саме, що сказ.
• скаженівка — Те саме, що сказ.
• скаженість — Стан за знач. скаже́ний 1, 2.
• скаженюка — Хвора на сказ тварина.
• сказ — Гостре інфекційне захворювання ссавців і людини, що викликається вірусом і передається слиною хворої тварини — собаки…
• сказання — Жанр давньоруської розповідної літератури про історичних діячів та ті події, у яких вони брали участь
• скакалка — Мотузок, шнурок з ручками на кіпцях, через який стрибають діти.
• скакання — Дія за знач. скака́ти.
• скакун — Кінь з високими біговими якостями.
• скакуха — Та, що весь час скаче, не всидить на місці.
• скала — Ряд звуків, розташованих за висотою.
• скаламучення — Дія за знач. скаламу́тити.
• скализуб — Той, хто любить сміятися, жартувати або насміхатися.
• скалічення — Дія за знач. скалі́чити.
• скалка — Відколотий, відбитий шматок чого-небудь твердого; осколок.
• скалля — Збірн. до ска́лка 1, 2.
• скалозуб — Те саме, що скализу́б.
• скалубина — Вузький довгастий отвір у чому-небудь; щілина.
• скальд — Давньоскандінавський поет-співак.
• скальп — Волосся з шкірою з голови подоланого ворога як трофей (у деяких диких племен).
• скальпель — Невеликий хірургічний ніж.
• скальпування — Дія за знач. скальпува́ти.
• скаляр — Величина, яка, на відміну від вектора, повністю визначається числовим значенням (дійсним числом), без вказівки на…
• скамʼяніння — Стан за знач. скам’яні́ти, скамені́ти.
• скандал — Подія, випадок, що набувають широкого розголосу й ганьблять їх учасників.
• скандаліст — Той, хто любить влаштовувати скандали (у 2 знач.); бешкетник.
• скандалістка — Жін. до скандалі́ст.
• скандальність — Властивість за знач. сканда́льний.
• скандій — Хімічний елемент — сріблястий м’який метал, який зустрічається в природі тільки у зв’язаному вигляді.
• скандування — Дія за знач. скандува́ти.
• сканер — Пристрій для переведення зображень і текстів у цифровий формат.
• скансен — Етнографічний музей просто неба з традиційними будівлями.
• сканування — Послідовний перегляд, здійснюваний переміщенням променя зору або радіопроменя.
• скаполіт — Різнобарвний (білий, зелений, жовтий і т. ін.), іноді безбарвний мінерал із класу силікатів, який утворює стовпчасті…
• скапування — Дія за знач. ска́пувати.
• скарабей — Пластинчастоусий жук, поширений перев. у Південній Європі, Північній Африці, Малій і Передній Азії.
• скарання — Дія за знач. скара́ти.
• скарб — Коштовності, гроші, цінні речі.
• скарбець — Посудина (горщик, глечик, казанок і т. ін.), в якій закопували скарб.
• скарбівниця — Те саме, що скарбівни́ця 2.
• скарбівня — Те саме, що скарбни́ця.
• скарбник — Той, хто відає коштами, цінними паперами та ін. у державних установах і громадських організаціях.
• скарбниця — Урядова установа, яка відає державними коштами, державним майном.
• скарбничка — Скринька, шкатулка для зберігання коштовностей, грошей і т. ін.
• скарбошукач — Той, хто шукає скарби (у 1 знач.).
• скарга — Висловлення незадоволення, суму, нарікання на неприємності, біль, горе і т. ін.
• скарження — Дія за знач. ска́ржитися.
• скаржник — Той, хто скаржиться.
• скаржниця — Жін. до ска́ржни́к.
• скарифікатор — Машина для скарифікації насіння.
• скарифікація — Штучне поверхневе пошкодження спеціальною машиною твердої оболонки насіння деяких рослин для прискорення його…
• скарлатина — Гостре інфекційне захворювання людини (перев. дитячого віку), яке супроводжується високою температурою, червонуватим…
• скарн — Гірська порода, що утворюється під дією розтопленої магми або гарячих водних розчинів на вапняки, доломіти й мергелі і…
• скарпель — Каменярський різець; долото.
• скасовування — Дія за знач. скасо́вувати.
• скасування — Дія за знач. скасува́ти.
• скат — Похила підземна гірнича виробка, що не має безпосереднього виходу на земну поверхню й признач. для спускання корисних…
• скатерка — Вигот. із тканини особливого гатунку або в’язаний виріб, яким покривають стіл.
• скатертина — Те саме, що ска́терка.
• скатка — Згорнута трубкою і зв’язана на кінцях шинель, яку носять через плече.
• скатол — Органічна сполука, продукт гниття білків у калі, що має специфічний запах.
• скаут — У буржуазних країнах — член дитячої або юнацької організації військово-політитчного характеру.
• скаутизм — Рух скаутів.
• скаутинг — Дитячий і молодіжний рух, що займається фізичним та духовним вихованням.
• скафандр — Спеціальний одяг із шоломом і дихальним апаратом, що ізолює людину від зовнішнього середовища (рідинного…
• сквайр — Скорочена форма англійського дворянського титулу — есквайра.
• сквапливість — Властивість за знач. сквапли́вий.
• сквапність — Властивість за знач. сква́пний.
• скватер — Фермер-колоніст, що зайняв вільну, необроблену ділянку землі при колонізації в США, Канаді, Австралії і Новій Зеландії.
• сквашування — Дія за знач. сква́шувати.
• сквер — Невеликий громадський сад у місті, селі, селищі.
• скверна — Що-небудь мерзенне, порочне; те, що викликає огиду.
• сквирк — Плач; скімлення.
• сквош — Спортивна гра з ракеткою і м'ячем у закритому приміщенні.
• скейт — Дошка на коліщатках для катання та виконання спортивних трюків.
• скелелаз — Спортсмен, що займається скелелазінням.
• скелелазіння — Вид спорту — сходження на скелі.
• скелет — Сукупність кісток, що становлять тверду основу тіла людини та хребетних тварин; кістяк.
• скелетон — Зимовий вид спорту зі швидкісного спуску крижаною трасою на санях.
• скелетування — Дія за знач. скелетува́ти.
• скелина — Те саме, що ске́ля.
• скелище — Збільш. до ске́ля
• скелля — Збірн. до ске́ля.
• скеля — Кам’яна брила або гора з стрімкими схилами та гострими виступами.
• скелястість — Властивість за знач. скеля́стий.
• скенограма — графічне зображення пухлинних новоутворень, що одержують на скенері.
• скепсис — Те саме, що скептици́зм 2.
• скептик — Послідовник скептицизму (у 1 знач.).
• скептицизм — Ідеалістична філософська концепція, яка піддає сумніву можливість пізнання об’єктивної дійсності.
• скереда — Одно-, дво— або багаторічна трав’яниста рослина родини складноцвітих з жовтими квітками в суцвітті.
• скерованість — Направленість, спрямованість.
• скеровування — Дія за знач. скеро́вувати.
• скерування — Дія за знач. скерува́ти.
• скерцо — Невеликий музичний твір у швидкому темпі з підкресленим ритмом.
• скетч — Невелика естрадна п’єса жартівливого змісту з гострою фабулою.
• скиба — Смуга, шар землі, яку вивертає плуг під час оранки.
• скибина — Те саме, що ски́ба 2.
• скибище — Збільш. до ски́ба.
• скибка — Те саме, що ски́ба 2.
• скиглення — Дія за знач. ски́глити.
• скиглій — Людина, яка часто плаче, схильна до плачу, сліз; плакса.
• скиглійка — Жін. до скиглі́й.
• скигління — Те саме, що ски́глення.
• скиглячка — Те саме, що скиглі́йка.
• скид — Розрив товщі шарів гірських порід і опускання їх.
• скидання — Дія за знач. скида́ти.
• скидач — Те саме, що скида́льник.
• скинення — Дія за знач. ски́нути 2.
• скинія — За біблійною легендою — переносний храм, який був у давніх євреїв до побудови храму в Єрусалимі.
• скипання — Дія за знач. скипа́ти 1 і скипа́тися¹.
• скипидар — Безбарвна або жовтувата рідина з їдким запахом, яку добувають перегонкою смоли хвойних дерев і використовують у…
• скирта — Великий стіг сіна, соломи або необмолочених снопів хліба, щільно укладених певним способом для зберігання просто неба.
• скиртище — Підстилка під скиртою, яка запобігає проникненню вологи, сирості знизу.
• скиртоправ — Те саме, що скиртува́льник.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.