Слова на літеру С

• старість — Період життя, що наступає після зрілості і характеризується поступовим послабленням діяльності організму; похилий вік…
• старка — Сорт міцної витриманої горілки.
• старник — Трава, яку не скосили у минулому році.
• старовизна — Старі речі, що довго були у вжитку.
• старовина — Те, що вже віджило, застаріло.
• старовір — Послідовник, прихильник старої віри; старообрядець.
• старовірець — Те саме, що старові́р.
• старовірка — Жін. до старові́р.
• старовірство — Дотримання старої віри; старообрядництво.
• стародавність — Абстр. ім. до старода́вній 2.
• стародення — Давні часи.
• старожил — Той, хто багато років живе в якому-небудь місці.
• старожилка — Жін. до старожи́л.
• старожитець — Те саме, що старожи́л 1
• старожитність — Давно минулі часи, далеке минуле.
• старозавітність — Абстр. ім. до старозаві́тний 2.
• старомодність — Абстр. ім. до старомо́дний.
• старообрядець — Послідовник, прихильник старообрядництва.
• старообрядка — Жін. до старообря́дець.
• старообрядник — Те саме, що старообря́дець.
• старообрядництво — Релігійний напрям, спрямований проти офіційної православної церкви, який виник у результаті церковного розколу в…
• старообрядниця — Жін. до старообря́дник.
• старооранка — Земля, що здавна обробляється.
• старорежимність — Абстр. ім. до старорежи́мний.
• старорічище — Старе русло річки.
• староріччя — Те саме, що старорі́чище.
• старосвітськість — Те саме, що старосві́тство.
• старосвітщина — Колишні, давно минулі часи.
• старословʼянізм — Лексичне, фразеологічне або фонетичне запозичення із старослов’янської мови.
• староста — На Україні, в Польщі та в Литовському князівстві (у XV-XVIII ст.) — керівник місцевого міського чи сільського…
• старостат — Виборна громадська організація в учбових закладах, що складається із старост груп.
• староство — У феодальній Польщі, Литовському князівстві — назва королівського або великокнязівського маєтку, який передавався у…
• старостиха — Жінка старости (у 1-3 знач.).
• старостування — Дія за знач. старостува́ти.
• старощі — Те саме, що ста́рість 1.
• старпом — Старший помічник капітана на морському судні.
• старт — Початковий момент спортивних змагань.
• стартер — Особа, що подає сигнал до старту (у 1 знач.).
• старцівство — Збірн. до ста́рець 3.
• старцювання — Дія за знач. старцюва́ти.
• старцюга — Те саме, що ста́рець 3.
• старча — Дитина, що старцює, жебракує.
• старченя — Те саме, що старча́.
• старчиха — Жінка, що старцює; жебрачка.
• старшенький — Пестл. до ста́рший 1.
• старшина — На Україні і в Росії в XVI-XVIII ст. — керівна заможна привілейована верхівка козацтва.
• старшинство — Посада, звання старшини (у 5 знач.).
• старшинування — Дія за знач. старшинува́ти.
• старшокласник — Учень старшого класу.
• старшокурсник — Той, хто навчається на старшому курсі.
• старшокурсниця — Жіночий рід до старшокурсник.
• старшування — Дія за знач. старшува́ти.
• статер — Назва давньогрецької монети.
• статечність — Властивість за знач. стате́чний 1, 2.
• статика — Розділ теоретичної механіки, що вивчає закони рівноваги тіл.
• статист — Актор, який виконує ролі без слів, учасник масових сцен.
• статистик — Фахівець із статистики, службовець, який займається статистикою.
• статистка — Жін. до стати́ст.
• статичність — Абстр. ім. до стати́чний 2.
• статковитість — Абстр. ім. до статкови́тий.
• статок — Матеріальна забезпеченість, відсутність нужди; достаток.
• статор — Нерухома частина електричних машин (генератора, двигуна і т. ін.), що взаємодіє з обертовою частиною — ротором.
• статоскоп — барометричний прилад для вимірювання найменших змін атмосферного тиску.
• стаття — Науковий або публіцистичний твір невеликого розміру в збірнику, журналі, газеті і т. ін.
• статуетка — Невелика скульптурна фігурка; маленька скульптура.
• статура — Будова, склад тіла людини.
• статурність — Властивість за знач. стату́рний.
• статус — У міжнародному праві — становище, стан.
• статут — Зведення правил, що визначають завдання, структуру, функції та порядок діяльності якої-небудь установи, організації і…
• статуя — Скульптурне тривимірне зображення людини або тварини (звичайно на повний зріст).
• стать — Сукупність анатомо-фізіологічних ознак організму, що забезпечує відтворення потомства і дозволяє розрізняти у…
• стафаж — Фігури людей і тварин, вмальовані в живописну композицію (здебільшого в пейзаж) для її пожвавлення.
• стафілокок — Рід хвороботворних бактерій кулястої форми, які викликають ангіну, запалення легенів, запалення шкіри і т. ін.
• стахановець — Новатор, передовик соціалістичного виробництва, учасник масового руху трудящих за підвищення продуктивності праці на…
• стахановка — Жін. до стаха́новець.
• стаціонар — Заклад постійного типу (на відміну від пересувного або тимчасового).
• стаціонарність — Абстр. ім. до стаціона́рний.
• стаціонер — Військове судно капіталістичної країни, що несло вартову або поліцейську службу в портах колоній, напівколоній.
• стація — У Литві, Білорусії та на Смоленщині, Правобережній і Лівобережній Україні у XIV-XVI ст. — щорічний натуральний податок…
• ствердження — Дія за знач. стве́рдити, стве́рджувати.
• стверджування — Дія за знач. стве́рджувати.
• стверділість — Властивість і стан за знач. стверді́лий.
• ствердіння — Дія за знач. стверді́ти, стве́рднути.
• ствердливість — Властивість за знач. стве́рдливий.
• ствердність — Властивість за знач. ствердни́й.
• ствол — Частина вогнепальної зброї у вигляді труби, через яку проходять, отримуючи певний напрямок польоту, куля або снаряд.
• стволина — Те саме, що ствол 1.
• створ — Те саме, що звід 3.
• створення — Дія за знач. створи́ти, ство́рювати.
• створіння — Людина або взагалі жива істота.
• створювання — Дія за знач. ство́рювати.
• створювач — Той, хто створює що-небудь.
• створювачка — Жін. до ство́рювач.
• стеарин — Тверда жирова речовина білого або жовтуватого кольору, яку використовують у виробництві свічок, миловарінні…
• стеатит — суцільні скупчення тальку.
• стеблинка — Зменш. до стебли́на, стебели́на.
• стеблиння — Збірн. до стебли́на, стебели́на.
• стеблиночка — Зменш.-пестл. до стебли́на, стебели́на.
• стебло — Основна частина трав’янистої рослини від кореня до вершка, яка тримає на собі листя, квіти і плоди.
• стеблостій — Стеблова частина польових культур, яка вкриває поле під час їх виростання.
• стеблування — Поява у коренеплодів насінних пагонів, квітконосних стеблин.
• стебнівка — Різновид шва у художньому вишиванні.
• стебнування — Дія за знач. стебнува́ти.
• стегно — Частина ноги людини або тварини від тазостегнового до колінного суглоба, а також зовнішня сторона верхньої частини…
• стегозавр — Великий викопний рослиноїдний плазун з двома рядами кісткових пластин на спині та з шипами на хвості групи динозаврів…
• стегоцефал — Викопна тварина групи земноводних, яка мала суцільну кісткову покрівлю черепа, п’ятипалі кінцівки і належала до перших…
• стеження — Дія за знач. сте́жити.
• стежина — Те саме, що сте́жка 1.
• стежка — Доріжка, протоптана звірами або людьми чи спеціально зроблена людьми.
• стезя — Стежка (у 1 знач.).
• стейк — Товстий шматок м'яса, зазвичай яловичини, обсмажений на грилі.
• стек — Тонка палиця з ремінною петлею на кінці, що служить хлистом при верховій їзді.
• стеклярус — Тоненькі короткі трубочки кольорового скла, які використовують для намиста, здоблення тканини, одягу і т. ін.…
• стела — Кам’яний стовп чи плита з надписом або рельєфним зображенням, що ставиться, споруджується як надмогильний пам’ятник…
• стелаж — Ряд полиць, розташованих одна над одною і призначених для розкладання чого-небудь.
• стелення — Дія за знач. стели́ти.
• стелина — Стельова балка, дошка.
• стелище — Місце, де розстилають льон, коноплі для вимочування під дощем, у росі або полотно для сушіння, вибілювання на сонці.
• стеління — Дія за знач. стели́ти.
• стеліт — Литий твердий сплав кобальту, хрому та вольфраму, з якого виготовляють ріжучі частини інструментів і наварні деталі…
• стельвага — Поперечний брус, що з’єднує сільськогосподарське знаряддя з упряжкою.
• стельмаство — Ремесло, фах стельмаха.
• стельмах — Майстер, який робить вози, сани, колеса і т. ін.
• стельмашня — Майстерня, де роблять вози, сани, колеса і т. ін.
• стелюшок — Багаторічний трав’янистий бур’ян родини гвоздикових, що росте на солончаках і піскуватих грунтах.
• стеля — Верхнє внутрішнє покриття в будь-якому приміщенні.
• стенд — Щит, на якому виставляються для огляду які-небудь експонати, вивішуються діаграми, газети і т. ін.
• стендист — працівник на стенді
• стендовик — Робітник на стенді (у 2 знач.).
• стенограма — Дослівний запис усної мови способом стенографії, а також розшифрований текст такого запису.
• стенограф — Те саме, що стенографі́ст.
• стенографіст — Фахівець, який записує усну мову способом стенографії.
• стенографістка — Жін. до стенографі́ст.
• стенографія — Швидкий дослівний запис усної мови за допомогою системи спеціальних умовних знаків.
• стенографування — Дія за знач. стенографува́ти.
• стеноз — Звуження якого-небудь трубчастого органа або отвору в порожнинному органі, яке утруднює їх функціонування.
• стенокардія — Серцева хвороба, яка виявляється в нападах різкого стискаючого болю за грудиною; грудна жаба.
• стенотипіст — Фахівець із стенотипії.
• стенотипістка — Жін. до стенотипі́ст.
• стенотипія — Запис усної мови на стенографічній машинці.
• стенофагія — живлення тварин вузькоспеціалізованим кормом.
• стентор — Ім'я одного з героїв «Іліади» Гомера.
• стеньга — Верхня частина щогли, яка є її продовженням вище вантів.
• степ — Великий безлісий, вкритий трав’янистою рослинністю, рівнинний простір у зоні сухого клімату.
• степінь — Добуток декількох однакових співмножників.
• степлер — Канцелярський пристрій для скріплення аркушів паперу металевими скобами.
• степняк — Те саме, що степови́к 1, 2.
• степовик — Людина, що народилася або постійно живе в степовій місцевості.
• степовичка — Жін. до степови́к 1, 2.
• стерадіан — одиниця виміру тілесного кута (частини простору, обмеженої конічною поверхнею). С.- тілесний кут, який вирізує на…
• стервоїдні — Тварини, що живляться трупами, падаллю.
• стервʼятина — М’ясо здохлої тварини; падаль.
• стервʼятник — Хижий птах родини яструбових, який живиться перев. трупами, падаллю.
• стереобат — У давньогрецькій архітектурі — підвалина, цоколь храму, колонади (звичайно східцеві).
• стереографія — Перспективне зображення геометричних тіл на площині.
• стереоекран — екран, на якому глядач сприймає зображення як об'ємне.
• стереоефект — об'ємне сприймання навколишніх предметів.
• стереозвук — Звучання, відтворене способом стереофонії.
• стереознімання — Процес фотографування об'єкта з двох точок для отримання об'ємного тривимірного зображення.
• стереоізомер — Хімічна сполука, яка відрізняється від однакових з нею за складом сполук іншим просторовим розташуванням атомів.
• стереоізомерія — Різниця у властивостях деяких хімічних сполук однакового складу, обумовлена різним просторовим розташуванням їх атомів.
• стереокіно — Вид кінематографії, при якому виникає враження об’ємності спостережуваних на екрані об’єктів.
• стереокомпаратор — прилад для промірювання за двома фотознімками всіх трьох координат точок предмета, а також елементів взаємного…
• стереометр — прилад для стереоскопічного зображення рельєфу за аерофотознімками.
• стереометрія — Розділ елементарної геометрії, що вивчає властивості просторових фігур.
• стереомеханіка — вчення про деформації та напруження в деталях конструкцій і машин від зовнішніх діянь.
• стереомікроскоп — мікроскоп, який дає просторове зоближення предмета.
• стереопара — Сукупність двох зображень одного й того ж об’єкта, одержаних з двох різних точок зору (одне для лівого, друге для…
• стереоплатівка — Вініловий диск для відтворення музики з об'ємним стереофонічним звучанням на програвачі.
• стереопроектор — прилад, що дає можливість за парою фотознімків відновити й виміряти просторову модель сфотографованого об'єкта і…
• стереоскоп — Оптичний прилад для розглядання двох плоских зображень об’єкта, одержаних з двох точок зору, з їх об’ємним сприйманням.
• стереоскопічність — Властивість за знач. стереоскопі́чний 1.
• стереоскопія — Одержання об’ємних, просторових, рельєфних зображень предметів способом стереоскопічної кіно— або фотозйомки.
• стереотаксій — метод введення електродів у тканини мозку для реєстрації електричних потенціалів нервових клітин або нервових центрів…
• стереотип — Пластина, плита із металу, гуми або пластмаси з точним відтворенням друкарського набору, що дає можливість водночас…
• стереотипія — Виготовлення стереотипів, а також спосіб друкування з них.
• стереотипник — Фахівець з виготовлення стереотипів (у 1 знач.).
• стереотипність — Властивість за знач. стереоти́пний.
• стереотруба — Артилерійський оптичний прилад із двох зорових труб, які дають стереоскопічне збільшене зображення об’єкта…
• стереофільм — фільм із ефектом просторового зображення, для перегляду котрого використовують спеціальні окуляри.
• стереофонічність — Абстр. ім. до стереофоні́чний.
• стереофонія — Спосіб передавання й відтворення звуків, що дає можливість сприймати звуки як звучання їх просторово розміщених…
• стереофотограмметрія — аерофотознімання земної поверхні на двох фотознімках (стереопарі).
• стереофотографія — Одержання двох фотографічних знімків, зроблених так, що при розгляданні їх в стереоскоп вони дають одне об’ємне…
• стереохімія — Розділ хімії, який вивчає залежність сполук від просторової будови їх молекул.
• стереохромія — малюнки на стінах фарбами, змішаними з розчинним склом.
• стерилізатор — Апарат, пристрій для стерилізації (у 1 знач.).
• стерилізація — Знищення мікроорганізмів кип’ятінням, нагріванням, дією хімічних речовин і т. ін. у певному середовищі або на предметі.
• стерильність — Властивість і стан за знач. стери́льний.
• стерлінг — Установлений законом стандарт проби англійських золотих і срібних монет.
• стерник — Рульовий.
• стернина — Нижня частина стебла злакової рослини, яка залишається на полі після збирання.
• стернисько — Те саме, що стерни́ще.
• стерничий — Те саме, що стернови́й 2.
• стернище — Поле, покрите стернею (у 2 знач.).
• стерно — Пристрій для керування рухом судна, автомобіля, трактора і т. ін.; кермо.
• стернування — Дія за знач. стернува́ти.
• стерня — Поле, на якому зібрані хлібні рослини й залишилися лише зрізані біля кореня їх стебла.
• стетограф — Апарат, що записує рух грудної порожнини під час дихання.
• стетографія — Запис руху грудної порожнини за допомогою стетографа.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.