Слова на літеру С

• стетоскоп — Медичний інструмент у вигляді трубки для вислуховування серця і легенів.
• стетоскопія — Вислуховування серця й легенів за допомогою стетоскопа.
• стетофонографія — графічний запис шумів серця й легень людини за допомогою приладу стетофонографа.
• стехіометрія — галузь хімії, пов'язана з вивченням вагових і об'ємних співвідношень між реагуючими речовинами й продуктами реакції, з…
• стибніт — Непрозорий свинцево-сірого кольору з металевим блиском мінерал, який містить сурму й сірку.
• стивідор — Особа, що відповідає за навантаження та розвантаження суден в іноземних портах
• стиглість — Абстр. ім. до сти́глий.
• стигма — У стародавній Греції — клеймо на тілі раба або злочинця.
• стигмат — Те саме, що сти́гма 1, 2.
• стид — Почуття сильного зніяковіння, збентеження, незручності від усвідомлення своєї поганої поведінки, недостойних дій…
• стидовисько — Те саме, що стид 2, 3.
• стидовище — Те саме, що стид 2, 3.
• стик — Місце з’єднання, зіткнення двох кінців, країв чого-небудь.
• стикання — Дія за знач. стика́тися.
• стикувальник — Фахівець із стикування.
• стикування — З’єднання, скріплення двох підведених одне до одного кінців, країв чого-небудь.
• стилет — Невеликий кинджал з дуже тонким і гострим клинком (звичайно тригранним).
• стилізатор — Той, хто займається стилізацією (у 1 знач.), використовує певні стильові прийоми у своїй творчості.
• стилізаторство — Те саме, що стиліза́ція 1.
• стилізація — Надання творові мистецтва характерних рис якого-небудь стилю, особливостей чиєїсь творчої манери і т. ін.
• стилізованість — Абстр. ім. до стилізо́ваний 2.
• стилізування — Дія за знач. стилізува́ти.
• стиліст — Той, хто володіє мистецтвом літературного стилю, майстер літературного стилю.
• стилістика — Розділ мовознавства, що вивчає в межах національної мови суть і специфіку стилів мови.
• стилістка — Жін. до стилі́ст.
• стилобат — Верхня частина східчастого цоколю будинку, постаменту, скульптури і т. ін.
• стилоскоп — Прилад для визначення вмісту марганцю в металі.
• стиль — Сукупність ознак, які характеризують мистецтво певного часу та напряму або індивідуальну манеру художника стосовно…
• стильб — одиниця яскравості. С. - яскравість поверхні, сила світла, 1 см2 якої в перпендикулярному напрямі до цієї поверхні…
• стильбен — органічна сполука, ароматичний вуглеводень.
• стильність — Абстр. ім. до сти́льний.
• стиляга — Зневажлива назва людини з підвищеним інтересом до модного стилю одягу та манерами, смаками, які не відповідають…
• стимул — Те, що викликає зацікавленість у здійсненні чого-небудь; спонукальна причина до здійснення чогось.
• стимулювання — Дія за знач. стимулюва́ти.
• стимулятор — Засіб активізації яких-небудь процесів, дій, явищ або чиєї-небудь діяльності, життєздатності і т. ін.
• стимуляція — Активізація яких-небудь процесів, дій, явищ або чиєї-небудь діяльності, життєздатності і т. ін.
• стипендіат — Особа, що одержує стипендію.
• стипендіатка — Жін. до стипендіа́т.
• стипендія — Регулярна грошова допомога, яку надають тим, хто навчається в учбових закладах, а також особам, що перебувають в…
• стиплер — Кінь, привчений до бігу або скачок по місцевості з природними чи штучними перешкодами.
• стиракс — Дерево тропічних і субтропічних країн, у смолі якого містяться ароматичні речовини.
• стиранка — Затірка.
• стирання — Дія за знач. стира́ти.
• стирка — Шматок тканини (звичайно тієї, що була у вжитку), яку використовують для витирання чого-небудь.
• стирол — Рідка ароматична речовина, яку добувають із смоли деяких тропічних дерев і використовують у парфюмерії, миловарінні, у…
• стирта — Скирта.
• стирчак — Те, що стирчить, виступає вперед, угору.
• стиск — Дія за знач. стиска́ти, сти́скувати.
• стискальність — Властивість за знач. стиска́льний.
• стискання — Дія і стан за знач. стиска́ти і стиска́тися.
• стискач — Пристрій для стискання чого-небудь.
• стискування — Дія за знач. сти́скувати і сти́скуватися.
• стисливість — Властивість за знач. сти́сливий.
• стислість — Властивість за знач. сти́слий 1.
• стиснення — Дія за знач. сти́снути і сти́снутися.
• стихання — Дія за знач. стиха́ти.
• стихар — Довгий, з широкими рукавами, звичайно парчевий, одяг дияконів і дяків, який надягають під час богослужіння.
• стихира — Церковна пісня з біблійним сюжетом.
• стихійність — Абстр. ім. до стихі́йний.
• стихія — В античній філософії — одна з матеріальних першооснов буття (повітря, земля, вогонь, вода).
• стичність — Абстр. ім. до сти́чний.
• стишення — Дія за знач. сти́шити.
• стібок — Частина шва між двома проколами голки, шила, а також кожний такий прокол.
• стіг — Округла або чотирикутна з заокругленою вершиною щільно укладена велика купа сіна, соломи, снопів хлібних злаків і т.…
• стіжок — Те саме, що стіг.
• стійбище — Тимчасове поселення кочівників.
• стійка — Те саме, що сто́йка.
• стійкість — Властивість за знач. стійки́й.
• стійло — Відгороджене місце для одного коня в стайні або однієї корови в корівнику.
• стійність — Позитивна якість; цінність.
• стік — Дія за знач. стіка́ти 1.
• стікання — Дія за знач. стіка́ти 1.
• стілець — Вид меблів у вигляді короткої лави, перев. із спинкою, для сидіння однієї людини.
• стільник — Лист, утворений чашечками з воску, який бджоли й оси роблять для зберігання меду, перги, виховання потомства та…
• стільниця — Верхня дошка, кришка стола.
• стіна — Вертикальна частина будови, яка служить для підтримання перекрить і для розділення приміщення на частини і т. ін.
• стінгазета — Скорочення: стінна газета.
• стінка — Те саме, що стіна́.
• стіннівка — Те саме, що Стінна́ газе́та ( див. газета).
• стінонька — Зменш.-пестл. до сті́нка.
• стінопис — Настінний живопис.
• стовба — Деталь плуга, що з’єднує чепігу з граділем.
• стовбичення — Дія і стан за знач. стовби́чити.
• стовбун — Високий горщик із прямими вінцями.
• стовбур — Основна наземна частина дерева або куща, від якої ростуть гілки.
• стовбурина — Те саме, що сто́вбур 1.
• стовбурище — Збільш. до сто́вбур 1.
• стовбурʼя — Збірн. до сто́вбур 1.
• стовковисько — Скупчення людей; штовханина, сум’яття.
• стовковище — Те саме, що стовко́висько.
• стовп — Колода або товстий брус, установлені вертикально.
• стовписько — Те саме, що сто́впище.
• стовпище — Безладне скупчення великої кількості людей; натовп.
• стовпник — Релігійний фанатик, який молився, стоячи на невеликому стовпі (у 1 знач.), або жив у тісній вежовій келії.
• стовпотворіння — Безладне скупчення кого-, чого-небудь, яке супроводжується галасом, метушнею і т. ін.
• стовщення — Дія за знач. стовсти́ти і стан за знач. стовсти́тися.
• стовщування — Дія за знач. сто́вщувати і стан за знач. сто́вщуватися.
• стогін — Протяжливий жалібний звук, який видає людина від болю, туги і т. ін.
• стогнання — Дія за знач. стогна́ти і звуки, утворювані цією дією.
• стогній — Той, хто постійно стогне, скаржиться, нарікає; нитик.
• стогнійка — Жін. до стогні́й.
• стогоклад — Сільськогосподарська машина для складання сіна, соломи та необмолочених снопів у стоги.
• стогування — Дія за знач. стогува́ти.
• стодола — Будівля для зберігання снопів, сіна, полови тощо, а також для молотьби, віяння і т. ін.; клуня.
• стожарня — Будівля для зберігання сіна, збіжжя і т. ін.
• стожище — Підкладка, підстилка під стіг для збереження його від сирості знизу; підстіжжя.
• стоїк — Послідовник стоїцизму.
• стоїцизм — Напрям у античній філософії, який вимагав свідомого підкорення людини пануючій у світі необхідності й приборкання…
• стоїчність — Властивість за знач. стої́чний 2.
• стокер — Пристрій для механічного подавання палива в топку паровоза, сировини або деталей під обробляючі різці і т. ін.
• стоколос — Кормова трава чи бур’ян родини злакових.
• стокротка — Однорічна чи багаторічна трав’яниста декоративна рослина родини складноцвітих із дрібними білими, рожевими або…
• стокс — одиниця кінематичної в'язкості в СГС системі одиниць.
• столипінець — Прихильник столипінщини, столипінської аграрної реформи.
• столипінщина — У Росії — дворянсько-кріпосницька реакція періоду 1907-1910 рр., що характеризувалася зміцненням куркульства і…
• столиця — Головне місто, адміністративпо-політичний центр держави, республіки і т.ін.
• столітник — Народна назва довголітніх рослин алое, агави, опунції і т. ін., що в кімнатних умовах цвітуть один раз у житті або з…
• століття — Те саме, що сторі́ччя.
• столовертіння — Спіритичний сеанс уявного спілкування з душами померлих, який супроводжується вертінням стола, стуками і т. ін.
• столон — Тонкий з довгими меживузлями горизонтальний пагін деяких рослин, який росте під землею або стелеться по ній і служить…
• столоначальник — У дореволюційній Росії — урядовець, начальник стола ( див. стіл¹ 4).
• столування — Дія за знач. столува́ти і столува́тися.
• стольник — У Росії XIII-XVII ст. — придворний чин рангом нижчий від боярського, а також особа, яка мала цей чин (спочатку…
• столяр — Робітник, фахівець, що займається обробкою (тоншою, ніж при теслярських роботах) дерева і виготовленням виробів із…
• столярка — Столярні роботи.
• столярня — Майстерня, де обробляють дерево й виготовляють вироби з нього.
• столярство — Ремесло столяра.
• столярчук — Підмайстер столяра.
• стома — Утома.
• стоматит — Запалення слизової оболонки ротової порожнини.
• стоматолог — Фахівець із стоматології; зубний лікар.
• стоматологія — Розділ медицини про хвороби ротової порожнини, зубів, щелеп і обличчя та їх лікування.
• стоматоскоп — Прилад із дзеркалом для огляду ротової порожнини.
• стометрівка — Дистанція сто метрів у спортивних змаганнях з бігу, плавання і т. ін.
• стомленість — Стан за знач. сто́млений 2.
• стомлення — Те саме, що уто́ма.
• стомливість — Властивість за знач. сто́мливий.
• стомлюваність — Здатність стомлюватися.
• стомлювання — Дія за знач. сто́млювати.
• стонога — Дрібна ракоподібна тварина, яка живе в темних вологих місцях; мокриця.
• стоншення — Дія за знач. стонши́ти і стан за знач. стонши́тися.
• стоншування — Дія за знач. сто́ншувати і стан за знач. сто́ншуватися.
• стопа — Кінцева нижня частина ноги людини та задньої кінцівки деяких наземних хребетних тварин.
• стопер — Машина для буріння свердловин, спрямованих уверх, тобто різновид перфоратора.
• стопін — Шнур, просочений легкозаймистою речовиною, який застосовують у піротехніці для швидкої передачі вогню.
• стопінг — Камера в гірських породах, в якій обвалюють з уступів руду.
• стопор — Пристрій для зупинення або закріплення в певному положенні рухомих частин механізму машини.
• стопорізка — Машина, яка розрізує папір на аркуші певного формату для укладання їх у стопи ( див. стопа́³).
• стопоріння — Дія за знач. сто́порити і сто́поритися.
• стопроцентність — Абстр. ім. до стопроце́нтний.
• стоптаність — Стан за знач. сто́птуватися 1.
• стоптування — Дія за знач. сто́птувати і сто́птуватися 1.
• сторінка — Один бік аркуша паперу в зошиті, книжці і т. ін.
• сторіччя — Час, період тривалістю сто років; століття, вік.
• сторно — Запис, яким виправляють допущену в бухгалтерському обліку помилку.
• сторож — Особа, яка охороняє кого-, що-небудь.
• сторожа — Загін, група людей (перев. озброєних), що охороняють кого-, що-небудь; варта.
• стороженко — Син сторожа.
• стороження — Дія за знач. сторожи́ти.
• сторожиха — Дружина сторожа.
• сторожівство — Виконання обов’язків сторожа; посада сторожа.
• сторожка — Приміщення для сторожа або військових вартових.
• сторожкість — Стан і властивість за знач. сторожки́й.
• сторожовик — Сторожовий катер, човен.
• сторожок — Пристрій, який приводить у дію механізм пастки, западні і т. ін.
• сторожування — Дія за знач. сторожува́ти.
• сторона — Простір, місцевість, розташовані в якому-небудь напрямку від когось, чогось, а також цей напрямок.
• сторонність — Абстр. ім. до сторо́нній.
• сторопілість — Стан за знач. сторопі́лий 2.
• сторопіння — Дія і стан за знач. сторопі́ти.
• стортинг — Назва парламенту в Норвегії.
• сторчак — Те, що стирчить, різко видається вперед або вгору.
• сторчогляд — Людина, яка дивиться спідлоба, насуплено.
• стос — Велика кількість предметів, акуратно складених один на один.
• стосунок — Зв’язки, взаємини, які виникають між людьми в процесі спілкування.
• стотинка — У Болгарії — грошова одиниця — одна сота лева, а також дрібна монета такої вартості.
• сточище — Те саме, що стік 4.
• сточування — Дія за знач. сто́чувати¹ і стан за знач. сто́чуватися¹.
• стояк — Вертикальний брус, стовп, який служить опорою для чого-небудь, у якійсь споруді.
• стоян — Те саме, що стоя́к 1.
• стоянець — Вид глечика.
• стоянка — Те саме, що Відсто́яне молоко́ ( див. відсто́яний).
• стояння — Дія за знач. стоя́ти 1, 2, 4, 6-10, 15.
• страбізм — Вада зору — неоднакова спрямованість зіниць; косоокість.
• страва — Приготовлені для їди продукти харчування.
• стравлювання — Дія за знач. стра́влювати 1.
• стравне — Гроші на харчі.
• стравність — Властивість за знач. стра́вни́й.
• стравохід — Трубкоподібна частина травного тракту в людини, хребетних і багатьох безхребетних тварин, що сполучає ротову порожнину…
• страдиварі — скрипка досконалої форми і краси звуку, зроблена знаменитим майстром кінця 17 - початку 18 ст. Антоніо Страдіваріусом…
• страдиваріус — Скрипка досконалої форми і краси звуку, зроблена знаменитим італійським майстром кінця XVII — початку XVIII ст.…
• страдник — Той, хто зазнає чи зазнав багато фізичних або моральних страждань.
• страдництво — Стан страдника.
• страдниця — Жін. до стра́дник 1.
• страж — Особа (перев. озброєна), яка стереже, охороняє кого-, що-небудь від нападу, ворожих дій і т. ін.
• страждалець — Те саме, що стра́дник 1.
• страждальник — Те саме, що стра́дник 1.
• страждальниця — Жін. до стражда́льник.
• страждання — Дія за знач. стражда́ти.
• стражник — У дореволюційній Росії — нижчий поліцейський чин у сільській місцевості.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.