Слова на літеру Р

• розшифровування — Дія за знач. розшифро́вувати.
• розшифровувач — Фахівець з розшифрування.
• розшифровувачка — Жін. до розшифро́вувач.
• розшифрування — Дія за знач. розшифрува́ти, розшифро́вувати.
• розшліхтовування — Дія за знач. розшліхто́вувати.
• розшліхтовувач — Фахівець з розшліхтовування.
• розшліхтовувачка — Жін. до розшліхто́вувач.
• розшліхтування — Дія за знач. розшліхтува́ти, розшліхто́вувати.
• розшматування — Дія за знач. розшматува́ти, розшмато́вувати.
• розшнуровування — Дія за знач. розшнуро́вувати.
• розшнурування — Дія за знач. розшнурува́ти, розшнуро́вувати.
• розшук — Дія за знач. розшука́ти, розшу́кувати.
• розшукання — Дія за знач. розшука́ти, розшу́кувати.
• розшукування — Дія за знач. розшу́кувати.
• розщеплення — Дія за знач. розщепи́ти, розще́плювати і розщепи́тися, розще́плюватися.
• розщеплювання — Дія за знач. розще́плювати і розще́плюватися.
• розщіп — Розщеплене, розрізане місце (вздовж, по довжині чого-небудь).
• розʼярення — Дія і стан за знач. роз’яри́ти, роз’яря́ти і роз’яри́тися, роз’яря́тися.
• розʼяснення — Дія за знач. роз’ясни́ти, роз’ясня́ти, роз’я́снювати.
• розʼяснювання — Дія за знач. роз’я́снювати.
• розʼятрення — Дія і стан за знач. роз’ятри́ти, роз’я́трювати і роз’я́тритися, роз’я́трюватися.
• розʼятрювання — Дія за знач. роз’я́трювати і роз’я́трюватися.
• роївня — Обтягнутий тканиною кошик, куди збирають бджолиний рій для пересадки в інший вулик.
• роїння — Дія за знач. рої́тися.
• рок — напрям в електронній музиці; рок-музика.
• рокада — Дорога у прифронтовій смузі, паралельна лінії фронту.
• рокайль — Архітектурний орнамент стилю рококо, що імітує природне з’єднання уламків скель, раковин, гротів і диких рослин.
• рокамболь — Старовинна гра в карти.
• рокер — У фігурному катанні на ковзанах — особливо складна фігура.
• рокита — Народна назва деяких видів верби, вербових кущів.
• рокитник — Чагарникова рослина родини бобових, яка має трироздільні листки й жовті, червоні або білі квіточки.
• рокірування — Дія за знач. рокірува́ти.
• рокованість — Абстр. ім. до роко́ваний 2.
• рококо — Архітектурний і декоративний стиль XVIII ст., який виник у Франції і відзначається вишуканою складністю форм і…
• роксолани — грецька і римська назва стародавніх мешканців між Доном і Дніпром.
• рокфор — Сорт гострого сиру.
• рол — Вал, коток, циліндр, що обертається.
• ролер — Те саме, що самока́т 2.
• роль — Художній образ, втілюваний актором на сцені, у кінофільмі і т. ін.
• рольганг — Пристрій для переміщення вантажів; роликовий транспортер.
• ролька — Те саме, що роль 1-3.
• рольня — Приміщення на паперовій фабриці, де встановлений рол (у 3 знач.).
• роля — Рілля.
• ром — Міцний напій із соку, що перебродив, або з патоки тростинного цукру.
• роман — Великий за розміром і складний за побудовою прозовий (рідше віршований) оповідний твір художньої літератури, в якому…
• романеска — італійський народний танець, різновид гальярди.
• романець — Те само, що роман¹.
• романізація — Дія і стан за знач. романізува́ти і романізува́тися.
• романізм — Слово чи мовний зворот, запозичені з романських мов або створені за зразком слів чи зворотів романських мов.
• романіст — Письменник, який створює романи ( див. рома́н¹ 1); автор романів.
• романістика — Мистецтво писати, створювати романи ( див. рома́н¹ 1).
• романістка — Жін. до романі́ст¹.
• романс — Невеликий словесно-музичний твір, звичайно ліричного змісту, для голосу з музичним супроводом (фортепіано, гітари…
• романсик — Те саме, що рома́нс.
• романсовість — Абстр. ім. до рома́нсовий.
• романтизація — Дія за знач. романтизува́ти.
• романтизм — Напрям у європейській літературі й мистецтві, який виник у кінці XVIII — на початку XIX ст.; його представники…
• романтик — Послідовник романтизму (у 1, 2 знач.).
• романтичка — Жін. до рома́нтик 2.
• романтичність — Властивість за знач. романти́чний 1-3.
• ромашка — Трав’яниста рослина родини складноцвітих з дуже розгалуженими стеблами й суцвіттями-кошиками, що складаються з білих…
• ромб — Паралелограм з рівними сторонами і непрямими кутами.
• ромбододекаедр — проста форма кубічної кристалографічної системи, обмежована дванадцятьма гранями, що мають форму ромбів.
• ромбоедр — Шестигранник з гранями у вигляді рівних ромбів.
• ромбоїд — Те саме, що паралелогра́м.
• ромен — Народна назва ромашки.
• ромштекс — Овальний шматок відбитої та засмаженої яловичини.
• рондель — Старовинна французька віршова форма з обов’язковим повторенням у строфі одних і тих самих рядків у певному порядку…
• рондо — Музична форма, для якої характерне кількаразове повторення основної музичної теми, що чергується з побічними; музичний…
• ронжа — Лісовий птах, що живе в середній і північній Європі та Сибіру; різновид сойки.
• ропа — Соляний розчин високої концентрації.
• ропак — Різновид торосистих утворень морського льоду у вигляді крижини, що стоїть ребром на порівняно рівній льодяній поверхні.
• ропуха — Безхвоста земноводна тварина з горбкуватою слизовою шкірою; живе в тінистих сирих місцях, знищує шкідників рослин.
• роса — Краплі води, що осідають на поверхні грунту, рослин та інших предметів, коли з ними стикається охолоджений приземний…
• росина — Те саме, що роси́нка.
• росинка — Крапля роси.
• росичка — Трав’яниста болотна комахоїдна рослина родини росичкових.
• росіянізм — Те саме, що руси́зм.
• рослина — Організм, який живиться неорганічними речовинами повітря й грунту, є однією з форм існування живої матерії на Землі і…
• рослинник — Фахівець з рослинництва.
• рослинництво — Вирощування культурних сільськогосподарських рослин; галузь сільського господарства, що займається цим вирощуванням.
• рослинність — Сукупність рослин, рослинний покрив якої-небудь місцевості.
• рослинознавство — Наука про вирощування рослин.
• рослинопідживлювач — Сільськогосподарське знаряддя типу просапного культиватора з пристосуванням для внесення в грунт сухих і рідких добрив.
• рослість — Властивість за знач. ро́слий.
• росомаха — Хижий звір родини куницевих з густою, довгою і грубою шерстю перев. каштаново-бурого забарвлення.
• росомір — Прилад для вимірювання кількості роси, що випала.
• ростбіф — Шматок яловичини, вирізаний з хребтової частини туші і дуже засмажений.
• ростомір — Прилад для вимірювання зросту людини.
• ростр — Таран у вигляді голови якої-небудь тварини на носовій частині давньоримського військового судна.
• ростра — Трибуна на площі Стародавнього Риму, прикрашена носами кораблів, захоплених у ворогів.
• росянка — Багаторічна трав’яниста болотна комахоїдна рослина родини росянкових; росичка.
• рот — Порожнина між верхньою і нижньою щелепами з отвором у нижній частині обличчя.
• рота — Військовий підрозділ, що входить до складу батальйону.
• ротаметр — прилад для вимірювання витрати рідини або газу за сталою перепаду тиску.
• ротанг — Ліанова тропічна пальма, гнучкі, тонкі стебла якої ідуть на виготовлення меблів, кошиків і т. ін.
• ротапринт — Малоформатна друкарська машина, робота якої грунтується на принципі офсетного друку; застосовується головним чином для…
• ротатор — Малоформатний апарат для виготовлення копій текстового матеріалу, схем тощо; застосовується головним чином для…
• ротацизм — Гаркавість, нечіткість у вимові звука «р».
• ротація — Те саме, що Ротаці́йна маши́на ( див. ротаці́йний).
• ротмістр — У дореволюційній російській кавалерії та жандармерії — офіцерський чин, що відповідав чинові капітана в піхоті й інших…
• ротогравюра — ракельний (див.. Ракель) глибокий друк на ротаційних машинах.
• ротонда — Кругла або напівкругла в плані споруда (будинок, павільйон, зал), звичайно увінчана банею і оточена розташованими…
• ротор — Обертова частина машин (турбіни, електричного двигуна і т. ін.), за допомогою якої енергія одного виду перетворюється…
• ротяка — Збільш, до рот 1.
• рохкання — Дія за знач. ро́хкати і звуки, утворювані цією дією.
• рощення — Дія за знач. рости́ти.
• роялізм — Прихильність до королівської влади.
• рояліст — Прибічник роялізму.
• роялістка — Жін. до роялі́ст.
• роялті — Періодичні виплати за право використання інтелектуальної власності чи патенту.
• рояль — Струнний ударно-клавішний музичний інструмент з горизонтально розташованими струнами й корпусом крилоподібної форми…
• ртуть — Хімічний елемент, рідкий важкий метал сріблясто-білого кольору.
• руб — Вузький край, кромка чого-небудь; ребро.
• рубаї — Традиційна форма східної поезії у вигляді чотиривірша.
• рубака — Хоробра, відважна людина, яка майстерно володіє холодною зброєю.
• рубанець — Поліно, цурпалок.
• рубанина — Дія за знач. руба́ти 1-3 і руба́тися 1.
• рубання — Дія за знач. руба́ти 1-4, 6, 7.
• рубанок — Теслярський інструмент для ручного стругання деревини.
• рубач — Той, хто рубає ліс, дерева; лісоруб.
• рубеліт — мінерал класу силікатів, червоного кольору, різновид турмаліну.
• рубель — Те саме, що карбо́ванець 2.
• руберойд — Рулонний покрівельний та ізоляційний матеріал з картону, просоченого легкоплавким нафтовим бітумом і вкритого шаром…
• рубець — Продовгувата заглибина, подряпина, складка на поверхні чого-небудь.
• рубильник — Ручний пристрій для вмикання, вимикання та перемикання електричного струму напругою до 500 вольт.
• рубідій — Хімічний елемент — м’який, сріблясто-білий метал, схожий своїми властивостями на калій і натрій.
• рубіж — Лінія, межа, що відділяє кого-, що-небудь від когось, чогось
• рубікон — Те саме, що рубі́ж 1.
• рубін — Коштовний камінь червоного кольору; прозорий різновид корунду.
• рубка — Дія за знач. руба́ти 1-4, 6 і руба́тися 1.
• рубль — Грошова одиниця Росії та деяких інших країн.
• рубрика — Розділ у газеті, журналі і т. ін. або відділ у радіо— і телепередачах.
• рубрикація — Розподіл за рубриками.
• рубцювання — Дія за знач. рубцюва́тися.
• рубчастість — Властивість за знач. рубча́стий.
• рубʼя — Дуже старий подертий одяг; лахміття, дрантя.
• руга — Земля, передана громадою церкві або духовній особі на її утримання.
• руда — Гірська порода або мінеральне утворення, що містить у собі метали та їх сполуки.
• рудбекія — рід одно- або багаторічних трав'янистих рослин родини складноцвітих. Поширені в Північній Америці. В Україні…
• рудизна — Абстр. ім. до руди́й.
• рудимент — Те саме, що Рудимента́рний о́рган ( див. рудимента́рний).
• рудник — Рудокоп.
• рудня — Те саме, що рудни́к.
• рудовоз — Однопалубне судно для перевезення руди (у 1 знач.).
• рудознавець — Знавець рудної справи, розвідувач корисних копалин.
• рудокоп — Робітник рудника.
• рудоспуск — Похила підземна гірнича виробка, що не має безпосереднього виходу на земну поверхню й призначена для спускання…
• рудоуправління — Орган управління рудником або кількома рудниками.
• рудяк — Що-небудь руде або поруділе.
• руївничість — Властивість за знач. руївни́чий.
• руїна — Залишки зруйнованої споруди, населеного пункту.
• руїнник — Те саме, що руйнівни́к.
• руїнниця — Жін. до руї́нник.
• руйнація — Те саме, що руйнува́ння.
• руйнач — Те саме, що руйнівни́к.
• руйнівник — Той, хто (те, що) руйнує що-небудь.
• руйнівниця — Жін. до руйнівни́к.
• руйнівність — Властивість за знач. руйнівни́й.
• руйновище — Те саме, що руї́на 1.
• руйнувальність — Властивість за знач. руйнува́льний.
• руйнування — Дія за знач. руйнува́ти та дія і стан за знач. руйнува́тися.
• рука — Кожна з двох верхніх кінцівок людини від плечового суглоба до кінчиків пальців.
• рукав — Частина одягу, що покриває руку (від плеча до кисті або коротше).
• рукавиця — Виріб з цупкої теплої тканини, шкіри, вовняних ниток, хутра і т. ін. з відділенням (для великого пальця), який…
• рукавичка — Виріб з тонкої тканини, шкіри, бавовняних ниток і т. ін. з відділеннями (для всіх пальців), який надівають на кисть…
• рукавичник — Майстер, що виготовляє рукавиці, рукавички.
• рукавичниця — Жін. до рукави́чник.
• руківʼя — Те саме, що рукоя́тка.
• рукоблудник — Людина, що страждає рукоблудством; онаніст.
• рукоблудство — Роздратування статевих органів руками для задоволення статевого інстинкту; онанізм.
• рукоділля — Виготовлення яких-небудь виробів, речей ручним способом; ручна (перев. жіноча) робота взагалі.
• рукодільниця — Жінка, яка займається рукоділлям (у 2 знач.).
• рукокрилі — Тварини, передні кінцівки яких пристосовані для літання.
• рукомийник — Невелика, різної форми висяча посудина, пристосована для умивання.
• руконіжка — Ссавець, подібний до лемура, що живе на Мадагаскарі.
• рукописання — Рукопис
• рукопокладення — Посвячення духовної особи в певний сан (єпископа, диякона тощо)
• рукостискання — Взаємне стискання рук на знак привітання, виявлення вдячності і т. ін.
• рулада — Віртуозний пасаж (у 3 знач.) у співі.
• рулет — Страва з рубленого м’яса або м’якої картоплі з начинкою, запечена у вигляді товстої ковбаси.
• рулетка — Вузька металева, полотняна або клейончата стрічка з поділками, згорнута в рулон у футлярі; признач. для вимірювання…
• руління — Дія за знач. рули́ти.
• рулон — Згорнутий у трубку папір, тканина, лінолеум і т. ін.
• рулювання — Дія за знач. рулюва́ти.
• румак — Старовинна назва породистого верхового коня у східних народів.
• румб — Поділка на шкалі компаса як одиниця, що відповідає ¹/₃₂ частині видимого обрію.
• румба — Сучасний швидкий танець чотиридольного розміру, а також музика до нього.
• румовище — Руїна.
• румпель — Підойма на судні для повертання керма, руля.
• румунізація — Дія за знач. румунізува́ти.
• румʼяна — Косметична фарба рожевого або червоного кольору.
• румʼянець — Природний рожевий або червонястий колір щік, обличчя.
• румʼяність — Якість за знач. рум’я́ний.
• румʼянка — Те саме, що волови́к 2.
• румʼянок — Те саме, що рома́шка 1.
• рундук — Те саме, що га́нок.
• рунистість — Властивість за знач. руни́стий².
• рунність — Властивість за знач. ру́нний 1.
• руно — Густа і довга вовна з овець, яка не розпадається на окремі пасма, а становить одне ціле.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.