Слова на літеру С

• стражниця — Приміщення для сторожа або військових вартових.
• страз — Штучний камінь, який виготовляється з кришталю з домішкою свинцю і блиском та грою нагадує дорогоцінний камінь.
• страйк — Форма класової боротьби пролетаріату капіталістичних країн, яка полягає в колективному відмовленні робітників і…
• страйкар — Учасник страйку; забастовщик.
• страйкарка — Жін. до страйка́р.
• страйкком — Скорочення: страйковий комітет.
• страйколом — Те саме, що штрейкбре́хер.
• страйколомство — Те саме, що штрейкбре́херство.
• страйкування — Дія за знач. страйкува́ти.
• странгуляція — задушення, защемлення, задавлення петлею.
• страсть — Вечірнє богослужіння в страсний четвер.
• страта — Вища міра покарання — позбавлення життя.
• стратагема — певна ідея, абстракція стратегії поведінки, що має призвести до успіху
• стратег — Полководець, керівник великих воєнних операцій, знавець стратегії (у 1 знач.).
• стратегема — Воєнна хитрість, винахідливість під час проведення бойових дій, яка вводить в оману противника.
• стратегія — Мистецтво підготовки і ведення війни та великих воєнних операцій.
• стратиграфія — Розділ геології, що вивчає процеси відкладання й залягання верств гірських порід, їх внутрішню будову і відносний вік…
• стратиметр — прилад, яким визначають напрям падіння або нахилу порід, використовуючи керн, одержаний під час буріння свердловини.
• стратисфера — Верхній шар земної кори, що складається з осадових гірських порід.
• стратифікація — Передпосівна обробка насіння деяких рослин, що полягає у витримуванні його протягом певного часу у вологому піску або…
• стратифікування — Дія за знач. стратифікува́ти.
• стратовулкан — Шаруватий вулкан.
• стратодирижабль — Дирижабль, признач. для польотів у стратосферу.
• стратонавт — Повітроплавець, який здійснює польоти на стратостаті.
• стратопауза — перехідний шар атмосфери, що лежить між стратосферою й мезосферою на висоті близько 55 км.
• стратоплан — Літак, признач. для польотів у стратосферу.
• стратостат — Літальний апарат, що являє собою повітряну кулю, наповнену легшим від повітря газом, і призначається для польотів у…
• стратосфера — Шар атмосфери, розміщений на висоті від 8-16 до 45-55 км над рівнем моря.
• страус — Найбільший дуже прудкий птах, який не може літати й живе перев. у жарких країнах.
• страусеня — Пташа страуса.
• страуся — Те саме, що страусеня́.
• страусятник — Приміщення для страусів у заповіднику, зоопарку, звіринці.
• страх — Стан хвилювання, тривоги, неспокою, викликаний чеканням чого-небудь неприємного, небажаного.
• страхання — Дія за знач. страха́ти.
• страхвнесок — Скорочення: страховий внесок.
• страхделегатка — Жін. до страхделега́т.
• страхівʼя — Те саме, що страхі́ття 1.
• страхітливість — Абстр. ім. до страхітли́вий.
• страхітність — Абстр. ім. до страхі́тний.
• страхіття — Фантастична істота незвичайного, страшного вигляду; страховище.
• страховиддя — Те саме, що страхі́ття.
• страховидло — Те саме, що страхі́ття.
• страховина — Те, що викликає, вселяє почуття страху, лякає своїми діями, великою силою, потужністю і т. ін.
• страховиння — Те саме, що страхо́вище 2.
• страховисько — Те саме, що страхо́вище 1.
• страховище — Фантастична істота незвичайного, страшного вигляду; страхіття.
• страховіття — Те саме, що страхо́вище.
• страхополох — Те саме, що боягу́з.
• страхопуд — Те саме, що опу́дало 1.
• страхота — Те, що викликає страх, жах.
• страхувальник — Особа чи установа, яка страхує себе або своє майно.
• страхувальниця — Жін. до страхува́льник.
• страхування — Дія за знач. страхува́ти.
• страхувач — Особа чи установа, яка зобов’язується виплачувати винагороду при страхуванні.
• страчення — Дія за знач. стра́тити.
• страшидло — Те саме, що страхо́вище 1.
• страшило — Те саме, що страхо́вище 1.
• страшність — Властивість і стан за знач. страшни́й.
• стрекало — Гострий колючий предмет (острога, жало і т. ін.).
• стрекотання — Дія за знач. стрекота́ти, стрекоті́ти і звуки, утворювані цією дією.
• стрекотня — Те саме, що стре́кіт.
• стрекотнява — Те саме, що стре́кіт.
• стремено — Пристрій для упирання ноги вершника у вигляді металевої дужки, що підвішується до сідла за допомогою ременя.
• стренга — Мотузок, з якого скручують трос.
• стренер — Фільтр, яким очищають від піщинок викачувану з глибини насосом нафту.
• стрепет — Степовий птах ряду дрохв, який під час польоту створює крильми різкий шум; хохітва.
• стрептобацила — Хвороботворна бактерія паличкоподібної форми, клітини якої розміщуються у вигляді ланцюжка.
• стрептокок — Хвороботворна бактерія кулястої форми, клітини якої розміщуються у вигляді ланцюжка.
• стрептоміцин — Антибіотик, який застосовують при лікуванні деяких форм туберкульозу, бруцельозу, пневмонії та інших захворювань.
• стрептоцид — Лікарський препарат, який застосовують при лікуванні інфекційних захворювань, викликаних стрептококом.
• стрес — Стан організму, що виявляється у формі напруження або специфічних пристосувальних реакцій у відповідь на дію…
• стресор — несприятливий фактор зовнішнього або внутрішнього середовища (холод, голодування, психічні й фізичні травми…
• стрибайчик — Уживається на позначення зайця (перев. як епітет).
• стрибання — Дія за знач. стриба́ти.
• стрибкоподібність — Властивість за знач. стрибкоподі́бний.
• стрибок — Швидке переміщення тіла відштовхуванням ніг від точки опори.
• стрибун — Людина, яка робить стрибок, стрибки, любить стрибати
• стрибунка — Жін. до стрибу́н 1.
• стрибуха — Жін. до стрибу́н 1.
• стрибучість — Властивість за знач. стрибу́чий.
• стривоженість — Стан за знач. стриво́жений 2.
• стрига — Коротко обстрижена покритка.
• стригаль — Робітник, який займається стрижкою овець і верблюдів; стрижій.
• стригальниця — Жін. до стрига́ль.
• стригун — Однорічне лоша, якому звичайно підстригають гриву.
• стриж — Невеликий схожий на ластівку птах з видовженим тілом і довгими гострими крилами.
• стрижак — Про людину з коротко підстриженим або обстриженим волоссям.
• стриження — Дія за знач. стри́гти 1 і стри́гтися 1.
• стрижень — Предмет видовженої форми, який є переважно осьовою або опорною частиною чого-небудь; стержень.
• стрижій — Те саме, що стрига́ль.
• стрижійка — Жін. до стрижі́й 1.
• стрижка — Дія за знач. стри́гти 1 і стри́гтися 1.
• стрижча — Те саме, що стригу́н.
• стрий — Дядько по батькові, брат батька та чоловік батькової сестри.
• стриктура — Органічне звуження просвіту каналу або протоки (стравоходу, сечівника тощо) в організмі людини або тварини внаслідок…
• стрим — Те саме, що стри́мування.
• стриманість — Властивість за знач. стри́маний 2-5.
• стриміння — Дія за знач. стримі́ти 1.
• стримування — Дія за знач. стри́мувати.
• стрингер — Поздовжній брус у корпусі судна, літака і т. ін., що проходить через всю конструкцію і надає їй жорсткості й міцності.
• стрихнін — Сильна отрута, яка в малих дозах застосовується як лікарський препарат при порушенні обміну речовин, гіпотонічній…
• стрівання — Дія за знач. стріва́ти.
• стрій — Ряд, шеренга солдатів або військовий підрозділ, розміщений рядами.
• стріла — Тонкий стрижень із загостреним кінцем або гострим наконечником, який використовують для стрільби з лука.
• стрілецтво — Мисливський промисел, полювання.
• стрілець — Той, хто стріляє, хто вміє стріляти.
• стрілиця — Те саме, що стрілоли́ст.
• стрілолист — Трав’яниста багаторічна водяна або болотна рослина родини частухових із стріловидними листками і білими квітками.
• стрілоподібність — Абстр. ім. до стрілоподі́бний.
• стрілочник — Робітник, який переводить стрілки на залізничних коліях і виконує інші допоміжні роботи на залізниці.
• стрілочниця — Жін. до стрі́лочник.
• стрільба — Дія за знач. стріля́ти 1 і звуки, утворювані цією дією.
• стрільбище — Спеціально обладнане місце для проведення стрільб ( див. стрільба́¹ 2).
• стрільниця — Бійниця.
• стрілянина — Безперервне або безладне стріляння.
• стріляння — Дія за знач. стріля́ти 1, 3 і звуки, утворювані цією дією.
• стрімкість — Якість і властивість за знач. стрімки́й.
• стрімливість — Якість і властивість за знач. стрімли́вий.
• стрімчак — Прямовисна, стрімка скеля.
• стрімчастість — Якість за знач. стрімча́стий.
• стріпування — Дія за знач. стрі́пувати.
• стрітення — Християнське свято (в лютому місяці) на честь принесення немовляти Ісуса в храм.
• стріха — Нижній край солом’яної покрівлі, який звисає над стіною.
• стрічання — Дія за знач. стріча́ти.
• стрічка — Вузька смужка якої-небудь тканини, що використовується як прикраса, для оздоблення і т. ін.
• стрічкар — Той, хто виготовляє стрічки (у 1,2 знач.).
• стрічкарка — Жін. до стрічка́р.
• стробіл — спороносний колосок (пагін) у багатьох вищих рослин (плауновидних, хвощів, насінних рослин).
• стробіляція — процес утворення стробіли.
• стробоскоп — Демонстраційний і контрольно-вимірювальний прилад для одержання безперервного руху зображень, а також для фіксування…
• строгість — Абстр. ім. до стро́гий.
• стройовик — Той, хто служить у стройових військових частинах.
• строк — Установлений, визначений для кого-, чого-небудь відрізок часу.
• строкатість — Абстр. ім. до строка́тий 1, 2.
• строковик — Те саме, що строка́р.
• строма — Сполучнотканинна основа багатьох органів та тканинних утворів в організмі людини й тварини.
• стромина — Те саме, що стромови́на.
• стромовина — Круте урвище, провалля.
• стронціаніт — Безбарвний або зеленкуватий, сіруватий мінерал, який застосовують у хімічній промисловості при рафінуванні цукру, в…
• стронцій — Хімічний елемент, ковкий і пластичний метал сріблясто-білого кольору, сполуки якого використовують для виготовлення…
• строп — Канат, трос для підвішування гондоли до дирижабля, аеростата, для утримання людини або вантажу на парашуті.
• стропальник — Робітник, який обслуговує строп (у 2 знач.).
• строфа — Повторюване у вірші поєднання кількох віршових рядків, зв’язаних між собою певною системою рим та інтонацією.
• строфант — Тропічна витка рослина родини барвінкових.
• строфантин — Лікувальний препарат, який добувають із насіння строфанта й застосовують при гострій та хронічній серцевій…
• строфіка — Розділ віршознавства, що вивчає будову строф.
• строфічність — Абстр. ім. до строфі́чний.
• строчіння — Дія за знач. строчи́ти.
• струбцина — Пристрій для закріплення деталей під час їх обробки.
• струбцинка — Те саме, що струбци́на.
• струг — Інструмент для грубої обробки деревини струганням.
• стругальник — Фахівець з обробки чого-небудь струганням або робітник, що виконує таку роботу.
• стругання — Дія за знач. струга́ти.
• струганок — Те саме, що струг¹ 1.
• стругач — Ніж, яким стружуть деревину.
• стругачка — Те саме, що струга́ч.
• струдель — Пиріг, зроблений з коржа, змазаного начинкою й скрученого трубкою.
• стружка — Відходи у вигляді тонких стрічок або частинок неправильної форми, що утворюються під час стругання деревини, різання…
• структура — Взаєморозміщення та взаємозв’язок складових частин цілого; будова.
• структуралізм — Конкретнонаукова методологія, що головним завданням висуває дослідження структур об’єктів.
• структураліст — Послідовник структуралізму.
• структурність — Наявність певної структури.
• структуроутворення — Утворення структури чого-небудь.
• структуроутворювач — Те, що сприяє утворенню структури чого-небудь.
• струм — Упорядковане переміщення електронів або іонів у провіднику.
• струма — пухлиноподібне доброякісне збільшення щитовидної залози. Інші назви - зоб, воло.
• струмент — Те саме, що інструме́нт.
• струмина — Те саме, що стру́мінь 1.
• струмистість — Абстр. ім. до струми́стий.
• струмінь — Вузький потік води або якої-небудь іншої рідини.
• струмок — Невеликий потік, утворений з снігових, дощових вод або з підземних вод, що вийшли на поверхню.
• струмування — Дія за знач. струмува́ти.
• струна — Гнучка, пружна, туго натягнена нитка (металева, жильна і т. ін.) в музичних інструментах, що при коливанні створює…
• стрункість — Абстр. ім. до струнки́й.
• струп — Кірка, яка вкриває поверхню або краї рани, що загоюється.
• струпʼя — Збірн. до струп.
• струс — Різкий коливальний рух; поштовх.
• струсанина — Те саме, що струс 3.
• стручок — Довгий і вузький плід більшості рослин родини хрестоцвітих, що перев. розкривається на дві половинки, в яких міститься…
• струччя — Збірн. до стручо́к.
• струшування — Дія за знач. стру́шувати.
• стрясання — Дія за знач. стряса́ти.
• стугін — Тривалий шум, гул, утворений злиттям багатьох одноманітних або різнорідних звуків.
• стугоніння — Дія за знач. стугоні́ти і звуки, утворювані цією дією.
• студебекер — Вантажний автомобіль американської фірми «Студебекер», який надходив у СРСР у період Вітчизняної війни 1941-45 рр.
• студенець — Холодець.
• студеність — Якість за знач. студе́ний 1.
• студент — Той, хто навчається у вищому або середньому спеціальному навчальному закладі.
• студентик — Те саме, що студе́нт.
• студентка — Жін. до студе́нт.
• студентство — Студенти.
• студієць — Учень студії (у 2 знач.). І.
• студійка — Жін. до студі́єць.
• студінь — Сильний холод, мороз.
• студіювання — Дія за знач. студіюва́ти.
• студія — Майстерня живописця або скульптора.
• студком — Скорочення: студентський комітет.
• стукалка — Дерев’яний прилад, яким стукає нічний вартовий.
• стуканина — Уривчасті сильні звуки від частих, повторюваних ударів по чому-небудь, падіння чогось, розривів, розрядів і т. ін.
• стукання — Дія за знач. сту́кати і звуки, утворювані цією дією.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.