Слова на літеру П

• поживок — Те саме, що пожи́ва.
• пожилець — Те саме, що жиле́ць 1; мешканець.
• пожилиця — Жін. до пожиле́ць.
• пожирання — Дія за знач. пожира́ти.
• пожирач — Той, хто пожирає, поглинає кого-, що-небудь.
• пожирачка — Жін. до пожира́ч.
• пожиткування — Дія за знач. пожиткува́ти.
• пожиток — Добрі, сприятливі наслідки від кого-, чого-небудь; користь.
• пожовтіння — Дія за знач. пожовті́ти.
• поза — Положення тіла людини або тварини.
• позакласовість — Абстр. ім. до позакла́совий.
• позаплановість — Абстр. ім. до позапла́новий.
• позачерговість — Абстр. ім. до позачерго́вий.
• позашкільник — Спеціаліст позашкільної освіти, позашкільного виховання.
• позбавлення — Дія за знач. позба́вити.
• позбавляння — Дія за знач. позбавля́ти.
• позва — Те саме, що по́зов.
• поздоровлення — Дія за знач. поздоро́вити, поздоровля́ти.
• поздоровник — Той, хто поздоровляє кого-небудь.
• поздоровниця — Жін. до поздоро́вник.
• позеленіння — Дія за знач. позелені́ти.
• поземка — Низовий вітер узимку, а також сніг, який переноситься цим вітром.
• позер — Людина, яка любить позу, намагається справити враження своєю зовнішністю, поведінкою, словами і т. ін.
• позерка — Жін. до позе́р.
• позерство — Поведінка позера.
• позив — Відчуття якої-небудь потреби (перев. фізіологічної), потяг до чого-небудь.
• позивайло — Те саме, що сутя́жник.
• позивака — Те саме, що сутя́жник.
• позивальник — Те саме, що пози́ва́ч.
• позивальниця — Жін. до позива́льник.
• позивання — Дія за знач. позива́ти і позива́тися.
• позивач — Той, хто подає позов.
• позивачка — Жін. до пози́ва́ч.
• позика — Дія за знач. позича́ти, пози́чити.
• позикодавець — Той, хто дає кому-небудь щось у позику.
• позикодавиця — Жін. до позикода́вець.
• позиркування — Дія за знач. пози́ркувати.
• позитив — Передруковане з негатива фотографічне зображення, на якому світлі й темні місця сфотографованого об’єкта відповідають…
• позитивізм — Суб’єктивно-ідеалістична течія буржуазної філософії і соціології, що заперечує можливість пізнання об’єктивної…
• позитивіст — Послідовник, прибічник позитивізму.
• позитивістка — Жін. до позитиві́ст.
• позитивність — Властивість за знач. позити́вний¹.
• позитрон — Найлегша елементарна частинка речовини з найменшим позитивним електричним зарядом.
• позиційність — Стан за знач. позиці́йний.
• позиціонування — процес створення певної і максимально ефективної позиції для людини, яка буде вигідно вирізняти її від інших людей
• позиція — Положення, постава тіла; поза.
• позичайло — Те саме, що позикода́вець.
• позичальник — Той, хто бере у кого-небудь щось у позику.
• позичальниця — Жін. до позича́льник.
• позичання — Дія за знач. позича́ти.
• позичення — Дія за знач. пози́чити.
• позичка — Дія за знач. позича́ти, пози́чити.
• позичкодавець — Той, хто дає кому-небудь щось у позичку.
• позичкодавиця — Жін. до позичкода́вець.
• позір — Погляд.
• позірність — Абстр. ім. до позі́рний.
• позіхання — Дія за знач. позіха́ти 1, 2, 4 і звуки, утворювані цією дією.
• позлітка — Те саме, що позуме́нт.
• познака — Характерна ознака, прикмета і т. ін., за якими можна пізнати кого-, що-небудь.
• позначання — Дія за знач. познача́ти.
• позначення — Дія за знач. позна́чи́ти, познача́ти.
• позначка — Мітка, знак і т. ін., зроблені для відрізнення або позначення чого-небудь, указування на щось.
• позовник — Те саме, що пози́ва́ч.
• позовниця — Жін. до позо́вник.
• позолота — Тонкий шар золота або бронзової фарби, накладений на поверхню чого-небудь.
• позолотник — Фахівець із золотіння.
• позолочення — Дія за знач. позолоти́ти.
• позолочування — Дія за знач. позоло́чувати.
• позорище — Видовище (у 2 знач.).
• позування — Дія за знач. позува́ти.
• позумент — Гаптована сріблом або сухозліткою тасьма для оздоблення одягу, м’яких меблів і т. ін.; галун.
• позументник — Майстер, який виготовляє позумент.
• поінформованість — Обізнаність (із фактами, подіями, слухами і т. ін.).
• поінформування — Дія за знач. поінформува́ти і поінформува́тися.
• поїдання — Дія за знач. поїда́ти.
• поїжджанин — Учасник весільного поїзда.
• поїзд — Ряд з’єднаних між собою залізничних вагонів, що рухаються з допомогою локомотива.
• поїздка — Виїзд куди-небудь на короткий час; коротка подорож.
• поїздочка — Те саме, що пої́здка.
• поїлка — Посудина або пристрій для напування свійських тварин, птиці і т. ін.
• поїльник — Той, хто поїть, годує, утримує кого-небудь.
• поїльниця — Жін. до пої́льник 1.
• поїння — Дія за знач. пої́ти.
• пойнтер — Порода мисливських короткошерстих лягавих собак
• покажчик — Напис або який-небудь знак (стрілка, тичка і т. ін.), що вказує на напрям руху, розташування чого-небудь і т. ін.
• показ — Дія за знач. пока́зувати, показа́ти 1, 3-6.
• показання — Дія за знач. показа́ти 1, 3-8.
• показник — Свідчення, доказ, ознака чого-небудь.
• показність — Абстр. ім. до показни́й 1, 2.
• показовість — Абстр. ім. до показо́вий.
• показування — Дія за знач. пока́зувати 1, 3-7.
• показуха — Показування чого-небудь у прикрашеному вигляді, що не відбиває справжньої суті справи; щось показне.
• покалічення — Дія і стан за знач. покалі́чити і покалі́читися.
• покара — Те саме, що покара́ння.
• покарання — Дія за знач. покара́ти.
• покатоличення — Дія за знач. покатоли́чити.
• покахикування — Дія за знач. покахи́кувати та звуки, утворювані цією дією.
• покашлювання — Дія за знач. пока́шлювати та звуки, утворювані цією дією.
• покаяння — Добровільне визнання своєї провини; каяття з якогось приводу.
• поквап — Поспіх.
• поквапливість — Властивість за знач. поква́пливий.
• поквапність — Властивість за знач. поква́пний.
• покер — Вид азартної гри в карти.
• покидання — Дія за знач. покида́ти.
• покидище — Те саме, що по́ки́дьок.
• покидь — Те саме, що по́ки́дьки.
• покинення — Дія за знач. поки́нути.
• покій — Відсутність руху і шуму; тиша.
• покійник — Померла людина; небіжчик.
• покійницька — Будова, приміщення для покійників при лікарні; морг.
• покійниця — Жін. до покі́йник; небіжчиця.
• покільчення — Дія за знач. покільчи́тися.
• покірливість — Властивість за знач. покі́рливий.
• покірність — Властивість за знач. покі́рний.
• покіс — Смуга скошеної трави, збіжжя і т. ін.
• покісниця — Кормова трава.
• покіст — Лакована поверхня.
• покіт — Похилена поверхня чого-небудь, пологий спуск; схил.
• покладання — Дія за знач. поклада́ти 1, 3.
• покладення — Дія за знач. поклада́ти 1, 3.
• покладливість — Властивість за знач. покла́дливий.
• поклажа — Те, що спаковане, приготовлене для перенесення, перевезення куди-небудь; багаж.
• поклацування — Дія за знач. покла́цувати і звуки, утворювані цією дією.
• поклеп — Несправедливе обвинувачення; наклеп.
• поклепник — Той, хто зводить наклеп на кого-небудь; наклепник.
• поклик — Прохання, запрошення або вимога прийти, з’явитися куди-небудь і т. ін.
• покликання — Внутрішній потяг, здатність, схильність до певної справи, професії.
• поклоніння — Дія за знач. поклоня́тися 1, 5.
• поклонник — Той, хто поклоняється кому-, чому-небудь як божеству, вищій силі, святині.
• поклонниця — Жін. до покло́нник.
• покльовування — Дія за знач. покльо́вувати.
• поковка — Заготовка, признач. для кування, або металевий виріб, одержаний в результаті кування.
• покозачення — Дія за знач. покоза́читися.
• покоївка — Служниця, яка прибирає кімнати та виконує деякі інші хатні роботи, крім готування їжі.
• покоління — Сукупність родичів однакового ступеня спорідненості щодо спільного предка.
• поколювання — Дія за знач. поко́лювати.
• покора — Беззаперечна готовність виконувати чужі накази, розпорядження, вимоги і т. ін.; шаноблива підлеглість.
• покорителька — Жін. до покори́тель.
• покорм — Те, що їдять і п’ють, чим харчуються; їжа.
• покоротшання — Дія за знач. покоро́тшати.
• покотиполе — Те саме, що перекоти́по́ле.
• покотьоло — Дерев’яна дитяча іграшка, що має форму обруча.
• покража — Таємне привласнення чужих речей, грошей і т. ін.; крадіж, злодійство.
• покращання — Дія і стан. за знач. покра́щати; поліпшення.
• покращення — Дія за знач. покра́щити.
• покревність — Те саме, що спорі́дненість.
• покректування — Дія за знач. покре́ктувати і звуки, утворювані цією дією.
• покрив — Верхній шар, який покриває що-небудь.
• покривало — Шматок тканини, яким покривають кого-, що-небудь.
• покривання — Дія за знач. покрива́ти 1, 2, 6, 7.
• покривдження — Дія за знач. покри́вдити.
• покривка — Те саме, що покрива́ло.
• покривники — Підтип морських тварин типу хордових.
• покрик — Сильний, різкий звук голосу; крик.
• покрикування — Дія за знач. покри́кувати і звуки, утворювані цією дією.
• покриття — Дія за знач. покри́ти 1, 2, 6-8, 11.
• покришка — Предмет, яким накривається, закривається що-небудь зверху; кришка.
• покрівельник — Робітник, який криє покрівлі (у 1 знач.); фахівець з цієї справи.
• покрівець — Кришка для накривання бджолиних вуликів.
• покрівля — Те, чим покривається верхня частина будівлі.
• покрій — Модель, фасон, за якими виготовляється одяг, взуття.
• покріпачення — Дія за знач. покріпа́чити.
• покріплення — Дія за знач. покріпи́ти¹.
• покров — Верхній шар, який покриває що-небудь.
• покрова — Назва релігійного свята, що відзначається православною церквою першого жовтня за старим стилем.
• покровитель — Той, хто піклується, турбується про кого-небудь, підтримує когось; захисник.
• покровителька — Жін. до покрови́тель.
• покровительство — Піклування, турбота про кого-небудь, підтримка когось; захист.
• покуп — Те саме, що купува́ння.
• покупець — Той, хто купує що-небудь.
• покупка — Те, що куплено; куплена річ.
• покупниця — Жін. до покупе́ць.
• покута — Визнання своєї провини, вияв жалю з приводу неї; каяття.
• покутник — Той, хто відбуває покуту.
• покутниця — Жін. до поку́тник.
• покуття — В українській селянській хаті — куток, розміщений по діагоналі від печі, та місце біля нього.
• покутування — Дія за знач. поку́тувати.
• покуть — Те саме, що по́куття.
• пола — Край кожної з половин одягу (пальта, шинелі, піджака і т. ін.), що розгортається спереду.
• полавочник — Покривало для лави, ослона і т. ін.
• полагодження — Дія за знач. пола́годити.
• полазник — особа, відвідувач, хто першим приходить у двір чи хату на полаз: на Введення, Новий рік, Різдво
• поламаність — Стан за знач. полама́ти.
• поламання — Дія за значенням поламати.
• полба — Злакова рослина, різновид пшениці.
• поле — Безліса рівнина, рівний великий простір.
• полеглість — Стан за знач. поле́глий 2.
• полегшеність — Абстр. ім. до поле́гшений 2, 3
• полегшення — Дія і стан за знач. поле́гшити і поле́гшитися.
• полегшування — Дія за знач. поле́гшувати.
• полежака — Людина, яка любить багато лежати і лінується працювати.
• полеміка — Суперечка в пресі, на зборах, диспуті тощо при обговоренні яких-небудь наукових, політичних, літературних і т. ін.…
• полеміст — Той, хто вправно володіє мистецтвом полеміки або любить полемізувати.
• полемістка — Жін. до полемі́ст.
• полемічність — Властивість за знач. полемі́чний.
• полив — Те саме, що полива́ння.
• полива — Особливий склоподібний сплав, яким покривають керамічні вироби.
• поливалка — Те саме, що полива́льниця 2.
• поливальник — Той, хто займається поливанням полів, доріг і т. ін.
• поливальниця — Жін. до полива́льник.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.