Слова на літеру С

• словʼянознавство — Сукупність наук, які вивчають слов’янські мови, літературу, історію, культуру та побут слов’ян; славістика.
• словʼянолюб — Прихильник усього слов’янського.
• словʼянофіл — Прихильник, прибічник слов’янофільства.
• словʼянофілка — Жін. до слов’янофі́л.
• словʼянофільство — У Росії середини XIX ст.— реакційний суспільно-політичний напрям, представники якого висували ідею особливого…
• словʼянофоб — Противник культурно-політичного зближення із слов’янськими народами і державами; ненависник усього слов’янського.
• словʼянофобство — Погляди і дії слов’янофобів.
• словʼянство — Те саме, що слов’я́ни.
• словʼянщина — Слов’янські землі.
• слоган — Коротке і яскраве гасло, що використовується в рекламі.
• слоїк — Висока посудина із скла, глини, фаянсу і т. ін. майже циліндричної форми з трохи звуженою верхньою частиною; скляна…
• слойка — Булочка із слойоного тіста.
• слон — Великий травоїдний ссавець з довгим хоботом і двома бивнями, що живе в тропічній Африці та Азії.
• слоненя — Маля слона.
• слониха — Самка слона.
• слоновість — Захворювання людини, що супроводжується значним і стійким потовщенням шкіри і підшкірної клітковини; елефантіаз.
• слоновник — Приміщення для слонів.
• слоня — Те саме, що слоненя́.
• слуга — У поміщицькому та буржуазному побуті — людина для особистих послуг у домі.
• слугування — Дія за знач. слугува́ти.
• служака — Досвідчений, сумлінний службовець (перев. про військових).
• служанка — Те саме, що служни́ця 1.
• служба — Дія за знач. служи́ти 1-5, 7, 8.
• службист — Той, хто старанно, але формально ставиться до своїх службових обов’язків.
• службовець — Той, хто займається розумовою працею, а також фізичною працею, пов’язаною не з виробництвом, а з обслуговуванням…
• службовка — Жін. до службо́вець.
• служебка — Те саме, що служни́ця 1.
• служебник — Церковна книга, що містить тексти для богослужіння.
• служебниця — Жін. до служе́бник 2.
• служитель — Те саме, що слуга́ 1.
• служителька — Жін. до служи́тель.
• служіння — Дія за знач. служи́ти 3-5.
• служка — Слуга (у 1, 2 знач.).
• служник — Слуга (у 1, 2 знач.).
• служниця — У поміщицькому та буржуазному побуті — жінка, що прислуговує в домі, кому-небудь.
• слух — Одно з п’яти зовнішніх чуттів, що дає можливість сприймати звуки за допомогою спеціального органа — вуха.
• слухавка — Частина телефонного апарата, признач. безпосередньо для слухання і говоріння; телефонна трубка.
• слухання — Дія за знач. слу́хати 1-4.
• слухач — Той, хто слухає кого-, що-небудь.
• слухачка — Жін. до слуха́ч.
• слухняність — Властивість за знач. слухня́ний.
• слушність — Абстр. ім. до слу́шний.
• сльоза — Безбарвна прозора солонувата рідина, яку виділяють розміщені в очній ямці залози при деяких фізіологічних або…
• сльозина — Одна краплина сліз.
• сльозовиділення — Виділення сліз слізними залозами.
• сльозотеча — Надмірне виділення сліз при захворюванні або подразненні очей.
• сльота — Хмарна, сира погода з дощем або мокрим снігом, із багном на землі.
• слюда — Прозорий шаруватий мінерал класу силікатів, що широко використовується в техніці.
• слюсар — Робітник, який обробляє метали ручним або механізованим інструментом, а також складає, регулює, ремонтує машини та…
• слюсарня — Слюсарна майстерня.
• слюсарство — Ремесло, заняття слюсаря.
• слюсарювання — Дія за знач. слюсарюва́ти.
• сляб — Сталева плеската прямокутна заготовка, з якої наступною прокаткою роблять листову сталь.
• слябінг — Потужний прокатний стан для обтискання важких сталевих зливків у плескаті прямокутні заготовки — сляби.
• смага — Сильне бажання пити; спрага.
• смаглість — Властивість за знач. сма́глий.
• смаглюватість — Властивість за знач. смаглюва́тий.
• смаглюк — Те саме, що смаглі́й.
• смаглявець — Те саме, що смаглі́й.
• смаглявість — Властивість за знач. смагля́вий.
• смаглявка — Смаглява жінка, дівчина.
• смаженина — М’ясна страва — смажене або запечене (перев. посічене) м’ясо; печеня.
• смажениця — Те саме, що смаже́ня.
• смаження — Дія за знач. сма́жити 1.
• смаженя — Страва із смажених яєць (перев. курячих); яєчня.
• смажіння — Дія за знач. сма́жити.
• смайлик — Графічний символ для вираження емоцій у текстових повідомленнях.
• смак — Одно з п’яти зовнішніх чуттів, що виникає в людини й тварини при подразненні слизової оболонки язика харчовими та…
• смаківщина — Оцінка певних явищ тільки за суб’єктивними уподобаннями (у літературі, мистецтві тощо).
• смакота — Те саме, що смак 1.
• смакування — Дія за знач. смакува́ти.
• смалення — Дія за знач. смали́ти.
• смалець — Жир, витоплений перев. із свинячого здору.
• смаління — Дія за знач. смали́ти.
• смальта — Яскраво-синя фарба для фарбування паперу, скла, гончарних виробів і т. ін.
• смальтин — мінерал класу персульфідів. Білий, сірий з металічним блиском. Сировина для одержання нікелю й кобальту.
• смалятина — Запах смаленого.
• смарагд — Коштовий прозорий камінь яскраво-зеленого забарвлення; ізумруд.
• смарида — Морська промислова риба, що має на голові й тулубі голубі смуги.
• смартфон — Мобільний телефон із функціями комп'ютера та сенсорним екраном.
• смердота — Те саме, що смо́рід.
• смердючість — Абстр. ім. до смердю́чий.
• смерека — Багаторічне вічнозелене хвойне дерево з конусоподібною кроною; ялина звичайна.
• смеречина — Смерекове дерево; смерека.
• смеречнюк — Співуча пташка родини в’юркових; щур.
• смеріччя — Смерековий ліс, гай; смерекова памолодь.
• смерк — Те саме, що смерка́ння 1, 2.
• смеркання — Дія за знач. смерка́ти.
• смертельність — Властивість за знач. смерте́льний 1-5.
• смертник — Людина, засуджена до страти.
• смертниця — Жін. до сме́ртник.
• смертність — Властивість за знач. сме́ртний 1.
• смертовбивство — Те саме, що уби́вство.
• смертоносність — Властивість за знач. смертоно́сний.
• смерть — Припинення життєдіяльності організму і загибель його; припинення біологічного обміну речовин в організмі або його…
• смерч — Великої руйнівної сили повітряний вихор, який виникає в грозовій хмарі і потім поширюється згори донизу у вигляді…
• сметана — Верхній жирний шар кислого незбираного молока; сквашені вершки.
• сметанник — Посудина для сметани і вершків.
• сметанниця — Те саме, що смета́нник 1.
• смеш — у тенісі - удар по м'ячу, що летить над головою, для того щоб приземлити його на полі противника.
• смикавець — Рід одно— і багаторічних трав’янистих рослин родини осокових, до якого належать, зокрема, чуфа, папірус.
• смикання — Дія за знач. сми́кати.
• смиренник — Чоловік покірної, лагідної вдачі
• смиренниця — Жін. до смире́нник.
• смиренність — Властивість за знач. смире́нний.
• смирення — Дія за знач. смири́ти, смиря́ти і стан за знач. смири́тися, смиря́тися.
• смиренство — Покора, смирення.
• смирна — Ароматична смола, яку використовують для обкурювання, приготування запашних мас і т. ін.
• смирність — Властивість за знач. сми́рний.
• смирнота — Те саме, що смире́ння 2, 3.
• смисл — Уявлення про щось, поняття, розуміння чого-небудь.
• смичок — Дерев’яна паличка з натягнутим уподовж пучком кінського волосу; служить для видобування звуку на струнних музичних…
• сміливець — Смілива людина.
• сміливість — Властивість за знач. смі́ли́вий.
• смілість — Властивість за знач. смі́лий.
• смітина — Частинка сміття.
• смітисько — Те саме, що смітни́к.
• смітник — Місце, куди скидають, звозять сміття, непотріб; звалище.
• смітниця — Смітник.
• смітсоніт — мінерал класу карбонатів, білого кольору з зеленуватим, буруватим або сіруватим відтінками. Руда цинку.
• сміттєпровід — Вертикальний канал у стіні будинку, що ним видаляють на нижній поверх чи в підвал у центральний сміттєзбірник побутове…
• сміття — Дрібні, перев. сухі покидьки.
• сміттяр — Той, хто займається прибиранням та вивезенням сміття.
• сміттярка — Жін. до сміття́р.
• сміх — Переривчасті, характерні звуки, які утворюються короткими видихальними рухами як вияв радості, задоволення, нервового…
• сміхованець — Те саме, що сміху́н.
• сміховина — Щось смішне.
• сміховинка — Коротка, смішна, цікава розповідь.
• сміховинність — Абстр. ім. до сміхови́нний.
• сміховисько — Те саме, що сміхо́вище.
• сміховище — Те, з чого сміються, глузують; об’єкт насмішки, глузування.
• сміхота — Про те, що здатне розсмішити, викликати сміх.
• сміхотинка — Легка усмішка.
• сміхотливість — Властивість за знач. сміхотли́вий.
• сміхотня — Те саме, що сміх.
• сміхотун — Те саме, що сміху́н 1.
• сміхотуха — Та, що вміє смішити, веселити.
• сміхун — Той, хто вміє смішити, веселити.
• сміхунка — Жін. до сміху́н 1.
• смішинка — Насмішкуватий, веселий, радісний вираз (очей тощо).
• смішки — Те саме, що сміх 1, 2.
• смішко — Той, хто любить сміятися; сміхун.
• смішливість — Властивість за знач. смішли́вий.
• смішність — Абстр. ім. до смішни́й.
• смішок — Нетривалий, короткочасний сміх.
• смовдь — Багаторічна трава з гранчасто-борозенчастим стеблом родини зонтичних.
• смовзик — Те саме, що по́взик.
• смог — Густий туман, змішаний з димом, кіптявою.
• смок — Насос.
• смоква — Те саме, що смоко́вниця.
• смоківниця — Те саме, що смоко́вниця.
• смокінг — Чорний піджак з довгими, обшитими шовком вилогами.
• смоковниця — Плодове субтропічне дерево роду фікус родини шовковичних; інжир.
• смоктання — Дія і стан за знач. смокта́ти.
• смола — Липкий пахучий сік, який виділяється хвойними і деякими іншими рослинами.
• смолильник — Фахівець із смоління.
• смолистість — Властивість за знач. смоли́стий.
• смоління — Дія за знач. смоли́ти.
• смолка — Те саме, що смі́лка².
• смоловар — Те саме, що смоля́р.
• смологон — Те саме, що смоля́р.
• смолокур — Те саме, що смоля́р.
• смолокуріння — Добування смоли, скипидару і вугілля з деревини хвойних дерев способом нагрівання без доступу повітря.
• смолокурня — Приміщення для смолокуріння.
• смолоскип — Переносний світильник звичайно у вигляді палиці з намотаним на кінці просмоленим клоччям для освітлення, підпалювання…
• смоляник — Те саме, що смолоски́п.
• смолянка — Рід рослин родини гвоздикових, що цвітуть червоними квітками і мають угорі клейкі стебла.
• смоляр — Той, хто займається смолокурінням.
• смолярня — Те саме, що смолоку́рня.
• смолярство — Ремесло смоляра.
• сморж — Їстівний гриб родини зморшкових із звивисто-складчастою шапкою.
• сморід — Неприємний, смердючий запах.
• смородина — Багаторічна чагарникова ягідна рослина родини ломикаменевих з чорними, білими, червоними або жовтими ягодами.
• смородинівка — Наливка з ягід смородини.
• смородинник — Ділянка, де посаджена смородина, а також зарості, кущі смородини.
• сморчок — Зморшок.
• смуга — Видовжена, обмежена чим-небудь частина якоїсь поверхні, простору, що виділяється на загальному фоні своїм виглядом…
• смугастість — Властивість за знач. смуга́стий.
• смугач — Рід водяних ссавців ряду китоподібних з неглибокими поздовжніми складками (ніби смугами) шкіри на шиї та череві.
• смуглість — Властивість за знач. сму́глий.
• смуглявість — Властивість за знач. смугля́вий.
• смуглявка — Те саме, що смугля́нка.
• смугляк — Чоловік або хлопець із смуглявою шкірою.
• смуглянка — Жінка або дівчина із смуглявою шкірою.
• смута — Невеселий, важкий настрій, викликаний горем, невдачею і т. ін.; сум, журба.
• смутність — Стан за знач. сму́тний 1.
• смуток — Невеселий, важкий настрій, викликаний горем, невдачею і т. ін.; сум, журба.
• смух — Те саме, що сму́шок.
• смушкар — Кушнір, що вичиняє смушки та шиє вироби з них.
• смушок — Шкурка, хутро новонародженого ягняти.
• снага — Фізичні сили, енергія.
• снайпер — Стрілець, що володіє мистецтвом влучної стрільби.
• снайперство — Мистецтво влучної стрільби.
• снайпінг — Снайперська стрільба.
• снаряд — Один із видів боєприпасів для стрільби з гармати.
• снасть — Знаряддя, приладдя, пристрій тощо для якого-небудь заняття, ремесла і т. ін.
• снитка — Те саме, що ягли́ця.
• сницар — Майстер з художнього різьблення по дереву й карбування по металу.
• сницарство — Ремесло сницаря.
• сниця — Подовжній брус, за допомогою якого кріпляться інші частини плуга, воза, культиватора і т. ін.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.