Слова на літеру С

• скрепер — Землерийно-транспортна машина, основним робочим знаряддям якої є підйомно-поворотний ківш з ножами; застосовується в…
• скреперист — Робітник, що працює на скрепері.
• скреперистка — Жін. до скрепери́ст.
• скресання — Дія за знач. скреса́ти¹.
• скривленість — Властивість за знач. скри́влений 2, 3.
• скривлення — Дія за знач. скриви́ти, скри́влювати.
• скривлювання — Дія за знач. скри́влювати.
• скрижаль — Дошка, плита з написаним на ній текстом, звичайно священним, культовим.
• скрижапель — Сорт зимових яблук.
• скрик — Раптовий, уривчастий крик, вигук.
• скрикування — Дія за знач. скри́кувати.
• скринінг — Масове медичне обстеження людей для виявлення захворювань на ранніх стадіях.
• скринник — Той, хто виготовляє скрині.
• скриньочка — Те саме, що скри́нечка.
• скриньчина — Те саме, що скри́нька 1.
• скриня — Великий ящик з кришкою і замком для зберігання одягу, коштовних предметів і т. ін.
• скрип — Різкі, високі звуки, утворювані тертям, стисканням і т. ін. предметів або їх частин.
• скрипаль — Музикант, який грає на скрипці.
• скрипач — Те саме, що скрипа́ль.
• скрипачка — Жін. до скрипа́ч.
• скрипиця — Масивні дерев’яні кайдани.
• скрипіння — Дія за знач. скрипі́ти і звуки, утворювані цією дією.
• скрипіт — Те саме, що скрип¹.
• скрипка — Смичковий чотирьохструнний музичний інструмент, найвищий за регістром.
• скрипт — Рукопис.
• скрипторій — майстерня західноєвропейських монастирів (6 - 12 ст.), в якій переписували книги.
• скритість — Властивість за знач. скри́тий 2.
• скритниця — Однорічна трав’яниста рослина родини злакових.
• скритність — Властивість за знач. скри́тний 1 і стан за знач. скри́тний 2.
• скріпа — Пристрій, що скріплює окремі предмети, частини механізмів, споруд і т. ін.
• скріпка — Металевий затискач для скріплювання паперів.
• скріплення — Дія за знач. скріпи́ти, скріпля́ти.
• скріплювання — Дія за знач. скрі́плювати.
• скромник — Людина скромного поводження.
• скромниця — Жін. до скро́мник.
• скромничання — Дія за знач. скро́мничати.
• скромність — Властивість за знач. скро́мний.
• скромняга — Те саме, що скро́мник і скро́мниця.
• скроня — Бокова частина черепа від вуха до лоба.
• скроплювання — Дія за знач. скро́плювати.
• скрофульоз — Те саме, що золоту́ха.
• скрубер — Циліндричний апарат, пристрій для очищення промислових газів від небажаних домішок.
• скрупул — Стара одиниця аптекарської ваги, що дорівнює 20 гранам (1,244 г).
• скрупульозність — Властивість за знач. скрупульо́зний.
• скрут — Те саме, що скру́та.
• скрута — Складні, важкі обставини, труднощі.
• скрутень — Скручений жмут соломи, сіна, прядива і т. ін.
• скрутка — Те, чим що-небудь скручують, туго зв’язують докупи, разом.
• скрутність — Абстр. ім. до скрутни́й.
• скруха — Тяжкий, гнітючий настрій.
• скручувальник — Робітник, який працює на скручуванні дроту і т. ін.
• скручування — Дія за знач. скру́чувати.
• скубання — Дія за знач. ску́ба́ти.
• скудель — Глина.
• скудельниця — У старовину — глибока широка яма, в якій ховали померлих від масових епідемій, голоду і т. ін.; кладовище для масових…
• скульптор — Митець, що працює в галузі скульптури.
• скульпторка — Жін. до ску́льптор.
• скульптурність — Властивість за знач. скульпту́рний 2.
• скумбрія — Цінна морська промислова риба родини скумбрієвих.
• скумпія — Кущ або невелике дерево з зеленувато-жовтою деревиною та дрібними квіточками, зібраними у великі волоті; рай-дерево.
• скунс — Дрібна хижа тварина родини куницевих з цінним темно-коричневим або чорним хутром, яка, захищаючись, викидає на…
• скупар — Скупа людина.
• скупарство — Властивість за знач. скупи́й 1.
• скупендра — Те саме, що скупе́рдяга.
• скупендряга — Те саме, що скупердя́га.
• скупердя — Те саме, що скупердя́га.
• скупердяга — Скупа людина.
• скупердяй — Те саме, що скупа́р.
• скупердяйка — Жін до скупердя́й.
• скупердяйство — Те саме, що скупа́рство.
• скупердяка — Те саме, що скупердя́га.
• скупиндя — Те саме, що скупердя́га.
• скупість — Властивість за знач. скупи́й.
• скупка — Дія за знач. скупи́ти, скупо́вувати.
• скуплення — Дія за знач. ску́пити.
• скупляння — Дія за знач. скупля́ти.
• скупник — Той, хто скуповує що-небудь для перепродажу.
• скупниця — Жін. до ску́пник.
• скуповування — Дія за знач. скупо́вувати.
• скупощі — Те саме, що ску́пість.
• скупченість — Велика кількість розташованих в одному місці, на невеликій території людей, предметів і т. ін.
• скупчення — Дія за знач. ску́пчити і ску́пчитися.
• скупчування — Дія за знач. ску́пчувати і ску́пчуватися.
• скупщина — Верховний представницький орган державної влади в Соціалістичній Федеративній Республіці Югославії.
• скупʼяга — Те саме, що скупердя́га.
• скурювання — Дія за знач. ску́рювати 1.
• скутер — Швидкохідне спортивне судно — невеликий глісер із підвісним мотором.
• скутерист — Спортсмен — гонщик на скутері.
• скутеристка — Жіночий рід до скутерист.
• скутерудит — мінерал класу персульфідів; олов'яно-білого, сталево-сірого кольору. Руда кобальту. Від назви місцевості Скуттеруд…
• скутість — Відсутність невимушеності, легкості, природності.
• скуфія — Гостроверха шапка з чорного або фіолетового оксамиту у православного духовенства, монахів.
• слабак — Той, хто мас невелику фізичну силу.
• слабина — Те саме, що сла́бість 2.
• слабинка — Те саме, що слабина́ 3, 4.
• слабість — Властивість і стан за знач. сла́бий 2-5, 7.
• слабішання — Дія за знач. слабі́шати.
• слабкість — Властивість і стан за знач. слабки́й 1-4, 6-8.
• слабкодухість — Абстр. ім. до слабкоду́хий.
• слабовитість — Властивість і стан за знач. слабови́тий.
• слабовілля — Відсутність твердої волі.
• слабовільність — Властивість за знач. слабові́льний, слабово́льний.
• слабогрудість — Властивість за знач. слабогру́дий.
• слабодух — Те саме, що легкоду́х.
• слабодухість — Абстр. ім. до слабоду́хий.
• слаборослість — Властивість за знач. слаборо́слий.
• слабосилість — Властивість за знач. слабоси́лий 1, 3, 4.
• слабосилля — Недостатність або занепад фізичних сил.
• слабохарактерність — Властивість за знач. слабохара́ктерний.
• слабування — Стан за знач. слабува́ти.
• слабшання — Дія за знач. сла́бшати.
• слава — Широка популярність як свідчення загального схвалення, визнання чиїхось заслуг, таланту, доблесті і т. ін.
• славень — Урочиста пісня або гімн, що прославляє когось чи щось.
• славетність — Абстр. ім. до славе́тний.
• славіст — Фахівець із слов’янської філології.
• славістика — Те саме, що слов’янозна́вство.
• славістка — Жін. до славі́ст.
• славка — Невелика співоча пташка, що має бурувате забарвлення і гніздиться звичайно на землі.
• славлення — Дія за знач. сла́вити 1, 2.
• славнозвісність — Абстр. ім. до славнозві́сний.
• славолюб — Той, хто любить славу, прагне до неї.
• славолюбство — Любов до слави, прагнення до неї.
• слалом — Вид лижного спорту — швидкісний спуск з гір на лижах за звивистим маршрутом, який позначається контрольними віхами…
• слаломіст — Спортсмен, який займається слаломом.
• сланець — Гірська порода, що має шарувату будову і легко розшаровується.
• сланцюватість — Шарувата будова гірської породи, здатність її розшаровуватися.
• сласність — Схильність до надмірної почуттєвої насолоди; хтивість.
• сластолюбство — Те саме, що сла́сність.
• сластьон — Пампушка з пшеничного борошна, смажена в олії, обсипана цукром або полита медом.
• сластьонниця — Жінка, яка пече і продає сластьони.
• сленг — Розмовний варіант професіонального мовлення; жаргон.
• слешер — Багатопилковий верстат для поперечного розпилювання деревини (рейок, колод).
• слива — Садове і лісове плодове дерево або кущ з соковитими плодами перев. фіолетового або жовтого кольору з великою довгастою…
• сливина — Те саме, що сли́ва.
• сливка — Те саме, що сли́ва.
• сливник — Садок із сливових дерев або молода сливова порість.
• сливняк — Те саме, що сливни́к.
• сливовиця — Те саме, що слив’я́нка.
• сливʼянка — Сливова наливка або настойка на спирті, горілці і т. ін.
• слиж — Невелика прісноводна риба родини коропових, тіло якої майже без луски, вкрите слизом; сиква.
• слиз — В’язка рідина, що виділяється деякими клітинами рослин, тварин і людини.
• слизняк — Те саме, що слима́к 1, 2.
• слизота — Слизькість (на дорогах, стежках і т. ін.), що виникає від дощу, ожеледі тощо.
• слизотеча — Захворювання дерев і кущів, яке супроводжується виділенням слизу із гілок і стовбура.
• слизькість — Властивість і стан за знач. слизьки́й.
• слимак — Безхребетна тварина роду черевоногих молюсків; равлик.
• слина — Рідина, що виділяється особливими залозами у ротовій порожнині людини та хребетних тварин, зволожує ротову порожнину й…
• слиновиділення — Виділення слини із слинних залоз.
• слиновиділяння — Виділяння слини із слинних залоз.
• слинотеча — Надмірне виділення слини.
• слинявість — Властивість за зна сли́нявий.
• слинявчик — Нагрудник для маленькі дітей з цупкої тканини або клейонки для захисту одежі від слини й забруднення.
• слід — Відбиток ноги чи лапи на якій-небудь поверхні.
• слідження — Дія за знач. сліди́ти¹ 1-4.
• слідкування — Дія за знач. слідкува́ти.
• слідопит — Той, хто добре розуміється на слідах, хто висліджує звіра по слідах.
• слідство — Розслідування обставин, пов’язаних із злочином, яке проводять органи юстиції.
• слідування — Дія за знач. слі́дувати 1, 2.
• слізливість — Властивість за знач. слізли́вий, сльозли́вий.
• сліп — Споруда у вигляді похилої площини з спеціальним пристроєм для витягування суден на берег та спускання їх на воду.
• сліпак — Те саме, що сліпе́ць 1.
• сліпачка — Жін. до сліпа́к 1.
• сліпень — Двокрила комаха, самка якої живиться кров’ю тварин і людини.
• сліпець — Людина, позбавлена зору.
• сліпняк — Невелика хоботна комаха жовтого або зеленого кольору з добре розвиненими крилами, що є шкідником рослин.
• сліпорід — Людина, сліпа від народження.
• сліпота — Стан за знач. сліпи́й 1.
• сліпучість — Абстр. ім. до сліпу́чий.
• слобідка — Частина міста, квартал, що зберіг історичну назву за професією, національністю і т. ін. людей, які жили колись там.
• слобода — Поселення в Київській Русі, на Україні і в Росії в XI-XVIII ст., жителі яких тимчасово звільнялися від феодальних…
• слободянин — Те саме, що слобожа́нин 3.
• слободянка — Жін. до слободя́нин.
• слобожанин — Той, хто живе на Слобожанщині.
• слобожанка — Жін. до слобожа́нин.
• словен — Представник південнослов'янського народу, що проживає у Словенії.
• словеса — Слова.
• словесник — Особа, що одержала філологічну освіту; філолог
• словесниця — Жін. до слове́сник.
• словесність — Художня література та усна народна творчість, а також сукупність творів літератури й фольклору якогось народу.
• словник — Книга, в якій в алфавітному чи тематичному порядку подано слова якоїсь мови (з тлумаченням, перекладом на іншу мову і…
• словникар — Той, хто укладає словники; лексикограф.
• словникарство — Те саме, що лексикогра́фія.
• слово — Мовна одиниця, що являє собою звукове вираження поняття про предмет або явище об’єктивного світу.
• словоблуд — Людина, якій властиве словоблудство.
• словоблуддя — Те саме, що словоблу́дство.
• словоблудство — Пусті беззмістовні розмови, балачки.
• слововживання — Вживання слів у мов з тим чи іншим значенням.
• слововжиток — Те саме, що слововжива́ння.
• словозміна — Зміна граматичних форм слова, а також способи такої зміни.
• словолитник — Робітник словолитного виробництва.
• словолитня — Майстерня для відливання друкарських знаків і літер.
• словоскладання — Утворення складних слів способом з’єднання двох або кількох слів, основ чи коренів в одну лексичну одиницю.
• словосполучення — Найпростіша синтаксична одиниця мови, утворена з двох або кількох повнозначних слів, пов’язаних між собою в…
• словотвір — Творення слів у мові, а також способи їх творення.
• словотворення — Те саме, що словотві́р 1.
• словотворчість — Творення нових слів.
• словотлумачення — Тлумачення, пояснення значення слова.
• словʼянізація — Дія за знач. слов’янізува́ти та дія і стан за знач. слов’янізува́тися.
• словʼянізм — Слово або зворот, що ввійшли у східнослов’янські мови з церковнослов’янської.
• словʼянознавець — Фахівець із слов’янознавства.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.