Слова на літеру П

• полохання — Дія за знач. поло́хати.
• полохливість — Властивість і стан за знач. полохли́вий.
• полувал — Груба шкіра, яка виробляється із шкур великої рогатої худоби, свиней та інших тварин і використовується переважно на…
• полуда — Білувата пляма на рогівці ока, яка спричиняється до сліпоти; більмо.
• полуденок — Те саме, що по́лудень 5.
• полудень — Час найвищого стояння сонця над горизонтом, який відповідає дванадцятій годині дня; середина дня.
• полуднання — Дія за знач. полу́днати.
• полуднування — Дія за знач. полу́днувати.
• полудрабок — Бік возового ящика, утворений за допомогою поздовжніх і поперечних жердин на зразок драбини.
• полуміння — Те саме, що по́лум’я 1.
• полумʼя — Вогонь, що піднімається над предметом, який горить.
• полумʼяність — Властивість за знач. полум’я́ний.
• полуничник — Ділянка землі, засаджена кущами полуниць.
• полуніч — Те саме, що пі́вніч¹.
• полупанок — Дрібний поміщик.
• полускування — Дія за знач. полу́скувати.
• полустанок — Невелика залізнична станція.
• полуторка — Автомашина вантажністю в півтори тонни.
• польовиця — Багаторічна трав’яниста кормова рослина родини злакових з золотистим суцвіттям і коротким кореневищем.
• полюбовник — Те саме, що коха́нець 1.
• полюбовниця — Те саме, що коха́нка 1.
• полювання — Дія за знач. полюва́ти.
• полюддя — У стародавній Русі — збирання князем з дружиною або його представниками данини з підлеглого населення.
• полюс — Точка перетину уявної осі обертання Землі з її поверхнею.
• полягання — Дія і стан за знач. поляга́ти¹ 1.
• полядвиця — Вид страви, приготовленої з філе риби, м’яса.
• поляна — Рівнина, невеликий луг, звичайно на узліссі або серед лісу.
• поляпування — Дія за знач. поля́пувати.
• поляризатор — Оптичний прилад для поляризації світла.
• поляризація — Властивість світлових і електромагнітних коливань відбуватися в одній певній площині.
• поляриметр — Прилад для визначення кута повороту площини поляризації світла оптично активними речовинами (розчинами цукру тощо).
• поляриметрія — дослідження структури, властивостей і складу речовин з використанням явищ поляризації світла.
• полярископ — Оптичний прилад для спостереження за поляризацією світла.
• полярник — Дослідник полярних районів, учасник полярної експедиції, зимівник полярної станції.
• полярниця — Жін. до поля́рник.
• полярність — Здатність тіл проявляти певні властивості в деяких точках (полюсах) своєї поверхні з більшою інтенсивністю, ніж в інших.
• полярограма — крива залежності сили струму від прикладеної напруги, яку одержують за допомогою приладу полярографа.
• полярограф — Прилад для проведення з великою точністю кількісного та якісного аналізу органічних і неорганічних речовин.
• полярографія — Метод дослідження електролітів та електродних процесів за допомогою їхніх вольт-амперних характеристик.
• поляроїд — світлофільтр з штучно виготовленого матеріалу у вигляді тонкої плівки з прозорих кристалів, де відбувається подвійне…
• полярон — Особливий стан електронів у кристалі, коли електрон поляризує навколишнє середовище.
• помагач — Той, хто допомагає кому-небудь у чомусь; помічник.
• помада — Запашна косметична мазь, що є сумішшю жиру з ароматизованими речовинами.
• помадка — Сорт м’яких запашних цукерок.
• помазанець — Монарх, над яким здійснено обряд помазання на царювання.
• помазаник — Те саме, що пома́занець.
• помазаниця — Жін. до пома́заник.
• помазанка — Те саме, що пома́заниця.
• помазання — Християнський релігійний обряд, при якому мастять миром навхрест під час хрещення дитини, коронування царя, перед…
• помазок — Щіточка для нанесення мила перед голінням.
• помаранч — Те саме, що помара́нча.
• помаранча — Субтропічне вічнозелене цитрусове дерево родини рутових.
• помах — Різкий рух у повітрі вгору.
• помел — Перетворення зерна на борошно шляхом розтирання.
• помело — Палиця з прив’язаним до неї на кінці пучком хвойних гілок, ганчірок і т. ін. для вимітання золи з печей, для…
• поменшання — Дія за знач. поме́ншати.
• померанець — Те саме, що помара́нча.
• померки — Відсутність світла, освітлення; темрява, морок.
• помертвіння — Стан за знач. помертві́ти.
• помешкання — Приміщення для кого-, чого-небудь.
• помийниця — Кругла чи довгаста посудина для зливання помиїв.
• помилка — Неправильність у підрахунках, написанні слова і т. ін.
• помилковість — Абстр. ім. до помилко́вий.
• помилування — Дія за знач. поми́лувати 1.
• поминальник — Книжечка або зошит із списком імен для поминання їх у церкві.
• поминальниця — Жін. до помина́льник 2.
• поминання — Дія за знач. помина́ти¹.
• поминки — Обрядовий обід за упокій померлого після похорону або в день річниці його смерті.
• помисел — Думка, супроводжувана певним наміром, замислом.
• помисливість — Абстр. ім. до поми́сливий.
• помідор — Однорічна овочева рослина родини пасльонових з перев. червоними або жовтими їстівними плодами.
• помір — Численне вимирання внаслідок епідемії.
• поміркованість — Властивість за знач. помірко́ваний.
• помірність — Властивість за знач. помі́рний.
• помірок — Те саме, що помі́р.
• поміст — Підвищення, площадка, збита з дощок.
• помістя — Земельне володіння поміщика.
• помітка — Письмовий знак, напис, позначка.
• помітливість — Властивість за знач. помі́тливий.
• помітність — Абстр. ім. до помі́тний.
• поміч — Фізична участь кого-небудь у здійснюваній кимсь дії.
• помічник — Той, хто допомагає кому-небудь у чомусь.
• помічниця — Жін. до помічни́к.
• помішування — Дія за знач. помі́шувати¹.
• поміщення — Дія за знач. помісти́ти 1.
• поміщик — У дореволюційній Росії та країнах з пережитками феодально-кріпосницьких відносин — землевласник, звичайно дворянин…
• поміщицтво — Поміщики.
• поміщиця — Жін. до помі́щик.
• помноження — Дія за знач. помно́жити.
• помовка — Розмова, згадка про кого-, що-небудь.
• помолог — Фахівець з помології.
• помологія — Галузь науки, що вивчає сорти плодових і ягідних культур.
• помордас — Те саме, що ля́пас.
• поморник — Водоплавний хижий птах, який має темно-буре оперення і міцний дзьоб з гачком донизу на кінці.
• поморозь — Те саме, що па́морозь.
• поморʼя — Місцевість, що прилягає до морського берега.
• помпа — Урочистість, пишнота, розрахована на зовнішній ефект.
• помпадур — Адміністратор-самодур.
• помпадурство — Становище, поведінка помпадура
• помпезність — Абстр. ім. до помпе́зний.
• помпельмус — теж саме, що й грейпфрут.
• помполіт — Скорочення: помічник політичного керівника.
• помпон — Вигот. з ниток, хутра і т. ін. круглої форми прикраса для одягу, взуття тощо.
• помпування — Дія за знач. помпува́ти.
• помста — Відплата кому-небудь за вчинену кривду, заподіяне зло і т. ін.
• помутніння — Дія і стан за знач. помутні́ти.
• помʼякшеність — Абстр. ім. до пом’якши́ти і пом’якши́тися.
• помʼякшення — Дія за знач. пом’якши́ти і пом’якши́тися.
• поневіряння — Дія за знач. поневіря́ти 1 і поневіря́тися.
• поневолення — Дія і стан за знач. понево́лити.
• поневольник — Те саме, що понево́лювач.
• поневолювання — Дія за знач. понево́лювати.
• поневолювач — Той, хто поневолює або поневолив кого-небудь.
• поневолювачка — Жін. до понево́лювач.
• понеділок — Назва першого дня тижня (після неділі).
• пониження — Дія за знач. пони́зити.
• понижування — Дія за знач. пони́жувати.
• пониззя — Місцевість уздовж нижньої течії ріки.
• поні — Кінь низькорослої породи.
• понівечення — Дія та її результат за знач. поні́вечити.
• понімечення — Дія за знач. поніме́чити.
• поновлення — Дія та її результат за знач. понови́ти і понови́тися.
• понос — Розлад функції травного тракту, який характеризується частими позивами до випорожнення і рідким калом.
• понтифік — Титул Папи Римського як глави католицької церкви.
• понтифікат — влада, діяльність і період правління папи римського. Один з титулів папи - понтифік (першосвященник).
• понтон — Плавуча опора для кранів, копрів, причалів, наплавних мостів; використовується і як засіб переправи.
• понтонер — Військовослужбовець інженерних частин військ, що обслуговує понтонні парки, лаштує понтони.
• понтонник — Член команди, яка обслуговує понтон (у 1 знач.).
• понука — Те саме, що понука́ння.
• понукання — Дія за знач. понука́ти.
• понукування — Дія за знач. пону́кувати.
• понура — Похмура, мовчазна людина.
• понурість — Стан за знач. пону́рий 2, 3.
• пончик — Круглий, звичайно солодкий, пиріжок, смажений в олії, маслі і т. ін.
• пончо — індіанський чотирикутний плащ з грубої тканини з вирізом посередині для голови.
• понюх — Те саме, що поню́шка.
• поняття — Одна із форм мислення, результат узагальнення суттєвих ознак об’єкта дійсності.
• поодинокість — Абстр. ім. до поодино́кий 3.
• попадання — Дія та її результат за знач. попада́ти.
• попадя — Дружина попа.
• попас — Місце для випасання худоби; пасовисько, випас.
• попасище — Те саме, що пасови́ще.
• попелиця — Дрібна паразитична комаха, яка живиться соком рослин.
• попелище — Місце, куди викидають попіл.
• попелюха — Небезпечна хвороба рослин, збудником якої є грибок.
• попеня — Дитина попа.
• попередження — Наперед зроблене повідомлення про що-небудь.
• попередник — Той, хто перебував, жив, працював або виконував якісь функції де-небудь перед кимсь.
• поперек — Частина спини нижче пояса.
• поперечина — Те саме, що попере́чка.
• поперечка — Поперечно прикріплений між двома опорами брус, дошка, палиця і т. ін.
• поперечник — Уявна або зроблена лінія по ширині чого-небудь.
• попик — Те саме, що піп.
• попискування — Дія за знач. попи́скувати і звуки, утворювані цією дією.
• пописько — Те саме, що піп.
• попит — Вимога на певний товар; можливість швидкого продажу певного товару.
• попихач — Той, хто служить де-небудь, у кого-небудь як виконавець дрібних доручень.
• попихачка — Жін. до попи́хач.
• попихкування — Дія за знач. попи́хкувати і звуки, утворювані цією дією.
• попівна — Попова дочка.
• попівство — Те саме, що духове́нство.
• попівщина — Релігійно-містичний напрямок в ідеології, релігійні переконання, вірування, забобони.
• попіл — Легка пилоподібна сіра (рідко чорна або біла) маса, яка залишається після згоряння чого-небудь.
• попільниця — Те саме, що попільни́чка.
• попільничка — Спеціальна невеликого розміру посудина для недокурків і попелу від цигарок.
• попільність — Вміст попелу в паливі.
• поплавець — Прикріплений до ліски шматок якої-небудь речовини, легшої від води, що утримує гачок на належній глибині й сигналізує…
• поплавище — Прикріплений до дна предмет, що утримується на поверхні води і вказує на місцезнаходження рибальського знаряддя.
• поплавок — Те саме, що поплаве́ць.
• поплін — Шовкова, синтетична або бавовняна тканина з рельєфно виділеними поперечними нитками.
• попліскування — Дія за знач. поплі́скувати і звуки, утворювані цією дією.
• поплічник — Товариш, співучасник в якій-небудь почесній справі, сподвижник.
• поплічниця — Жін. до поплі́чник.
• попович — Син попа; хлопець, чоловік попівського роду.
• поповнення — Дія за знач. попо́внити.
• поповніння — Дія за знач. поповні́ти.
• поповнювання — Дія за знач. попо́внювати.
• пополудень — Час після полудня, друга половина дня.
• попона — Покривало для коня та деяких інших тварин; використовується також для покривання возів, саней і т. ін.
• поправка — Те саме, що ви́правлення.
• поправлення — Дія за знач. попра́вити і стан за знач. попра́витися 4.
• поправляння — Дія за знач. поправля́ти і поправля́тися.
• поправність — Абстр. ім. до попра́вний.
• попрілість — Попріле місце на шкірі.
• попруга — Частина кінської збруї — широкий ремінь, який затягують попід черевом коня, закріплюючи сідло (чи сіделко).
• попса — Розневажлива назва примітивної популярної музики масового вжитку.
• попсованість — Стан і властивість за знач. попсо́ваний.
• популізм — Політика, що обіцяє швидке і просте вирішення складних проблем.
• популіст — Політик, який робить гучні, але нездійсненні обіцянки заради популярності.
• популяризатор — Той, хто популяризує що-небудь.
• популяризація — Виклад чого-небудь у загальнодоступній, дохідливій формі.
• популяризування — Дія за знач. популяризува́ти 2.
• популярність — Якість за знач. популя́рний 1.
• популяція — Сукупність особин одного виду тваринних чи рослинних організмів, поширена в певній місцевості.
• попурі — Збірна музична п’єса, в якій поєднано популярні мелодії пісень, танців, оперних арій і т. ін.
• попуск — Надмірна поблажливість; потурання.
• попускання — Дія за знач. попуска́ти¹.
• попуст — Те саме, що по́пуск 1.
• попутник — Той, хто йде або їде разом з ким-небудь тим самим шляхом.
• попутниця — Жін. до попу́тник 1.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.