Слова на літеру С

• спалах — Короткочасне світіння, раптовий зблиск полум’я, яскравого світла і т. ін.; миттєве сяйво.
• спалахнення — Дія за знач. спалахну́ти, спала́хувати.
• спалахування — Дія за знач. спала́хувати.
• спаленність — Властивість за знач. спале́нний.
• спалення — Дія за знач. спали́ти.
• спалимість — Властивість за знач. спали́мий.
• спальник — У російській державі XV— XVII ст.— придворний, в обов’язки якого входило допомагати царю при одяганні й роздяганні…
• спальня — Кімната для спання.
• спалювання — Дія за знач. спа́лювати.
• спам — Небажані масові електронні повідомлення рекламного або шахрайського характеру.
• спанієль — Порода довгошерстих коротконогих мисливських собак з обвислими довгими вухами, а також собака цієї породи.
• спання — Дія і стан за знач. спа́ти.
• спантеличення — Дія за знач. спантели́чити і стан за знач. спантели́читися.
• спанько — Те саме, що сплюх 1.
• спаплюження — Дія за знач. спаплю́жити.
• спардек — Верхня легка палуба на трипалубних суднах XIX — початку XX ст. або палуба середньої надбудови на суднах сучасної…
• спареність — Стан за знач. спа́рений¹ 2.
• спаржа — Багаторічна трав’яниста рослина родини лілійних з тонким, ледве помітним листям.
• спаринг — тренувальний бій у боксі з метою підготовки до змагання.
• спаровування — Дія за знач. спаро́вувати і спаро́вуватися.
• спартакіада — Масові змагання з різних видів спорту.
• спартанець — Громадянин старогрецької держави Спарти, жителі якої з дитинства привчалися до суворого способу життя, відзначалися…
• спартанка — Жін. до спарта́нець.
• спарування — Дія за знач. спарува́ти і спарува́тися.
• спарювання — Дія за знач. спа́рювати і спа́рюватися.
• спасенник — Праведник.
• спасенниця — Жін. до спасе́нник.
• спасення — Те саме, що спасі́ння 3.
• спаситель — За християнським віровченням — міфологічний засновник християнства, що нібито врятував людство, спокутувавши його гріхи.
• спасителька — Жін. до спаси́тель 2.
• спасівка — Піст, що припадає на кінець літа (з 1 по 15 серпня за старим стилем).
• спасіння — Дія за знач. спасти́ 1 і спасти́ся 1.
• спаш — Псування, знищення трав, посівів тваринами; потрава.
• спаювання — Дія за знач. спа́ювати.
• спаяність — Властивість і стан за знач. спа́яний.
• спека — Гаряче, дуже нагріте сонцем повітря.
• спековище — Те саме, що спеко́та́.
• спекота — Велика спека.
• спектакль — Театральна вистава.
• спектр — Багатоколірна смуга, яка утворюється при проходженні світлового променя через призму або якесь інше середовище, що…
• спектрогеліограма — фотографія Сонця в його монохроматичному випромінюванні, зроблена за допомогою спектрогеліографа.
• спектрогеліограф — Спеціальний спектрограф для одержання фотографічних зображень Сонця в монохроматичних променях.
• спектрогеліоскоп — Прилад для візуальних спостережень поверхні Сонця в монохроматичних променях.
• спектрограма — Фотографічне зображення спектра.
• спектрограф — Оптичний прилад, признач. для фотографування спектрів.
• спектрографія — Розділ фізики, що розв’язує завдання спектроскопії методом фотографування спектрів за допомогою спектрографів.
• спектрокомпаратор — подвійний мікроскоп для порівнювання двох спектрограм небесних світил, щоб визначити певні характеристики світила.
• спектрометр — Прилад для одержання спектрів і вимірювання спектральних характеристик речовин.
• спектрометрія — Галузь спектроскопії, що розробляє методи виміру спектральних характеристик речовин.
• спектроскоп — Прилад для спостереження оптичних спектрів.
• спектроскопіст — Фахівець із спектроскопії.
• спектроскопія — Розділ фізики, який вивчає властивості оптичних спектрів.
• спектрофотометр — Прилад для порівнювання яскравості світла в окремих ділянках спектра.
• спектрофотометрія — розділ фотометрії, в якому визначають яскравість світла окремих ліній спектра або в його ділянках за допомогою…
• спекулянт — Той, хто займається спекуляцією ( див. спекуля́ція¹ 1).
• спекулянтка — Жін. до спекуля́нт.
• спекулятор — Спекулянт.
• спекуляція — Скуповування та перепродаж цінностей (цінних паперів, товарів, майна і т. ін.) з нестійким курсом для одержання зиску…
• спелеолог — Фахівець із спелеології; людина, яка досліджує печери.
• спелеологія — Наука, предметом вивчення якої є печери, умови їх утворення, особливості їх гідрографії, тваринний і рослинний світ…
• спелеотуризм — Вид туризму, учасники якого займаються оглядом, вивченням печер.
• спелеотурист — Турист, який займається оглядом, вивченням печер.
• спелеофауна — сукупність тварин, що населяють печери. С. становлять безхребетні (комахи, молюски, черви) і значно менше - хребетні…
• сперечальник — Той, хто сперечається, любить сперечатися.
• сперечальниця — Жін. до спереча́льник.
• сперечання — Дія за знач. спереча́тися.
• сперматогенез — Розвиток чоловічих статевих клітин у сім’яниках людини і тварин.
• сперматозоїд — Чоловіча статева клітина людини, тварин і деяких рослинних організмів; живчик.
• спермацет — Речовина, яку виділяють із білої жироподібної маси, що міститься в особливій порожнині голови кашалотів, і…
• спермій — Чоловіча статева клітина покритонасінних та більшості голонасінних рослин; гамета.
• спермін — Витяжка з сіменних залоз тварин, яку використовують як лікувальний засіб.
• спермогоній — орган, в якому розвиваються спори - спермації у деяких груп грибів (наприклад, у іржастих грибів).
• спец — Представник інтелігентської професії — виходець із непролетарського середовища (назва, поширена в СРСР до середини…
• специфіка — Відмітні особливості предмета, явища; те, що характерне для певного предмета, явища.
• специфікатор — Той, хто займається специфікацією яких-небудь матеріалів.
• специфікація — Визначення і перелік специфічних особливостей чого-небудь; розподіл на класи, групи за спільними ознаками…
• специфічність — Властивість за знач. специфі́чний.
• спеціалізація — Дія і стан за знач. спеціалізува́ти і спеціалізува́тися.
• спеціаліст — Той, хто досконало володіє певною спеціальністю, має глибокі знання в якій-небудь галузі науки, техніки, мистецтва…
• спеціалістка — Жін. до спеціалі́ст.
• спеціальність — Окрема галузь науки, техніки, мистецтва і т. ін.; сфера чиєїсь діяльності або вивчення чого-небудь.
• спецівка — Спеціальний одяг (куртка, комбінезон, халат і т. ін.) для роботи на виробництві.
• спеція — Прянощі, які додають до страви для поліпшення смаку й аромату; приправа.
• спецкор — Скорочення: спеціальний кореспондент.
• спецкурс — Курс лекцій у вузі, який являє собою поглиблену розробку спеціальної, окремої теми за програмою, запропонованою…
• спецодяг — Спеціальний одяг для роботи на виробництві.
• спецпризначенець — Військовослужбовець елітного підрозділу, який виконує особливо складні та небезпечні бойові завдання.
• спиж — Свидина.
• спилок — Тонка шкіра, яку одержують розпилюванням більш грубої шкіри по товщині.
• спилювання — Дія за знач. спи́лювати.
• спиляння — Дія за знач. спиля́ти.
• спин — Без спи́ну — те саме, що Без упи́ну ( див. упи́н).
• спина — Задня частина тулуба людини від шиї до крижів.
• спинання — Дія за знач. спина́ти і спина́тися.
• спиноріг — Риба ряду зрослощелепних, тіло якої покрите кістяними пластинками, а спинний, черевний і анальний плавці мають великі…
• спирання — Дія за знач. спира́ти і спира́тися.
• спирт — Горюча, багата на алкоголь рідина, яку одержують перегонкою деяких продуктів, багатих на цукор і крохмаль.
• спиртівка — Невеликий нагрівальний або освітлювальний прилад, в якому як пальне використовують спирт.
• спиртозавод — Підприємство, де виробляють спирт.
• спиртометр — спиртомір; ареометр із шкалою для визначення міцності водоспиртових розчинів за їхньою густиною.
• спиртомір — Прилад для вимірювання міцності спиртових розчинів.
• спиртування — Дія за знач. спиртува́ти.
• спиртуози — Спиртні напої.
• спис — Холодна зброя у вигляді гострого металевого наконечника на довгому держаку.
• списання — Дія за знач. списа́ти 1, 5, 6 і списа́тися 2.
• списник — У давнину — воїн, озброєний списом.
• списоборець — Те саме, що спи́сник.
• список — Письмовий перелік кого-, чого-небудь.
• списометальник — Спортсмен, який займається метанням списа ( див. спис¹).
• списометальниця — Жін. до списомета́льник.
• списоносець — Те саме, що спи́сник.
• списування — Дія за знач. спи́сувати.
• спиця — Один з дерев’яних або металевих стрижнів, що з’єднують маточину колеса з ободом.
• спичак — Молодий паросток очерету.
• спичка — Загострена паличка.
• спів — Дія за знач. співа́ти.
• співавтор — Особа, що є автором чого-небудь разом із кимсь.
• співавторство — Спільне з ким-небудь авторство.
• співак — Людина, яка уміє й любить співати, багато співає.
• співаник — Збірник пісень, віршів.
• співанка — Репетиція хору.
• співання — Дія за знач. співа́ти.
• співачка — Жін. до співа́к.
• співбесіда — Бесіда, розмова з ким-небудь.
• співбесідник — Той, хто бесідує, розмовляє з ким-небудь.
• співбесідниця — Жін. до співбе́сі́дник.
• співбрат — Людина тієї самої професії, того самого середовища і т. ін.; товариш по заняттю, професії тощо.
• співвидавець — Той, хто видає друковані твори разом із ким-небудь.
• співвинність — Стан співвинного; спільна з ким-небудь вина.
• співвинуватець — Особа, винна в чому-небудь разом із кимсь.
• співвинуватиця — Жін. до співвинува́тець.
• співвіднесеність — Властивість і якість співвіднесеного.
• співвіднесення — Дія за знач. співвіднести́.
• співвідносність — Абстр. ім. до співвідно́сний.
• співвідношення — Взаємне відношення, взаємний зв’язок, взаємна залежність різних величин, предметів, явищ.
• співвідповідач — Особа, що є відповідачем у якій-небудь справі разом із кимсь.
• співвідповідачка — Жін. до співвідповіда́ч.
• співвітчизник — Людина, що має спільну з ким-небудь вітчизну.
• співвітчизниця — Жін. до співвітчи́зник.
• співвласник — Людина, що володіє чим-небудь разом із кимсь.
• співвласниця — Жін. до співвла́сник.
• співволодіння — Спільне з ким-небудь володіння чимсь.
• співгромадянин — Громадянин тієї самої держави (стосовно інших громадян).
• співгромадянка — Жін. до співгромадя́ни́н.
• співдоповідач — Той, хто виступає із співдоповіддю.
• співдоповідачка — Жін. до співдопові́да́ч.
• співдоповідь — Невелика доповідь або повідомлення з питань основної доповіді.
• співдружба — Те саме, що співдру́жність 1.
• співдружність — Взаємна дружба єднання.
• співець — Той, хто складає вірші; поет.
• співжиття — Спільне життя, спільне існування.
• співзвучність — Абстр. ім. до співзву́чний.
• співзвуччя — Поєднання двох або кількох звуків при одночасному звучанні.
• співіснування — Одночасне або спільне існування кого-, чого-небудь.
• співквартирант — Те саме, що співме́шканець.
• співквартирантка — Жін. до співквартира́нт.
• співкурсник — Те саме, що одноку́рсник.
• співмешканка — Жін. до співме́шканець.
• співмірність — Властивість за знач. співмі́рний.
• співмножник — Один із множників, що входять у той самий добуток.
• співнаймач — Особа, що наймає кого-, що-небудь разом із кимсь.
• співнаймачка — Жін. до співнайма́ч.
• співність — Властивість за знач. спі́вни́й. С.
• співомовка — Гумористичний вірш, в основу якого покладено анекдот, прислів’я і т. ін.
• співпереживання — Дія і стан за знач. співпережива́ти.
• співправитель — Правитель, який править разом з іншим правителем, поділяє з ним усю повноту влади.
• співпрацівник — Той, хто займається якою-небудь діяльністю, працює разом із кимсь.
• співпраця — Спільна з ким-небудь діяльність.
• співредактор — Редактор, що працює разом з іншим редактором.
• співрежисер — Режисер, що працює разом з іншим режисером.
• співробітник — Той, хто працює разом із ким-небудь, допомагає йому в якійсь справі.
• співробітництво — Спільна діяльність, спільні дії.
• співробітниця — Жін. до співробі́тник.
• співрозмовець — Те саме, що співрозмо́вник.
• співрозмовник — Той, хто розмовляє, говорить із ким-небудь; учасник розмови, бесіди.
• співрозмовниця — Жін. до співрозмо́вник.
• співспадкоємець — Особа, що успадковує яке-небудь майно разом із кимсь.
• співспадкоємиця — Жін. до співспадкоє́мець.
• співспадкоємниця — Те саме, що співспадкоє́миця.
• співспадкоємство — Участь в успадкуванні чого-небудь разом із кимсь.
• співтворець — Той, хто є творцем чого-небудь разом із кимсь.
• співтворчість — Спільна творчість.
• співтрапезник — Той, хто трапезує, їсть за одним столом разом із ким-небудь.
• співтрапезниця — Жін. до співтрапе́зник.
• співудар — Те саме, що співударя́ння.
• співударяння — Дія за знач. співударя́тися.
• співумисник — Співучасник у злочинному замірі; спільник.
• співумисниця — Жін. до співуми́сник.
• співун — Людина, яка вміє і любить співати, багато співає.
• співунка — Те саме, що співу́ха.
• співуха — Жін. до співу́н.
• співучасник — Той, хто бере участь разом із ким-небудь у якійсь справі, діяльності і т. ін.
• співучасниця — Жін. до співуча́сник.
• співучасть — Спільна участь із ким-небудь у якійсь справі, діяльності і т. ін.
• співучениця — Жін. до співу́чень.
• співучень — Той, хто вчиться або вчився десь разом із ким-небудь; однокласник, однокурсник.
• співучість — Властивість за знач. співу́чий.
• співчування — Те саме, що співчуття́.
• співчутливість — Властивість за знач. співчутли́вий.
• співчуття — Чуйне ставлення до чийого-небудь горя, до чиїхсь переживань.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.